Рішення № 140171202, 29.09.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/8878/25

Провадження № 2/202/1013/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

29 вересня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Недобитюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Іващенко І.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить стягнути солідарно з відповідачів часткову заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 11230716000 від 08 жовтня 2007 року, а саме по основній сумі кредиту (тілу кредиту) в розмірі 35 000,00 дол. США.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11230716000. В забезпечення виконання зобов`язань за цим договором були укладені договори поруки із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору виникла заборгованість. Після укладення низки договорів про відступлення прав вимоги, новим кредитором у зобов`язанні стало ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» на підставі Договору № 2245/К про відступлення прав вимоги від 13 травня 2020 року. Оскільки відповідачі свої зобов`язання не виконують, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 12 листопада 2025 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 10 вересня 2026 року підготовче провадження у справі було закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті на 29 вересня 2026 року.

В судове засідання по суті 29 вересня 2026 року сторони не з`явилися. Представник позивача Ковалевський Є.В. у підготовчому судовому засіданні 10 вересня 2026 року зазначив, що всі докази подані, клопотань про витребування доказів заявлено не було, просив судове засідання провести без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, відзиву на позовну заяву не подали.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Згідно з приписами частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частин першої та третьої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, причому питання про достатність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, причому такі обставини зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи та їхніх представників.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, при цьому жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 08 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 у письмовій формі був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 11230716000. Відповідно до умов вказаного правочину банк взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредитні кошти у розмірі 72 000,00 доларів США на термін до 07 жовтня 2023 року. Позичальник, у свою чергу, зобов`язалася прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів.

Також судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором були укладені договори поруки із ОСОБА_3 (договір № 11230716000/П від 08.10.2007) та ОСОБА_2 (договір № 240225 від 08.09.2009).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини першої статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з постановою Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, для підтвердження факту відступлення права вимоги як заінтересована сторона особа повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18 (провадження № 61-13587св20), належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Також у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17 (провадження № 61-18551св19) вказано, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 зазначається, що заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора, при цьому подані копії відповідних документів повинні бути засвідчені належним чином, а ухвалення рішення на підставі незасвідчених копій є порушенням правил оцінки допустимості доказів.

Згідно з постановою Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12 (провадження № 61-483св23), суди беруть до уваги належні, допустимі і достовірні докази, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за якими набуває новий кредитор, оцінюючи їх у сукупності та взаємозв`язку для встановлення переходу права вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи та доводів позовної заяви, позивач зазначає, що 08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами. За вказаним договором ПАТ «Дельта Банк» набув статус нового кредитора, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 11230716000 від 08 жовтня 2007 року з усіма забезпечувальними договорами. У подальшому, 13 травня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» було укладено Договір № 2245/К про відступлення прав вимоги.

Однак, з огляду на наведені норми чинного законодавства та сталу практику Верховного Суду, сам лише факт посилання на наявність договорів відступлення права вимоги не є беззаперечним свідченням переходу прав вимоги щодо конкретного боржника за конкретним кредитним договором. Відповідно до вимог процесуального закону, позивач повинен був довести належними, допустимими та достатніми доказами обставини переходу права вимоги саме за кредитним договором № 11230716000 від 08 жовтня 2007 року на кожному з етапів такого відступлення.

Дослідивши надані матеріали, суд встановив, що жодного доказу на підтвердження укладення договору купівлі-продажу прав вимог від 08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» суду не надано. За відсутності первинного договору, за яким право вимоги перейшло від банку-кредитодавця до ПАТ «Дельта Банк», неможливо встановити наявність у ПАТ «Дельта Банк» законних підстав для подальшого відступлення цих прав на користь позивача ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС».

Окрім цього, надана позивачем копія Договору № 2245/К про відступлення прав вимог від 13 травня 2020 року є неповною, оскільки не містить усіх необхідних додатків, що унеможливлює повноцінне дослідження умов переходу прав.

Оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що матеріали справи не містять належного та об`єктивного підтвердження факту переходу права вимоги щодо відповідачів у даній справі, оскільки суд не може встановити послідовний перехід прав вимог через його недоведеність на етапі переходу права від первісного кредитора.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не доведено наявність у нього права вимоги до відповідачів за вказаним кредитним договором, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України, суд, відмовляючи в позовних вимогах, покладає судові витрати на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі.

Судові витрати залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складений 29 вересня 2026 року.

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС», ЄДРПОУ 43212924, адреса місцезнаходження: 04073, Україна, м. Київ, пр-т. Степана Бандери, буд. 28-А.

ВІДПОВІДАЧ 1: ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

ВІДПОВІДАЧ 2: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

ВІДПОВІДАЧ 3: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Н. В. Недобитюк