Рішення № 140160936, 28.09.2026, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер: 448/925/26

Провадження № 2/448/709/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

28.09.2026 місто Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді Гіряк С.І.

за участі секретаря судового засідання Луцак Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська цивільну справу за позовом:

позивача 1: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ),

позивача 2: ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ),

до відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: вул. Єжи Гедройця, м. Київ, 03150)

вимоги позивачів: про відшкодування моральної шкоди

учасники справи:

представник позивача Таргоній В.М. (в режимі відеоконференцзв`язку),

представник відповідача Соболь О.В. (в режимі відеоконференцзв`язку),

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

1. Позивачі, в інтересах яких діє їх представник адвокат Таргоній В.М., звернулися із позовом до АТ «Українська Залізниця» про відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю ОСОБА_3 в розмірі 300 000, 00 грн. на кожного.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 червня 2024 о 05.11 год. на залізничній станції у м.Судова Вишня, Яворівського району, електропоїзд №6102 сполученням «Мостиська-Львів» рухаючись в напрямку м.Львова здійснив наїзд на гр. ОСОБА_3 , який перебуваючи на пероні похитнувся та впав на залізничну колію. Внаслідок наїзду електропоїзда гр. ОСОБА_3 помер на місці події. Зазначає, що вказані обставини встановлені в ході досудового розслідування, розпочатого за фактом наїзду на ОСОБА_3 , та підтверджуються постановою про закриття кримінального провадження та висновком судово-медичної експертизи.

3. Вказує, що позивачі відчувають сум, біль та страждання, адже найтяжчою втратою для батьків і найбільшим болем для будь-якої людини є втрата дитини. Сталий життєвий устрій позивачів непоправно змінено з незалежних від них обставин. До смерті сина в позивачів було звичне життя, в якому син займав важливе місце. Вони втратили можливість тривалого життєвого зв`язку з своєю дитиною, який відновлений бути не може. Внаслідок смерті сина позивачі назавжди позбавлені можливості отримувати від сина підтримку та допомогу як моральну так і матеріальну і жодні зусилля з їх сторони не зможуть виправити ситуацію, що склалася. Вказує, що в кожної людини з часом зменшується можливість самостійно забезпечувати свою життєдіяльність, тому доведеться докладати додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки позивачі пенсіонери за віком.

4. Зазначає щодо часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, то попередній стан ніколи не може бути відновлений, оскільки смерть є невідворотною і непоправною втратою. Позивачі до кінця життя будуть відчувати біль, сум та страждання. Щодо характеру та обсягу страждань, вказує, що емоції пов`язані зі смертю є особливими емоціями, які неможливо порівняти з будь-якими іншими стражданнями через їх глибину і тяжкість. Передчасна смерть сина стала різкою психотравматичною подією. Особливу увагу заслуговує те, що страждання позивачів, пов`язані зі смертю сина, є не «одномоментними», а «триваючими», тому що його втрата є непоправною подією.

5. Доповнює, що встановити ціну людського життя неможливо, як і неможливо точно оцінити завдану моральну шкоду, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. З урахуванням наведеного вище, невідновності заподіяної шкоди, її тривалості та глибини страждань, позивачі оцінюють розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди у грошовому еквіваленті по 300 000 гривень. Такий розмір вважають співмірним понесеним фізичним та психологічним стражданням і таким, що зможе хоча б частково допомогти в організації свого життя після тяжкої втрати.

6. Представник відповідача 05.06.2026 через систему «Електронний суд» подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позовні вимоги не визнають.

