Рішення № 140165368, 17.09.2026, Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01

Справа №730/586/26

Провадження № 2/730/525/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2026 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді - Данько О.В.

з участю секретаря судового засідання - Граб С.О., Чорнухи Н.О.

позивачки - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Лук`яненко Р.В.

представника відповідача - адвоката Ковалюха В.М. (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Борзнянської міської ради Чернігівської області, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування,

У С Т А Н О В И В :

1. Описова частина

Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є спадкоємицею за законом після смерті брата ОСОБА_3 . До складу його спадкового майна, зокрема, входило те, що він прийняв, але не оформив після смерті батьків ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 домоволодіння мало статус колгоспного двору, членами якого були - ОСОБА_4 (батько позивача), ОСОБА_5 (мати позивача), ОСОБА_3 (брат позивача). Після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадщину фактично прийняли його дружина ОСОБА_5 та син ОСОБА_3 . Після померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 , спадщину фактично прийняв брат позивача ОСОБА_3 , який постійно проживав разом із спадкодавцем. Після смерті брата позивачка прийняла спадщину шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до Борзнянської державної нотаріальної контори. Вказує, що ОСОБА_6 також звернувся до Борзнянської державної нотаріальної контори після півроку з дати смерті ОСОБА_5 , як такий, що проживав зі спадкодавцем на день смерті. Однак ОСОБА_6 , на день смерті матері ОСОБА_5 фактично не проживав разом з нею. ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 та за наявною їй інформацією спадкоємцем померлого є його син ОСОБА_2 . Вона позбавлена можливості оформити свої спадкові права на вказаний будинок через відсутність їх правової реєстрації за спадкодавцями.

Представник відповідача адвокат Ковалюх В.М. через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, де просив відмовити у задоволенні позову, зазначає, що спадкоємцями після померлої ОСОБА_5 є ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . Після померлого ОСОБА_3 спадкоємцями є його рідна сестра ОСОБА_1 та рідний брат ОСОБА_6 . Таким чином, відповідач після батька успадкував 5/8 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_2 . Зазначає, що твердження позивача про те, що ОСОБА_6 не проживав разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спростовується довідками Борзнянської міської ради від 08.09.2025 №1984 та від 08.09.2025 №1985, якими підтверджується факт реєстрації ОСОБА_6 разом із померлими спадкодавцями на день їх смерті. Зважаючи на те, що цивільну правоздатність має лише фізична особа, яка є живою, то визнати особу такою, що не прийняла спадщину, яка на момент подання відповідного позову вже померла, є неможливим, оскільки її цивільна правоздатність вже припинилась. Оскільки ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , а ОСОБА_1 з даним позовом звернулася 21.04.2026, тобто після смерті спадкодавців, то зазначене унеможливлює вирішення спору шляхом визнання померлого ОСОБА_6 таким, що не прийняв спадщину, внаслідок чого зазначені позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Також, просить стягнути з позивача на користь ОСОБА_3 витрати, понесені ним на правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 грн.

У відповіді на відзив, сторона позивача зазначає, що ОСОБА_6 на час смерті матері та брата лише був зареєстрований з ними, але фактично не проживав. Зазначає, що твердження представника відповідача про ототожнення понять «місце проживання» та «місце реєстраційного обліку» є помилковим тлумаченням відповідних норм законодавства

Позивачка та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити із підстав зазначених у заявах по суті справи.

Представник відповідача, позовні вимлоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, посилаюсись на доводи викладені у відзиві.

Відповідач Борзнянська міська рада була належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку документу до електронного кабінету, але своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, відзиву на позов не подали, через канцелярію суду подали заяву у якій просять розглядати справу без участі їх представника, щодо вирішення спору покладаються на розсуд суду.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 05.05.2026 відкрите загальне позовне провадження у справі визначена дата проведення підготовчого судового засідання, відповідачу встановлений строк для подання відзиву на позов, частково задоволене клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 07.07.2026 закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті.

