Ухвала суду № 140171196, 29.09.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 0417/2-711/2011

Провадження № 6/202/759/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Недобитюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Іващенко І.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» про заміну стягувача у виконавчому листі,

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» звернувся до суду із заявою про заміну стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» у виконавчому листі у справі № 0417/2-711/2011, виданому на підставі рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 25 листопада 2011 року, про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором № ML-310/047/2008 від 28 лютого 2008 року.

В обґрунтування вимог заявник посилається на те, що 08 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 08/2024/3-ДФ, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі й до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У зв`язку з вказаним, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» просить замінити сторону стягувача у виконавчому листі.

Ухвалою від 15 вересня 2026 року дана заява була прийнята до розгляду.

У судові засідання, призначені на 21 вересня 2026 року та 29 вересня 2026 року, сторони не з`явилися.

Заявник ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» подав разом із заявою клопотання про розгляд справи без участі представника заявника, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.

Інші учасники в судові засідання не з`явилися, повідомлялися належним чином, заяв чи клопотань до суду від них не надходило.

Згідно з приписами частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частин першої та третьої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, причому питання про достатність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, причому такі обставини зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи та їхніх представників.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, при цьому жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до частини другої статті 442 ЦПК України, заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Згідно з частиною третьою статті 442 ЦПК України, суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 442 ЦПК України, ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Згідно з частиною п`ятою статті 442 ЦПК України, положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Згідно з постановою Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, для підтвердження факту відступлення права вимоги як заінтересована сторона особа повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18 (провадження № 61-13587св20), належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Також у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17 (провадження № 61-18551св19) вказано, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 зазначається, що заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора, при цьому подані копії відповідних документів повинні бути засвідчені належним чином, а ухвалення рішення на підставі незасвідчених копій є порушенням правил оцінки допустимості доказів.

Згідно з постановою Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12 (провадження № 61-483св23), суди беруть до уваги належні, допустимі і достовірні докази, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за якими набуває новий кредитор, оцінюючи їх у сукупності та взаємозв`язку для встановлення переходу права вимоги.

Судом встановлено, що наданий заявником Договір факторингу № 08/2024/3-ДФ від 08 серпня 2024 року є неповним, оскільки суду не надано всіх його сторінок, а саме відсутні додатки до договору факторингу, які є його невід`ємною частиною. Окрім цього, копія вказаного договору є неналежно засвідченою.

Також наданий заявником Витяг з Додатку до договору про відступлення прав вимог № 08/2024/3-ДФ від 08 серпня 2024 року є виключно внутрішнім документом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», оскільки він не містить підпису іншої сторони правочину (первісного кредитора). У зв`язку з цим, такий документ не є достатнім, належним та допустимим доказом на підтвердження факту переходу прав вимоги до нового кредитора стосовно конкретних боржників.

Згідно частини шостої статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що заявником не доведено належними та допустимими доказами факту переходу до нього права вимоги за виконавчим листом у вказаній справі, а тому заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 12, 13, 76-82, 89, 247, 258-260, 263, 353, 354, 442 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» про заміну стягувача у виконавчому листі у справі № 0417/2-711/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Повний текст ухвали складено 29 вересня 2026 року.

Суддя Н. В. Недобитюк