Рішення № 140159661, 29.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7929/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Данко В.Й.,

за участю секретаря судового засідання Павлюх Л.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 19.07.2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №989621620, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», згідно з яким відповідачу було надано кредит у розмірі 5 400,00 грн.

Позивач зазначає, що 24.09.2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу №МВ-ТП/1, а 30.09.2025 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Юніт Капітал» договір факторингу №30/0925-01, відповідно до яких до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідач зобов`язань за договором не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 20 169,00 грн, яка складається з 5 400,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 12 069,00 грн заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитом та 2 700,00 грн заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Водночас позивач зазначив, що вимог про стягнення штрафних санкцій він не заявляє, а ціна позову становить 17 469,00 грн.

29.06.2026 року позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій, здійснивши перерахунок процентів відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 13 041,00 грн, яка складається з 5 400,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 7 641,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, а також судові витрати судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Ухвалою суду від 08.06.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

26.06.2026 року представник відповідача ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що: проценти за користування кредитом (12 069,00 грн) та штрафні санкції (2 700,00 грн) не підлягають стягненню, оскільки договір укладено в період дії воєнного стану (п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, п. 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»); відповідач є особою з інвалідністю II групи довічно, а розмір процентів майже вчетверо перевищує тіло кредиту, є непропорційним, суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості, тому в разі невідмови у їх стягненні підлягає зменшенню; витрати на правничу допомогу є завищеними, справа є типовою і не потребує значного обсягу робіт. Також відповідач просив у разі задоволення позову (повного чи часткового) розстрочити виконання рішення в частині стягнення заборгованості на 24 місяці, посилаючись на свій матеріальний стан та наявність інвалідності.

У відповіді на відзив, поданій 29.06.2026 року, представник позивача заперечила проти доводів відзиву, зазначила, що штрафні санкції не стягуються, що проценти нараховані в межах погоджених умов договору та з дотриманням обмежень Закону України «Про споживче кредитування», що договір відповідачем не оспорюється, питання розстрочення може бути вирішене після ухвалення рішення, а також що заявлені витрати на правничу допомогу є обґрунтованими. Разом з тим позивач вказав, що з урахуванням скрутного становища відповідача не заперечує проти мирного врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди.

У запереченнях від 29.06.2026 року представник відповідача підтримав доводи відзиву та зазначив, що зменшення позовних вимог не змінює його позицію щодо необхідності відмови в позові.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте в позовній заяві просить розгляд позовної заяви здійснювати за його відсутності.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, проте представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 19.07.2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №989621620 на суму кредитного ліміту 5 400,00 грн, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», з визначенням умов сплати процентів за користування кредитом. Відповідач факт укладення договору не заперечував.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання та надав відповідачу перший транш у розмірі 5 400,00 грн, що підтверджується матеріалами справи. Факт отримання кредитних коштів відповідачем у відзиві не заперечується.

24.09.2024 року між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу №МВ-ТП/1, а 30.09.2025 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Юніт Капітал» договір факторингу №30/0925-01, за якими до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, що підтверджується витягами з реєстрів прав вимоги, актом прийому-передачі реєстру прав вимоги та документами, що підтверджують оплату за відступлення права вимоги. Отже, ТОВ «Юніт Капітал», набувши статусу нового кредитора, має право вимагати від відповідача погашення заборгованості, що відповідає положенням ст. 514 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, а відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до умов договору за період від дати видачі траншу (19.07.2024) до 18.08.2024 року (включно) проценти нараховуються за дисконтною ставкою 0,75% від суми кредиту за кожен день користування, що за розрахунком позивача становить 1 215,00 грн (40,50 грн на день за 30 днів). За період з 19.08.2024 по 15.12.2024 року (119 днів) проценти нараховані за ставкою 1% на день, що не перевищує максимального розміру денної процентної ставки, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», 54,00 грн на день, що становить 6 426,00 грн. Загальна сума процентів 7 641,00 грн. Разом із тілом кредиту заборгованість становить 13 041,00 грн. Розрахунок позивача судом перевірено, він відповідає умовам договору, а відповідач власного контррозрахунку не надав.

Доказів повернення кредиту або сплати процентів відповідачем не надано.

Суд не бере до уваги доводи відзиву про відсутність підстав для стягнення процентів за користування кредитом на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та п. 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», оскільки зазначені норми звільняють позичальника від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань (від сплати неустойки, штрафу, пені, процентів за ст. 625 ЦК України та інших платежів за прострочення), тоді як проценти за користування кредитом є платою за надані кредитні кошти в розумінні ст. 1048 ЦК України, а не платежем за прострочення виконання зобов`язання, і цими нормами не охоплюються.

Не приймаються судом до уваги і доводи відзиву щодо безпідставності стягнення штрафних санкцій (пені, штрафів) у сумі 2 700,00 грн, оскільки позивач вимог про їх стягнення не заявляє, а їх сума не входить до розміру позовних вимог з урахуванням заяви про зменшення.

Суд також відхиляє доводи відповідача про необхідність зменшення розміру процентів до розміру тіла кредиту. Заявлені до стягнення проценти нараховані за погодженими сторонами умовами договору як плата за користування кредитом, розмір денної процентної ставки не перевищує граничного розміру, встановленого законом, а позивач, зменшивши позовні вимоги, здійснив перерахунок процентів саме з урахуванням цього обмеження. Відповідач був ознайомлений з умовами договору та правилами кредитування, мав право відмовитися від договору у встановлений строк, однак цим правом не скористався, вимог про визнання договору чи його окремих умов недійсними не заявляв, доказів того, що умови договору є несправедливими, суду не подав. Наявність у відповідача інвалідності не є підставою для зменшення розміру процентів, погоджених у договорі, однак враховується судом під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення.

