Рішення № 140160447, 28.09.2026, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/560/26

Провадження № 2/444/1039/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Ясиновський Р. Б.

за участі секретаря судового засідання Стець М.О.

розглянувши у залі суду у місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №000200114635 від 20.01.2020 в розмірі 39 618 грн 40 коп та судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 7000 гривень 00 коп, -

ВСТАНОВИВ:

Від представника позивача ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АРТЕМІДА-Ф" Бачинського Остапа Михайловича 12.02.2026 в системі "Електронний суд" до Жовківського районного суду Львівської області надійшла позовна заява до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №000200114635 від 20.01.2020 в розмірі 41 104,08 грн та судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 7000 гривень 00 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 лютого 2026 року справу передано для розгляду в провадження судді Жовківського районного суду Львівської області Ясиновського Р.Б.

Позивач ТОВ "ФК "Артеміда-Ф" у позовній заяві в обгрунтування позовних вимог покликається на наступне.

Позивач вказує, що 20.01.2020 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА», ідентифікаційний код юридичної особи: 41762679 (надалі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 РНОКПП(ІПН): НОМЕР_1 , (надалі - Відповідач) укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000200114635 (надалі - Договір позики).

Договір укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту (далі - Оферта), що опублікована на веб-сайті www.forzacredit.com.ua, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» та акцептована гр. ОСОБА_1 , 20.01.2020 шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України) Заяви-формуляра про акцептування оферти №000200114635 від 20.01.2020 про прийняття пропозиції ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» укласти договір про надання позики на умовах фінансового кредиту на визначених умовах.

Генерація і надсилання одноразового ідентифікатора, використаного для підписання Заявки і, відповідно, укладення Договору здійснюється наступним чином: коли клієнт на веб-сайті натискає відповідну кнопку для підписання заявки/договору, силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання, доступу до якого працівники ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» не мають. Вказаний ключ автоматично через АРІ-сервіс надсилається на телефонний номер Клієнта, верифікований в його Особистому кабінеті на сайті. Для цього використовуються послуги оператора СМС-відправлень. Після введення Клієнтом згенерованого ключа у відповідне поле для підписання, програма звіряє згенерований та введений ключі, і у випадку їх співпадіння заявка/договір вважаються підписаними.

Зазначені умови є публічною пропозицією розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України.

Відповідач здійснивши дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки НОМЕР_2 , на яку в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 10375.00 (десять тисяч триста сiмдесят п`ять гривень, нуль копiйок), що обслуговується в АТ КБ "Приватбанк".

На умовах Договору позики (п.п.5.1. п.5.) Кредитодавець надав Відповідачу грошові кошти (кредит) у гривні на умовах передбачених Договором позики №000200114635 у розмірі 10375.00 грн, а Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених Договором позики, з кінцевим терміном погашення не пізніше 18.02.2020 р. (п.п.5.5. п.5.), процента ставка в день складає 1.50% (п.п.5.12. п.5.) та процентною ставкою 2,5% за кожен день, яка застосовується у разі прострочення користування коштами поза межами строку дії Договору позики (п.п.5.13. п.5).

Згідно із частиною 2 статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (зокрема сплатила відповідну суму грошей, тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Так, Відповідач 18.02.2020 здійснив пролонгацію кредиту і погасив проценти в сумі 4668,90 грн., внаслідок чого продовжив користування коштами в розмірі 10375,00 грн., ще до 19.03.2020 р., що підтверджено Графіком платежів.

В порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач здійснив оплат на суму 4668,90 грн. (Сума останнього платежу - 4 668,90 грн., Дата останнього платежу - 18.02.2020) та перестав виконувати свої зобов`язання, передбачені умовами Договору позики, як повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із нездійсненням платежів на виконання Договору позики у Відповідача утворилася заборгованість за Договором позики.

30.06.2021 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф», ідентифікаційний код юридичної особи: 42655697 (надалі - Новий Кредитор) уклали Договір факторингу №20210630-Ф/2 від 30.06.2021.

Відповідно до договору факторингу №20210630-Ф/2 від 30.06.2021 та відповідно до ст. 512 ЦК України, ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АРТЕМІДА-Ф" набуло статусу Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА», включно і до ОСОБА_1 , порядковий номер згідно реєстру боржників 1417.

