Рішення № 140168994, 25.09.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 25.09.2026Справа № 554/4230/26 Провадження № 2/554/3131/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Чуванової А.М.

за участю секретаря судового засідання Єсліковської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «КредитКапітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «КредитКапітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 19 680,00 грн.

В обґрунтування позову вказав, що 19.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1261450, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 6 000 грн.

Згідно з п. 9.8 кредитного договору цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в Особистий кабінет клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

У порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач не виконав свої зобов`язання не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.

21.04.2021 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №ККЛУ-21042021.

Згідно з вищевказаним Договором ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1261450 від 19.11.2020 року.

Отже, термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись до суду з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, процентів та штрафів у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 19 680 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 6 000 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом 13 680 грн.

Ухвалою суду від 30.03.2026 року було відкрито провадження у справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

25.05.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лихошвай С.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що як вбачається із п. 1.2 договору на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в Особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_1 . Згідно з п. 2.4. Договору кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) на користь клієнта. Однак, всупереч процитованим умовам Договору, в матеріалах відсутні будь - які докази того що ТОВ «Лінеура Україна» перерахувало ОСОБА_1 на рахунок, вказаний у пункті 2.1. Договору, кошти на виконання його умов. Відсутні також і докази фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника). Натомість, позивачем по даній справі не надано первинних документів, оформлених у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність». Позовні вимоги грунтуються на здійсненому позивачем розрахунку заборгованості та листі Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (ТОВ «УПР») від 07.01.2026 №1- 0701, що адресований ТОВ «Лінеура Україна», по змісту якого вказується на те, що було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 19.11.2020 року на суму 6000,00 грн. Однак, надані позивачем докази на обґрунтування заявлених позовних вимог не є належними та допустимими доказами спірних правовідносин, оскільки лист ТОВ «УПР» від 07.01.2026 №1-0701 взагалі не містить відомостей ані про дані клієнта, якому було здійснено вказаний переказ, ані посилання на реквізити кредитного договору, що повністю унеможливлює ідентифікацію даного переказу, як перерахування коштів саме відповідачу. Вказаний лист не містить повного номера картки та ПІБ її власника, тому не є належним доказом підтвердження факту зарахування коштів на платіжну карту відповідача.

За умовами Договору визначено обов`язок перерахування коштів споживачеві саме товариством - ТОВ «Лінеура Україна» (пункт 1,2, 2.1., 2.2., 2.4 Договору), а не третіми особами. До того ж, матеріали справи не містять ані обґрунтування підстав здійснення перерахування коштів на виконання умов договору саме ТОВ «УПР», ані належних та допустимих доказів підставності такого переказу.

Щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором, зазначає, що розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а тому не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок є документом, що створений самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Відтак, підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок та користування кредитними коштами може бути виписка по рахунку, проте таких документів матеріали справи не містять. Натомість, матеріали справи № 554/4230/26 не містять ані виписки по картковому рахунку відповідача, ані будь-яких інших первинних фінансових документів, які б безумовно підтверджували надання позивачем у користування ОСОБА_1 кредитних коштів, та використання їх відповідачем.

Окрім цього згідно з п. 1.3. Договору строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.

Розділом 4 Договору передбачено, що пролонгація строку кредитування відбувається виключно за ініціативою позичальника тобто відповідача. В той же час, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження ініціювання ОСОБА_1 пролонгації строку кредиту, а відтак, навіть за доведеності факту надання кредиту, стягнення відсотків має відбуватися виключно в межах встановленого договору строком кредиту у 30 календарних днів. Після спливу даного строку будь-які нарахування відсотків за користування кредитом, нараховані відповідно до ст. 1048 ЦК України є неправомірними. На підставі викладеного, ОСОБА_1 наголошує на тому, що позивачем, на порушення ст. 83 ЦПК України, не надано належних, допустимих, достатніх і переконливих доказів, вичерпний перелік яких визначений законодавством, на підтвердження факту перерахування відповідачу коштів на виконання умов Договору, що спростовує аргументи позивача про укладення вищевказаного Договору та наявності у ОСОБА_1 заборгованості по ньому, та, відповідно, виключає підстави і можливість стягнення з відповідача заборгованості за таким Договором.

