Рішення № 140173319, 03.09.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/3111/25

Провадження №2/930/494/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 року м.Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді Войницької Т.Є.,

за участі секретаря судового засідання Шелест Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Немирів цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "СВЕА ФІНАНС" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 з вище зазначеним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.05.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №7859722 . За умовами укладеного договору, відповідачу був наданий кредит на суму 29 000,00 гривень строком на 360 днів зі сплатою процентів за стандартною процентною ставкою -1,50% на день. ТОВ «Аветнус Україна» надало кредит шляхом перерахування коштів на карту позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальником було вказано при оформленні кредиту. Кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». ТОВ «Авентус Україна» виконало взяті на себе зобов`язання. 24.12.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладений договір факторингу №01.02.-35/24, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі і до відповідача. Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №01.02.-35/24 від 24.12.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №7859722 складає: 84 501,42 грн. Оскільки новий кредитор жодних додаткових нарахувань не здійснював, станом на дату складання позовної заяви заборгованість відповідача за договором № 7859722 від 04.05. 2024 року становить: заборгованість за основним боргом 25 000,50 грн; заборгованість по відсотках 45 000,92 грн. та неустойка 14 500,00 грн. Загальна заборгованість 84 501,42 грн.Вказану суму позивач просить стягнути з відповідача, а також вирішити питання стягнення судових витрат, пов`язаних з сплатою судового збору у сумі 2422,40 грн.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 13.01.2026 року відкрито провадження у справі,розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

27.01.2026 на адресу суду надійшов відзив на позов представника відповідача адвоката Цокало Т.М., у якому остання позов визнала частково, не заперечувала щодо укладення кредитного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» та отримання відповідачем кредитних коштів. Проте, не погодилася з сумою нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, а також нарахуванням неустойки за укладеним договором. З даного приводу представник відповідача вказала на те, що Законом України №3498-ІX від 22.11.2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг, який набрав чинності, 24.12.2023 року, внесено зміни до частини 5 статті 8 закону України «Про споживче кредитування», якими встановлено обмеження максимальної денної процентної ставки на рівні 1 %. Враховуючи, що договір №7859722 про надання споживчого кредиту було укладено 04.05.2024 року, тобто після набрання законної сили вказаним вище законом, для обрахування процентів за користування відповідачкою кредитом слід застосувати максимальну денну процентну ставку в розмірі 1%, яка передбачена ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Крім того, представник відповідача зазначила, що відповідно до ст. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану позичальник звільнений від відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК України, а також сплати неустойки (щтрафу, пені) за таке прострочення. У зв`язку із наведеними обставинами, вважає, що нарахована за договором неустойка не підлягає стягненню. Також просила вирішити питання стягнення понесених судових витрат.

Представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, звернулася до суду з клопотанням, у якому просила розгляд справи провести у її відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча про час, день та місце розгляду справи повідомлялася завчасно і належним чином, однак зворотнє рекомендоване поштове відправлення повернулося з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Представник відповідача Цокало Т.М. в судове засідання не з`явилася, хоча про час, день та місце розгляду справи була повідомлена шляхом направлення повідомлення в електронний кабінет ЄСІТС.

Відповідно до пункту 3 частини 8статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч. ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 04.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», яке є фінансовою установою, та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про надання споживчого кредиту №7859722 (далі Договір, Кредитний договір); Договір було підписано ОСОБА_1 04.05.2024 року об 21:13:27 год. електронним цифровим підписом А5285.

Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит в сумі 29 000,00 грн. строком на 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п. п. 1.3., 1.4. договору).

Пунктом 1.5. договору визначено, що тип процентної ставки фіксована.

За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 1,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується у межах всього строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього договору - 360 днів (п.1.5.1. договору)

Знижена процентна ставка 0,825% в день застосовується у разі, якщо відповідач до 03.06.2024 або протягом 3-х календарних днів,що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту (п.1.5.2 договору)

Згідно з п. 3.1. договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом 9089,90 % річних, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 5 487,03%. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 185 600,00 грн., за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 179 727,50 грн. (п. п. 1.9., 1.10. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору товариство надає відповідачу грошові кошти у гривні, а відповідач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

У п. п. 2.1. договору сторони погодили, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на поточний рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Як вбачається з листа ТОВ «ПЕЙТЕК» від 26.12.2024 № 20241226-41.2,між ним та ТОВ «Авентус Україна»19.01.2022 укладено договір № 190122-1 про організацію переказу грошових коштів та договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 . Відповідно до зазначених договорів 04.05.2024за дорученням ТОВ «Авентус Україна» на платіжну картку № НОМЕР_1 ТОВ «ПЕЙТЕК» успішно перерахувало кошти в сумі 29 000,00грн.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2статті 639ЦК України).