У позовній заяві вказує, що у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за Договором позики, станом на 09.02.2026 заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 41 104,08 грн. (сорок одна тисяча сто чотири гривні 08 копійок), що складається із: залишок заборгованості за тілом кредиту- 10 375,00 грн; залишок заборгованості по процентам за користування - 4 668,90 грн; залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору (нараховано новим кредитором за період 01.07.2021 по 28.09.2021) - 23 343,75 грн.; інфляційне збільшення - 2 716,43 грн. (нараховано новим кредитором за період 20.03.2020 по 23.02.2022).

Представником позивача Бачинським О.М. 28.07.2026 в системі "Електронний суд" подано заяву про уточнення позовних вимог (в порядку ст.ст. 43, 49, п.3 ч.2 ст.197 ЦПК України).

Вказує, що позивач та його представник після отримання виписки АТ КБ «ПриватБанк» від 08.07.2026 на підтверджену суму зарахування кредиту 20.01.2020 в розмірі 10 000,00 грн, після подачі позовної заяви від 11.02.2026, керуючись правами наданими ст.ст. ст.ст. 43, 49, п.3 ч.2 ст. 197 ЦПК України, до розгляду справи по суті, уточнюють позовні вимоги, та викладають такі в наступній редакції.

Вказує, що 20.01.2020 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА», ідентифікаційний код юридичної особи: 41762679 (надалі - Кредитодавець) та гр. ОСОБА_1 РНОКПП(ІПН): НОМЕР_1 , (надалі - Відповідач) укладено Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000200114635 (надалі - Договір позики).

Договір укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту (далі - Оферта), що опублікована на веб-сайті www.forzacredit.com.ua, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» та акцептована ОСОБА_1 20.01.2020 шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. З, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України) Заяви-формуляра про акцептування оферти №000200114635 від 20.01.2020 про прийняття пропозиції ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» укласти договір про надання позики на умовах фінансового кредиту на визначених умовах.

Відповідач здійснивши дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки НОМЕР_2 , на яку в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 10375.00 (десять тисяч триста сiмдесят п`ять гривень, нуль копiйок), що обслуговується в АТ КБ "Приватбанк", однак від суми позики зазначеної у договорі при перерахуванні знімалися комісії, як за переказ так і за зарахування коштів, відповідно Відповідачу фактично зараховано на картку суму 10 000,00 грн., що підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк» від 08.07.2026.

На умовах договору позики (п.п.5.1. п.5.) Кредитодавець надав Відповідачу грошові кошти (кредит) у гривні на умовах передбачених Договором позики №000200114635 у розмірі 10375.00 грн, а Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених Договором позики, з кінцевим терміном погашення не пізніше 18.02.2020 р. (п.п.5.5. п.5.), процента ставка в день складає 1.50% (п.п.5.12. п.5.) та процентною ставкою 2,5% за кожен день, яка застосовується у разі прострочення користування коштами поза межами строку дії Договору позики (п.п.5.13. п.5).

Вказує, що відповідач 18.02.2020 здійснив пролонгацію кредиту і погасив проценти в сумі 4668,90 грн., внаслідок чого продовжив користування коштами в розмірі 10375,00 грн., ще до 19.03.2020 р., що підтверджено Графіком платежів.

В порушення вимог статей 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач здійснив оплат на суму 4 668,90 грн. (Сума останнього платежу 4 668,90 грн., Дата останнього платежу - 18.02.2020) та перестав виконувати свої зобов`язання, передбачені умовами Договору позики, як повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із нездійсненням платежів на виконання Договору позики у Відповідача утворилася заборгованість за Договором позики.

30.06.2021 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф», ідентифікаційний код юридичної особи: 42655697 (надалі - Новий Кредитор) уклали Договору факторингу №20210630-Ф/2 від 30.06.2021.

Згідно Договору факторингу №20210630-Ф/2 від 30.06.2021 та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АРТЕМІДА-Ф" набуло статусу Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА», включно і до гр. ОСОБА_1 , порядковий номер згідно реєстру боржників 1417.

Вказує, що у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за Договором позики, станом на 09.02.2026 заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 39 618,40 грн, що складається з:

залишок заборгованості за тілом кредиту - 10 000,00 грн.;

залишок заборгованості по процентам за користування - 4 500,15 грн.;

залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору (нараховано Новим кредитором за період 01.07.2021 р. по 28.09.2021 р.) - 22 500,00 грн.;

інфляційне збільшення - 2 618,25 грн. (нараховано новим кредитором за період 20.03.2020 по 23.02.2022).

