Рішення № 140159469, 28.09.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1058/26

Провадження № 2/302/652/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Повідайчика О.І.

за участі:

секретаря судового засідання Куруц В.І.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Міжгірської селищної ради, про визнання права власності на спадкове майно за законом,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з цим позовом до Міжгірської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом в обґрунтування якого посилались на такі обставини. Подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час перебування в шлюбі в 1960 році побудували житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого набули на нього право спільної сумісної власності. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_3 , у зв`язку з чим за ним відкрилась спадщина. До складу спадщини за ОСОБА_3 увійшло право на 1/2 частку в праві власності на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. ОСОБА_3 не складав заповіту, а тому спадкування за ним здійснювалось за законом. На час відкриття спадщини з спадкодавцем постійно проживали, зокрема ОСОБА_4 , 1941 року народження дружина померлого, ОСОБА_2 , 1971 року народження та ОСОБА_1 , 1978 року народження дочка й син померлого відповідно, які належали до першої черги спадкоємців за законом і прийняли спадщину шляхом вступу в управління та володіння майном. Інші особи спадщину за ОСОБА_3 не приймали. Кожен із спадкоємців успадкував порівну по 1/6 частці у праві власності на вказаний житловий будинок. У зв`язку з цим ОСОБА_4 , з урахуванням її 1/2 частки у праві власності на зазначений будинок набула право на 4/6 частки у праві власності. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , у зв`язку з чим за нею відкрилась спадщина. ОСОБА_4 заповіт не складала, а тому спадкування за нею здійснювалось за законом. До складу спадщини за нею увійшло 4/6 частки у праві власності на зазначений житловий будинок з господарськими будівлями й спорудами. Єдиним спадкоємцем першої черги за законом, який прийняв спадщину за ОСОБА_4 є позивач ОСОБА_1 у липня 2026 року представниця позивача звернулась до нотаріуса за оформленням спадщини. Нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на вказаний будинок і відсутність зареєстрованого права власності. Обґрунтовуючи позов зазначеними фактичними обставинами й доказами на їх підтвердження, з посиланням на відповідні норми матеріального права, позивачі просили визнати за ними право власності в порядку спадкування за законом: за ОСОБА_1 право власності на 5/6, а за ОСОБА_2 на 1/6 частину зазначеного житлового будинку. Заявою від 24 вересня позивачі уточнили позовні вимоги та просили за ними право власності в порядку спадкування за законом: за ОСОБА_1 право власності на 2/3, а за ОСОБА_2 на 1/3 частину зазначеного житлового будинку з господарськими будівлями й спорудами.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 07 серпня 2026 року було прийнято справу до провадження, відкрито провадження в справі, постановлено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження й призначено підготовче засідання.

11 серпня 2026 року відповідач Міжгірська селищна рада подала до суду заяву про розгляд справи без участі її представника. Заявила, що не заперечує проти задоволення позовних вимог й не має додаткових доказів і клопотань у справі. Із заяви відповідача вбачається визнання ним позову.

21 серпня 2026 року позивачка ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи без її участі, наполягала на задоволенні позовних вимог.

24 серпня представниця позивача ОСОБА_1 адвокатка Керита М.В. подала заяву про розгляд справи без її участі та без участі ОСОБА_1 , наполягають на задоволенні позовних вимог.

Позивачі та відповідач в підготовче засідання не з`явилися, суд враховує подані ними заяви про розгляд справи без їх участі.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідач визнав позов й таке визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи законних інтересів третіх осіб, взявши до уваги визнання фактичних обставин справи викладених у позовній заяві та позовних вимог третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, з врахуванням характеру спірних правовідносин, суб`єктного складу сторін і обставин справи, відповідно до наведених норм процесуального закону суд доходить висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні.

За наявними доказами суд встановив такі фактичні обставини справи.

Рішенням Виконавчого комітету Міжгірської районної ради депутатів трудящих від 25 березня 1957 року «Про виділенні землі під індивідуальне нове будівництво» (а.с. 34) ОСОБА_3 було виділено земельну ділянку площею 780 кв.м. під будівництво жилого будинку.

