Рішення № 140176345, 28.09.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

Справа №338/1124/26

Провадження №2/338/1070/26

28 вересня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Рибки Л.Я.

секретаря судового засідання Мороз Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

07 липня 2026 року представник позивача ТОВ "ФК "Венера Фінанс" Пархомчук С.В. звернувся до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області з позовом ТОВ "ФК "Венера Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 10 288 грн 08 коп., судових витрат та витрат на правову допомогу.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 23 липня 2025 року ТОВ "ФК"Авіра Груп" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 141804 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, даний договір укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору, що вважається даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до Закону України "Про електрону комерцію" - електронний підпис одноразовим ідентифікатором прирівнюється до власноручного підпису.

Згідно з умовами кредитного договору, товариство надало відповідачці фінансовий кредит у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідачка зобов`язувалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором на наступних умовах: сума виданого кредиту - 5 400 грн, дата надання кредиту - 23 липня 2025 року, строк кредиту - 90 днів, валюта кредиту UAH, відсоткова ставка 0,72 % на добу. Згідно з умовами кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. На підтвердження видачі первісним кредитором кредитних коштів позивач надає інформаційну довідку, відповідно до якої 23 липня 2025 року на картковий рахунок відповідачки було перераховано кредитні кошти в сумі 5 400 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що, у свою чергу, є доказом видачі кредитних коштів. Умовами договору передбачено що датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта тобто 23 липня 2025 року.

19 грудня 2025 року між ТОВ "ФК"Авіра Груп" та ТОВ "ФК "Венера Фінанс" укладено договір факторингу №19122025/2, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ "ФК "Венера Фінанс" за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 19 грудня 2025 року до договору факторингу №19122025/2, ТОВ "ФК "Венера Фінанс" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 на суму 10 288 грн 08 коп., з яких: 5 400 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 3 538 грн 08 коп. прострочена заборгованість за відсотками, 1 350 грн послуги з надання, обслуговування та повернення кредиту в порядку п. 1.4. договору.

Просить позов задовольнити та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 10 288 грн 08 коп., а також 2662 грн 40 коп. судового збору та 15 500 грн витрат на правову допомогу.

Процесуальні дії у справі, заяви і клопотання, позиція відповідача.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 17 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача ТОВ "ФК "Венера Фінанс" в судове засідання не прибув, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, щодо заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, які отримала 31 липня 2026 року та 05 вересня 2026 року та розміщення інформації щодо розгляду справи на офіційній сторінці Богородчанського районного суду Івано-Франківської області в мережі Інтернет на веб-сайті судової влади.

Про причини неявки ОСОБА_1 суд не поінформувала, своїм правом на подання відзиву не скористалася, заяв чи клопотань щодо розгляду даної справи від неї не надходило.

28 вересня 2026 року постановлено ухвалу суду про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неприбуттям в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Фактичні обставини, які встановив суд, зміст спірних правовідносин, застосовані норми права.

Судом встановлено, що 23 липня 2025 між ТОВ "ФК "АВІРА ГРУП" та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту №141804 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора KL3287, відповідно до умов якого ТОВ "ФК"Авіра Груп" надав відповідачці кредит у розмірі 5 400 грн (п.1.1 договору), шляхом перерахунку на банківський рахунок відповідачки, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит у погоджений умовами договору строк - 90 днів, дата повернення кредиту 20 жовтня 2025 року (п.1.5 договору) та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 262,8 % річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % на добу, тип процентної ставки фіксована (п.1.3 договору) (вкладка-прикріплені файли КП Д3).

За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту (п.1.4. Договору).

Згідно з п. 3.1. зазначеного договору повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною договору.

У п. 4.4.2. цього договору вказано, що клієнт зобов`язаний своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом, в порядку, встановленому договором.

Відповідачка підписала договір електронним підписом - одноразовим ідентифікатором KL3287.

Також, до договору про надання фінансового кредиту №141804 відповідачкою електронним підписом підписано додаток №1 - графік розрахунків та загальна вартість кредиту (вкладка-прикріплені файли КП Д3).