В обґрунтування відзиву покликається на те, що у постанові від 21.04.2026 про закриття кримінального провадження № 12024141230000146 від 10.06.2024 зазначено, що смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 о 05:07 год. на залізничній станції «Судова Вишня» внаслідок того, що, коли він переходив колію у невстановленому місці, піднявся на пасажирську платформу, раптово похитнувся назад і потрапив під електропоїзд № 6102 сполученням «Мостиська-2 Львів». Зазначає, що згідно з висновком судово-медичної експертизи № 26/2024, в результаті судово-токсикологічної експертизи крові і сечі з трупа ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт у кількості: в крові 3,52 % (проміле), у сечі 4,69 % (проміле). У постанові також зазначено, що в ході проведення досудового розслідування встановлено, що травмування пішохода ОСОБА_3 , наслідком якого була його смерть, відбулось з його власної вини. Також встановлено, що локомотивна бригада діяла згідно з вимогами п.п. 16.38, 16.39, 16.40 Правил технічної експлуатації на залізницях України. У зв`язку з відсутністю в діях локомотивної бригади електропоїзда № 6102 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України, даною постановою кримінальне провадження № 12024141230000146 від 10.06.2024 закрито. Вказує, що із пояснень машиніста електропоїзда № 6102 ОСОБА_4 встановлено, що при слідуванні поїзда зі швидкістю 30 км/год до здійснення зупинки ним було помічено чоловіка на колії, який неадекватно поводився, був у стані алкогольного сп`яніння. Машиніст почав сигналити та зменшувати швидкість. Однак чоловік, який піднявся на перон, різко похитнувся назад та потрапив під потяг. За таких обставин уникнути зіткнення було неможливо при всій обачності та стараннях машиніста.

7. Також доповнює, що за фактом загибелі ОСОБА_3 на залізничному транспорті залізницею було проведено службове розслідування. В результаті службового розслідування аварії встановлено, що місце травмування знаходиться на головній колії № ІІ станції Судова Вишня, в межах відкритої низької пасажирської платформи, 52 км ПК 8. Освітлення даного місця в темний період доби було ввімкнене. Машиністом електропоїзда ОСОБА_5 подавалися звукові сигнали великої гучності та було застосовано термінове гальмування для попередження наїзду на сторонню особу, яка, перебігаючи залізничну колію, заскочила на край посадочної платформи, після чого, похитнувшись, здійснила крок назад перед головною частиною електропоїзда, внаслідок чого відбулось зіткнення. Порушень в управлінні автогальмами поїзда не виявлено. При огляді електропоїзда ЕР2m-7250 (вагон 09) встановлено, що автогальмівне обладнання, сигнали великої та малої гучності перебувають у справному стані. Причиною даного випадку стало порушення потерпілим п. 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України від 19.02.1998 № 54, зареєстрованих у Міністерстві України 24.03.1998 за № 193/2633.

8. Зазначає, що Комісія з розслідування випадку аварії, допущеної 10.06.2024 о 05 год. 08 хв. на 52 км ПК 8 головної колії № ІІ залізничної станції Судова Вишня, встановила, що вини працівників регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» у даному випадку немає. Згідно з розшифруванням швидкостемірної стрічки встановлено, що поїзд № 6102 у добу 10.06.2024 при швидкості 30 км/год застосував екстрене гальмування. Гальмівний шлях при екстреному гальмуванні становив 30 метрів при нормі 60 метрів. Вказує, що Актом огляду електровоза ЕР2m-7250 встановлено: освітлювальні прилади (буферні ліхтарі та прожектор) у справному стані; пошкоджень головної частини вагона не виявлено; шляхоочисник знаходиться у справному стані; тифон та сигнал малої гучності (свисток) знаходяться у справному стані; автогальмівне обладнання електровоза у справному стані; звукові сигнали великої та малої гучності у справному стані. Отже, причиною загибелі ОСОБА_3 є падіння під потяг у зв`язку з його грубою необережністю, що полягала у порушенні ним, як пішоходом, Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, що було ускладнено великим ступенем алкогольного сп`яніння, в результаті чого в момент падіння на залізничну колію він не зміг контролювати координацію рухів. Відповідно до пункту 1.5 Правил громадянам забороняється знаходитися на об`єктах залізничного транспорту (вокзалі, станції, пероні, рухомому складі тощо) у стані алкогольного сп`яніння.