Оскільки останній день строку складення повного судового рішення 27.09.2026 припав на вихідний день, то відповідно до ч. 3 ст. 124 ЦПК України останнім днем строку є 28.09.2026.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та оцінка аргументів і доказів учасників справи

Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд установив що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були батьками позивачки ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . На день смерті він був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . На день його смерті за однією адресою з ним були зареєстровані ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 . На день смерті вона була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . На день його смерті за однією адресою з нею були зареєстровані ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 . На день смерті він був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . На день його смерті за однією адресою з ним був зареєстрований ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Житловий будинок по АДРЕСА_3 належав колгоспоному двору головою якого був ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на жилий будинок, виданого 24.02.1978 Виконавчим комітетом Борзнянської міської ради народних депутатів.

Взамін вказаного свідоцтва Виконавчим комітетом Борзнянської міської ради народних депутатів 04.02.1992 було видане свідоцтво про право власності на жилий будинок, що посвідчував право власності колгоспного двору головою якого стала ОСОБА_5 .

Відповідно до довідки Борзнянської міської ради Чернігівської області №3172 від 12.12.2024 станом на 15.04.1991 в будинку за адресою АДРЕСА_3 були зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 .

Відповідно до технічного паспорту на вищезаначений житловий будинок , будинок та господарські споруди збудовані у 1977-1988 роках. До складу домоволодіння входить житловий будинок (загальна площа становить 77,5 м.кв., житлова площа 33.5 м. кв.), сарай, вбиральня, погріб, огорожа, ворота з хвірткою, колодязь питний.

Згідно з довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 20 квітня 2026 року, оціночна вартість об`єкта оцінки за адресою АДРЕСА_1 становить 330140,14 грн. (а.с.14-15).

Після смерті ОСОБА_4 . Спадщину прийняла його дружина ОСОБА_5 та син ОСОБА_3 (а.с. 122-126).

Відповідно до матеріалів спадкової справи №486/2019 від 20.12.2019 після смерті ОСОБА_5 заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом 20.12.2019 подав її син ОСОБА_6 та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на частину земельної ділянки. Спадкоємцем іншої частини земельної ділянки є ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки Борзнянської міської ради , що наявна у матеріалах спадкової справи до майна ОСОБА_5 , на день її смерті разом з нею постійно проживали та були зареєстровані вини ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (а.с. 47-60).

З матеріалів спадкової справи №514/2016, заведеної 26.10.2016 до майна ОСОБА_3 слідує, що із заявою про прийняття спадщини звернулась його сестра ОСОБА_1 20.10.2016. 10.12.2016 вона подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину на 1/4 частину земельної ділянки з кадастровим номером 74208101100:07:000:0714, яка належала ОСОБА_5 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_3 , який прийняв спадщину проте не оформив своїх спадкових прав. Також, 20.12.2019 заяву видачу свідоцтва про право на спадщину подав 10.12.2019 подав брат ОСОБА_6 . 20.12.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 отримала свідоцтва про право на спадщину за законом. Нотаріус посвідчив, що спадкоємцями майна ОСОБА_3 на підстав ст. 1262 ЦК України є його рідна сестра ОСОБА_1 на частку у спадщині та рідний брат ОСОБА_6 на частку у спадщині.

У матеріалах спадкової справи наявна довідка Борзнянської міської ради від 13.10.2016, про те, що ОСОБА_6 на день смерті ОСОБА_3 постійно проживав та був зареєстрований разом з ним.(а.с. 61-86).

Відповідно до матеріалів спадкової справи №66/202 заведеної 25.02.2020 до майна ОСОБА_6 , спадщину після його смерті прийняли сестра ОСОБА_1 , яка 25.02.2020 подала заяву про прийняття спадщини за законом, ОСОБА_8 , який 20.02.2020 подав заяву про прийняття спадщини за заповітом та син ОСОБА_2 , який 20.05.2020 подав заяву про прийняття спадщини за законом.