Згідно з довідкою ТОВ "ФК"Авіра Груп" про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з якою укладено договір №141804 від 23 липня 2025 року, була ідентифікована ТОВ "ФК"Авіра Груп" в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.aviracredit.com.ua (вкладка-прикріплені файли-КП Д3).

На підтвердження факту видачі кредитних коштів позивачем подано підтвердження ТОВ "ПрофітГід" щодо здійснення переказу грошових коштів, відповідно до якого в межах договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-153 від

20 травня 2021 року та на підставі платіжної інструкції відправника було здійснено успішний переказ грошових коштів.

Згідно з інформацією ТОВ "ПрофітГід" щодо здійснення переказу грошових коштів, номер платіжної інструкції A884466B329594CLY141804T1625756, платник - ТОВ "ФК"АВІРА ГРУП", дата та час здійснення переказу 23 липня 2025 року о 17 год 10 хв на картку № НОМЕР_1 здійснено переказ коштів у сумі 5 400 грн, призначення платежу: видача кредиту 141804 (вкладка-прикріплені файли-КП Д3).

Відповідачка взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо сплати суми кредиту та відсотків не виконала, у зв`язку із чим утворилася заборгованість.

19 грудня 2025 року між ТОВ "ФК"Авіра Груп" та ТОВ "ФК "Венера Фінанс" укладено договір факторингу №19122025/2, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) позивачу за плату належні йому права вимоги, а позивач приймає належні ТОВ "ФК"Авіра Груп" права вимоги до боржників, які вказані у Реєстрі боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором №141804 від 23 липня 2025 року (вкладка-прикріплені файли-КП Д3).

Відповідно до реєстру боржників від 19 грудня 2025 року, ТОВ "ФК "Венера Фінанс" набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 в сумі 10 288 грн

08 коп., з яких: 5 400 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 3 538 грн 08 коп. прострочена заборгованість за процентами, 1 350 грн заборгованість за комісією (вкладка-прикріплені файли-КП Д3).

Підтвердженням відступлення права вимоги, згідно з договором факторингу

№19122025/2 від 19 грудня 2025 року, є платіжні інструкції (вкладка - прикріплені файли-КП Д3).

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором №141804 від

23 липня 2025 року заборгованість перед ТОВ "ФК "Венера Фінанс" відповідачки ОСОБА_1 станом на 20 лютого 2026 року непогашена та складає 10 288 грн 08 коп.: 5 400 грн- заборгованість за тілом кредиту, 3 538 грн 08 коп. - заборгованість за простроченими процентами, 1 350 заборгованість за простроченою комісією (вкладка - прикріплені файли - КП Д3).

20 березня 2026 року позивачем на адресу відповідачки ОСОБА_1 направлялася вимога про виконання зобов`язань за кредитним договором (вкладка - прикріплені файли - КП Д3).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (надалі - Закон

№ 675-VIII) від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до ст. 3 Закону № 675-VIII, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена, шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону

№ 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону №675-VIII).

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновки суду за результатами розгляду справи.

Судом встановлено, що на підставі договору №141804 про надання коштів від

23 липня 2025 року в електронному вигляді, відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 5 400 грн, договір підписаний одноразовим ідентифікатором KL3287. Згідно з довідкою ТОВ "ФК"Авіра Груп" про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з якою укладено договір №141804 від 23 липня 2025 року, була ідентифікована ТОВ "ФК"Авіра Груп" в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.aviracredit.com.ua (вкладка-прикріплені файли-КП Д3).

Таким чином, договір укладено з відповідачкою ОСОБА_1 , оскільки без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідачки на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, укладання договору між сторонами є технічно неможливим.

Належних і допустимих доказів на спростування факту укладення договору та спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачкою не надано.

Згідно з інформацією, наданою ТОВ "ПрофітГід", відповідно платіжної інструкції

№A884466B329594CLY141804T1625756, 23 липня 2025 року о 17 год 10 хв здійснено переказ у сумі 5 400 грн на номер платіжної картки № НОМЕР_1 за договором

№141804 (вкладка-прикріплені файли-КП Д3).

Отже, ТОВ "ФК "Авіра Груп" виконало свої зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 5 400 грн шляхом їх перерахування на картку № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 зазначила у кредитному договорі.

З виписки з особового рахунку за кредитним договором №141804 заборгованість ОСОБА_1 станом на 20 лютого 2026 року складає 10 288 грн 08 коп., з яких: 5 400 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 3 538 грн 08 коп. прострочена заборгованість за процентами, 1 350 грн прострочена комісія (вкладка-прикріплені файли-КП Д3).

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем отриманих кредитних коштів, а також не містять доказів, які б спростовували факт укладення договору чи наданий позивачем розрахунок заборгованості, який проведений відповідно до умов укладеного кредитного договору та в межах строку кредитування.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідачки 1 350 грн послуги за надання, обслуговування та повернення кредиту відповідно до п.1.4. кредитного договору, суд зазначає наступне.

Пунктом 1.4. договору передбачено плату за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у виді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/ рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Таким чином, Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначив, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".

До схожих висновків прийшов Верховний Суд і в постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (провадження №14-53цс21) зазначено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, тому така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості за кредитом не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості за кредитом, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав і обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит у цьому випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Такі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22).

Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення щодо обов`язку позичальника сплатити комісію за надання, обслуговування та повернення кредиту в розмірі 25% від суми наданого кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

На підставі викладеного, суд вважає що вимоги позивача щодо стягнення 1 350 грн заборгованості за послуги, відповідно до п.1.4. Договору, задоволенню не підлягають.

Також, суд приходить до висновку, що позивач, який не є первісним кредитором, довів перехід до нього прав вимоги за договором факторингу №19122025/2 від 19 грудня 2025 року, укладеним між ТОВ"ФК"Авіра Груп" та ТОВ "ФК"Венера Фінанс", до відповідачки ОСОБА_1 за договором споживчого кредиту №141804 від 23 липня 2025 року.

Договір факторингу є чинним, його дійсність не оспорювалась.

З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги те, що позивачем доведено факт отримання позичальником кредитних коштів, правові підстави для нарахуванн процентів за користування кредитом, які жодним чином не спростовано відповідачкою, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №141804 від 23 липня 2025 року за тілом кредиту в розмірі 5 400 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом на суму 3 538 грн 08 коп. В решті позовних вимог в частині стягнення заборгованості за послугами з надання, обслуговування та повернення кредиту в порядку п.1.4. договору на суму 1 350 грн слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп., як передбачено статтею 4 Закону України "Про судовий збір".

Ціна позову визначена позивачем сумою стягнення 10 288 грн 08 коп.

Враховуючи те, що судом частково задоволено позовні вимоги на суму 8 938 грн 08 коп., що становить 86,88% заявлених вимог (8938,08х100/10288,08), то з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі

2 313 грн 09 коп. (2662,40х86,88/100).

Щодо вимог позивача у частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 15 500 грн, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин 1-3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Верховний Суд у постанові 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначив, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.

Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 09 квітня 2026 року № 09/04/2026 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Венера Фінанс" та Адвокатським Бюро "ПАРХОМЧУК ТА ПАРТНЕРИ" та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

За результатами розгляду питання про розподіл судових витрат та дослідження поданих на їх підтвердження доказів, суд враховує, що дана справа є типовою та нескладною за своєю суттю.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" заява № 58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для спору (справи) суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 500 грн не є цілком співмірним із складністю справи, обсягом виконаних адвокатським об`єднанням робіт (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Таким чином, з врахуванням обсягу виконаної адвокатським об`єднанням роботи, враховуючи категорію справи, а також беручи до уваги принципи пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 280-285 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс" до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс" заборгованість за кредитним договором №141804 від 23 липня 2025 року на загальну суму 8 938 (вісім тисяч дев`ятсот тридцять вісім) грн 08 коп., з яких 5 400 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту та

3 538 грн 08 коп. прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс" витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 313 (дві тисячі триста тринадцять) грн 09 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 ( чотири тисячі ) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс", місце знаходження: код ЄДРПОУ 43561872, юридична адреса: 03115, м. Київ, вул. Львівська, будинок 23, оф.703.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя Л.Я. Рибка