9. Вказує, що крім факту втрати рідної людини, будь-яких доказів обґрунтування обсягу моральної шкоди Позивачами не подано. Позивачі не зазначили, з яких міркувань вони виходили, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Доповнює, що саме Позивач несе тягар доказування наявності відповідної шкоди, чинним законодавством України не передбачено презумпції наявності моральної шкоди. Право на компенсацію моральної шкоди не виникає автоматично при вчиненні заподіювачем шкоди будь-яких неправомірних діянь, а за умови доведення Позивачем, у чому саме полягають моральні страждання і які втрати немайнового характеру вони спричинили.

Виходячи з наведеного, зважаючи на обставини справи та те, що в діях загиблого мала місце груба необережність, а також те, що Позивачами не надано доказів завданої їм моральної шкоди, вважають розмір моральної шкоди, визначений Позивачами в 300 000 грн кожному, надмірним і завищеним.

10. Щодо зазначеної представником Позивачів судової практики, то звертають увагу суду, що вона не є релевантною до обставин цієї справи, оскільки у наведених представником Позивачів постановах Верховного Суду (№ 626/1730/23; № 244/880/23; № 642/620/23; № 175/71/23; № 203/2786/17; № 576/651/21; № 172/1026/21; № 283/2536/21; № 453/989/21; № 566/800/21; № 243/6516/21) загиблі внаслідок ДТП особи не перебували у стані алкогольного сп`яніння.

11. Також просять звернути особливу увагу на те, що в умовах воєнного стану внаслідок систематичних ворожих обстрілів знищено значну частину залізничної інфраструктури. В результаті дохід від вантажних перевезень, які є основним джерелом прибутку товариства, значно скоротився. АТ «Укрзалізниця» власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури.

З огляду на наведене, просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

ІІ. Позиція учасників процесу

12. В судовому засіданні представник позивачів підтримав позовні вимоги з мотивів викладених в позовній заяві, надав аналогічні пояснення, просив позов задовольнити повністю. Вказав, що у ОСОБА_3 в діях не було умислу та грубого порушення, оскільки він похитнувся та впав. Також зазначив, що позивачі зазнали моральної шкоди через смерть сина.

13. Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги заперечила повністю з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначила, що, як вбачається з матеріалів кримінального провадження на момент події відповідно до висновку судово-медичної експертизи у крові ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт: в крові 3,52% (проміле) та в сечі - 4,69% (проміле). Крім того, вказує, що кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 276 КК України було закрито, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 276 КК України. Наведене свідчить про відсутність в діях Акціонерного товариства «Українська залізниця» вини. Окрім цього зазначила, що місце події було освітлене, бригада діяла згідно інструкції. Доповнила, що в матеріалах відсутні докази понесеної позивачами моральної шкоди. У випадку задоволення позову, просила стягнути 10% від заявленої ціни позову.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

14. Ухвалою суду від 19.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

15. Ухвалою суду від 15.07.2026 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Судом 18.09.2026 оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, у зв`язку зі складністю справи, його складення та проголошення відкладено; проголошення судового рішення призначено на 28.09.2026.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані документи і матеріали, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача та доводи сторони відповідача, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

ІV. Обставини справи, встановлені Судом

16. 10.06.2024 о 05.07 год. на 52 км., 8 пікет, колія №2 поруч із посадочною платформою станції «Судова Вишня», за адресою м.Судова Вишня Яворівського району, відбувся наїзд електропоїзда №6102 сполученням «Мостиська 2 -Львів» на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,який внаслідок отриманих травм помер на місці (а.с. 7). Факт смерті підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 (а.с.17).

17. 10.06.2024 за фактом настання цієї події було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12024141230000146 за ч. 3 ст. 276 КК України та розпочато досудове розслідування.