Отже, позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в сумі 13 041,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір, сплачений позивачем, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (з урахуванням коефіцієнта 0,8 за подання позову в електронній формі). Оскільки розмір судового збору за подання позовної заяви майнового характеру у цій справі становить мінімальну ставку і не залежить від зменшення позовних вимог, а вимоги позивача з урахуванням заяви про їх зменшення задоволені повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке. Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання зазначених вимог суд, за клопотанням іншої сторони, може зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також безпідставне завищення позивачем позовних вимог.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 року, додаткову угоду до нього, акт прийому-передачі наданих послуг та розрахунок, згідно з яким вартість послуг становить 7 000,00 грн: вивчення матеріалів справи (2 год) 1 000,00 грн, складання позовної заяви (2 год) 5 000,00 грн, підготовка адвокатського запиту (1 год) 500,00 грн, підготовка клопотань (1 год) 500,00 грн.

Відповідач у відзиві та запереченнях заперечив проти розміру заявлених витрат, посилаючись на їх невідповідність критеріям розумності, необхідності та співмірності, та просив відмовити в їх стягненні, тому суд оцінює обґрунтованість розміру цих витрат.

Оцінюючи заявлені витрати, суд враховує, що справа є типовою для категорії спорів про стягнення заборгованості за кредитними договорами та не є складною; предмет спору з урахуванням заяви про зменшення становить 13 041,00 грн; підготовлена позовна заява не потребувала значного обсягу правового аналізу та часу, оскільки містить стандартну для таких справ аргументацію; справа розглядається у спрощеному позовному провадженні; вартість складання позовної заяви (5 000,00 грн за 2 год) є неспівмірною із вартістю інших послуг та складністю виконаної роботи. Крім того, позивач подав позов із ціною 17 469,00 грн, а згодом зменшив вимоги до 13 041,00 грн, що свідчить про завищення позивачем позовних вимог на момент звернення до суду.

З урахуванням зазначеного, керуючись критеріями реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру та справедливого розподілу судових витрат між сторонами, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу у 7 000,00 грн є неспівмірним зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та ціною позову, а тому підлягає зменшенню до 1 000,00 грн. Саме така сума відповідає критеріям розумності та співмірності і підлягає стягненню з відповідача.

Розглядаючи клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Згідно з ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 435 ЦПК України), при цьому суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан, а також інші обставини (ч. 4 ст. 435 ЦПК України). Доводи позивача про те, що питання розстрочення може бути розглянуто лише після ухвалення рішення, не ґрунтуються на законі, оскільки ст. 267 ЦПК України прямо надає суду право вирішити це питання у самому рішенні.

Розстрочення виконання судового рішення це виконання рішення частинами у визначені судом строки, яке застосовується, коли обставини, що склалися, унеможливлюють чи істотно ускладнюють його одноразове виконання. Такий інструмент має забезпечити баланс інтересів сторін: право стягувача на своєчасне виконання судового рішення, що є складовою права на справедливий суд за ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та право боржника на виконання рішення в спосіб, який є реально можливим для нього і не призводить до порушення його прав та інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є особою з інвалідністю II групи довічно, що підтверджується копією пенсійного посвідчення, доданою до відзиву. Сума заборгованості, що стягується, для особи з таким статусом є значною, а її одноразова сплата є для відповідача істотно ускладненою.

Суд також враховує, що позивач є фінансовою установою, для якої отримання боргу частинами не призведе до втрат чи істотного порушення його прав, доказів наявності виключного майнового інтересу позивача в одноразовому отриманні коштів немає, а розстрочення виконання рішення не змінює розміру заборгованості і не звільняє відповідача від обов`язку її сплатити.

Водночас суд не вбачає підстав для розстрочення виконання рішення на заявлений відповідачем строк у 24 місяці, оскільки такий строк є надмірним, може призвести до необґрунтованого затягування виконання рішення та порушити право позивача на своєчасне одержання присудженого. Належним і таким, що забезпечує баланс інтересів сторін, суд вважає розстрочення виконання рішення в частині стягнення заборгованості за кредитним договором на 10 місяців рівними частинами по 1 304,10 грн щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем набрання рішенням законної сили. Отже, клопотання відповідача підлягає задоволенню частково.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 514, 526, 527, 530, 610, 612, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 8, 11 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 267, 268, 273, 354, 355, 435 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії №989621620 від 19.07.2024 року в розмірі 13 041,00 (тринадцять тисяч сорок одна гривня 00 копійок) грн, яка складається з 5 400,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 7 641,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000,00 (одна тисяча гривень 00 копійок) грн.

Клопотання ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду задовольнити частково. Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованості за договором кредитної лінії №989621620 від 19.07.2024 року в сумі 13 041,00 грн на 10 (десять) місяців з щомісячною сплатою по 1 304,10 грн, починаючи з місяця, наступного за місяцем набрання рішенням законної сили. В іншій частині клопотання про розстрочення відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до цього суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, оф. 333, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя В.Й. Данко