Рішення № 140163743, 25.09.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/2045/26

№ 2/688/1591/26

Рішення

Іменем України

25 вересня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Березюка О.Г.,

за участі секретаря судових засідань Антонюк І.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Альцивановича О.С.,

представника відповідача Макаровця І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Шепетівці у цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про стягнення невиплачених коштів заробітної плати,

встановив:

Стислий виклад та обґрунтування позовних вимог

05 травня 2026 року позивач звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої доплати за виконання обов`язків в інтересах трудового колективу як голові первинної профспілкової організації галузевої профспілки та грошової винагороди з нагоди ювілею.

Свої вимоги мотивувала тим, що працює у ВП Шепетівська дистанція сигналізації та зв`язку РФ «ПЗЗ» АТ «Укрзалізниця». На підприємстві створена та діє Первинна профспілкова організація (далі - ППО) Шепетівська дистанція сигналізації та зв`язку. Протягом роботи на підприємстві вона є її членом, сплачує членські внески. Між РФ «ПЗЗ» АТ «Укрзалізниця» і Дорожнім комітетом профспілки Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» укладено Колективний договір, який пролонгований на 2025-2026 роки із змінами та доповненнями, а також діє Колективний договір між Адміністрацією ВП Шепетівська дистанція сигналізації та зв`язку і Первинною профспілковою організацією Шепетівська дистанція сигналізації та зв`язку (надалі КД підприємства), також дію якого продовжено на 2025-2026 роки.

30 квітня 2021 року на Звітно-виборчій профспілковій конференції ППО Шепетівської дистанції сигналізації та зв`язку позивача обрали головою первинної профспілкової організації.

На виконання вимог Колективних договорів, адміністрацією підприємства згідно з наказом № 367 від 24 грудня 2021 року їй встановлено відповідну надбавку, яка виплачувалася з травня 2021 року по березень 2022 року. Отож, відповідно до зазначених пунктів та займаній посаді на підприємстві та в ППО, позивач має право на отримання щомісячної доплати за виконання обов`язків в інтересах трудового колективу головам профспілкових комітетів галузевої профспілки, яка розраховується таким чином: оклад позивача (старшого електромеханіка підприємства) для розрахунку заробітної плати за період з 01 квітня 2024 року по теперішній час складає 11937 грн, в той же час оклад заступника начальника 24671 грн, різниця між якими в сумі 12734 грн підлягає щомісячні доплаті, в залежності від відпрацьованого часу (довідка про різницю в посадових окладах, а.с. 28). Крім того, позивач надала довідку про встановлену норму та кількість відпрацьованих годин за 2025-2026 роки (а.с.29). На підставі наданого позивачем розрахунку, доплаті підлягають помісячно такі суми: січень 2025 року 11277 грн, лютий 2025 року 11733 грн, березень 2025 року 9410 грн, квітень 2025 року 12351 грн, травень 2025 року 11789 грн, червень 2025 року 9410 грн, липень 2025 року 9666 грн, серпень 2025 року 9410 грн, вересень 2025 року 12351 грн, жовтень 2025 року 11277 грн, листопад 2025 року 12351 грн, грудень 2025 року 6981 грн, січень 2026 року 12351 грн, лютий 2026 року 12351 грн, березень 2026 року 12351 грн., що в цілому становить 165059 грн та за мінусом ПДФО та ВЗ складає 127 095,43 грн за зазначений період (довідка про розмір заборгованості, а.с.31).

Вищезазначені, передбачені Колективними договорами, доплати були припиненні починаючи з квітня 2022 року, відповідно до наказу адміністрації підприємства №64 від 24 березня 2022 року, посилаючись на введення в дію ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Крім того, відповідно до КД пункт 3.14 працівникам залізниці з нагоди ювілею (50, 60 та 70 років) та (або) досягнення пенсійного віку (в т.ч. на пільгових умовах), виплачувати грошову винагороду в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки) але в порушення цього пункту грошова винагорода з нагоди 60-річного ювілею (25 листопада 2024 року) виплачена не була. Її оклад відповідно до довідки становить 12320 грн, а тому за мінусом податків невиплачена сума 9917,6 грн. Однак, у вищезазначених виплатах її було обмежено, з чим категорично не погоджується.