18. Постановою старшого слідчого ВРЗСТ СУ ГУ НП у Львівській області від 21.04.2026 кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12024141230000146 закрито (а.с.7-9). З даної постанови відомо, що згідно висновку судово-медичної експертизи №26/2024 від 10.07.2024 вбачається, що смерть гр. ОСОБА_3 настала від важкої травми голови, яка супроводжувалась переломом кісток склепіння та основи черепа, забоєм головного мозку, що зумовило припинення функції центральної нервової системи, зупинку серцевої діяльності і дихання. При судово-токсикологічній експертизі крові і сечі трупа ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт в кількості:в крові 3,52 проміле, в сечі 4,69 проміле.

Також з вказаної постанови відомо, що згідно висновку за результатами проведення судової залізнично- транспортної експертизи №5286-Е від 16.04,2026 встановлено, що безпосередньою технічною причиною наїзду поїзда №6102 (електропоїзда ЕР2т-7250) сполученням «Мостиська-2 - Львів» на пішохода ОСОБА_3 є його потрапляння в габарит рухомого складу та не покидання його меж на момент слідування поїзда №6102 по станції Судова Вишня. Встановити послідовність проміжних технічних причин, що призвели до формування безпосередньої технічної причини наїзду поїзда №6102 (електропоїзда ЕР2т-7250) сполученням «Мостиська-2 - Львів» на пішохода ОСОБА_3 не надається можливим у зв`язку з неотриманням даних у частині надання поздовжнього профілю та плани ділянки колії, де відбувся наїзд на вказаного пішохода. Запобігти даній залізнично-транспортній пригоді міг пішохід ОСОБА_3 перебуваючи поза межами небезпечної зони при слідуванні поїзда №6102 по станції Судова Вишня.

Також згідно висновку експерта №5288-Е від 02.02.2026 за результатами проведення інженерно-технічної експертизи встановлено, що пішохід ОСОБА_3 рухаючись перпендикулярно до парної колії зліва направо, в межах станції Судова Вишня повинен був керуватися вимогами пунктів 2.1, 2.2. 2.3, 2.6, 2.16, 2.20 Правил безпеки громадян та вимогами пункту 10 Правил поведінки громадян. Невідповідність між діями пішохода ОСОБА_3 та вимогами нормативно-правових документів, що діють на залізничному транспорті України, при його русі перпендикулярно до парної колії, мала місце. Дії пішохода ОСОБА_3 не відповідали вимогам пунктів 2.1, 2.16 Правил безпеки громадян та пункту 10 Правил поведінки громадян. Дана невідповідність полягає у тому, що ОСОБА_3 переходив колію у невстановленому місці, а саме у місці не обладнаному спеціальним настилом, а після підйому на пасажирську платформу перебував на відстані меншій ніж 0,5 метра від її краю. За умови, що ОСОБА_3 знаходився у стані алкогольного сп`яніння, його дії також не відповідали вимогам пункту 2.20 Правил безпеки громадян.

Окрім цього, згідно висновку за результатами залізнично-транспортної експертизи №5287-Е від 10.04.2026 встановлено, що члени локомотивної бригади при ведені поїзда №6102 (електропоїзда ЕР2т-7250) сполученням «Мостиська-2 - Львів», яким стався наїзд на пішохода ОСОБА_3 , повинні були керуватися вимогами пунктів 1.1, 16.38, 16.39, 16.40 Правил, пунктів 3.18.1, 3.19.1 Інструкції, пункту 10.1.21 Інструкції, пунктів 17.1, 17.2 Регламенту. Невідповідності в діях локомотивної бригади поїзда №6102 (електропоїзда ЕР2-7250) при його веденні, і яким стався наїзд на пішохода ОСОБА_3 , вимогам пункту 16.38 Правил у частині необхідності стеження за вільністю колії, пункту 17.1 Регламенту у частині подання сповіщального сигналу при виявленні людини на шляху слідування поїзда не було. Невідповідності в діях машиніста поїзда №6102 (електропоїзда ЕР2т- 7250) при його веденні, і яким стався наїзд на пішохода ОСОБА_3 вимогам пункту 16.39 Правил у частині утримання гальм поїзда при його утримання гальм поїзда при його веденні готовими до дії, пункту 17.2 Регламенту у частині повідомлення чергової по станції про причину зупинки поїзда, пункту 16.40 Правил у частині недопустимості відволікання від керування поїздом та стеженням за сигналами і станом колії, недопустимості перевищення швидкості руху поїзда пункту 10.1.21 Інструкції, пункту 17.1 Регламенту, пункту 16.39 Правил у частині застосування екстреного гальмування поїзда для уникнення наїзду на людину не було.