Щодо витрат на правову допомогу, вважає, що такі витрати, визначені позивачем є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже зазначена справа не є складною, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося протягом тривалого часу, зазначений представник позивача тривалий час надає правничу допомогу позивачу та, відповідно, має готові шаблони усіх необхідних процесуальних документів, а тому підготування позовної заяви не вимагає витрачання великої кількості часу. До того ж, до позовної заяви не надано доказів реального понесення витрат на отримання правничої допомоги у зазначеному розмірі, а надана копія акту №1277 наданих послуг лише містить посилання на обов`язок позивача зробити перерахунок суми наданих послуг протягом 1 року з моменту підписання Акту. Відтак, заявлений розмір правничих витрат не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру (а.с.36-42).

Ухвалою суду від 15.06.2026 року витребувано у Монобанк, емітент АТ "Універсал Банк" (ЄДРПОУ: 14361575; адреса: 04082, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок, 54/19) інформацію: чи була успішною транзакція, здійснена 19.11.2020, в сумі 6000 грн. на банківську картку № НОМЕР_2 , власником якої є ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ); чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_2 .

22.06.2026 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «КредитКапітал» надійшли додаткові пояснення по справі, в яких представник вказує на те, що позивач вважає аргументи у відповіді відповідача безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання. Надане представником позивача платіжне доручення, що підтверджує перерахування коштів за кредитом №1261450, містить усі необхідні реквізити, а, отже, може вважатися первинним документом. Відповідачем вказано, що позивачем не надані належні докази, а саме первинні документи, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та за якими можливо встановити факт дійсного перерахування та отримання коштів відповідачем. Також, зазначає, що відсутність у матеріалах справи виписок з особових рахунків не свідчить про відсутність у відповідача заборгованості. У частині щодо виписок зауважує, що виписка по картковому рахунку справді може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту та відсотками, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами. Позивачем було надано належні докази на підтвердження заборгованості відповідача та перерахування коштів за кредитним договором, долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості про щоденні нарахування та погашення може вважатися належним доказом, що підтверджує суму боргу, а наданий Лист- повідомлення про успішне перерахування коштів є належним доказом, який підтверджує фактичну видачу кредитних коштів. На умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту кредит. Сума кредиту складає: 6 000,00 гривень. Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є Додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору. Тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування кредитом залежить від фактичного виконання клієнтом умов Договору та становить: знижена процентна ставка становить 1,90% процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо в цей строк Клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана в Графіку платежів. Стандартна процента ставка складає 1,90% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо Клієнт не виконав умови зазначені в пп.1.4.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки.

За умовами укладеного між сторонами договору ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу кредит в розмірі 6000 грн на строк 30 днів. Однак, звертає увагу на той факт, що відповідач не дотримався умов Договору та не повернув кредитні кошти. Тому проаналізувавши умови кредитного Договору, до періоду строку кредитування (30 днів) слід застосувати стандартну процентну ставку. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування

кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт. Отже, станом на момент завершення домовленого строку кредиту відповідач не виконав своїх зобов`язань, у зв`язку з чим нарахування процентів продовжилось після 18.12.2020, що узгоджується з умовами кредитного Договору. Наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам погодженим між сторонами умовам Договору, наявні у справі матеріали не містять доказів, які б спростовували такий розрахунок.

Отже, ОСОБА_1 уклав даний договір, маючи можливість розрахувати доцільність взяття на себе такого зобов`язання та оцінити усі ризики у зв`язку з їх прийняттям. Кредитодавцем у свою чергу чітко виконані усі умови договору, у тому числі щодо нарахування процентів за кредитним договором №1261450 від 19.11.2020 року. Із зазначеними умовами відповідач був ознайомлений при укладенні кредитного договору про що свідчить електронний підпис, накладений ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора (а.с.62-67).

