Ухвала суду № 140158646, 29.09.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Черкаси

29 вересня 2026 року Справа № 580/10338/26

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Приватного підприємства «Райагробудсервіс» про забезпечення позову у справі за позовом Приватного підприємства «Райагробудсервіс» до Державної служби України з безпеки на транспорті та Управління державного нагляду (контролю) у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Райагробудсервіс» звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті та Управління державного нагляду (контролю) у Черкаській області, у якому просить:

визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу до ПП «Райагробудсервіс» № 131216 від 08.09.2026 року;

стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь Приватного підприємства "Райагробудсервіс" (код ЄДРПОУ 32089928) судові витрати зі сплати судового збору.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить зупинити дію постанови Управління державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 131216 від 08.09.2026 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000 грн до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що примусове виконання вказаної постанови призведе до відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках ПП «Райагробудсервіс», та їх списання.

Заявник зазначає, що блокування розрахункових рахунків підприємства повністю паралізує його господарську діяльність, унеможливить виплату заробітної плати працівникам, сплату податків до бюджету та проведення розрахунків із контрагентами.

Крім того, позивач посилається на можливість додаткового стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення до набрання судовим рішенням законної сили істотно ускладнить господарську діяльність позивача та призведе до погіршення його фінансового стану.

Також позивач зазначає, що у разі задоволення позову йому доведеться докладати додаткових зусиль та витрачати час для повернення безпідставно стягнутих коштів з державного бюджету, що, на його думку, призведе до неефективності судового захисту без застосування заходів забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та матеріали, додані до неї, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначених цією статтею заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією чи бездіяльністю.

Відповідно до частини четвертої статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідних заходів забезпечення позову.

Пунктом 1 частини першої статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Пунктом 5 частини першої статті 151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, інститут забезпечення позову є процесуальним механізмом попереднього судового захисту, спрямованим на гарантування ефективності судового захисту та реального виконання майбутнього судового рішення.

При цьому забезпечення позову не є автоматичним наслідком звернення особи до суду із позовом.

Для застосування заходів забезпечення позову суд має встановити наявність передбачених статтею 150 КАС України підстав, зокрема реальної загрози істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності застосування відповідного заходу з урахуванням конкретних обставин справи, доказів, наданих на їх підтвердження, зв`язку між предметом спору та заявленим заходом забезпечення, його співмірності із позовними вимогами, а також можливих наслідків застосування такого заходу.

Такий підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду.

Зокрема, у постанові від 06.02.2026 у справі № 520/25524/25 Верховний Суд наголосив, що для застосування заходів забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з урахуванням конкретних обставин справи переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер, безпосередньо пов`язана з об`єктом спору, а невжиття заходів може спричинити наслідки, передбачені пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України. При цьому Верховний Суд звернув увагу, що питання застосування заходів забезпечення позову вирішується з урахуванням індивідуальних фактичних обставин конкретної справи та наданих сторонами доказів.

У постанові від 24.02.2026 у справі № 320/60807/24 Верховний Суд також зазначив, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має встановити реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду та оцінити, у чому саме полягатимуть дії, необхідні для відновлення прав позивача, складність їх вчинення та значність пов`язаних із цим витрат.

Таким чином, сама можливість настання негативних наслідків у майбутньому без підтвердження їх реальності конкретними обставинами та доказами не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що на підтвердження необхідності забезпечення позову позивачем надано постанову Управління державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 131216 від 08.09.2026 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000 грн.

Інших доказів на підтвердження обставин, наведених у заяві про забезпечення позову, матеріали справи не містять.

Зокрема, позивачем не надано доказів, які б свідчили про конкретний вплив можливого виконання оскаржуваної постанови на господарську діяльність саме ПП «Райагробудсервіс».

Матеріали справи не містять відомостей щодо фінансового стану підприємства, обсягу коштів, необхідних для здійснення поточних платежів, розміру фонду оплати праці, наявності конкретних податкових чи договірних зобов`язань, кількості працівників, обсягу господарської діяльності та інших обставин, на підставі яких суд міг би встановити, що виконання постанови про стягнення 17 000 грн створює реальну загрозу істотного ускладнення господарської діяльності позивача.

Відтак посилання заявника на те, що можливе накладення арешту на рахунки підприємства призведе до повного паралічу його господарської діяльності, неможливості виплати заробітної плати, сплати податків та розрахунків із контрагентами, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Наведені твердження за встановлених обставин є припущеннями щодо можливого розвитку подій у майбутньому.

Крім того, самі лише твердження заявника про можливість відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на рахунки та настання негативних наслідків для господарської діяльності без належного доказового підтвердження не дають підстав для висновку про наявність реальної загрози у розумінні статті 150 КАС України.

Отже, вирішальним для застосування заходів забезпечення позову є не формальна наявність чи відсутність виконавчого провадження, а встановлення на підставі належних доказів реальної загрози істотного ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених прав конкретного позивача.

Щодо посилання заявника на можливість стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, суд зазначає, що такі обставини самі по собі не свідчать про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки заявником не доведено, що можливе виникнення відповідних витрат у конкретних обставинах цієї справи істотно ускладнить ефективний захист його прав.

Не є достатньою підставою для забезпечення позову і посилання на необхідність у разі задоволення позову здійснювати повернення коштів до бюджету.

Сам по собі майновий характер спору не свідчить про неможливість або істотне ускладнення поновлення порушеного права.

Для висновку про наявність такої загрози необхідно встановити конкретні обставини, які свідчать про те, що виконання оскаржуваної постанови призведе до наслідків, для усунення яких позивачу доведеться докладати значних зусиль або нести значні витрати.

Таких доказів позивачем не надано.

Суд також враховує, що відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами, підлягають примусовому виконанню. Однак сам факт можливості примусового виконання оскаржуваної постанови не звільняє особу, яка просить про забезпечення позову, від необхідності доведення передбачених статтею 150 КАС України підстав для застосування відповідного заходу.

При цьому суд не надає оцінки правомірності постанови № 131216 від 08.09.2026 по суті, оскільки питання її законності є предметом розгляду адміністративної справи.

Перевірка правомірності та обґрунтованості оскаржуваної постанови потребує дослідження всіх доказів та встановлення фактичних обставин справи і має здійснюватися під час розгляду справи по суті.

Водночас заявником не наведено обставин та не надано доказів, які б на цій стадії свідчили про очевидні ознаки протиправності оскаржуваної постанови у розумінні пункту 2 частини другої статті 150 КАС України.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що заявником не доведено наявності передбачених частиною другою статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову.

Зокрема, позивачем не доведено, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду або ефективний захист чи поновлення його прав та інтересів.

За таких обставин заява ПП «Райагробудсервіс» про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150-154, 241-243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Приватного підприємства «Райагробудсервіс» про забезпечення позову у справі за позовом Приватного підприємства «Райагробудсервіс» до Державної служби України з безпеки на транспорті та Управління державного нагляду (контролю) у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови № 131216 від 08.09.2026 про застосування адміністративно-господарського штрафу відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Ухвала з питань забезпечення позову може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 294, 295 КАС України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Ілля ТИХОНОВ