Рішення № 140171626, 28.09.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №338/1403/26

Провадження №2/338/1240/26

28 вересня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Решетова В.В.,

з участю секретаря Смеречук Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №256380 від 25 квітня 2024 року у розмірі 17 392,00 грн, а також судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 25 квітня 2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №256380, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 4 000,00 грн строком на 90 днів, до 23 липня 2024 року, зі сплатою процентів за фіксованою ставкою 1,22 % за кожний день користування кредитом. Договором також передбачено комісію у розмірі 25 % від суми кредиту, що становить 1 000,00 грн, та відповідальність за прострочення виконання зобов`язань.

Позивач посилається на те, що кредитні кошти перераховані на банківську картку, зазначену відповідачем під час укладення договору, однак зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів не виконані. Відповідно до поданого розрахунку станом на 16 грудня 2024 року заборгованість становить 17 392,00 грн, із яких: 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4 392,00 грн - проценти; 1 000,00 грн - комісія; 8 000,00 грн - пеня.

23 грудня 2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №23122024/1, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором №256380 від 25 квітня 2024 року.

У зв`язку з наведеним позивач просив стягнути з відповідача 17 392,00 грн кредитної заборгованості, 2 662,40 грн судового збору та 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 19 серпня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, клопотання представника позивача задоволено та витребувано у банківської установи інформацію про надходження на платіжну картку, яка належить відповідачу.

Представник позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, щодо заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем проживання та шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на сайті "Судова Влада".

Про причини неявки ОСОБА_1 суд не поінформував, своїм правом на подання відзиву не скористався, заяв чи клопотань щодо розгляду даної справи від нього не надходило.

З огляду на викладене, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неприбуттям в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові та електронні матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до статей 12, 13, 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи. Згідно зі статтею 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а їх належність, допустимість, достовірність та достатність оцінюються судом у взаємному зв`язку.

Судом встановлено, що 25 квітня 2024 року ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» як кредитодавець та ОСОБА_1 як позичальник уклали індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №256380.

За пунктами 1.1, 1.2 договору сума кредиту становить 4 000,00 грн, строк кредитування - 90 днів, до 23 липня 2024 року. Згідно з пунктом 1.3 договору процентна ставка є фіксованою та становить 445,3 % річних, або 1,22 % за кожний день користування кредитом. Пунктом 1.4 передбачена комісія за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації і довідок, пов`язаних із наданням та обслуговуванням кредиту, та юридичне оформлення, у розмірі 25 % від суми кредиту, тобто 1 000,00 грн. У пункті 3.5 договору зазначено денну процентну ставку у розумінні Закону України «Про споживче кредитування» у розмірі 1,50 %.

Договір містить відомості про позичальника, його РНОКПП, номер мобільного телефону, електронну адресу та банківську картку НОМЕР_1 . Договір від імені позичальника підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором «KL9704».

Довідкою ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» про ідентифікацію клієнта за кредитним договором №256380 підтверджено, що 25 квітня 2024 року одноразовий ідентифікатор «KL9704» був направлений на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , зазначений позичальником, та використаний для прийняття умов договору. У цій довідці також зазначена банківська картка НОМЕР_1 .

За документом ТОВ «ПрофітГід» щодо проведення платежу 25 квітня 2024 року о 11:50 за платіжною інструкцією A823237B374567CLY256380T2139674 ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» перерахувало 4 000,00 грн на картку НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк», із призначенням платежу «Видача кредиту #256380». Номер картки, дата операції, сума та номер кредитного договору узгоджуються з відомостями договору й довідки про ідентифікацію клієнта.

Крім того, на підтвердження отримання кредитних коштів та на виконання ухвали суду про витребування доказів, суду надано інформацію з АТ "Приват Банк" від 09.09.2026р. №20.1.0.0.0/7-260904/53565-БТ, відповідно о якої на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську картку № НОМЕР_1 , на яку було зараховано 4000 гривень 25 квітня 2024 року.

Відповідно до статей 205, 207, 638, 639 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається, шляхом оферти та її акцепту, а електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором. У постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243св20) сформульовано висновок, що кредитний договір, підписаний за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, за наявності належних доказів такого способу акцепту є укладеним в електронній письмовій формі.

