Рішення № 140176857, 28.09.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/287/26

Номер провадження 2/350/441/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі

головуючого судді Бейка А.М.,

секретаря судового засідання Маєвської С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій сторін:

представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2169748 від 20.03.2020 в розмірі 32800,00 грн., а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 20.03.2020 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2169748, згідно з яким відповідач отримав 10000,00 грн. на умовах, визначених кредитним договором. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами договору. Відповідно до умов договору споживач зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором (п. 5.4 договору). Однак відповідач не виконав належним чином умови кредитного договору.

30.10.2020 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-30102020, за яким позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2169748 від 20.03.2020. Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становить 32800,00 грн., з яких: 10000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 22800,00 грн. заборгованості за відсотками. Позивач вказує, що відповідно до п. 3.1 договору нарахування процентів здійснюється за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення. Оскільки позивач не має інших доказів перерахування коштів відповідачу, він просив суд витребувати відповідні докази.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Родіков І.С., подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вважає позовні вимоги частково безпідставними. Не заперечуючи самого факту отримання кредиту в сумі 10000,00 грн., заперечує проти нарахування та стягнення процентів у розмірі, що перевищує 5700,00 грн. Свою позицію мотивує тим, що строк кредиту становить 30 днів, а процентна ставка 1,9 % за один день користування кредитом, тому проценти за користування кредитом складають 5700,00 грн. (10000,00 грн. х 1,9 % х 30 днів). Проценти за період після спливу строку кредитування нараховані за період, коли у кредитодавця не виникло права на нарахування процентів за користування кредитними коштами. Посилається на приписи ст.ст. 536, 1048, 1049, 1050, 625 ЦК України та правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 та від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17. Просить позов задовольнити частково: стягнути 10000,00 грн. основного боргу та 5700,00 грн. процентів за користування кредитом, в іншій частині позову відмовити. Щодо судових витрат просить суд керуватися вимогами ст. 141 ЦПК України.

Представник позивача просив розглядати справу за відсутності представника Товариства, проти заочного розгляду справи не заперечував. Представник відповідача просив розглядати справу за його відсутності.

ІІ.Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 25.02.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначивши справу до розгляду із повідомленням учасників справи.

16.03.2026 представник відповідача адвокат Родіков І.С. подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, до якої додав ордер адвоката.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 23.03.2026, клопотання представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про витребування доказів задоволено та витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відомості, що містять банківську таємницю, щодо перерахування коштів за кредитним договором .

23.04.2026 до суду на виконання ухвали суду надійшли листи АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 10.04.2026 та від 11.04.2026.

29.04.2026 представник позивача подав до суду клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 06.05.2026, клопотання представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про витребування доказів задоволено та витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» відомості, що містять банківську таємницю, щодо перерахування коштів за кредитним договором .

10.06.2026 до суду на виконання ухвали суду надійшов лист АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 29.05.2026 та лист ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 08.06.2026 № 080626-1.

25.06.2026 представник відповідача подав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

26.06.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дотримуючись вимог вищезазначених норм процесуального закону, розгляд справи проводиться у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

20.03.2020 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2169748 (далі договір), який підписано зі сторони споживача електронним підписом одноразовим ідентифікатором A783678 (20.03.2020 о 15:55:26), направленим на номер мобільного телефону, вказаний у договорі.

Відповідно до п. 1.2 договору на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Згідно з п. 1.3 договору сума кредиту складає 10000,00 грн., а згідно з п. 1.4 строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком № 1 до договору.

Відповідно до п. 1.5 договору тип процентної ставки фіксована; процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання споживачем умов договору. Згідно з п. 1.5.2 договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день від суми кредиту і застосовується: в межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4 договору; в межах нового строку у разі його продовження; в межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою становить 15700,00 грн. (п. 1.8.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . За п. 3.1 договору нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.

Згідно з Графіком платежів (Додаток № 1 до договору), підписаним споживачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 20.03.2020, повернення кредиту та сплата нарахованих процентів передбачена одним платежем 19.04.2020: сума позики 10000,00 грн., сума нарахованих процентів 5700,00 грн., разом до оплати 15700,00 грн.

На підтвердження перерахування кредитних коштів позивачем надано лист ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 16.12.2025 № 6518-ВП, адресований ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», з якого вбачається, що 20.03.2020 за дорученням товариства на картку з маскою НОМЕР_2 здійснено переказ 10000,00 грн. (транзакція creditplus-6267935).

На виконання ухвали суду про витребування доказів ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» листом від 08.06.2026 повідомило, що грошові кошти за вказаною платіжною операцією були перераховані на банківську картку № НОМЕР_3 , а інформацією про держателя картки володіє банк-емітент АТ КБ «ПРИВАТБАНК». АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у листі від 10.04.2026 повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_3 та що зарахування коштів на суму 10000 грн. за період 20.03.202020.03.2020 відсутнє. Проте у листі від 29.05.2026 (вх. № 4037/26 від 10.06.2026) банк повідомив, що по рахунку зазначеної картки 20.03.2020 було зарахування коштів на суму 10000 грн. з призначенням «ПОПОВНЕННЯ КАРТКИ, Банківські операції».