Вказує, що правомірність нарахування новим кредитором інфляційного збільшення та процентів за прострочення, згідно ст.625 ЦК України, підтверджується позицією Великої Палати Верховного суду, викладеною у постановах від 24 квітня 2024 року у справі №657/1024/16-ц та від 02 липня 2025 року у справі №903/602/24.

Позивач просить суд врахувати окрім доказів поданих Позивачем (і наявних в матеріалах справи), отриману від АТ КБ «ПриватБанк» від 08.07.2026 виписку по ОСОБА_1 РНОКПП(ІПН) НОМЕР_1 , що підтверджує зарахування такій сум кредитних коштів в розмірі 10 000,00 грн. грн. 20.01.2020 р. (поступлення на картку № НОМЕР_2 , що була/є відкрита на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП(ІПН) НОМЕР_1 в день оформлення договору позики №000200114635 від 20.01.2020.

Зважаючи на наведене позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №000200114635 від 20.01.2020 в розмірі 39 618,40 грн, судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 7000 (сім тисяч) гривень 00 коп.

Від відповідача в системі "Електронний суд" 12.03.2026 до Жовківського районного суду Львівської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що не погоджується з викладеними у позові обставинами, вважає позов безпідставним та необґрунтованим. Вказує про відсутність доказів отримання новим кредитором прав вимоги. Зазначає, що на підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора позивачем не надано належних доказів, що підтверджують перехід до позивача прав вимог у сумі, яка вказана в додатках до договору факторингу.

Вказує, що відсутність доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісному кредитору та інших належних доказів, позбавляє відповідача та суд можливості встановити та перевірити обставини, які підлягають доказуванню у справі, а саме що позивач дійсно набув права вимоги за кредитним договором в зазначеній позивачем сумі.

Водночас, до матеріалів справи долучено лише витяг з реєстру боржників, на якому відсутні підписи сторін договору факторингу. Встановити, що цей витяг дійсно є частиною договору факторингу неможливо. Як наслідок, вважає, що позивачем не доведено факт передачі кредитором позивачеві права вимоги до відповідача. Реєстри боржників до суду також не надано в повному обсязі, а лише випадкові сторінки.

Вказує, що відсутність цих доказів позбавляє можливості встановити та перевірити обставини, які підлягають доказуванню у справі, а саме що позивач дійсно набув права вимоги за кредитним договором від 20.01.2020 №000200114635 з ТОВ "ФК «ФОРЗА". Таким чином, наголошує, що позивач не довів отримання прав вимоги за кредитним договором, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Вказує також про відсутність доказів узгодження конкретних кредитних умов. Як зазначає позивач у своїй заяві, нібито між нею (її електронним підписом) шляхом відтворення одноразового ідентифікатора та ТОВ «ФК «ФОРЗА» підписано договір про споживчий кредит від 20.01.2020 №000200114635. На підтвердження даної обставини позивач надає копії даного договору позики/кредиту без її підпису як позичальника.

Зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявний в матеріалах справи договір про споживчий кредит (у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що він підписувався електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа.

Таким чином, вказує, що наявні в матеріалах справи паперові копії спірного кредитного договору не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами укладення договору між нею та кредитором.

Наголошує, що вона не укладала договір про споживчий кредит у редакції, яку долучає представник позивача в якості копій до позовної заяви, відповідно не погоджувала кредитну ставку та інші умови кредитування. Жоден поданий позивачем доказ не підтверджує, що саме цю редакцію договору вона розуміла та узгодила із позивачем.

Зазначає, що наведене вказує на неукладеність оспорюваного правочину - договір про споживчий кредит від 20.01.2020 №000200114635, в тому числі в електронній формі, що свідчить про відсутність погодження нею вказаної процентної ставки.

Щодо строку кредитування та нарахованих відсотків вказує, що відповідно до п. 5 договору 20.01.2020 №000200114635 з ТОВ "ФК «ФОРЗА", надано в позику 10375.00 грн., кредит надається строком 20.01.2020 по 18.02.2020, проценти за користування кредитом 1.5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування. Жодних посилань на докази того, що відповідач як позичальник вчинив певні дії, які б об`єктивно свідчили б про його добру волю і бажання здійснити пролонгацію кредитів (підписані додаткові угоди, звернення про пролонгацію тощо), разом з позовом не надано.