Положення ст. 639 ЦК України передбачають, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Особливості укладання електронного договору визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також, відповідно до частини першої, другої статті шостої ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Електронний кредитний договір ОСОБА_1 підписано шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 12 Закону Україну «Про електронну комерцію».

Таким чином, встановлені вище обставини, підтверджують факт укладання між кредитором та відповідачем кредитного договору, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, а отримання кредитних коштів ОСОБА_1 підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 26.12.2024 № 20241226-41, а також не заперечуються відповідачкою та її представником.

Надавши відповідачу кредит на умовах, визначених кредитним договором, позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі.

Разом з тим, відповідач, користуючись отриманими коштами, взяті на себе зобов`язання за умовами укладеного договору належним чином не виконала, що призвело до виникнення заборгованості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до зви чаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За нормою ст.512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно ч. 1ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

24.12.2024 між Первісним кредитором та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено Договір факторингу №01.02.-35/24, відповідно до умов якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників №1 за Договором Факторингу№01.02.-35/24 від ТОВ «Авентус Україна» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 84 501,42 грн.,з яких: 25 000,50 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 45 000,92 грн. - заборгованість по відсотках, 14 500,00 грн. - пеня та штрафи.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданого первісним кредитором, заборгованість ОСОБА_1 станом на 23.12.2024 перед ТОВ «Авентус Україна» складає 84 501,42 грн., з яких: 25 000,50 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 45 000,92 грн. - заборгованість по відсотках, 14 500,00 грн.-штрафи.

Оцінюючи наданий суду розрахунок заборгованості, суд вважає обгрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 25 000,50 грн., однак не погоджується з розміром відсотків, нарахованих за користування кредитом, а також нарахуванням штрафів, виходячи з наступного.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року внесено зміни до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якими відповідно встановлено обмеження максимальної денної процентної ставки на рівні 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року) 2,5 %; протягом наступних 120 днів (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року) 1,5 %.

Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому, Перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами Прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Оскільки Закон України №3498-ІХ набув чинності 24.12.2023 та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження максимального розміру денної процентної ставки, в період часу з 24.12.2023 до 22.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 2,5%, в період часу з 22.04.2024 до 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1,5%, а з 21.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1%.

Оскільки кредитний договір укладений 04 травня 2024, тому за період з 04 травня 2024 року до 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,5 %, а за період з 21 серпня 2024 року - 1 %.

Із розрахунку заборгованості суд установив, що позивач за період з 04.05.2024 року до 02.06.2024 року нараховував щоденно відсотки за зниженою процентною ставкою 0,825%, а з 04.06.2024 по 20.08.2024 за процентною ставкою 1,50 процентів за кожен день користування кредитом, що узгоджується з п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Так, за період з 04.05.2024 по 02.06.2024 розмір відсотків склав 7 177,50 грн., які згідно розрахунку заборгованості були сплачені відповідачкою у повному обсязі 03.06.2024 року. Цього ж дня відповідачкою частково здійснено оплату тіла кредиту в розмірі 3 999,50 грн.

Таким чином, за період з 04.06.2024 року по 20.08.2024 року розмір відсотків склав 28 875,57 грн. (25 000,50 грн.*1,50%*77 днів).

Натомість, з 21.08.2024 року по 01.10.2024 року позивач продовжував щоденно нараховувати відсотки в розмірі 1,5%, що не відповідає п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», оскільки з 21 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1 %.

За період з 21.08.2024 року по 01.10.2024 року розмір відсотків склав 15 375,30 грн. (25 000,50 грн.*1,50%*41 день).

Отже, судом встановлено, що розмір простроченої заборгованості зі сплати процентів, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 44 250,87 грн. (28 875,57 грн.+ 15 375,30 грн.)

Щодо вимоги позову про стягнення з відповідача 14 500 грн. штрафів суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи зазначене вище, стягнення штрафів у розмірі 14 500,00 грн. за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №7859722 від 04.05.2024, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Що стосується стягнення з відповідача судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат,пов`язаних з розглядом справи,належать витрати на професійну правничу допомогу;

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи, що позов задоволено частково, у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1985,60 грн. Крім того, з позивача слід стягнути на користь відповідача 1713 грн.12 коп. витрат на правничу допомогу,що відповідатиме розміру задоволених позовних вимоги.

Керуючись ст.ст.13, 81, 141, 279, 263-265, 280-284 ЦПК України, на підставі ст.526, 527, 530, 536, 546, 549,610-611,625,629,638,1048,1049,1054,1055 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором №7859722 від 04.05.2024 у розмірі 69 251 (шістдесят дев`ять тисяч двісті п`ятдесят одну ) гривню 37 копійок, з яких 25 000,50 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 44 250,87 грн. - заборгованість за відсотками.

У решті позовних вимог-відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1985 грн. 60 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги у розмірі 1713 грн.12 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Т. Є. Войницька