У листі від 09.05.2026 Борзнянська державна нотаріальна контора повідомила позивачку про склад спадкоємців ОСОБА_3 , вказавши, що він фактично прийняв спадщину після ОСОБА_5 (1/2 частку). Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6 є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Листом від 24.03.2026 №126/01-31 нотаріус роз"яснив позивачці її право на звернення до суду для визнання права власності на спірний житловий будинок, через відсутність правоустановлюючих документів на вказане нерухоме майно.

Допитана як свідок позивачка ОСОБА_1 , свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 повідомили, що ОСОБА_6 на день смерті матері ОСОБА_5 та брата ОСОБА_3 не проживав з ними.

Згідно з інформацією Депараменту інформатизації МВС України, від 07.04.2026, ОСОБА_6 з 06.12.1997 по 15.08.1996, з 13.11.1997 по 16.10.1998, з 14.10.1999 по 16.09.2002, з 20.05.2006 по 12.12.2007 перебував в установах виконання покарань.

Згідно з копіями постанов Борзнянського районного суду Чернігівської області у правах про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_6 від 11.05.2011, 22.09.2011, 21.03.2013, 14.05.2013, 20.05.2013, та копіями постанов Борзнянського районного суду Чернігівської області про встановлення адміністартивного нагляду від 01.02.2012, 26.03.2013, місцем свого проживання ОСОБА_6 зазначав АДРЕСА_4 .

Відповідно до ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом; спадкоємство за законом згідно встановленої черговості має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно із ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Згідно зі ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв; не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, яким за ст.525 ЦК УРСР є день смерті особи.

За змістом положень ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він: фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , спадщину прийняли, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки на день його смерті були зареєстровані разом зі спадкодавцем.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом положень ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; в разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи за встановленою черговістю.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.(ст. 1262 ЦК України).

Частина 1 статті 1267 ЦК України визначає, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Пунктами 3.19-3.20 Глави 10 Позділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї . Факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини підтверджується: витягом з реєстру територіальної громади; довідкою про реєстрацію місця проживання; іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (паспортом громадянина України, виготовленим у формі книжечки, з відміткою про реєстрацію постійного місця проживання громадянина, якщо спадщина відкрилась до 01 грудня 2021 року, рішенням суду тощо).

ОСОБА_3 та ОСОБА_6 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_5 , та прийняли спадщину у порядку визначеному ч. 3 ст. 1268 ЦК України, успадкувавши по 1/2 частині спадкового майна.

Після смерті ОСОБА_3 спадщину приняла його сестра ОСОБА_1 , подавши у визначений законом строк відповідну заяву до Борзнянської державної нотаріальної контори та брат ОСОБА_6 , у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Вони є спадкоємцями другої черги за законом та успадкували по 1/2 частині спадкового майна.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Стаття 1301 ЦК України, передбачає, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Позивачка стверджує, що на час смерті матері ОСОБА_5 та брата ОСОБА_3 , її брат ОСОБА_6 не проживав разом з ними, тому не здійснив своє право на спадкування. Водночас, подаючи заяву про прийняття спадщини, вона зазначала, що спадкоємцем окрім неї є ОСОБА_6 . У заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину вона просила видати його на 1/2 частину спадкового майна (1/4 частину земельної ділянки) (а.с. 78).

Таким чином ОСОБА_1 була обізнана про те, що окрім неї є інший спадкоємець за законом, який визнаний таким, що прийняв спадщину, що він отримав свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину спадкового майна своєї матері та на 1/2 частину спадкового майна брата. Однак, факт прийняття ним спадщини пясля смерті брата, вона не оспорювала, з вимогами про визнання недійсним свідоцтва на право на спадщину за законом виданого ОСОБА_6 до суду вона не зверталась. У зв`язку з цим підстави для визнання за позивачкою вцілому права власності на житловий будинок після смерті брата ОСОБА_3 відсутні, оскільки вона має право на 1/2 частку його спадкового майна.

Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР 1963 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Відповідно п. 18 до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР від 31.01.1966, у разі будівництва будинку на колгоспній землі, розташованій у музі міста або селища міського типу, виконком місцевої Ради депутатів трудящих, на підставі витягу з рішення загальних зборів колгоспників або довідки правління колгоспу про надання земельної ділянки для будівництва, дозволу виконкому на будівництво та акту про закінчення будівництва і введення в експлуатацію будинку, разом з затвердженням цього акту вирішує питання про оформлення права власності і видачу свідоцтва про це. У свідоцтві на право власності, яке видано колгоспному двору, вказується, що будинок належить колгоспному двору і зазначається голова цього двору.

Згідно роз`яснень, викладених у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 не втратили права на частку в його майні і розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 мало статус колгоспного двору та належало ОСОБА_4 , його дружині ОСОБА_5 та сину ОСОБА_3 на праві власності в рівних частках по 1/3 частині відповідно до діючого на той час законодавства.

Після смерті ОСОБА_3 , його дружина та син успадкували його 1/3 частку у рівних частинах, у результаті чого вони стали власниками частині будинку.

Після смерті ОСОБА_5 її частку у рівних частинах успадкували сини ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , таким чином ОСОБА_3 став власним частини будинку, ОСОБА_6 частки будинку.

Після смерті ОСОБА_3 його частини домоволодіння успадкували у рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Таким чином ОСОБА_1 успадкувала 3/8 частини домоволодіння ОСОБА_6 5/8 частин домоволодіння.

Після смерті ОСОБА_6 його син ОСОБА_2 успадкував належні йому 5/8 частини вказаного домоволодіння.

Цивільна правоздатність власника майна ОСОБА_3 припинилася, правоустановлюючі документи на 3/8 частки успадкованого ОСОБА_1 домоволодіння відсутні, що перешкоджає позивачці оформити право власності на спадкове нерухоме майно через нотаріальну контору.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги пред`явлені до ОСОБА_2 підлягають до часткового задоволення.

Оскільки, після смерті ОСОБА_3 спадщину за законом прийняв ОСОБА_6 , спадкоємцем за законом якого є його син ОСОБА_2 , то саме він є належними відповідачем у цій справі. Водночас Борзнянська міська рада Ніжинського району Чернігівської області не може вважатися належним відповідачем.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (п.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц).

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Борзнянської міської ради звернуті безпідставно, у зв`язку з чим у їх задоволенні слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то відповідно до положень ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволений на 38%, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 1254,53 грн.

Сторона відповідача просить стягнути з позивача витрати понесені ним на професійну правничу допомогу адвоката Ковалюха В.М. у розмірі 5000,00 грн та одночасно із відзивом на позовну заяву подані відповідні докази на підтвердження таких витрат.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати відповідача понесені на професійну правничу допомогу адвоката Ковалюха В.М. підтверджуються договором про правничу допомогу від 30.05.2026, де зазначено, що сума винагороди за послуги, передбачені договором становить 5000,00 грн, детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 04.06.2026, квитанцією до прибуткового касового ордеру №15 від 30.05.2026 про сплату коштів на у сумі 5000,00 грн на підставі вказаного договору.

Ураховуючи критерії співмірності, реальності та розумності витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на обставини вказаної справи, її складність та обсяг виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку, що вимоги заяви позивача про стягнення з відповідача на його користь понесених витрат на правову допомогу адвоката у сумі 5000,00 грн. є обґрунтованими, та з огляду на положення ч.1 ст. 141 ЦПК України, підлягають до стягнення з позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 3100 грн.

Частиною 10 статті 141 ЦПК України визначено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки на позивачку покладена більша сума судових витрат, то з неї на користь відповідача необхідно стягнути різницю у їх розмірі 1845,47 грн (3100,00-1254,53).

На підставі викладеного, керуючись 120 ЦК УРСР 1963 року, ст. 120, 524, 529, 549 ЦК УРСР, ст.25, 392, 1216-1223, 1268-1272 ЦК України, ст.2, 3, 19, 23, 76-89, 141, 258-268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Борзнянської міської ради Чернігівської області про визнання права власності в порядку спадкування - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на 3/8 частини житлового будинку з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1845,47 грн (одну тисячу вісімсот сорок п`ять гривень сорок сім копійок) у рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 28 вересня 2026 року.

Суддя О.В. Данько