Вказує, що укладачи договір, споживач розраховує тільки на проценти протягом базового строку кредитування, в даному випадку в період з 20.01.2020 - 18.02.2020, що відповідає правовій природі та економічному сенсу мікропозики, основною ознакою якої є короткостроковість. Тому укладаючи договір неможливо було передбачити, що позивач буде нараховувати проценти після 18.02.2020.

Відтак, вважає, що право кредитора нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору - 18.02.2020, який споживач розуміє як дату завершення строку кредитування. Тому починаючи з цієї дати, нарахування процентів кредитором вже не відповідало вимогам закону та договору.

Вказує, що зазначення у договорі двох строків кредитування призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником, тому всі неузгодженості мають трактуватися на користь споживача як слабшої сторони договору.

Таким чином, наголошує, що кредитор міг нарахувати максимально по договору від 20.01.2020 №000200114635 з ТОВ "ФК «ФОРЗА" - 4668,75 грн. (=10375*1,5%*30 днів). Між тим, сам позивач вказує у позові, що первісним кредитором зафіксовано сплату позичальником процентів на суму 4668,90 грн. Вважає безпідставними заявлені позивачем вимоги про стягнення з неї процентів у сумі 4668,90 грн та по простроченим процентам у сумі 23 343,75 грн, оскільки нарахування процентів поза межами узгодженого строку кредитування законодавством не передбачено і є протиправним, таким, що порушує права споживача.

Окрім цього, вказує, про відсутність доказів перерахування коштів (тіла кредиту).

Вказує, що не відомо, кому дійсно належать карткові рахунки, на які переказано дані кошти, оскільки лист не містить ідентифікуючих даних про неї (із фрагментів номеру карти, що відображені в повідомленні, неможливо встановити належність карти (рахунку) саме їй. Відтак, інформаційна довідка не є первинним або платіжним документом, що підтверджує переказ коштів, а тому є неналежним та недопустимим доказом.

Наголошує, що матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування суми позики (платіжне доручення, квитанція, чек тощо), оформленого відповідно до вимог чинного законодавства.

Стверджує, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів укладення кредитного договору між нею та первісним кредитором на умовах, що вказані в наданих роздруківках сторінок договору, не довів перерахування їй тіла кредиту первісним кредитором, не довів розмір фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків і комісій, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, не підтвердив перерахування коштів первісному кредитору за отримання грошових вимог, а тому в задоволенні позову варто відмовити повністю.

Щодо розподілу судових витрат зазначає про наступне. Вказує, що з наданих позивачем документів не вбачається, що гонорар в сумі 7000,00 грн взагалі стосується надання правової допомоги по справі щодо стягнення заборгованості конкретно з неї. Вказана вартість послуг адвоката 7000,00 грн, на думку відповідача, не співмірна із необхідним часом, які міг витратив би адвокат на виконання відповідних робіт (надання послуг) у спірних правовідносинах, та є явно завищеною, оскільки відсутні докази безпосередньої участі адвоката в підготовці документів шаблонних по цій справі.

Вважає, що правові підстави для стягнення з неї 7000,00 грн витрат на професійну (правничу) допомогу на користь позивача відсутні, а тому в задоволенні заяви представника про стягнення таких витрат слід відмовити.

Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області від 17 березня 2026 року постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в справі, розглядати справу за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначити судове засідання для розгляду справи по суті.

Від представника позивача в системі "Електронний суд" 23 березня 2026 року до Жовківського районного суду Львівської області надійшла відповідь на відзив, в якому просив ухвалити рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» задоволити в повному обсязі.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» у судове засідання не прибув, у поданій заяві про уточнення позовних вимог просив проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без участі уповноваженого представника Позивача та ухвалити рішення, яким уточнені позовні вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» задоволити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибула, хоча про час та місце рогляду справи була повідомлена належним чином, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На підставі ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Про причини неявки суд відповідач не повідомила. Клопотань про відкладення розгляду справи не подавала.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, дійшов наступного висновку.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 76, ч. ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із ч. 1 ст. 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що 20.01.2020 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА», ідентифікаційний код юридичної особи: 41762679 (надалі - Кредитодавець) та гр. ОСОБА_1 РНОКПП(ІПН): НОМЕР_1 , (надалі - Відповідач) укладено Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000200114635 (надалі - Договір позики).