Представник позивача до суду не з`явився, позивач надав заяву, в якій просить справу розглянути у відсутність свого представника, на задоволенні позову наполягає.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та без участі відповідача.

Фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1261450, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 6 000 грн (а.с.9-10).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно зі ст.ст.525,526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

21.04.2021 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №ККЛУ-21042021 (а.с.14-15).

Згідно з даним Договором ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1261450 від 19.11.2020 року.

Заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» складає 19 680 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 6 000 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом 13 680 грн (а.с.12-зворот-13).

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Позивачем на адресу відповідача направлялись повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні та повідомлення про порядок погашення заборгованості за кредитним договором. Заборгованість за кредитним договором не погашена.

Таким чином, в порушення умов кредитних договорів, а також вимог ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаними вище договорами не виконала.

Відповідно до ст. 610 ЦК України,порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України,одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Заперечення представника відповідача про те, що позивачем не надано належних первинних фінансових документів на підтвердження факту видачі кредиту, а лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 07.01.2026 №1-0701 не є допустимим доказом, суд вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Судом встановлено, що кредитний договір №1261450 від 19.11.2020 року укладено в електронній формі. Специфіка безготівкових розрахунків у сфері електронної комерції та мікрокредитування передбачає залучення сертифікованих платіжних сервісів (технічних еквайєрів), що повністю відповідає приписам Закону України «Про платіжні послуги» та Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до міжнародного стандарту безпеки даних індустрії платіжних карток PCI DSS, фінансові установи та платіжні сервіси не мають права зберігати та відображати у відкритому вигляді повні реквізити платіжних карток клієнтів з метою запобігання шахрайству. Тому відсутність повного номера картки та ПІБ власника у листі оператора послуг платіжної інфраструктури ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (ТОВ «УПР») від 07.01.2026 №1-0701 є технічним і законним стандартом безпеки, а не ознакою неналежності доказу.

Суд зазначає, що повний збіг дати транзакції (19.11.2020), суми переказу (6 000,00 грн.) та маски (перших і останніх цифр) номера картки № НОМЕР_1 у листі платіжного сервісу ТОВ «УПР» із аналогічними параметрами, зафіксованими у пункті 2.1 підписаного сторонами Кредитного договору, у сукупності з лог-файлами (системним треком) ІТС Товариства, є достатніми, належними та взаємозв`язаними доказами, які беззаперечно ідентифікують цю фінансову операцію як надання кредиту саме відповідачу ОСОБА_1 .

Крім того, згідно відповіді, наданої Акціонерним товариством «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352) на підставі ухвали від 15.06.2026 року по справі №554/4230/26, вбачається, що банком було ініційовано детальну перевірку, в ході якої встановлено наступне: транзакція, здійснена 19.11.2020 року в сумі 6000 грн. на банківську картку № НОМЕР_4 , власником якої є ОСОБА_1 (ІН: НОМЕР_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), була успішною. Грошові кошти за цією транзакцією були зараховані на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_4 .За таких обставин, суд вважає факт укладення Договору та факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 6 000,00 грн. повністю доведеним.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість в розмірі 19 680,00 грн.

У відповідності до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Положеннями ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із диспозиції ч. 1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 8000 грн., суд приймає до уваги наступне.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 2 статті 141 ЦПК України, відповідно до якого інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із цим, у частині 3 статті 137 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Виходячи з визначених у частині 3 статті 137 ЦПК України критеріїв, суд зазначає, що розмір гонорару адвоката позивача свідчить про необґрунтованість та непропорційність цих витрат до предмета спору.

Отже, суд при розподілі витрат на професійну правничу допомогу враховує, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому вважає за необхідне зменшити суму стягнення з відповідача на користь позивача до 2 000 грн. витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат є об`єктивним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265,ЦПК України, ст.ст.509,610,1054 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за Кредитним договором №1261450 від 19.11.2020 року в сумі 19 680, 00 гривень.

Стягнути ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 гривень.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236;

відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя: А.М.Чуванова