Вона, як голова ППО підприємства, не отримувала від адміністрації підприємства ніяких запрошень, щодо проведення переговорів про зупинення дії КД або окремих його частин як це передбачено діючим пунктами 1.3, 1.4, 1.5 КД та статтею 14 ЗУ «Про колективні договори і угоди», які говорять що зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою, а тому просить стягнути з відповідача на її користь невиплачену доплату за виконання обов`язків в інтересах трудового колективу як голові первинної профспілкової організації галузевої профспілки за період 2025-2026 років в сумі 127 095 грн 43 коп та грошову винагороду в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки) з нагоди її 60-річного ювілею в сумі 9917 грн 60 коп. Також, просила стянути з відповідача сплачений нею при подачі позову до суду судовий збір.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 позов підтримали з підстав, викладених у позові. Представник вважає, що позивач не пропустила строк позовної давності, оскільки позивач вважала, що такі виплати відтерміновані в часі, тому очікувала їх виплати. Не отримавши виплати, звернулась з відповідною заявою про виплату коштів, однак відповіді не отримала, а тому звернулась до суду.

Узагальнені доводи відповідача

Представник відповідача ОСОБА_3 у відзиві на позов свої заперечення мотивував тим, що відповідно до п. 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. Як вбачається з п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану. АТ «Укрзалізниця» є товариством, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №83 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави». Від початку повномасштабного вторгнення всі сили та ресурси АТ «Укрзалізниця» в умовах війни спрямовані виключно на забезпечення життєдіяльності та обороноздатності країни. Військова агресія російської федерації проти України призвела до значних руйнувань залізничної інфраструктури, втрати майна та активів Товариства. Проте, АТ «Укрзалізниця», в умовах збройної агресії, забезпечити працівників всіма соціальними гарантіями, що передбачені колективними договорами структурних підрозділів, не має змоги. Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року, дія якого поширюється на правовідносини, що виникли з 24 лютого 2022 року, роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору на період воєнного стану. В зв`язку з цим, рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року (витяг з протоколу засідання правління АТ «Укрзалізниця» № Ц-54/31 від 14 березня 2022 року) було призупинено здійснення працівникам залізниці додаткових виплат, доплат передбачених галузевою угодою та колективними договорами, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні. Винятком було визначено лише виплату матеріальної допомоги на лікування та поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління. Виконання відповідачем обов`язку з виплати позивачу доплати за виконання обов`язків в інтересах трудового колективу як голові первинної профспілкової організації та грошової винагороди в розмірі посадового окладу з нагоди ювілею згідно умов колективного договору призупинено на час воєнного стану та буде відновлено лише після закінчення або скасування воєнного стану. Таким чином, інші додаткові виплати, передбачені діючими Колективними договорами були призупинені відповідно до рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року (витяг з протоколу засідання правління АТ «Укрзалізниця» №Ц-54/31 від 14 березня 2022 року. Тобто, дія призупинення виплат була здійснена на легітимних підставах і у встановлений спосіб. Крім того, позивач 24 березня 2022 року належним чином була ознайомлена з наказом № 64 щодо призупинення їй доплати за виконання обов`язків в інтересах трудового колективу як голові первинної профспілкової організації та даний наказ позивачем не оскаржувався. Також відповідач зазначає, що листом від 25 березня 2022 року № ЦЦУП-10/195 керівникам регіональних філій та структурних підрозділів АТ «Укрзалізниця» було направлено до виконання перелік кодів видів оплат, за якими проводитиметься нарахування на період дії правового режиму воєнного стану. Щодо вимог про стягнення грошової винагороди з нагоди ювілейної дати. Виплата грошової винагороди у розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки) працівникам залізниці з нагоди досягнення ювілею передбачена умовами Колективного договору укладеного між адміністрацією і профспілковим комітетом відокремленого підрозділу Шепетівська дистанція сигналізації та зв`язку на 2006-2010 роки, пролонгований на 2011-2025 роки. Наразі виплата грошової винагороди у розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки) працівникам залізниці з нагоди досягнення ювілею не нараховується та не виплачується жодному працівнику залізниці. Враховуючи наведене вище, відповідач вважає, що законні права та інтереси позивача з підстав та аргументів, викладених у позовній заяві не порушені, дії АТ «Укрзалізниця» відповідають вимогам чинного законодавства, тому просить відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог.