Договір укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту (далі - Оферта), що опублікована на веб-сайті www.forzacredit.com.ua, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» та акцептована гр. ОСОБА_1 .

20.01.2020 шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. З, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України) Заяви-формуляра про акцептування оферти №000200114635 від 20.01.2020 про прийняття пропозиції ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» укласти договір про надання позики на умовах фінансового кредиту на визначених умовах.

Генерація і надсилання одноразового ідентифікатора, використаного для підписання Заявки і, відповідно, укладення Договору здійснюється наступним чином: коли клієнт на веб-сайті натискає відповідну кнопку для підписання заявки/договору, силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання, доступу до якого працівники ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» не мають. Вказаний ключ автоматично через АРІ-сервіс надсилається на телефонний номер Клієнта, верифікований в його Особистому кабінеті на сайті. Для цього використовуються послуги оператора СМС-відправлень. Після введення Клієнтом згенерованого ключа у відповідне поле для підписання, програма звіряє згенерований та введений ключі, і у випадку їх співпадіння заявка/договір вважаються підписаними.

Зазначені умови є публічною пропозицією розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідач здійснивши дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки НОМЕР_2 , на яку в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 10375 грн 00 коп, що обслуговується в АТ КБ "Приватбанк", однак від суми позики зазначеної у договорі при перерахуванні знімалися комісії, як за переказ так і за зарахування коштів, відповідно Відповідачу фактично зараховано на картку суму 10 000,00 грн., що підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк» від 08.07.2026 (арк. спр. 154-155).

Таким чином, доводи відповідача про неукладеність нею спірного кредитного договору з первісним кредитором, відсутність доказів перерахування їй коштів (тіла кредиту), а також про те, що не відомо, кому дійсно належить картковий рахунок, на який переказано кошти, повністю спростовані листом АТ КБ "Приватбанк" та випискою по рахунку № НОМЕР_2 за період з 20.01.2020 - 23.01.2020.

На умовах договору позики (п.п.5.1. п.5.) Кредитодавець надав Відповідачу грошові кошти (кредит) у гривні на умовах передбачених Договором позики №000200114635 у розмірі 10375.00 грн, а Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених Договором позики, з кінцевим терміном погашення не пізніше 18.02.2020 (п.п.5.5. п.5.), процента ставка в день складає 1.50% (п.п.5.12. п.5.) та процентною ставкою 2,5% за кожен день, яка застосовується у разі прострочення користування коштами поза межами строку дії Договору позики (п.п.5.13. п.5).

Згідно із частиною 2 статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (зокрема сплатила відповідну суму грошей, тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Встановлено, що відповідач 18.02.2020 здійснив пролонгацію кредиту і погасив проценти в сумі 4668,90 грн, внаслідок чого продовжив користування коштами в розмірі 10375,00 грн, ще до 19.03.2020, що підтверджено Графіком платежів, що є додатком до договору про надання позики на умовах фінансово кредиту №000200114635.1 від 18.02.2020.

В порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач здійснив оплат на суму 4 668,90 грн. (Сума останнього платежу - 4 668,90 грн, дата останнього платежу - 18.02.2020) та перестав виконувати свої зобов`язання, передбачені умовами Договору позики, як повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із нездійсненням платежів на виконання договору позики у відповідача утворилася заборгованість за договором позики.

30.06.2021 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф», ідентифікаційний код юридичної особи: 42655697 (новий Кредитор) уклали Договір факторингу №20210630-Ф/2 від 30.06.2021.

Згідно Договору факторингу №20210630-Ф/2 від 30.06.2021 та відповідно до ст. 512 ЦК України, ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АРТЕМІДА-Ф" набуло статусу Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА», включно і до гр. ОСОБА_1 (порядковий номер згідно реєстру боржників 1417).

Встановлено, що ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» надано належні та допустимі докази відступлення ТОВ «ФК «ФОРЗА» на свою користь права вимоги до ОСОБА_1 за договором позики, зокрема, підписаний сторонами та завірений печатками відповідний реєстр прав вимог, до якого внесена вимога в.т.ч. до ОСОБА_1 за договором позики.