На підставі вказаного рішення між Виконавчим комітетом Міжгірської районної ради депутатів трудящих та ОСОБА_3 було укладено договір надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності з кількістю кімнат від однієї до п`яти включно, який 25 жовтня 1957 року був посвідчений нотаріально (а.с. 32, 33).

З витягу з інвентарної справи (а.с. 30, 31) вбачається, що станом на 26 квітня 1962 року будинок за адресою АДРЕСА_2 був завершений будівництвом. З матеріалів справи слідує, що нумерація вказаного будинку змінювалась з 7 на 8 в подальшому 10, а на час розгляду справи його адреса: АДРЕСА_1 .

Правовідносини щодо права власності до 01 січня 2004 року регламентувались розділом ІІ Цивільного кодексу УРСР. Верховним Судом України в постанові від 18.12.2013 у справі № 6-137цс13 було висловлено правову позицію, що право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення його будівництва.

Питання набуття права власності, зокрема й на житловий будинок у 1987 році, регламентувались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які, зокрема, визначали умови та правові наслідки зведення й завершення будівництвом об`єкта.

Відповідно до вказаних нормативних документів громадяни вправі були, зокрема, придбати або побудувати для себе на праві особистої власності житлові будинки. Тобто законодавче регулювання на час будівництва спадкодавцем житлового будинку передбачало набуття права особистої власності на житловий будинок внаслідок його будівництва.

Відповідно до практики правозастосування діючого законодавства, викладеної в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. N 24-753/0/4-13 «При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 07 грудня 1990 року N 553-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року N 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за N 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року N 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року N 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року N 1/5, та іншими нормативними актами».

Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19.03.2013 року № 95, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2013 року за № 612/23144 «Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж» документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію , вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

На підставі наведеного, оскільки матеріалами справи, доводиться факт будівництва ОСОБА_3 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , суд доходить висновку про набуття ним права особистої власності на зазначений будинок у зв`язку з його створенням.

16 квітня 1965 року ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 59). Після одруження дружина змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

В шлюбі у подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 народились, зокрема дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 на а.с. 17; свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 на а.с. 18) та син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 на а.с. 16).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 (а.с. 14), у зв`язку з чим за ним відкрилась спадщина (ст. 525 і 526 ЦК УРСР 1963р.).

З довідки Міжгірської селищної ради від 11.05.2022 № 02-11/365 (а.с. 19) слідує, що на час смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 з ним проживали ОСОБА_4 , 1941 р.н. дружина померлого, ОСОБА_1 , 1978 р.н. син померлого та ОСОБА_2 , 1971 р.н., які належать до спадкоємців за законом першої черги (ст. 529 ЦК УРСР). Вказані особи постійно проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вступили у володіння та управління спадковим майном і не подавали заяв про відмову від спадщини, відтак прийняли спадщину (ст. 548 і 549 ЦК УРСР). У зв`язку з наведеним ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули право кожен на 1/3 частку в праві власності на вказаний житловий будинок з обслуговуючими будівлями й спорудами в порядку спадкування за законом за ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачів ОСОБА_4 , яка була постійною жителькою АДРЕСА_1 , внаслідок чого за нею відкрилась спадщина за її місцем проживання (ст. 1216, 1220 і 1221 ЦК України). До складу спадщини за ОСОБА_4 увійшла 1/3 частка у праві власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , право на яку вона набула в порядку спадкування за ОСОБА_3 , проте за життя не переоформила, в установленому законом порядку.

ОСОБА_4 , заповіту за життя не складала, а тому спадкування за нею здійснюється за законом (ст. 1217 та ч. 2 ст. 1223 ЦК України).

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Позивач ОСОБА_1 , який належить до першої черги спадкоємців за законом, прийняв спадщину за померлою матір`ю ОСОБА_4 у відповідності до вимог статті 1268 ЦК України, шляхом постійного проживання разом з нею на момент її смерті, що підтверджується довідкою Міжгірської селищної ради Закарпатської області від 11.05.2022 №02-11/365 (а.с. 20). Згідно даної довідки станом на день смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 в будинку АДРЕСА_1 проживали: ОСОБА_1 , 1978 року народження син померлого, ОСОБА_8 , 1991 року народження, який зареєстрований АДРЕСА_1 , а фактично проживає в с. Лозянський (Сопки) онук померлої, ніхто інший не проживав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

З врахуванням положень ст. 1258, 1259 та 1261 ЦК України ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину за ОСОБА_4 .

