Рішення № 140171694, 28.09.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4843/26

Провадження № 2/345/3270/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.09.2026 р. м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Сухарник І.І.

за участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Верхнянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

Позивачі звернулися до суду з даним позовом, в якому зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла спадкодавець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Останнє місце проживання померлої було: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер спадкодавець ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Останнє місце проживання померлого було: АДРЕСА_1 .

Спадкодавець ОСОБА_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишив заповіт, посвідчений 07 серпня 2008 року. Згідно вищезазначеного заповіту, спадкодавець ОСОБА_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , все своє майно, яке належало йому на день смерті і на яке він за законом має право, заповів позивачам ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Таким чином, після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відкрилась спадщина на наступне спадкове майно, а саме: нажитловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; на дві земельні ділянки.

В установленому законом порядку та спосіб позивачі звернулися до державного нотаріуса Калуської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області з заявами про прийняття спадщини та видачу їм свідоцтв про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, яке на день смерті, належало спадкодавцю ОСОБА_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . 24 лютого 2026 року державним нотаріусом Калуської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Федина А.М. - спадкоємцям за заповітом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - видано Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки спадкодавця.

Разом з тим, рішеннями державного нотаріуса Калуської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Федина А.М. від 16 червня 2026 року позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинковолодіння по АДРЕСА_1 в зв`язку з тим, що право власності на вищезазначений житловий будинок зареєстровано за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та рекомендовано звернутися до суду.

Відповідно до запису в погосподарській книзі № 7 за 1991-1995рр., сторінка 85, за період 1991-1992 рр. за адресою: АДРЕСА_1 , проживали та були зареєстровані: голова сім`ї ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ; дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ; син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , - помер ІНФОРМАЦІЯ_8 .

ІНФОРМАЦІЯ_9 помер колишній член колгоспного двору - спадкодавець ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Останнє місце проживання померлого було: АДРЕСА_1 .

В установленому законом порядку та спосіб спадкоємець ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , звернулася до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Лесюка П.В. з заявою про прийняття спадщини та видачу їй свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке на день смерті належало спадкодавцю ОСОБА_6 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Однак, рішеннями №250/02-31 від 08 липня 2026 року приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Лесюка П.В. позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , - відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на будинковолодіння по АДРЕСА_1 в зв`язку з тим, що право власності на вищезазначений житловий будинок зареєстровано за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та рекомендовано звернутися до суду.

Крім позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , інших спадкоємців, які б протягом встановленого законом строку звернулись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в порядку ст. 1269 ЦК України та спадкоємців, передбачених ст.1261 ЦК України, які претендують на обов`язкову частку в спадщині, передбачену ст. 1241 ЦК України, а також проживаючих із спадкодавцем однією сім`єю без укладення шлюбу, немає. Спадковий договір від імені спадкодавців не укладався.

Оскільки частки колишніх членів колгоспного двору у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно не зареєстровані, то недоцільно звертатися до державного реєстратора зі заявою про відмову від права власності на належні частки.

Позивачі стверджують, що жоден із колишніх співвласників житлового будинку не виготовив правовстановлюючих документів на належні їм частки у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 , рішення про розподіл часток майна вищевказаного колгоспного двору між його членами Негівська сільська рада не виносила та державна реєстрація прав власності їхніх часток, не здійснювалась.

Таким чином, оскільки після смерті члена колгоспного двору ОСОБА_3 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її частка в майні перейшла до колишніх членів колгоспного двору ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , то кожен з них фактично став власником 1/2 частки в майні колишнього колгоспного двору, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Прийнявши спадщину, та успадкувавши належне спадкодавцю майно після смерті ОСОБА_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично стали власниками по 1/4 частки в майні колишнього колгоспного двору, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Прийнявши спадщину та вступивши в володіння спадковим майном, належним спадкодавцю ОСОБА_6 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , позивачОСОБА_1 фактично стала власником належної спадкодавцю 1/2 (2/4) частки в майні колишнього колгоспного двору, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

За таких обставин, позивачі просять визнати за ними право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , в частках які належать кожному з них відповідно до заповіту та закону, а саме: визнати за позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , - право власності на 3/4 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , а за позивачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , - право власності на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , частки яких належали відповідно кожному зі спадкодавців.

Ухвалою суду від 27.08.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за даною позовною заявою. Призначено підготовче судове засідання.

У підготовче судове засідання позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явилися, однак в позовній заяві просили суд справу розглянути у їх відсутності за участі їх представника (а.с.11).

У підготовче судове засідання представник позивачів адвокат Жовнір Г.В. не прибув, проте подав суду заяву про підтримання позову, розгляд справи у відсутності позивачів та їх представника, та повернення 50% сплаченого судового збору (а.с.81).

У підготовче судове засідання представник відповідача Верхнянської сільської ради не прибув, однак подав суду заяву про визнання позовних вимог, в якій повністю визнано позов, а також просив справу розглянути у його відсутності (а.с.80).

Згідно абз.3 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Зважаючи на те, що відповідачем по справі визнано вимоги позивача і це визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у відповідності до частини четвертої статті 206 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів та ухвалити рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла спадкодавець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 11.12.2006 року, яке видане виконкомом Негівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, актовий запис № 20 від 11.12.2006 року, а.с.20).

Останнє місце проживання померлої було: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 1292 від 17.07.2017 року, яка видана виконкомом Верхнянської сільської ради ОТГ Калуського району Івано-Франківської області. Спадкодавець заповіту не залишила (а.с.24).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер спадкодавець ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 20.11.2008 року, яке видане виконкомом Негівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, актовий запис № 28 від 20.11.2008 року (а.с.21).

Останнє місце проживання померлого було: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 1292 від 17.07.2017 року, яка видана виконкомом Верхнянської сільської ради ОТГ Калуського району Івано-Франківської області (а.с.24).

Спадкодавець ОСОБА_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишив заповіт, посвідчений 07 серпня 2008 року, в присутності двох свідків, секретарем Негівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області М.М. Варій та який зареєстрований в реєстрі за № 218, що підтверджується довідкою № 1292 від 17.07.2017 року, яка видана виконкомом Верхнянської сільської ради ОТГ Калуського району Івано-Франківської області та Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 03.11.2008 року, № витягу: 17082581. Заповіт не змінювався та не відмінявся (а.с.24, 25).

Згідно вищезазначеного заповіту, спадкодавець ОСОБА_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , все своє майно, яке належало йому на день смерті і на яке він за законом має право, заповів позивачам ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відкрилась спадщина на наступне спадкове майно, а саме на дві земельні ділянки та нажитловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та яке складається з наступних об`єктів: а/ житлового будинку під літерою «А», загальною площею 68,1 кв. м., з яких під житловою площею 42,9 кв. м., під допоміжною площею 25,2 кв. м.; б/ стайні під літерою «Б», площею 24,4 кв. м.; в/ стодоли під літерою «В», площею 35,7 кв. м.; г/ вбиральні під літерою «Е», площею 1,6 кв. м.; ґ/ сараю літерою «Є», площею 19,2 кв. м.; д/ сараю під літерою «Ж», площею 4,6 кв. м.; е/ сараю під літерою «З», площею 6,5 кв. м.; є/ літньої кухні під літерою «К», площею 47,3 кв. м.; ж/ огорожі під №1, площею 16,0 кв. м.; з/ криниці під №2, площею 5 мПг; и/ воріт під №3, площею 7,9 кв.м.

Вищезазначене підтверджується технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , який виготовлений 23.03.2026 року ОКП «Івано-Франківське ОБТІ», а також технічним паспортом в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, реєстраційний номер ТІ01: 2597-8412-3495-3594, який сформований 28.03.2026 ОКП «Івано-Франківське ОБТІ», інвентаризаційна справа № 4913 (а.с.58-67).

В установленому законом порядку та спосіб позивачі звернулися до державного нотаріуса Калуської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області з заявами про прийняття спадщини та видачу їм свідоцтв про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, яке на день смерті належало спадкодавцю ОСОБА_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.29, 30, 31, 32).

24 лютого 2026 року державним нотаріусом Калуської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Федина А.М. - спадкоємцям за заповітом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - видано Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки спадкодавця ОСОБА_4 (а.с.33-44).

Разом з тим, рішеннями державного нотаріуса Калуської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Федина А.М. від 16 червня 2026 року, позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинковолодіння по АДРЕСА_1 в зв`язку з тим, що право власності на вищезазначений житловий будинок зареєстровано за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та рекомендовано звернутися до суду (а.с.46, 47).

Відповіднодо довідки № 00509 від 23.03.2026 року, яка виготовлена ОКП «Івано-Франківське ОБТІ», право власності на домоволодіння АДРЕСА_2 , 21.03.1991 року зареєстровано за членами колгоспного двору, головою якого є ОСОБА_7 . Підстава для реєстрації права власності свідоцтво про право власності б/н від 21.03.1991 р., видане виконкомом Негівської сільської ради на підставі рішення виконкому Калуської районної ради від 16.01.1991 р. №5, реєстровий запис № 206, книга № 2 (а.с.69).

Як зазначено в довідці Негівської сільської ради від 16.05.2008, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - одна і та сама особа (а.с.27).

Інвентаризаційна вартість зазначеного домоволодіння становить 341088,00 грн. (триста сорок одну тисячу вісімдесят вісім гривень нуль копійок), (а.с.69).

Відповідно до запису в погосподарській книзі № 7 за 1991-1995 рр., сторінка 85, за період 1991-1992 рр. за адресою: АДРЕСА_1 , проживали та були зареєстровані: голова сім`ї ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ; дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ; син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , - помер ІНФОРМАЦІЯ_8 . Вищезазначене підтверджується довідкою № 65 від 19.06.2026 року, яка видана виконкомом Верхнянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, (а.с.23).

ІНФОРМАЦІЯ_9 помер колишній член колгоспного двору - спадкодавець ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 від 30.10.2015 року, яке видане виконкомом Негівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, актовий запис № 14 від 30.10.2015 року, (а.с.22, 50).

Останнє місце проживання померлого було: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 1292 від 17.07.2017 року, яка видана виконкомом Верхнянської сільської ради ОТГ Калуського району Івано-Франківської області. Спадкодавець заповіту не залишив (а.с.24).