Відповідно до постанови НБУ №163 від 15.12.2023 «Про затвердження Положення про таємницю фінансової послуги», а також згідно ЗУ «Про доступ до публічної інформації» та ЗУ «Про інформацію», інформація наявна в реєстрах боржників становить таємницю фінансової послуги, і конфіденційну інформацію, яка може бути розкритою лише на підставі відповідного рішення (ухвали) суду, тому позивачем надано витяг із зазначеного реєстру боржників.

Зважаючи на наведене суд не бере до уваги зазначене відповідачем про відсутність доказів отримання новим кредитором прав вимоги та вважає, що позивачем доведено факт передачі кредитором позивачеві права вимоги до відповідача.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за Кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 Цивільного кодексу України. Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Враховуючи вищезазначені норми, основними умовами надання кредиту є безумовне його повернення, строковість, платність, цільова спрямованість і забезпеченість. Водночас, кредитний договір не може змінюватись в односторонньому порядку, і позичальник несе відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відстоків за його користування.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту.

Згідно із ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Частиною 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно із ст. ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Судом встановлено, що вищевказаний кредитний договір укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням усіх істотних умов, а порядок надання та повнота наданої інформації відповідають законодавчим вимогам.

Із представленого стороною позивача розрахунку заборгованості вбачається, що така нарахована позивачем в межах та в розмірі визначених (погоджених) вищезазначеним кредитним договором умов, що спростовує твердження відповідача по справі про відсутність доказів узгодження конкретних кредитних умов.

Суду представлено докази належності банківської картки відповідачеві, а також виписку із вказаного банківського рахунку про зарахування суми кредиту.

У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором позики, станом на 09.02.2026 заборгованість відповідача перед позивачем становить 39 618,40 грн, що складається з:

залишок заборгованості за тілом кредиту - 10 000,00 грн;

залишок заборгованості по процентам за користування кредитом - 4 500,15 грн;

залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору (нараховано новим кредитором за період 01.07.2021 по 28.09.2021) - 22 500,00 грн.;

інфляційне збільшення - 2 618,25 грн. (нараховано новим кредитором за період 20.03.2020 по 23.02.2022).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Правильність наданих товариством розрахунків заборгованості не спростована відповідачем в установленому законом порядку, вказаний розрахунок суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ.

Суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання 20.01.2020 між ТОВ "ФК "ФОРЗА" кредитного договору з відповідачем. При цьому, сторона кредитора належним чином виконала свої обов`язки по наданню кредиту, а відповідач отримав кредитні кошти, але належним чином не виконував свої обов`язки за договором.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою, другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на банк покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Таким чином, враховуючи, що між сторонами по справі виникли правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, проценти за користування кредитом погоджені самим кредитним договором, який підписано відповідачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

В даному випадку заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в розмірі 7000,00 грн підтверджується: договором про надання правової допомоги №207051417 від 05.02.2026, копією свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю, розрахунком суми судових витрат у справі, рахунком № 1 від 05.02.2026, актом № 1 приймання-передачі наданих послуг згідно із договором про надання правової допомоги № 207051417 від 05.02.2026, платіжною інструкцією від 09 лютого 2026 року №2582 на суму 7000 грн із призначенням платежу: оплата за надані послуги за договором № 207051417 ОСОБА_1 .

Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відтак, враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, з врахуванням вимог розумності і справедливості, а також заяви представника відповідача про неспівмірність розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (2662,40 грн).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд у відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2662,40 грн судового збору, оскільки позовні вимоги задоволено.

Керуючись статтями 23, 141, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП(ІПН): НОМЕР_1 ) заборгованість за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №000200114635 від 20.01.2020 в розмірі 39 618,40 грн. (тридцять дев`ять тисяч шістсот вісімнадцять гривень 40 копійок) на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» (реквізити Позивача: Код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_3 відкритий в ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК», МФО банку 380634).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП(ІПН): НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп на наступні реквізити - Код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_3 відкритий в ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК», МФО банку 380634.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф», ел. пошта info@artemidaf.com, тел. НОМЕР_7, адреса 79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 87, оф. 54, ЄДРПОУ 42655697

Представник позивача БАЧИНСЬКИЙ ОСТАП МИХАЙЛОВИЧ, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_4 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне рішення складено 28.09.2026.

Суддя Ясиновський Р. Б.