25 травня 2026 року від позивача ОСОБА_1 надійшло заперечення на відзив, в якому остання зазначила, що зупинивши дію пунктів КД, рішенням правління АТ «Укрзалізниця» 14 березня 2022 рокуфактично змінила умови виплати матеріальної допомоги на оздоровлення. У своєму відзиві відповідач ненадає жодних доказів щодо внесення змін до Галузевої угоди чи колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів в частині умов отримання матеріальної допомоги на оздоровлення які прийняті відповідно до визначеної процедури (статті 14 Закону України «Про колективні договори і угоди», пункту 1.3., 1.4, 1.5 КД) та взаємною згодою сторін. Як вбачається з відзиву то відповідачем навіть не було направлено письмових пропозицій про внесення змін чи доповнень до КД в частині умов виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, а тому як нею вже було зазначено в своєму позові ніякої ініціативи відповідач не проявляв а просто зупинив дію положень КД в односторонньому порядку. До того ж відповідач роботодавець думає, що Законом йому надано право обмежити права передбачені ст. 43 Конституції України, але сам Закон не містить ніяких обмежень на отримання заробітної плати, не містить їх і вказаний Указ Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Тому вважає, що правління АТ «Українська залізниця» прийняло абсолютно незаконне рішення.

В судовому засіданні представник відповідача Макаровець І.В. позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов. Зазначив, що доплата за виконання обов`язків в інтересах трудового колективу як голові первинної профспілкової організації галузевої профспілки за період 2025-2026 років та грошова винагорода до ювілейних дат не є обов`язковими виплатами, оскільки такі передбачені лише Колективним договором. На час звільнення позивачки з роботи ці виплати були призупинені відповідним рішенням правління. Просив відмовити у задоволенні позову та застосувати наслідки спливу строку позовної давності для звернення до суду.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

05 травня 2026 року позивач звернулась до суду з цим позовом, 07 травня 2026 року суд відкрив загальне провадження, призначив підготовче засідання на 02 червня 2026 року.

15 травня 2026 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов з додатками, а 19 травня 2026 року надійшли заяви про долучення доказів та про проведення справи за участі представника в режимі відеоконференції.

25 травня 2026 року надійшло заперечення від позивача з додатками.

02 червня 2026 року справу призначено до розгляду по суті на 07 липня 2026 року, яке було відкладено на 20 липня 2026 року.

30 червня 2026 року надійшла заява представника відповідача про застосування строку позовної давності.

13 липня 2026 року представник відповідача надав додаткові пояснення по справі з додатками.

20 липня 2026 року судове засідання відкладено на 29 липня 2026 року через неявку сторін.

21 липня 2026 року надійшло заперечення позивача на заяву про застосування строку позовної давності.

29 липня 2026 року судове засідання відкладено на 16 вересня 2026 року за клопотанням сторін про долучення доказів по справі.

30 липня 2026 року представник відповідача надав суду додаткові пояснення по справі та долучив докази.

14 вересня 2026 року позивач також долучила додаткові докази по справі.

16 вересня 2026 суд розглянув справу по суті та перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення.

Встановлені судом фактичні обставини, з посиланням на докази

Суд встановив, що ОСОБА_1 працює з 11 червня 1985 року (наказ № 16 від 10.06.1985 року) у виробничому підрозділі Шепетівська дистанція сигналізації та зв`язку регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» і на теперішній час займає посаду старшого електромеханіка дільниці І групи бригади з надійності та ведення технічної документації пристроїв СЦБ та зв`язку.

Згідно витягу з протоколу №1 звітно-виборної профспілкової конференції первинної профспілкової організації Шепетівської дистанції сигналізації та зв`язку з 30 квітня 2021 року позивача обрано головою первинної профспілкової організації зазначеного підрозділу.

Між РФ «ПЗЗ» АТ «Укрзалізниця» і Дорожнім комітетом профспілки укладено Колективний договір, дію якого пролонговано на 20252026 роки.