Таким чином, в ході проведення досудового розслідування було встановлено, що травмування пішохода ОСОБА_3 , наслідком якою була його смерть, відбулось з його власної вини, тому у даному випадку відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 276 КК України.

19. Також з висновку судово-медичної експертизи №26/2024 від 10.07.2024 (а.с. 10-14) вбачається, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_3 виявлено ушкодження: крововиливи під м`якими мозковими оболонками і в речовину головного мозку; забій лівої тім`яної, скроневої і лобової часток головного мозку; лінійний перелом лівої тім`яної скроневої, лобової і основної кісток; рана і крововиливи у м`яких тканинах лівої скронево-тім`яної ділянки; садно на носі, три садна на правій половині лиця; множинні переломи 2-9 ребер зліва з розривами при стінкової плеври і крововиливом у ліву грудну порожнину; крововиливи у м`які тканини грудей зліва; садна в ділянці лівого плечового суглоба, в ділянці живота зліва, колінах. Вказані ушкодження утворилися майже одночасно або в швидкій послідовності одне за одним, внаслідок ударної дії твердих тупих предметів, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і знаходяться у прямому причинному зв`язку з фактом настання смерті. Локалізація ушкоджень в ділянці голови і грудей, не виключають можливість їх виникнення в результаті удару виступаючими частинами рухомого складу поїзда. Місцями прикладання сили тупих предметів в основному стали ліва скронево-тім`яна ділянка голови та ділянку грудей зліва.

20. Згідно Акту службового розслідування від 19.06.2024 комісія встановила, що машиністом електропоїзда ОСОБА_6 для попередження наїзду подавалися звукові сигнали великої гучності та було застосовано термінове гальмування. Порушень в управлінні автогальмами поїзда не виявлено. При огляді електропоїзда ЕР2m-7250 (вагон 09) встановлено, що автогальмівне обладнання, сигнали великої та малої гучності перебувають у справному стані. Причиною даного випадку стало порушення потерпілим п. 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України від 19.02.1998 № 54, зареєстрованих у Міністерстві України 24.03.1998 за № 193/2633. Комісія з розслідування випадку аварії, допущеної 10.06.2024 о 05 год. 08 хв. на 52 км ПК 8 головної колії № ІІ залізничної станції Судова Вишня, встановила, що вини працівників регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» у даному випадку немає (а.с.55-57).

21. Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серія НОМЕР_2 від 30.01.1981, його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 18).

V. Застосоване Судом законодавств та висновок Суду

22. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

23. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

24. Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

25. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

26. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

27. Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

28. Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

29. Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

30. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

31. Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

32. Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

33. Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої ст. 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

34. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

35. Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП водієм (машиністом), який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

36. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №760/28302/18-ц (провадження №61-12464св20) та від 02 листопада 2020 року у справі №133/1238/17 (провадження №61-19345св19).

37. Судом встановлено, що між діями машиніста потяга та наслідками, які настали в результаті події є прямий причинний зв`язок. При цьому, відсутність складу кримінального правопорушення, не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності.

38. Відтак, відповідач АТ "Українська залізниця", з яким машиніст поїзда перебував в трудових відносинах, в силу зазначених вимог закону, несе відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини працівника вказаного товариства у її заподіянні.

39. Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

40. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України, непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов`язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками: надзвичайністю та невідворотністю.

Під умислом потерпілого розуміють, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.

41. Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

42. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

43. Доводи, вказані стороною відповідача у відзиві на позовну заяву з приводу того, що померлий ОСОБА_3 , нехтуючи Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті, мав умисел, який призвів до його смерті є непереконливими, оскільки, не підтверджуються належними та допустимими доказами та ґрунтуються на припущеннях.

44. Крім того, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки як вина потерпілого, на яку посилається відповідач у справі.

45. За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1193 ЦК України, шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено.

46. Оскільки, відповідачем належними, допустимими та достовірними доказами не доведено, що зазначена подія сталася внаслідок непереборної сили або умислу ОСОБА_3 , який дає підстави стверджувати, що померлий не лише передбачав, але і бажав або свідомо допускав настання шкідливого наслідку у виді його смерті, то ступінь вини потерпілого не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

47. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі №161/3557/19 (провадження №61-18595св19) та від 12 грудня 2018 року у справі №355/981/16-ц (провадження №61-28019св18).

48. Таким чином, у спірному випадку ДТП мала місце внаслідок експлуатації джерела підвищеної небезпеки та поведінки потерпілого, а не внаслідок умислу потерпілого, і на даний факт не вливає наявність у крові загиблого алкоголю, оскільки, наявність алкоголю у його крові, сама по собі не доводить наявності умислу про бажання або свідоме допускання настання його смерті внаслідок того.

Відсутність вини водія електропоїзда та закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати позивачам моральну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, оскільки особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини).

Відтак, АТ «Українська залізниця», з яким машиніст перебував у трудових відносинах, має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Тому заподіяна позивачам моральна шкода внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки підлягає стягненню з АТ «Українська залізниця».

49. Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам, дітям, а також іншим особам, які проживали з нею однією сім`єю.

50. Частинами 1 - 3 статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Щодо розміру моральної шкоди слід зазначити наступне

51. Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 9 вказаної постанови Пленуму ВСУ розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

52. Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадку, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

53. У відповідності до п.4 Постанови Пленуму ВС України від 31.03.1995р. за №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

54. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

55. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

56. Смерть рідної людини, це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання.

57. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

58. Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2019 року у справі № 213/4098/18(провадження № 61-14398св19).

59. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Суд визначає розмір моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

60. Європейський суд з прав людини вказує, що перше речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) вимагає від держав, серед іншого, запровадження законодавчих та адміністративних механізмів, спрямованих на забезпечення ефективного стримування загроз праву на життя у контексті як державної, так і приватної діяльності, під час здійснення якої право на життя може опинитися під загрозою (рішення у cправі «Енерюлдіз проти Туреччини»). Якщо порушення права на життя чи тілесну недоторканість не здійснюється навмисно, позитивне зобов`язання за статтею 2 Конвенції щодо створення ефективної судової системи не обов`язково вимагає надання кримінально-правового засобу правового захисту в кожному випадку (рішення у справі «Во проти Франції»).

Ґрунтуючись на природно-правових засадах розумності й добросовісності, суд бере до уваги вразливість становища позивачів, ступінь важливості для їх предмета спору та, відповідно, необхідність вияву суб`єктами правозастосування особливої сумлінності при розгляді справи цієї особи.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

З огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

В рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985 р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі» зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Розмір відшкодування шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 грудня 2020 року в справі 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19).

61. Суд приймає до уваги, що сам факт загибелі сина для батьків за викладених обставин, є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань, враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

62. Суд, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань батьків загиблого, які є пенсіонерами за віком, характер психологічної травми, яку вони отримали у зв`язку зі смертю рідної людини, оскільки втратили турботу та підтримку близької людини, зважає й на те, що наслідки, що наступили, у зв`язку із смертю сина є невідворотними.

Крім душевних страждань, батьки також втратили можливість розраховувати на матеріальну підтримку з боку сина в майбутньому.

63. Також, при визначенні розміру моральної шкоди суд враховує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь який її розмір може мати суто умовний вираз.