Ураховуючи зміст договору, довідку про електронну ідентифікацію та документ про фактичне перерахування кредитних коштів, суд вважає доведеними укладення кредитного договору №256380 та одержання відповідачем 4 000,00 грн кредиту.

Згідно зі статтями 509, 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.

Відповідно до статей 1048, 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю отриманий кредит і сплатити проценти у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Деталізований розрахунок заборгованості за договором №256380 не містить відомостей про здійснення відповідачем платежів. Інших доказів повернення 4 000,00 грн кредиту у наданих матеріалах немає. Отже, вимога про стягнення 4 000,00 грн основного боргу є доведеною та підлягає задоволенню.

Щодо заборгованості за процентами суд виходить із такого.

За графіком платежів та деталізованим розрахунком договірні проценти нараховані за погоджений сторонами 90-денний строк кредитування - з 25 квітня 2024 року по 23 липня 2024 року включно - у сумі 4 392,00 грн. Арифметично ця сума відповідає умовам договору, зокрема: 4 000,00 грн ? 1,22 % ? 90 днів = 4 392,00 грн. Після 23 липня 2024 року договірні проценти у поданому розрахунку не нараховувалися.

Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-IX статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено правилами про денну процентну ставку та її максимальний розмір. Пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом №3498-IX, максимальний розмір денної процентної ставки встановлено: протягом перших 120 днів - 2,5 %, протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Договір укладено 25 квітня 2024 року, тобто у другому 120-денному перехідному періоді, а визначена в договорі денна процентна ставка 1,50 % встановленої законом межі не перевищує.

Таким чином, вимога про стягнення 4 392,00 грн договірних процентів, нарахованих у межах погодженого строку кредитування, є обґрунтованою та підлягає стягненню.

Щодо заявленої до стягнення комісії у сумі 1 000,00 грн суд зазначає таке.

Частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено обов`язок кредитодавця на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, безоплатно повідомляти інформацію про поточний розмір заборгованості та інші передбачені законом відомості. Частина п`ята статті 12 цього Закону визначає нікчемність умов договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) звернула увагу, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації, яка за законом повинна надаватися споживачу безоплатно, є нікчемною. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 (провадження №61-4202сво22) виходила з того, що за відсутності визначеного у договорі та підтвердженого доказами переліку реальних додаткових чи супутніх послуг умова про плату за обслуговування кредиту не може бути підставою для стягнення такої комісії.

Пункт 1.4 договору №256380 встановлює одну неподільну комісію у розмірі 25 % від суми кредиту одночасно за надання, обслуговування і повернення кредиту, обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок та юридичне оформлення, не визначаючи окремої ціни кожної конкретної додаткової послуги. Частина названих дій становить безпосередній зміст діяльності кредитодавця з надання та супроводження кредиту, а надання передбаченої законом інформації один раз на місяць повинно бути безоплатним. Доказів фактичного надання відповідачу окремої додаткової чи супутньої послуги саме на суму 1 000,00 грн матеріали не містять.

За таких обставин покладення на споживача обов`язку сплатити 1 000,00 грн на підставі наведеної неподільної умови договору суперечить імперативним гарантіям Закону України «Про споживче кредитування», тому вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо пені у розмірі 8 000,00 грн суд зазначає наступне.

Пунктом 5.3 кредитного договору передбачено відповідальність позичальника у вигляді пені в розмірі 5 % від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення, але не більше подвійної суми одержаного кредиту. Із деталізованого розрахунку вбачається, що відповідна санкція нараховувалася у 2024 році та досягла 8 000,00 грн. У витягу з реєстру прав вимог і в позовній заяві ця складова боргу також визначена як пеня.

Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором звільняється, зокрема, від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені), а неустойка та інші платежі за прострочення, нараховані включно з 24 лютого 2022 року, підлягають списанню кредитодавцем.

Отже, заявлені 8 000,00 грн є саме мірою відповідальності за прострочення виконання кредитного зобов`язання, нарахованою під час дії воєнного стану, а тому відповідно до прямої вказівки пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України стягненню не підлягають.

Щодо переходу права вимоги судом установлено наступне.

