Рішення № 140166593, 29.09.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 381/1852/26

Провадження № 2-а/362/42/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2026 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Медведєв К.В.,

за участі секретаря Бацули Д.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Добропільський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

встановив:

До суду надійшла за підсудністю справа № 381/1852/26 з Фастівського міськрайонного суду Київської області.

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив скасувати постанову №14/185 від 09.02.2026 ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач дізнався 27.03.2026 через застосунок «Дія» він дізнався, що відносно нього відкрито виконавче провадження № 80524537 на підставі оскаржуваної постанови. Позивач з вказаною не погоджується та зазначає, що оскаржувана постанова не розкриває конкретно, яке саме законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію порушив позивач. На час винесення постанови сплинули строки притягнення до відповідальності. Відповідальність за ст.. 210, 210-1 КУпАП не застосовується у випадку, коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами /реєстрами. Відповідач розглянув справу про притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності позивача.

Ухвалою від 29.05.2026 відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу протягом 7 днів з дня отримання цієї ухвали подати до суду відзив на позов.

Ухвала надіслано в електронний кабінет відповідача і доставлено 30.05.2026.

Станом на час ухвалення рішення у справі, відзив до суду не надходив.

Відповідно до ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши всі наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Частиною 2 ст. 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_2 (Добропілля), проживає за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується роздрукованим військово-облікового документом в Резерв+ сформованого 18.03.2026, номер в реєстрі Оберіг 040720201464745900010.

09.02.2026 тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_2 винесено постанову № 14/185 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, згідно з яким «відповідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів 12.01.2026 було виявлено порушення військовозобов`язаним ОСОБА_1 частини 4 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме: невиконання у період проведення мобілізації та/або протягом дії воєнного стану обов`язку військовозобов`язаного в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи згідно довідки ВПО від 27.10.2025 №3223-700236424 УСЗН Фастівської РДА, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Даною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Відповідно до ст.289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Позивач у позові та у заяві про поновлення процесуального строку звернення до суду зазначив, що тільки 27.03.2026 довідався про вказану постанову, коли отримав повідомлення в ДІЯ повідомлення про відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається з копії оскаржуваної постанови, на ній відсутні відмітки про її отримання позивачем у справі, також в матеріалах справи відсутні документи про її направлення позивачеві.

Суд вважає, що строк на оскарження постанови відповідача від 09.02.2026 № 14/185 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності було пропущено позивачем з поважної причини і цей строк підлягає поновленню.

Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 № 303/2014.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Частиною 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Аналогічні положення зазначені в Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 №1487.

Згідно частини 3 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Відповідно до статей 7, 8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності та ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями статті 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Положеннями статті 280 КУпАП закріплено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Згідно примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210--1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Примітка до ст. 210 КУпАП не покладає на військовозобов`язаного додаткового обов`язку, а встановлює умову, за якої притягнення до відповідальності за ненадання чи неуточнення даних є неправомірним, - якщо держатель реєстру має технічну можливість отримати необхідні відомості іншим шляхом.

Ні оскаржувана постанова, ані матеріали справи не містили відомостей про те, що відповідач перевіряв можливість отримати актуальні облікові відомості про позивача, шляхом електронної взаємодії з іншими державними реєстрами та що за результатами такої перевірки було встановлено неможливість отримати необхідні дані. Відповідач не довів, що такої можливості не було.

За цих обставин суд дійшов висновку, що наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не може вважатися доведеною.

Крім того, суду не надано доказів, що відповідач повідомляв позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення із забезпеченням позивачу права на участь у прийнятті рішення стосовно нього.

Отже, відповідачем у порушення ст.77 КАС України не було подано суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а також на підтвердження дотримання вимог чинного законодавства під час ухвалення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1)залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2)скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3)скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4)змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відтак, позовні вимоги належить задовольнити, з урахуванням визначених процесуальним законом повноважень місцевого загального суду як адміністративного суду у справах цієї категорії.

Враховуючи викладене, слід дійти висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Щодо судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи випливає, що за подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 532,48 грн.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 532,48 грн.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати постанову № 14/185 від 09.02.2026 за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, винесену тво начальника ТЦК та СП ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на сплату судового збору у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривень 48 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його ухвалення. Відповідно до статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження АДРЕСА_2 .

Текст рішення складено 29.09.2026 року.

Суддя Медведєв К.В.