Пунктом 9.7 Колективного договору встановлено обов`язок роботодавця здійснювати щомісячну доплату головам профкомів, не звільненим від основної роботи, до рівня окладу заступника керівника підрозділу.

Відповідно до наказу №367 від 24 грудня 2021 року начальника виробничого підрозділу Шепетівської дистанції сигналізації та зв`язку про оплату праці, відповідно до рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 07 грудня 2021 року (протокол № 1-56/138 Ком.т.) від 21 грудня 2021 року (протокол № Ц-56/143 Ком.т.) «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Українська залізниця» підвищено з 01 грудня 2021 року розміри годинних тарифних ставок, посадових (місячних) окладів на 10 відсотків працівникам, місячні тарифні ставки, тому у зв`язку зі зміною категорії та посадового окладу старшому електромеханіку ОСОБА_1 встановлено з 01 грудня 2021 року відповідно до п. 9.7 Колективного договору дистанції за виконання обов`язків в інтересах трудового колективу виплачувати голові первинної профспілкової організації ОСОБА_1 11108 грн щомісячно за фактично відпрацьований час.

24 березня 2022 року відповідачем було видано наказ №64 про скасування доплати на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (із змінами), відповідно до вимог Закону Україні "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2136-IX та на виконання рішення правління від 14 березня 2022 року№ Ц-45/31 Ком.т., яким виплату зазначеної доплати було призупинено в односторонньому порядку.

25 листопада 2024 року позивач досягла 60-річного віку.

Відповідно до п. 3.14 Колективного договору працівникам залізниці з нагоди ювілею виплачується грошова винагорода в розмірі посадового окладу, яка позивачу виплачена не була.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, сума невиплаченої щомісячної доплати за період 20252026 років (за вирахуванням ПДФО та військового збору) становить 127 095 грн 43 коп (а.с. 28, 29, 31).

Сума невиплаченої ювілейної винагороди (за вирахуванням податків) становить 9 917 грн 60 коп.

Висновки суду та застосовані норми права

Згідно вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оцінюючи зібрані докази, суд керується ст. 43 Конституції України, яка гарантує право на своєчасне одержання винагороди за працю.

Згідно ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до статті 13 КЗпП України, статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг тощо.

Статтею 18 КЗпП України передбачено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України, роботодавець не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами та колективними договорами.

Статтею 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачено, що зміни і доповнення до колективного договору протягом строку його дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін у визначеному договором порядку.

Пунктом 9.7 Колективного договору встановлено обов`язок роботодавця здійснювати щомісячну доплату головам профкомів, не звільненим від основної роботи, до рівня окладу заступника керівника підрозділу.

Відповідно до наказу №367 від 24 грудня 2021 року у зв`язку зі зміною категорії та посадового окладу старшому електромеханіку ОСОБА_1 встановлено з 01 грудня 2021 року відповідно до п. 9.7 Колективного договору дистанції за виконання обов`язків в інтересах трудового колективу виплачувати голові первинної профспілкової організації ОСОБА_1 11108 грн щомісячно за фактично відпрацьований час.

24 березня 2022 року відповідачем було видано наказ №64 про скасування доплати на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (із змінами), відповідно до вимог Закону Україні "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2136-IX та на виконання рішення правління від 14 березня 2022 року№ Ц-45/31 Ком.т., яким виплату зазначеної доплати було призупинено в односторонньому порядку.

Посилання відповідача на норми Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» як на підставу зупинення виплат суд вважає безпідставними.

Згідно ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені ст. ст. 43-46 Конституції України.

У той же час, відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 квітня 2022 року №64/2022 у зв`язку із військовою агресією РФ на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду цієї справи.

При цьому, зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб визначені положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 цього Закону в Указі Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» зазначений вичерпний перелік конституційних прав та свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку із введенням воєнного стану, зазначений строк дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Пунктом другим розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Отже, положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає можливість зупинення дії окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця. Проте таке зупинення має бути обґрунтованим і викликаним неможливістю виконання умов договору внаслідок ведення бойових дій чи скрутного фінансового становища.

Позивачем надано докази (фінансову звітність АТ «Укрзалізниця»), які свідчать про прибутковість підприємства у спірний період, що спростовує неможливість виконання умов Колективного договору.