На підставі наведеного ОСОБА_2 набула право на 1/3 частку в праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями й спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом за батьком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_1 набув право власності на 1/3 частку у праві власності на зазначений будинок в порядку спадкування за законом за батьком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 та на 1/3 частку в порядку спадкування за законом за матір`ю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , а всього 2/3 частки.

У липні місяці 2026 року представник позивача ОСОБА_1 звернулася з заявою про їй видачу свідоцтва про право на спадщину за законом до майна померлих батьків Позивача, але у видачі останнього їй було відмовлено, що підтверджується роз`ясненням приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Чіжмарь С.І., від 13.07.2026 року №381/02-14 та №382/02-14. Підставою для відмови у видачі Свідоцтв про право на спадщину була відсутність правовстановлюючих документів на вказаний будинок, а також те, що реєстрація права власності на нього не проводилася, що підтверджується Довідкою №166, виданою Міжгірським бюро технічної інвентаризації 20 квітня 2026 року та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №486528099 від 13 липня 2026 року. У зв`язку з цим нотаріус запропонував звернутись до Міжгірського районного суду Закарпатської області для визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування.

Вказане роз`яснення і, відповідно, відмова у вчиненні нотаріальної дії - видачі Свідоцтв про право на спадщину за законом до майна батьків ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , змусило позивачів звернутись до суду з цим позовом.

Відповідно до підпункту 4.19 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку № 296/5 якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 3 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Суд установив, що ОСОБА_2 набула право на 1/3 частку в праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями й спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом за батьком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_1 набув право власності на 1/3 частку у праві власності на зазначений будинок в порядку спадкування за законом за батьком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 та на 1/3 частку в порядку спадкування за законом за матір`ю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , а всього 2/3 частки.

Суд не встановив обставин, які мали б наслідком усунення позивачів від спадкування за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 та усунення ОСОБА_1 від спадкування за ОСОБА_4 , яка померла, ІНФОРМАЦІЯ_6 . Наявні в матеріалах справи докази не дають підстав допускати існування обставин, які б свідчили, що таке спадкування порушує права чи законні інтереси третіх осіб.

Відтак суд дійшов висновку, що у позивачів виникло право на набуття права на зазначені частки у праві власності на об`єкт нерухомого майна в порядку спадкування за законом та водночас наявність формальних перешкод для нотаріального оформлення переходу права власності від спадкодавців до спадкоємиців, які не впливають на зміст цього права.

Відповідно до приписів частин 1, 2 і 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України). Зміст права власності виявляється у праві: володіння, користування, розпорядження (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Суд враховує, як сталу практику правозастосування (елемент правової визначеності) зазначеної норми, позицію викладену в п. 3.1. листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до якої визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Враховуючи встановлені обставини та відповідно до вказаних вище норм законодавства суд доходить висновку, що матеріалами справи доводиться наявність законних підстав на набуття позивачами права на частки у праві власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та існування підстав для судового захисту такого права в установлений законом спосіб визнання права.

Відтак суд уважає позовні вимоги обґрунтованими й такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст. 2-5, 10-13, 19, 76-81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Міжгірської селищної ради, про визнання права власності на спадкове майно за законом, задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_6 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), право на 2/3 частки у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом за батьком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та матір`ю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (РНОКПП НОМЕР_7 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ), право на 1/3 частку у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом за батьком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників:

позивачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; РНОКПП НОМЕР_6 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; РНОКПП НОМЕР_7 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;

відповідач: Міжгірська селищна рада, код ЄДРПОУ 04350910; місцезнаходження: вул. Шевченка, 97, селище Міжгір`я, Хустський район, Закарпатська область, 90000.

Суддя О. І. Повідайчик