Ухвала суду № 140159596, 24.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10738/25

1-кп/308/965/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника обвинуваченої ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 , представника потерпілого - ОСОБА_8 , представника власника майна ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді клопотання власника майна ОСОБА_9 , в інтересах якої діє представник адвокат ОСОБА_10 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12023070000000311 від 18.10.2023 року, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із Закарпатської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань №12023070000000311 від 18.10.2023 року, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Власник майна ОСОБА_9 , в інтересах якої діє представник адвокат ОСОБА_10 , звернулася в суд з клопотанням про скасування арешту, яке мотивоване тим, що Перечинським районним судом ухвалою від 24.06.2025р. по справі № 304/1055/25 було вирішено: накласти арешт на майно, що перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ): квартиру, загальною площею 36,4 кв м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 635192921101); квартиру, загальною площею 72,6 кв м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 633682721101); квартиру, загальною площею 48,7 кв м, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1298337221101), заборонивши розпорядження таким майном.

09 серпня 2002 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 було укладено шлюб. В шлюбі народилось двоє дітей ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_13 , 16.10.2014р., які наразі проживають з матірю позивачем у справі. 25 червня 2024 року ОСОБА_5 було подано до Ужгородського міськрайонного суду позовну заяву про розірвания шлюбу. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 08 листопада 2024 року по справі № 308/10853/24 позовну заяву про розірвання шлюбу задоволено, шлюб, укладений 09.08.2002 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис №1018 розірвано. Рішення набуло чинності 05.06.2025р. після перегляду його в апеляційному порядку Закарпатським апеляційним судом. Після розірвання шлюбу між ними залишились невирішеними майнові питання, про що подається позов до суду. Так, за час шлюбу було нажито спільне майно: квартира в АДРЕСА_3 , квартира за адресою: АДРЕСА_3 , загальна площа (кв.м): 48.7, житлова площа (кв.м): 19.7, Опис: 1 кімната. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1298337221101, набута на підставі договору купівлі-продажу, квартири, серія та номер: 927, виданий 01.06.2018, видавник: приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_14 . Доказом підтвердження є Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного ресстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 387999281 від 23.07.2024p. Квартира в м. Ужгород, вулиця Кармелюка, будинок 12в; квартира АДРЕСА_4 ; квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 36.4, житлова площа (кв.м): 17.8. Опис: складається з 1-житлової кімнати. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 635192921101. Набута на підставі свідоцтва про право власності, на нерухоме майно, серія та номер: 37464477, виданий 13.05.2015, видавник: реєстраційна служба Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області. Доказом підтвердження є Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 387999281 від 23.07.2024p. Квартира в АДРЕСА_1 . Квартира за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вулиця Кармелюка, будинок 12в, квартира 39Б, загальна площа (кв.м): 72.6, житлова площа (кв.м): 47.2, Опис: складається з 3-ох житлових кімнат. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 633682721101. Набута на підставі свідоцтво про право власності, на нерухоме майно, серія та номер: 37361551, виданий 12.05.2015, видавник: реєстраційна служба Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області. Доказом підтвердження є Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 387999281 від 23.07.2024p.

На підставі наведеного, просить зняти арешт з майна, що перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ): квартири, загальною площею 36,4 кв м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 635192921101); квартира, загальною площею 72,6 кв м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 633682721101); квартира, загальною площею 48,7 кв м, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1298337221101).

Представник власник майна адвокат ОСОБА_10 в судовому засіданні просив задовольнити подане клопотання, зауваживши, що незважаючи на заперечення обвинуваченого та прокурора, право власності виникло в силу Сімейного кодексу України, а не рішення суду.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти скасування арешту майна на даній стадії, оскільки майно належить на праві спільної сумісної власності, а рішення суду з цього приводу не набуло законної сили.

Обвинувачений ОСОБА_5 , його захисник просив відмовити у задоволенні клопотання.

Представник потерпілого у вирішенні даного питання поклався на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників, розглянувши клопотання та дослідивши додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Ухвалою слідчого судді Перечинського районного суда Закарпатської області від 24.06.2025 року накладено арешт на майно, що перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_5 (РНОКРР НОМЕР_1 ): квартиру, загальною площею 36,4 кв м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 635192921101); квартиру, загальною площею 72,6 кв м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 633682721101); квартиру, загальною площею 48,7 кв м, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1298337221101), заборонивши розпорядження таким майном.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухому майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майна, №387999281 відомості щодо права власності на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_5 , відомості щодо права власності на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_5 , відомості щодо права власності на квартиру, за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві власності ОСОБА_5 .

До матеріалів клопотання також долучено копію позовної заяви про розірвання шлюбу; постанову про арешт майна боржника ВП №78532615 від 04.07.2025 року; рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.11.2024 у справі №308/10853/24 та постанову суду апеляційної інстанції від 05.06.2025, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.09.2026 року у справі №308/17561/25.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України зазначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно ч.1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявляти клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з`ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід`ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. п. 46 рішення у справі «Устименко проти України», п.п. 51,52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п. 31 рішення у справі «Марушин проти Росії», п. 61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).

Згідно ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Статтею 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути, зокрема, фізичні особи. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 61 СК України).

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 71 СК України).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 (справа № 214/6174/15-ц, провадження № 14-114цс20), у сімейному законодавстві діє презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована. Один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

Підставою накладення арешту на майно стало відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У такому випадку за ч. 6 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно з доданим рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.09.2026 у справі №308/17561/25, зокрема, визнано за ОСОБА_9 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1298337221101. Визнано за ОСОБА_9 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 635192921101. Визнано за ОСОБА_9 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 633682721101. Дане рішення не набрало законної сили. Даним рішенням також встановлено відсутніми домовленості між колишнім подружжям або шлюбного договору з приводу спірного майна.

Судом встановлено, що на даний час необхідність в арешті майна на квартиру, загальною площею 36,4 кв м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 635192921101); квартиру, загальною площею 72,6 кв м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 633682721101); квартиру, загальною площею 48,7 кв м, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1298337221101), що належить на праві спільної власності ОСОБА_9 в 1/2 частки - відпала, враховуючи підставу накладення арешту - відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди виключно на майно обвинуваченого, а також суду у судовому засіданні не було надано доказів домовленості між колишнім подружжям або шлюбного договору, доказів особистої власності обвинуваченого щодо даного майна, що свідчила би про інший розмір часток у спільному майні подружжя. Слід вважати рівними частки на майно у праві спільної власності, зважаючи на подані докази та наведені положення норм ЦК та Сімейного кодексу України. При цьому суд вважає, що право власності ОСОБА_9 також не має бути порушеним. Заперечення прокурора та обвинуваченого і його захисника спростовуються поданими доказами.

Виходячи із вищезазначеного, враховуючи зміст клопотання та додані до нього матеріали, суд вважає клопотання про скасування арешту майна обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: зокрема, у разі скасування арешту.

Керуючись ст.ст. 9, 26, 174, 369 - 372 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання власника майна ОСОБА_9 , в інтересах якої діє представник адвокат ОСОБА_10 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12023070000000311 від 18.10.2023 року, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 24.06.2025 по справі №308/1055/25 на квартиру, загальною площею 36,4 кв м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 635192921101); квартиру, загальною площею 72,6 кв м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 633682721101); квартиру, загальною площею 48,7 кв м, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1298337221101), що належить на праві спільної власності ОСОБА_9 в частки.

Ухвала окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали складений 29 вересня 2026 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області ОСОБА_1