23 грудня 2024 року ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» уклали договір факторингу №23122024/1. Витяг з додатку №1 до цього договору містить відомості про боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , кредитний договір №256380 від 25 квітня 2024 року та загальну суму переданого права вимоги 17 392,00 грн із розподілом на тіло кредиту, проценти, комісію та пеню. Акт приймання-передачі реєстру прав вимог підписаний сторонами 23 грудня 2024 року. Виконання фактором обов`язку з фінансування підтверджується платіжними інструкціями від 23 грудня 2024 року, 15 січня 2025 року та 13 лютого 2025 року на загальну суму 1 190 641,52 грн.

Відповідно до статей 512, 514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу. За статтями 1077, 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути наявна грошова вимога.

Таким чином, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №256380 у тому обсязі, в якому відповідні вимоги належали первісному кредитору та допускаються законом.

За результатами перевірки розрахунку позивача суд встановив, що із заявлених 17 392,00 грн доведеними і такими, що підлягають стягненню, є 4 000,00 грн основного боргу та 4 392,00 грн договірних процентів, разом 8 392,00 грн. У стягненні 1 000,00 грн комісії та 8 000,00 грн пені, разом 9 000,00 грн, слід відмовити.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що сплата позивачем судового збору підтверджується платіжною інструкцією №256380 від 30 червня 2026 року на суму 2 662,40 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частка задоволених майнових вимог становить 8 392,00 грн / 17 392,00 грн = 48,25%. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 284,66 грн судового збору (2 662,40 грн ? 48,25%).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги №42649746/02 від 01 червня 2026 року, додаткову угоду №256380 від 21 липня 2026 року, акт про надання правничої допомоги №256380 від 21 липня 2026 року та детальний опис наданих послуг. В акті визначено загальну вартість правничої допомоги у 6 000,00 грн, яка складається з усної консультації - 250,00 грн, письмової консультації - 750,00 грн, правового аналізу та рекомендацій - 1 500,00 грн, складання позовної заяви - 3 000,00 грн, формування додатків - 500,00 грн.

Згідно зі статтями 133, 137 та частиною третьою статті 141 ЦПК України при розподілі витрат на правничу допомогу суд оцінює їх зв`язок із розглядом справи, реальність, необхідність, обґрунтованість та пропорційність предмету спору з урахуванням ціни позову і значення справи для сторін.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) наголосила на необхідності оцінювати реальність, необхідність і розумність адвокатських витрат. У додатковій постанові від 08 квітня 2026 року у справі №751/9914/24 (провадження №61-14764св25) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що вимога про клопотання іншої сторони стосується зменшення витрат за критеріями частини четвертої статті 137 ЦПК України, натомість при розподілі судових витрат суд може з власної ініціативи, керуючись критеріями частини третьої статті 141 ЦПК України, не присуджувати всі заявлені витрати або присудити їх частково.

Оцінюючи заявлені 6 000,00 грн саме як суму, що має бути компенсована іншою стороною, суд враховує, що спір стосується одного кредитного договору та є типовим для діяльності позивача. Доказова база переважно складається з документів, сформованих кредитодавцем та фактором. Окремі зазначені в акті послуги - усна консультація, письмова консультація, правовий аналіз і рекомендації - за своїм змістом частково охоплюються роботою зі складання позовної заяви, а формування додатків мало технічний характер. Позов не потребував розроблення складної процесуальної стратегії, а заявлена сума 6 000,00 грн становить близько 34,5 % ціни позову, тоді як позовні вимоги задоволені лише частково.

З урахуванням наведеного, принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також фактичного обсягу підтвердженої роботи, суд вважає обґрунтованим покласти на відповідача 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Такий висновок стосується виключно розподілу судових витрат між сторонами та не змінює розміру гонорару, погодженого між позивачем і особою, яка надавала правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, статтями 205, 207, 509, 512, 514, 516, 526, 530, 610, 626, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №256380 від 25 квітня 2024 року у розмірі 8 392 (вісім тисяч триста дев`яносто дві) гривні 00 копійок, яка складається з: 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок заборгованості за тілом кредиту та 4 392 (чотири тисячі триста дев`яносто дві) гривні 00 копійок заборгованості за процентами.

У задоволенні позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» 1 284 (одну тисячу двісті вісімдесят чотири) гривні 66 копійок судового збору та 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк може бути поновлений і з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ», МФО 334851.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя В.В. Решетов