30.10.2020 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-30102020, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2169748 від 20.03.2020. Згідно з Витягом з Реєстру боржників (Додаток № 1 до договору відступлення) заборгованість відповідача становить 32800,00 грн., кількість днів прострочення 194.

Відповідно до розрахунку заборгованості (картки обліку договору) заборгованість за договором становить 32800,00 грн., з яких: 10000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 22800,00 грн. заборгованості за відсотками, що відповідає нарахуванню процентів за ставкою 1,90 % в день на суму 10000,00 грн. за 120 днів (30 днів строку кредиту та 90 днів прострочення). 10.02.2026 позивач направив відповідачу досудову вимогу про погашення заборгованості (вих. № 20046778).

Таким чином, між сторонами виник спір щодо розміру заборгованості за кредитним договором, зокрема щодо права позивача на стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку кредитування.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Статтею 12 цього Закону передбачено, що моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні не потребує згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).

Згідно зі ст. 12, ч.ч. 1, 57 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 20.03.2020 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2169748 шляхом підписання його відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що підтверджується реквізитами та підписами сторін договору, Графіком платежів та довідкою про ідентифікацію. Відповідач факту укладення договору не оспорює.

Щодо виконання кредитодавцем обов`язку з надання кредиту суд зазначає таке. Листом банку від 29.05.2026, підтверджується зарахування 10000 грн. 20.03.2020 з призначенням «ПОПОВНЕННЯ КАРТКИ», так і листами ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 16.12.2025 та від 08.06.2026, які підтверджують переказ 10000,00 грн. на картку № НОМЕР_3 , емітовану на ім`я відповідача. Крім того, у відзиві сам відповідач не заперечує факту отримання кредиту в сумі 10000,00 грн. З огляду на сукупність цих доказів суд вважає доведеним, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» виконало обов`язок з надання відповідачу кредиту у розмірі 10000,00 грн.

Доказів повернення кредиту відповідач суду не надав, розрахунок тіла кредиту не спростував. Право вимоги за договором перейшло до позивача на підставі договору відступлення прав вимоги від 30.10.2020 № ККАУ-30102020, дійсність якого відповідачем не оспорюється. Отже, вимога про стягнення 10000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення процентів у сумі 22800,00 грн. суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється; права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, згідно з якою регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України та охоронна норма ч. 2 ст. 625 ЦК України не можуть застосовуватися одночасно.

У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цього висновку та уточнила, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту залежить від підстави їх нарахування. У таких спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міру відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування, чи у відповідному розділі передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав.

Враховуючи вищезазначене, за умовами договору № 2169748 строк кредитування становив 30 днів, а процентна ставка 1,90 % на день. Відтак нарахування процентів після закінчення строку кредитування є безпідставним, а їх розмір за договором складає 5700,00 грн.

Позивач не заявляв вимог про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних за ст. 625 ЦК України, а суд відповідно до ст. 13 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, тому питання про застосування цієї норми судом не вирішується. Відповідач про застосування позовної давності не заявляв, а відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України суд не застосовує позовну давність, якщо про це не заявлено стороною у спорі.

Отже, розмір процентів за користування кредитом за строк кредитування становить 5700,00 грн. (10000,00 грн. х 1,90 % х 30 днів), що відповідає розрахунку відповідача та Графіку платежів. У задоволенні вимоги про стягнення процентів у сумі 17100,00 грн. (22800,00 грн. 5700,00 грн.) слід відмовити.

А тому, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 2169748 від 20.03.2020 в розмірі 15700,00 грн., з яких: 10000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 5700,00 грн. заборгованості за відсотками, а у задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити. Позовні вимоги слід задовольнити частково.

V. Розподіл судових витрат.

питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України та враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів (а.с. 15), а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 гривень.

Беручи до уваги, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то, з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути у розмірі 1274,38 грн. (15 700 грн ? 2 662,40 грн / 32 800 грн) сплаченого судового збору.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 8000,00 гривень надав:

- договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, який укладений між ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та адвокатським об`єднанням "Апологет", в особі керуючого партнера - адвоката Усенка М.І., в якому визначено, що вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитну справу складає 8000,00 грн.;

- акт №200 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 13.02.2026, відповідно до якого вартість послуг за ведення справи по боржнику ОСОБА_1 становить 8000 грн;

- детальний опис наданих послуг від 13.02.2026, в якому визначено найменування послуг та кількість витраченого часу.

Даючи оцінку вказаному вище, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи».

Зазначена позиція відповідає і висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 16.03.2026, постановленій у справі №522/7662/23.

Тому зважаючи на викладене вище, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та наданих послуг, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справ, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні зазначеного розміру витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

На підставі викладеного, ст.ст. 204, 207, 512, 514, 516, 526, 626, 628, 639, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 133, 137, 141, 259, 263265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2169748 від 20.03.2020 у розмірі 15700,00 (п`ятнадцять тисяч сімсот) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 1274 (одну тисячу двісті сімдесят чотири) гривні 38 копійок судового збору та 4000 (чотири тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», адреса: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, 79029, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя А.М. Бейко