В установленому законом порядку та спосіб спадкоємець ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , звернулася до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Лесюка П.В. з заявою про прийняття спадщини та видачу їй свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке на день смерті, належало спадкодавцю ОСОБА_6 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.48, 49).

Однак, рішеннями №250/02-31 від 08 липня 2026 року приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Лесюка П.В., мені позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , - відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на будинковолодіння по АДРЕСА_1 в зв`язку з тим, що право власності на вищезазначений житловий будинок зареєстровано за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та рекомендовано звернутися до суду (а.с.47).

Відповідно до ст.120 ЦК УРСР (в редакції, яка діяла до 1991 року) майно колгоспного двору належить всім членам двору на праві спільної сумісної власності, а ч.2 ст.123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) передбачено, що частки кожного члена двору є рівні, включаючи непрацездатних та неповнолітніх членів двору.

Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному двору належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно.

У відповідності до ст. 121 того ж Кодексу володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору.

При відсутності згоди спір про володіння, користування або розпорядження майном колгоспного двору вирішується судом за позовом будь-якого члена двору, який досяг шістнадцяти років.

Згідно ч.2 ст. 123 зазначеного вище Кодексу, розмір частки члена двору встановлюється, виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено, що положення статтей 17,18 Закону "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається, виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Судом встановлено, що крім позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - інших спадкоємців, які б протягом встановленого законом строку звернулись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в порядку ст. 1269 ЦК України та спадкоємців, передбачених ст.1261 ЦК України, які претендують на обов`язкову частку в спадщині, передбачену ст. 1241 ЦК України, а також проживаючих із спадкодавцем однією сім`єю без укладення шлюбу, немає. Спадковий договір від імені спадкодавців не укладався.

Таким чином, позивачам належить майно колишнього колгоспного двору, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в цілому, які знаходяться по АДРЕСА_1 .

Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом.

Одним із способів набуття права власності є спадкування.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. ст. 1218 та 1268 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, або не прийняти її.

Судом встановлено, що спадкоємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - прийняли спадщину.

За змістом статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пленум Верховного Суду України у п.23 постанови №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

До 01 січня 2013 року, Державна реєстрація права особи на частку у майні колгоспного двору здійснювалась БТІ відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року на підставі рішення, яке виносилось сільською радою про розподіл часток майна колгоспного двору.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.12.2011 року № 4152VІ) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно в порядку визначеному цим Законом, буде здійснюватись з 1 січня 2013 року.

Отже, з 1 січня 2013 року право власності на нерухоме майно посвідчується на загальних засадах, свідоцтвом про право власності, що видає державний реєстратор прав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Згідно вимог, які визначені в ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державний реєстратор з 01.01.2013 року, не посвідчує прав власності на об`єкт нерухомого майна та не видає свідоцтва про права власності на підставі рішення сільської ради про розподіл часток майна колгоспного двору між його співвласниками.

В даній справі частки колишніх членів колгоспного двору у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно не зареєстровані, тому недоцільно звертатися до державного реєстратора зі заявою про відмову від права власності на належні частки. Рішення про розподіл часток майна вищевказаного колгоспного двору між його членами, Негівська сільська рада не виносила та державна реєстрація прав власності їхніх часток, не здійснювалась.

Таким чином, оскільки після смерті члена колгоспного двору ОСОБА_3 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її частка в майні перейшла до колишніх членів колгоспного двору ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , то кожен з них фактично став власником 1/2 частки в майні колишнього колгоспного двору, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Прийнявши спадщину, та успадкувавши належне спадкодавцю майно після смерті ОСОБА_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично стали власниками по 1/4 частки в майні колишнього колгоспного двору, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Прийнявши спадщину та вступивши в володіння спадковим майном, належним спадкодавцю ОСОБА_6 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , позивачОСОБА_1 фактично стала власником належної спадкодавцю 1/2 (2/4) частки в майні колишнього колгоспного двору, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

За таких обставин, оскільки оформити право власності на спадкове майно іншим способом позивачі не мають можливості, враховуючи досліджені матеріали справи, суд вважає, що за позивачами слід визнати право власності на вищезазначене спадкове майно, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , в частках які належать кожному з позивачів відповідно до заповіту та закону, а саме визнати за позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , - право власності на 3/4 частки житлового будинок АДРЕСА_1 , а за позивачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , - право власності на 1/4 частки житлового будинок АДРЕСА_1 частки яких належали відповідно кожному зі спадкодавців.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченогопри поданні позову.

Враховуючи, що відповідачем визнано позов до початку розгляду справи по суті, суд вважає за доцільне повернути позивачу ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 142, 200, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП - НОМЕР_4 , право власності на майно колишнього колгоспного двору, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та після смерті ОСОБА_6 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , а саме: на 3/4 частки житлового будинку АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП - НОМЕР_5 , право власності на майно колишнього колгоспного двору, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_4 , з державного бюджету України 50 відсотків сплаченого нею судового збору по квитанції № 2.809879553.1 від 21.08.2026 року, а саме в сумі 1705,44 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Головуючий