Крім цього втрата є такою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання позивачів будуть тривати і надалі, що свідчить про їх тяжкість.

64. Аналізуючи суть самого порушення прав позивачів, беручи до уваги те, що батьки загиблого позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є пенсіонерами за віком, враховуючи глибину моральних переживань та душевних страждань, яких зазнали батьки загиблого, у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , зважаючи на обставини загибелі ОСОБА_3 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння з вмістом етилового спирту в крові 3,52% (проміле) та в сечі - 4,69% (проміле), ступінь вини загиблого, зважаючи також на матеріальне становище відповідача, що у даному випадку відповідає за заподіяну моральну шкоду, а саме те, що такий є юридичною особою, що не відноситься ні до сектору малого, ні середнього бізнесу, який тривалий час повноцінно функціонує та відповідно наділений належними фінансовими можливостями для відшкодування моральної шкоди, Суд вважає, що розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню в розмірі по 50 000 грн. на кожного відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості та буде достатньою для компенсації немайнових втрат, які в інший, не грошовий спосіб, поновити неможливо, та реальною з точки зору виконання судового рішення як складової права на справедливий суд та однієї з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вимоги позивачів, яких у справі є двоє осіб, про стягнення на їх користь по 300 000 гривень кожному моральної шкоди з урахуванням обставин справи, зокрема того, що причиною настання смерті ОСОБА_3 є його необережна поведінка, а також те, що в силу закону, відповідач несе цивільно-правову відповідальність без вини, є очевидно завищеними, належним чином не мотивованими. Позивачі достатньо не обґрунтували наявність такої, не навели критеріїв з яких вони виходили, визначаючи розмір моральної шкоди, не надали висновків психологічної експертизи з цього приводу, тому в такому розмірі моральна шкода не може бути стягнутою.

При визначенні суми моральної шкоди, суд враховує розумний баланс між публічним і приватним інтересом, який забезпечується принципом пропорційності.

65. Щодо клопотання позивачів про зазначення у судовому рішенні про стягнення моральної шкоди без відрахування з неї податків, зборів та інших обов`язкових платежів, суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 461/2729/22 (провадження № 61-10834сво22) зроблено висновок, що «тлумачення статті 265 ЦПК України дає підстави для висновку, що її положення не містять імперативної вказівки щодо додаткової деталізації суми, яка на підставі рішення суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, із вказівкою про утримання податків та інших обов`язкових платежів … Перерахування стягувачеві суми меншої, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), не вважається належним виконанням судового рішення. Предметом грошового зобов`язання є грошові кошти, виражені у відповідній валюті. Сплата (перерахування) коштів у розмірі меншому, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), свідчить про порушення принципу належного виконання в частині належного предмету виконання».

Указаний правовий висновок викладено також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2025 року справа № 626/1730/23 провадження № 61-2142св24.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що деталізація в рішенні суду в даній справі питання, пов`язаного з оподаткуванням стягнутої суми матеріальної компенсації моральних страждань позивачів є необґрунтованою.

Суд зазначає, що податкові зобов`язання сторін, які виникають у зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, встановлюються не судом, а визначені податковим законодавством України.

Указаний правовий висновок викладено також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справі №363/3965/15.

66. Виходячи із меж заявлених позовних вимог та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

VI. Судові витрати

67. Виходячи з вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

68. Зважаючи, що при зверненні до суду із позовом позивачі згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» були звільнені від його сплати, а також враховуючи розмір задоволених позовних вимог, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 23, 263,1167,1168,1172, 1187,1193 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, Суд

У Х В А Л И В :

1. Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок відшкодування моральної шкоди.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок відшкодування моральної шкоди.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави 1331 (тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок витрат по сплаті судового збору.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

7. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ;

Позивач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ;

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська Залізниця», місце знаходження: вул.Єжи Гедройця, 5, м.Київ, індекс:03680; ЄДРПОУ 40075815;

Повний текст судового рішення складений 28.09.2026

Суддя Світлана ГІРЯК