Окрім того, відповідачем не дотримано процедури повідомлення профспілкового органу про зупинення окремих пунктів договору.

Доплата за виконання обов`язків в інтересах трудового колективу як голові первинної профспілкової організації галузевої профспілки та матеріальна винагорода з нагоди ювілею не виплачені позивачці, що не заперечується відповідачем.

Згідно наказу №64 від 24 на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (із змінами), відповідно до вимог Закону Україні "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2136-IX та на виконання рішення правління від 14 березня 2022 року № Ц-45/31 Ком.т., наказ № 367 від 24 грудня 2021 року «Про оплату праці» нарахування та виплата призупиняється з 24 березня 2022 року відповідно до норм УЗ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2136-IX.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року в справі № 211/7338/23, визнано незаконним та скасовано п. 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів.

Скасовуючи це протокольне рішення суди виходили з того, що Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», за нормами якого на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця, Верховною Радою України прийнято 15 березня 2022 року, а набрав він чинності 24 березня 2022 року, у той час як оспорюване рішення АТ «Українська залізниця» та яке стало підставою для невиплати позивачу оспорюваних сум матеріальної допомоги було прийнято 14 березня 2022 року, а закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (стаття 58 Конституції України), тому положення вказаного закону не могли застосовуватися.

Суд відхиляє твердження представника відповідача, що виплата винагороди з нагоди ювілею наразі не нараховується і не виплачується, оскільки це є правом, а не обов`язком підприємства, а тому не має підстав для виплати такої винагороди.

Відповідно до частини сьомої статті 65 Господарського кодексу України на всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР у колективному договорі мають установлюватися: форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження і розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Отже, Колективний договір укладається з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників, власників та уповноважених ними органів. Та підлягає обов`язковому виконанню його сторонами.

Представник відповідача ОСОБА_3 просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, посилаючись на те, що доплата за виконання обов`язків в інтересах трудового колективу як голові первинної профспілкової організації галузевої профспілки та грошова винагорода до ювілейних дат не відноситься до заробітної плати, тому до позовних вимог позивача повинен застосовуватись строк, визначений ст. 233 КЗпП України.

Вирішуючи клопотання про застосування строку позовної давності суд враховує таке.

Згідно ст.ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

З врахуванням викладеного суд вважає, що доплата за виконання обов`язків в інтересах трудового колективу як голові первинної профспілкової організації галузевої профспілки, виплати за бездоганну працю з нагоди ювілею відносяться до заробітної плати як інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (статті 116 КЗпП України).

Однак, у рішенні Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат) №1-р/2025 «Конституційний Суд України зазначає, що законодавець наділений дискрецією у визначенні строків звернення працівника до суду у трудових спорах і може встановлювати різні строки для різних категорій таких спорів з урахуванням характеру спірних правовідносин, правової природи вимог, тривалості або регулярності порушення, способу його виявлення, обсягу і складності доказування тощо.

Установлення строків звернення працівника до суду щодо вирішення трудового спору є допустимим лише за умови дотримання принципу домірності (пропорційності): вони мають бути застосовані з легітимною метою (юридична визначеність, ефективність судочинства), бути потрібними (захист від утрудненого доказування через плин часу) та не виходити за межі, виправдані в демократичному суспільстві. Окремим критерієм, що конкретизує пропорційність, є розумність установленого строку: його визнають конституційно допустимим лише тоді, коли він забезпечує реальну можливість звернення до суду, не створює надмірного чи несправедливого тягаря для особи та відповідає об`єктивним умовам суспільного життя на час ухвалення закону. Отже, строки звернення до суду мають забезпечувати ефективний судовий захист та застосовуватися пропорційно, не позбавляючи особу реальної можливості реалізувати своє право на судовий захист та захистити порушене право. Строки звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат відповідають вимогам Конституції України лише за умови, що вони не позбавляють сутності права на своєчасне одержання винагороди за працю; вони повинні бути вмотивовані легітимною метою юридичної визначеності й ефективності судочинства, залишати працівникові реальну і достатню можливість для звернення до суду, забезпечувати баланс інтересів працівника, роботодавця та суспільства.

Застосовуючи ці критерії до оспорюваних приписів Кодексу, Конституційний Суд України констатує: законодавець хоча й мав на меті дотримання юридичної визначеності та організації правосуддя, однак тримісячний строк у справах щодо стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є надмірно коротким.

Конституційний Суд України також зазначає, що баланс між правом працівника на своєчасне й повне одержання винагороди за працю, інтересом роботодавця у юридичній визначеності та захисті від безмежної в часі відповідальності, а також публічним інтересом у стабільності правопорядку й ефективності правосуддя в будь-якому разі не може бути досягнутий у спосіб позбавлення працівника можливості скористатися своїм правом на одержання винагороди за працю.»

Хоча Конституційний Суд України і не визнав неконституційною норму ч. 2 ст. 233 КЗпП, суд вважає за можливе послатись на мотивувальну частину цього рішення з огляду на обставини справи.

Так в наказі №367 від 24 грудня 2021 року працедавець сам вказав: «У зв`язку зі зміною категорії та посадового окладу старшому електромеханіку ОСОБА_1 встановлено з 01 грудня 2021 року відповідно до п. 9.7 Колективного договору дистанції за виконання обов`язків в інтересах трудового колективу виплачувати голові первинної профспілкової організації ОСОБА_1 11108 грн щомісячно за фактично відпрацьований час.

При цьому представник відповідача у відзиві послався на невиплату позивачу цих коштів в зв`язку з тим, що виплати, передбачені колективним договором, на які має право позивач, призупинені згідно рішення правління від 14 березня 2022 року № Ц-45/31 Ком.т. і таке рішення повністю відповідає вимогам Закону України «Про організацію трудових відносин в умова воєнного стану», згідно прикінцевих положень якого під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Також представник відповідача не заперечив право позивача на отримання цих коштів, визнав обов`язок підприємства по їх сплаті і зазначила, що ці виплати будуть проведені після припинення воєнного стану.

Тобто порушення прав позивача є триваючим та фактично визнається відповідачем, однак з посиланням на введення воєнного стану та тимчасове призупинення таких виплат.

З врахування викладеного, триваючого порушення прав позивача, мотивів рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року у справі №1-р/2025 щодо принципу пропорційності і захисту прав працівника, суд вважає, що позивач не пропустила строк звернення з цим позовом до суду.

Також рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року в справі № 211/7338/23, визнано незаконним та скасовано п. 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14 березня 2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів і про ці обставини позивач знати не могла, відповідач не надав суду доказів про обізнаність позивача про ухвалення цих рішень і про відновлення виплат.

Таким чином, позивачка звернулась до суду з цим позовом з дотриманням строків, передбачених ст. 233 КЗпП.

Суд також зауважує, що виплата доплати за виконання обов`язків в інтересах трудового колективу як голові первинної профспілкової організації галузевої профспілки та винагороди з нагоди ювілею не залежить від того чи проведені нарахування таких виплат.

Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другої статті 233 Кодексу, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Враховуючи, що умови Колективного договору є обов`язковими для виконання, а факт невиплати передбачених коштів підтверджено матеріалами справи, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки доплати за виконання обов`язків в інтересах трудового колективу як голові первинної профспілкової організації галузевої профспілки за період 2025-2026 років в сумі 127 095 грн 43 коп та грошової винагороди в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки) з нагоди її 60-річного ювілею в сумі 9917 грн 60 коп, незалежно від того, що нарахування таких виплат не було здійснене.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 при подачі позову сплатила судовий збір в сумі 1370,13 грн, позов задоволено повністю, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1370,13 грн судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про стягнення невиплачених коштів заробітної плати задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачену доплату за виконання обов`язків в інтересах трудового колективу як голові первинної профспілкової організації галузевої профспілки за період 2025-2026 років в сумі 127 095 грнивень 43 копійок та грошову винагороду в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки) з нагоди її 60-річного ювілею в сумі 9917 гривень 60 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1370 гривень 13 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 14 грудня 1999 року Шепетівським МРВ УМВС України в Хмельнцькій області, РНОКПП НОМЕР_2 ;

представник позивача: Альциванович Олександр Сергійович, місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815,

Головуючий: