Рішення № 140157547, 28.09.2026, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 390/1936/26

Провадження № 2/390/1366/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2026 р.Кропивницький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Бойко І.А.,

при секретарі - Погрібній А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ?Європейська агенція з повернення боргів?» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ФК ?ЄАПБ?» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01.11.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем було укладено кредитний договір № 9080048, в рамках якого останній отримав кошти у розмірі 6800 грн на умовах строковості, зворотності та сплати процентів і комісій. 24.04.2026 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК "Європейська агенція з повернення боргів"» укладено договір факторингу № 24042026, згідно якого ТОВ «МІЛОАН» передало ТОВ «ФК "ЄАПБ"» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема, ОСОБА_1 . Відповідач не виконав умови вказаного кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 23728,40 грн, яку представник позивача просить стягнути, а також просить стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

У відзивах на позов представник відповідача - адвокат Зачепило З.Я. зазначила, що кредитний договір не містить ознаки такого договору, оскільки він не містить відомостей про його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором саме відповідачем. Крім того, позивач не надав доказів, що відповідач погодив усі істотні умови вказаного кредитного договору та пройшов ідентифікацію та верифікацію з метою укладення кредитного договору. Заповнення відповідачем форм на сайті ТОВ «МІЛОАН» із зазначенням власної банківської картки є бездоказовим на непідтверджене. Так само позивач не надав докази перерахування кредитних коштів відповідачу. Документи, долучені до позову, не містять доказів щодо перерахування коштів кредитодавцем або правову підставу такого перерахування іншою установою з посиланням на відповідні докази. За відсутності первинних бухгалтерських документів позивач не підтвердив загальну суму заборгованості у розмірі 23728,40 грн, представник відповідача зазначила, що включення до заборгованості неустойки у розмірі 8000 грн суперечить вимогам закону. Окремо представник відповідача зазначила, що позивач не навів переконливих доказів свого права нарахування заборгованості по комісії, як однієї зі складової заборгованості по кредиту. З посиланням на положення норм Закону України «Про захист прав споживачів» та судової практики представник відповідача вважає, що нарахування заборгованості за додатковою комісією в розмірі 8935,20 грн є неправомірним, оскільки позивач не надав доказів наявності переліку послуг, за які просить стягнути комісію, та погодження їх надання споживачем під час укладання кредитного договору. Враховуючи вищевикладене, вона просить позовні вимоги задовольнити частково, а саме в частині стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 6793,20 грн.

У відзиві на позов від 28.08.2026, що надійшов до суду 01.09.2026, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову повністю з аналогічних підстав, наведених у попередньому відзиві.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що 01.11.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит № 9080048 в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора. За умовами договору відповідачу надано кредит у сумі 6800 грн строком на 360 днів. Кошти перераховано на банківську картку відповідача. Відповідач отримання кредиту не заперечує та здійснював часткове погашення заборгованості, однак зобов`язання у повному обсязі не виконав. Позивач надав кредитний договір, розрахунок заборгованості та документи щодо перерахування коштів. 24.04.2026 первісний кредитор - ТОВ «МІЛОАН» відступив ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги за договором факторингу № 24042026. Відповідно до реєстру боржників позивач набув право вимоги до відповідача у розмірі 23728,40 грн.

Позивач вважає, що укладення договору, отримання кредитних коштів та наявність заборгованості підтверджені належними доказами, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, тому просить їх задовольнити повністю.

У запереченні на відповідь на відзив від 15.09.2026, що надійшли до суду 21.09.2026, представник відповідача зазначає, що позивач не надав доказів оформлення та укладення між сторонами та отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг, пам`ятки клієнта і тарифів, сукупність яких свідчить про укладення в належній формі договору про надання банківських послуг. Долучений до позову витяг та умови та правила надання банківських послуг не містить підпису позичальника, тому останній не ознайомлений з істотними умовами надання банківських послуг. Розмір відсотків значно перевищує суму наданого кредиту. Стягнення неустойки суперечить закону. Представник позивача - адвокат Зачепіло З.Я. просить позовні вимоги задовольнити частково та ухвалити рішення про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у загальному розмірі 6793,20 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, у відповіді на відзив просить проводити розгляд справи без її участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, його представник - адвокат Зачепіло З.Я. подала заяви, в яких просить провести судове засідання за відсутності відповідача та його представника та відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи зі наступного.

Суд установив, що 01.11.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 9080048, відповідно до умов якого відповідачу надається кредит у розмірі 6800 грн, строк кредиту 360 днів.

Згідно із п.1.5.3, 1.5.4 договору денна процентна ставка становить 0,0010 % річних від фактичного залишку кредиту. Нараховані згідно цих пунктів договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть 0,00 грн.

Пунктами 1.5.1, 1.5.2 договору передбачено встановлення комісій: за надання кредиту у розмірі 1836 грн, яка нараховується за ставкою 27 % від суми кредиту в день видачі кредиту, а також комісії за обслуговування кредиту за весь строк кредитування у розмірі 21841,60 грн, що нараховується за ставкою 14,60 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду.

При цьому, комісія за надання кредиту це винагорода, що одноразово нараховується кредитодавцем за підготовку, організацію та надання фінансової послуги (кредиту) позичальнику.

Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) - це винагорода за обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості) кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим договором, надсилання позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього договору службами підтримки кредитодавця, тощо, яка нараховується кредитодавцем та сплачується позичальником за кожний визначений графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

Кредит надається безготівково, шляхом перерахування коштів на рахунок з використанням

наданих позичальником реквізитів електронного платіжного засобу (картки), вказаному в п.2.1.

Згідно п.2.1 кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

На договорі міститься підписи сторін, зокрема ОСОБА_1 підписав договір одноразовим ідентифікатором 594299, що надсилався на номер його мобільного телефону НОМЕР_2 .

В паспорті споживчого кредиту, який підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 675708, відображені умови кредитування, такі як: сума кредиту, строк кредитування, розміри комісій за надання та обслуговування кредиту.

З платіжного доручення № 165318780 від 01.11.2025 вбачається, що платник ТОВ «МІЛОАН» через банк платника - ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» перерахувало на банківську картку № НОМЕР_1 кошти в розмірі 6800 грн, банк отримувача 402808. Призначення платежу: кошти згідно договору № 9080048.

Згідно договору факторингу № 24042026 від 24.04.2026, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК ?Європейська агенція з повернення боргів?», останнє набуло право вимоги по ряду кредитних договорів, зазначених в реєстрі боржників.

Згідно реєстру боржників №1 до договору факторингу № 24042026 від 24 квітня 2026 року позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором № 9080048 від 01.11.2025 на загальну суму 23728,40 грн з яких: 6793,20 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8935,20 сума заборгованості по комісії за надання кредиту, 8000 грн - сума заборгованості за неустойкою (штраф/пеня).

Згідно з частиною ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналіз доказів, які дослідив суд, свідчить, що 01.11.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит, за яким товариство надало останньому кредит.

Зміст договору містить всі істотні умови, стосовно яких їх сторони дійшли згоди: предмет договору (вид кредиту за способом його надання, розмір кредиту, валюта кредиту), умови щодо розміру процентів, типу процентної ставки, порядку сплати процентів, а також строк повернення кредиту.

Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит) в будь-якій валюті. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам договору.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері регулюється Законом України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року.

Про поширення норм зазначеного закону на правовідносини сторін договору позики сторони договору зазначили в самому договорі.

Письмові докази, які дослідив суд свідчать, що кредитний договір № 9080048 від 01.11.2025 укладений та підписаний з дотриманням вимог Закону № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року, у тому числі ст. 12, яка визначає обов`язкові умови договору про споживчий кредит (позики).

Сторона відповідача у відзивах на позов заперечує проти укладення кредитного договору, оскільки договір не містить підпису позичальника, проте суд відхиляє таке заперечення, оскільки на першій сторінці договору міститься позначка часу підписання договору ОСОБА_1 - 01.11.2025 о 00:20 год, та одноразовий ідентифікатор 594299.

Отже підстави вважати, що договір про споживчий кредит укладений з порушенням вимог законодавства, що регулюють порядок укладення таких договорів, у суду відсутні.

Відповідач не визнає отримання кредитних коштів, однак суд критично ставиться до заперечення в цій частині, оскільки обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Заперечення відповідача щодо неотримання кредитних коштів спростовується платіжним дорученням № 165318780 від 01.11.2025, в якому відображено зміст фінансової операції - перерахування суми коштів 6800 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 , який міститься в тексті кредитного договору, який підписав відповідач (п.2.1).

Доказів того, що платіжний засіб - банківська карта № НОМЕР_1 не належить відповідачу, чи була втрачена і на момент виникнення спірних відносин він не мав доступу до цієї картки через об`єктивні обставини, відповідач суду не надав.

Так само відсутні докази того, що відповідач на час підписання договору не мав доступу до мобільного телефону за номером НОМЕР_2 , на який надсилався одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору, і він з метою відновлення доступу до цього номера телефону звертався до відповідного оператора зв`язку.

Зважаючи на стандарт доведення «переваги більш вагомих доказів», висновок про існування стверджуваної обставини - отримання кредиту відповідачем з урахуванням поданих доказів, - договору та платіжного доручення, видається більш вірогідним, ніж протилежний.

У зв`язку із вищенаведеним, суд дійшов висновку, що між сторонами на підставі договору виникли правовідносини споживчого кредитування, під час реалізації яких, позивач надав відповідачу кредит у розмірі 6800 грн.

До заборгованості за кредитним договором позивач включив 8935,20 грн - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, а також 8000 - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Надаючи оцінку такої складової тіла кредиту, як комісія за обслуговування кредиту суд виходить з такого.

Сторона відповідача вважає позовну вимогу в частині стягнення комісії за обслуговування кредиту у розмірі 8935,20 грн недоведеною через відсутність доказів надання переліку послуг, за які просить стягнути таку комісію, та відсутність згоди позичальника на їх отримання під час укладання кредитного договору.

Суд погоджується із позицією представника відповідача в цій частині, виходячи з такого.

Відповідно до умов договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) - це винагорода за обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості) кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим договором, надсилання позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього договору службами підтримки кредитодавця, тощо, яка нараховується кредитодавцем та сплачується позичальником за кожний визначений графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові по справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року.

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, висловленій в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Не дивлячись на те, що законодавством встановлена свобода договору, його положення не повинні суперечити законодавчо встановленим обмеженням. Якщо договір або його положення суперечать законодавству, той факт, що сторони добровільно підписали такий договір, не може свідчити про легалізацію такого договору або відповідного положення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі №363/1834/17 зауважила, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Висновок суду узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17.

Структура заборгованості відповідача за кредитним договором № 9080048 від 01.11.2025, що становить 23728,40 грн, складається із: 6793,20 грн - заборгованості за основним боргом, 8935,20 грн - заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 8000 грн - заборгованість неустойкою.

У той же час позивач не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів реальності надання первісним кредитором або його правонаступником ОСОБА_1 послуг за обслуговування кредиту по договору № 9080048 від 01.11.2025, в такій кількості та у такому обсязі, природа яких однозначно ідентифікує такі послуги, як вчинені на користь позичальника.

Стягнення з відповідача коштів, які за своєю правовою природою не є відсотками за користування кредитом, а розмір нарахування перевищує розмір тіла кредиту, за відсутності доказів розумного пояснення щодо послуг, за надання яких нараховано цю заборгованість, суперечить вимогам справедливості в розумінні, як національного законодавства, так і міжнародного права.

Крім того, суд погоджується з представником відповідача щодо неправомірності нарахування заборгованості у розмірі 8000 грн неустойки.

Пункт 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, містить приписи, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, відповідач звільняється від відповідальності від сплати неустойки, в силу прямої вказівки цього Закону, і позовні вимоги в частині 8000 грн неустойки, які включені до позовних вимог, задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ?Європейська агенція з повернення боргів?» слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 9080048 від 01.11.2025 у розмірі 6793,20 грн, що є заборгованістю за основним зобов`язанням (тілом) кредиту.

В іншій частині позов не обґрунтований, недоведений, тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Позивач при подачі позову з ціною позову 23728,40 грн сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Зважаючи на часткове задоволення позову, а саме на 6793,20 грн, то сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 782,21 грн (6793,20 / 23728,40 х 2662,4).

На підставі ст. 509-510, 525-526, 530, 610, 625, 1054, 1056-1 ЦК України, керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ?Європейська агенція з повернення боргів?» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ?Європейська агенція з повернення боргів?» заборгованість за кредитним договором № 9080048 від 01.11.2025 на загальну суму 6793,20 грн, що є заборгованістю за основним зобов`язанням (тілом) кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ?Європейська агенція з повернення боргів?» судові витрати в сумі 782,41 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ?Європейська агенція з повернення боргів?» вул.Лісова, 2, м.Бровари, Броварський район, Київської області, 07400, ЄДРПОУ 35625014;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя І.А. Бойко