Рішення № 140163325, 29.09.2026, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/2942/26

2-о/683/161/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Лугового О.М.

секретаря Градомської Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинів цивільну справу №683/2942/26 (2-о/683/161/2026) за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перша Шепетівська державна нотаріальна контора, Старокостянтинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту смерті особи,

встановив:

28 серпня 2026 року до суду в порядку окремого провадження звернувся із заявою адвокат Мініх І.М. в інтересах ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, а саме що ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Старі Бейзими, Шепетівського р-н., Хмельницької обл., померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Кінгісепп, Кінгісеппського р-н., Ленінградської обл., російської федерації у віці 84 років.

Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Кінгісепп, Кінгісеппського р-н., Ленінградської обл., російської федерації у віці 84 років померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка була рідною сестрою для заявниці - ОСОБА_1 .. В січня 2022 року, фактично перед самим початком повномасштабного вторгнення росії в України, через вік та стан здоров`я, донька забрала ОСОБА_2 до себе, де вона проживала в м.Кінгісепп, Кінгісеппського р-н., Ленінградської обл., де і померла. Факт смерті ОСОБА_2 був зареєстрований компетентним органом російської федерації, а саме копією свідоцтва про смерть виданого 17.12.2025 року. Оригінал свідоцтва відсутній, а отримати оригінал або повторне свідоцтво про смерть у компетентному органі російської федерації заявник не може об`єктивно, у зв`язку із припиненням дипломатичних і консульських відносин. Звернувшись до Старокостянтинівського відділу ДРАЦС з питань реєстрації смерті ОСОБА_2 на території України, ОСОБА_1 отримала усну відмову, оскільки заявником не було надано оригіналу документу що підтверджує факт смерті, виданого компетентним органом іноземної держави. Встановлення факту смерті необхідно заявнику для оформлення спадщини, у зв`язку з чим ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду із даною заявою для захисту своїх прав та інтересів.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 31 серпня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду.

Заявник в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Представник заявника - адвокат Мініх І.М., в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином однак подав до суду заяву, якою просить розгляд справи здійснити без участі заявника та його представника, заяву просить задовольнити в повному обсязі.

Заінтересована особа - Старокостянтинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи був повідомлена своєчасно та належним чином, однак подала до суду пояснення, згідно яких зазначила, що у своїй заяві ОСОБА_1 просить встановити факту смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . При цьому до заяви додано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 НОМЕР_1 , виданого 17.12.2025 органами російської федерації у якому зазначено громадянство померлої - "російська федерація". Також заявниця додає копію паспорта громадянина України ОСОБА_2 НОМЕР_2 , виданого 04.12.2002 Шепетівським РВ УМВС України у Хмельницькій області, який як документ не може належати чи передаватися іншій особі, оскільки це є офіційним документом, що посвідчує особу та належить виключно власнику. Встановити або підтвердити належність до громадянства можна на підставі довідки виданої Державною міграційною службою України. Просить суд прийняти обґрунтоване, справедливе та неупереджене рішення по справі та розглянути справу 01.10.2026 року без участі представника відділу.

Заінтересована особа - Перша Шепетівська державна нотаріальна контора, в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи був повідомлена своєчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомила.

Оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 в с.Старі Бейзими, Грицівського р-н., Хмельницької обл., народилася ОСОБА_3 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 15.03.1960 року.

Згідно копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 від 07.05.1972 року, судом встановлено, що ОСОБА_4 , 1947 р.н. уклала шлюб із ОСОБА_5 , та після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_4 », про що в книзі записів актів громадянського стану 07.05.1972 року зроблено відповідний актовий запис №6 та видано свідоцтво про одруження.

Відповідно до паспорту серії НОМЕР_2 , виданого Шепетівським МРВ УМВС України в Хмельницькій області 04.12.2002 року, ОСОБА_2 є громадянкою України та на її ім`я на території Хмельницько області зареєстроване нерухоме майно - земельна ділянка, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №185517.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть виданого 17 грудня 2025 року відділом реєстрації актів цивільного стану адміністрації муніципального утворення «Кінгісеппський муніципальний район» Ленінградської області, встановлено, що ОСОБА_2 , громадянка російської федерації, ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 о 23 год. 25 хв. в м.Кінгісепп, Кінгісеппського р-н., Ленінградської обл..

Відповідно до ст.293 ч.1 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ст.293 ч.2 п.5 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження, серед іншого, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, тому суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

У частинах третій - четвертій статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.

Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлені Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерством охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545.

Відповідно до вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результатів розтину.

Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

ЦПК України передбачає чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи ДРАЦСу можуть видати свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Відповідно до статті 22 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (далі - Закон про міжнародне приватне право) до особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону про міжнародне приватне право документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Аналогічно регламентовано зазначене питання у пункті 7 глави 1 розділу II Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940 (далі - Правила реєстрації актів цивільного стану), відповідно до якого документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Про деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Однак зазначені норми незастосовні у правовідносинах за участю російської федерації.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України та повномасштабним вторгненням 24 лютого 2022 року російських військ на територію України задля знищення Української держави, захоплення силою української території та встановлення окупаційного контролю Президент України підписав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У відповідь на акт збройної агресії рф проти України Президент України підтримав пропозицію Міністерства закордонних справ України про розрив дипломатичних відносин України з рф, про що 24 лютого 2022 року оголошено на офіційному веб-сайті Міністерства закордонних справ України.

На доручення Глави Української держави Міністерство закордонних справ України розпочало процедуру розриву дипломатичних відносин відповідно до норм міжнародного права.

01 грудня 2022 року прийнято Закон України № 2783-IX «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон № 2783-IX).

22 грудня 2022 року Закон № 2783-IX опубліковано у газеті «Голос України» та 23 грудня 2022 року він набрав чинності.

Закон № 2783-IX передбачає: зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (далі - Мінська конвенція та Протокол), вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР, у відносинах з рф та Республікою Білорусь (стаття 1); вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР (стаття 2).

Відповідно до статті 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов`язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.

Стаття 25 Закону України «Про міжнародні договори України» містить аналогічну норму, відповідно до якої зупинення дії міжнародного договору України за умов, якщо договір не передбачає іншого, чи за відсутності іншої домовленості з іншими його сторонами, звільняє Україну від зобов`язання виконувати його протягом періоду зупинення дії договору з тими його сторонами, з якими зупинено дію договору, і не впливає стосовно іншого на встановлені договором правові відносини України з іншими його сторонами.

За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Мінської конвенції у відносинах з рф та Республікою Білорусь зупинено з 27 грудня 2022 року.

З дати зупинення дії Мінської конвенції, зокрема, до документів, виданих на території рф і Білорусі, при їх пред`явленні на території України застосовується вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року, яка є чинною у відносинах України з рф і Білоруссю.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що свідоцтво про смерть ОСОБА_2 видане 17 грудня 2025 року відділом реєстрації актів цивільного стану адміністрації муніципального утворення «Кінгісеппський муніципальний район» Ленінградської області, може підтверджувати смерть цієї особи лише у випадку засвідчення його оригіналу (дублікату) апостилем.

Разом з тим, із заяви ОСОБА_1 вбачається, що вона не має ні оригіналу, ні дублікату свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ..

З огляду на збройний конфлікт між рф та Україною заявниця, позбавлена фізичної можливості як на звернення за дублікатом свідоцтва про смерть ОСОБА_2 на території держави-агресора, так і на апостилювання цього документа відповідними органами рф, яким надаються повноваження на проставлення апостиля.

Померла ОСОБА_2 є рідною сестрою ОСОБА_1 , яка є її спадкоємцем за законом, що підтверджується матеріалами справи, проте внаслідок збройної агресії рф проти України та з урахуванням розриву дипломатичних відносин України з рф позбавлена можливості отримати спадщину, оскільки відсутня реєстрація смерті спадкодавця в органі державної реєстрації актів цивільного стану України.

При відсутності підстав для державної реєстрації смерті особи, визначених у Правилах державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту смерті (п.г Правил).

У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів (стаття 319 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Важливою складовою принципу верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) у Доповіді про правовладдя, ухваленій на її 86-му пленарному засіданні, що відбулося 25-26 березня 2011 року, зазначила, що правова визначеність у державі, яка керується верховенством права, зокрема, передбачає, що текст закону має бути легкодоступним; закони мають бути застосовані у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; юридичні норми мають бути чіткі і точні; держава повинна дотримуватись взятих на себе певних зобов`язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені нею перед людьми певні обіцянки (поняття «законних очікувань»).

У справі склалася така правова ситуація, за якої ОСОБА_1 як спадкоємець позбавлено юридичної можливості отримати в Україні належне їй спадкове майно за законом в позасудовий спосіб внаслідок обставин, що не залежали від неї, а саме смерті спадкодавиці у Російській Федерації, де видано свідоцтво про смерть російського зразка, що не визнається дійсним в Україні з наведених вище підстав.

Таким чином заявник не мають можливості отримати спадкове майно, оскільки органи нотаріату повинні відмовити у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність належного доказу смерті спадкодавця.

Подібна за змістом до спірної ситуація стосується встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України.

Статтею 317 ЦПК України врегульовано особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України.

Державну реєстрацію смерті на підставі рішення суду про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України проводить відділ державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду в день надходження такого рішення в паперовій формі або будь-який відділ державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника в день отримання рішення суду у спосіб, передбачений абзацами п`ятим, шостим пункту 3 глави 1 розділу II цих Правил (абзац сто двадцять шостий пункту 8 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану).

Застосування наведених положень знайшло своє відображення у практиці Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04 жовтня 2023 року № 747/20/23, від 23 листопада 2022 року № 759/7001/22, від 31 січня 2024 року № 643/1873/23.

Відповідно до частин дев`ятої-десятої статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Слід зазначити, що правова позиція Верховного Суду, визначена в справах цієї категорії та, зокрема, на яку послався суд першої інстанції (постанова КЦС ВС від 24.12.2024 року у справі № 387/228/24, постанова КЦС ВС 02 липня 2025 року справа № 186/227/24) стосується обставин, коли свідоцтво про смерть спадкодавців було видане на території рф до розірвання дипломатичних відносин та має бути прийнято органами державної влади України як доказ смерті. В даній справі смерть громадянки України наступила на території іноземної держави-агресора рф у період, коли дипломатичні відносини з нею були розірвані.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст.76, 78, 263-265, 293, 294, 315, 317, 319 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перша Шепетівська державна нотаріальна контора, Старокостянтинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту смерті особи, - задовольнити.

Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Старі Бейзими, Шепетівського р-н., Хмельницької обл., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Кінгісепп, Кінгісеппського р-н., Ленінградської обл., російської федерації у віці 84 роки.

Судові витрати залишити за заявником.

Рішення суду підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Заявник: ОСОБА_1 , місце проживання: 31162, с.Новоселиця, Хмельницького р-н., Хмельницької обл., РНОКПП НОМЕР_5 .

Заінтересована особа: Перша Шепетівська державна нотаріальна контора, місце знаходження: 30405, вул.Героїв Небесної Сотні, 46, м.Шепетівка, Хмельницької обл.

Заінтересована особа: Старокостянтинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), місце знаходження: 31100, пров.Подільський, 1, м.Старокостянтинів, Хмельницького р-н., Хмельницької обл., код ЄДРПОУ 21323049.

Суддя: