Рішення № 140156569, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 р. № 520/17329/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

Позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернулися до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:

1. визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що оформлене протоколом від 10.04.2026 № 12/с, у частині розміру одноразової грошової допомоги батьку та матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок поранення, пов`язаного з проходженням військової служби, старшого солдата ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), як 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (2022), в сумі 1240500 (один мільйон двісті сорок тисяч п`ятсот) гри. 00 коп. у рівних частках кожному.

2. зобов`язати Міністерство оборони України в цій частині прийняти рішення про призначення і виплату ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 одноразової грошової допомоги як батьку та матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок поранення, пов`язаного з проходженням військової служби, старшого солдата ОСОБА_3 в розмірі 15000000 (п`ятнадцять мільйонів) грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був мобілізований до лав Збройних Сил України і відповідно до наказу №87 від 20.06.2022 був зарахований старшим стрільцем 2-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 4-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 . Позивачі отримали сповіщення № 13 від 14.07.2022 про загибель ОСОБА_3 , де було зокрема зазначено, що він загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 від множинних кульових ушкоджень та їм видано свідоцтво про смерть НОМЕР_2 від 04.08.2022. За відомостями органу досудового розслідування ОСОБА_3 був вбитий військовослужбовцем ЗСУ ОСОБА_4 після того, як його незаконно викрали та силоміць вивезли за межі військової частини інші військовослужбовці. Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 від 24.04.2024 № 1821, яка видана ОСОБА_1 про те, що його син старший солдат ОСОБА_3 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та помер в результаті вогнепальних кульових поранень декількох ділянок тіла, в АДРЕСА_1 13.07.2022 під час проходження військової служби. Позивачам після виконання рішення суду у справі №520/15863/25 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що оформлене протоколом від 10.04.2026 № 12/с призначено одноразову грошову допомогу батьку та матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок поранення, пов`язаного з проходженням військової служби, в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (2022), та виплачено 1240500,00 грн. у рівних частках кожному. Проте, позивачі не погоджуються з вказаною сумою та вважають, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникло у них на дату смерті їх сина, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_1 , що становить 15000000,00 грн. відповідно до положень пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168. Враховуючи викладене, позивачі вважають що рішення відповідача є необґрунтованим та незаконними, у зв`язку із чим вони звернулись до суду.

Ухвалою суду від 25.06.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Адміністративний позов направлено на адресу відповідача у відповідності до норм діючого законодавства та доставлено до електронного кабінету останнього 22.06.2026 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа. Також, ухвалу суду від 25.06.2026 року направлено та доставлено до електронного кабінету останнього 25.06.2026 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою.

Проте, відзиву на позов у встановлений судом строк до канцелярії суду не надходило, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.06.2022 № 87 старшого солдата ОСОБА_3 з 20.06.2022 прийнято на службу за посадою водія кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки, ВОС-790037А.

14.07.2022 військовою частиною НОМЕР_1 направлено позивачу ОСОБА_1 сповіщення №13 про те, що старший солдат ОСОБА_3 , 1989 року народження, 07.03.2022 призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 загинув від множинних кульових ушкоджень.

Солоницівською селищною радою Харківського району Харківської області 04.08.2022 видано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Богодухів Богодухівського району Харківської області.

24 квітня 2024 року військовою частиною НОМЕР_1 видано ОСОБА_1 видано довідку про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України № 1822, відповідно до якої зазначено, що ОСОБА_3 дійсно в період з 01.07.2022 по 12.07.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Богодухів, Харківської області.

Крім того, відповідно до довідки № 1821 від 24.04.2024, що видана ОСОБА_1 , син, старший солдат ОСОБА_3 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та помер в результаті вогнепальних кульових поранень декількох ділянок тіла, в м. Богодухів, Харківської області 13.07.2022 під час проходження військової служби.

Відповідно до протоколy засiдання штатної вiйськово-лiкарської комісії вiд 15 серпня 2024 року № 2695 встановлено, що поранення солдата ОСОБА_3 , вогнепальні кульові поранення різних частин тіла, яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 поранення та причина смерті пов`язані з проходженням військової служби.

Судом установлено, що 10 травня 2024 року позивачі звертались до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявами про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю сина.

Згідно протоколу №3 засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 з розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу ветерана військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами Міністерства оборони України та встановленням статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби від 28.01.2025, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову у встановленні громадянину ОСОБА_1 статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загину (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби та видачу відповідного посвідчення, оскільки: згідно пункту 2 статті 3 дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним та резервістом тілесного ушкодження. Оскільки відповідно до листа Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 22.07.2024 № 02-06/1692 при проведенні судово-токсикологічної експертизи крові від трупа військовослужбовця ОСОБА_3 був виявлений етиловий спирт у кількості 2,30%о.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі №520/15863/25 адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_7 про визнання протиправним та скасування рішення комісії - задоволено. Зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що оформлене протоколом від 28 лютого 2025 року № 8/в, в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги батьку та матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок поранення, пов`язаного з проходженням військової служби, старшого солдата ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги батьку та матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок поранення, пов`язаного з проходженням військової служби, старшого солдата ОСОБА_3 з урахуванням висновків суду у даній справі.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 апеляційну скаргу Міністерства оборони України було залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 520/15863/25 - без змін.

На виконання вказаного судового рішення відповідачем повторно розглянуто заяви позивачів та рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що оформлене протоколом від 10.04.2026 № 12/с, у частині розміру одноразової грошової допомоги батьку та матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок поранення, пов`язаного з проходженням військової служби, старшого солдата ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), як 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (2022), в сумі 1240500 (один мільйон двісті сорок тисяч п`ятсот) гри. 00 коп. у рівних частках кожному.

Вказану суму позивачам виплачено, що не заперечується сторонами у даній справі.

Проте, позивачі не погоджуються з вказаною сумою та вважають, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникло у них на дату смерті їх сина, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_1 , що становить 15000000,00 грн. відповідно до положень пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168, а тому звернулись до суду за захистом своїх прав та інтересів з даним позовом.

Вирішуючи даний спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі за текстом - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Статтею 41 Закону №2232-ХІІ передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Закон України від 20.12.1991 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ (далі за текстом - Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною першою статті 16 Закону №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві; 4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; 5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби; 6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві; 7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби; 8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби; 9) отримання військовозобов`язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

Відповідно п. 2 постанови КМУ 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі за текстом - постанова №168, в редакції чинній на день смерті ОСОБА_3 ), установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указами Президента України протягом періоду з 24.02.2022 по цей час продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.

Згідно з частинами шостою, восьмою, дев`ятою статті 16-3 Закону №2011-XIІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Держава має забезпечити рівні та справедливі соціально-правові гарантії для усіх членів сімей військовослужбовців, що загинули (померли) через виконання ними обов`язків військової служби.

За своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).

Коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, визначене статтею 16-1 Закону №2011-XII, а саме: члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції статті 16-1, чинній на дату смерті військовослужбовця).

Згідно п.п. 2,3 п. 2 ст. 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби; загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Відповідно до п. 1 ст. 16-2 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.06.2026 у справі №620/10029/24 виснував, що право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, виникає у разі загибелі військовослужбовця в період дії воєнного стану, а також у разі смерті військовослужбовця, щодо якої встановлено причинний зв`язок із пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони. Сам по собі висновок військово-лікарської комісії про зв`язок захворювання із захистом Батьківщини або проходженням військової служби не є безумовною підставою для застосування пункту 2 Постанови № 168, якщо матеріалами справи не підтверджено обставин, з якими зазначена постанова пов`язує виникнення права на відповідну виплату. Смерть військовослужбовця внаслідок захворювання не виключає можливості призначення одноразової грошової допомоги, якщо за медичними документами встановлено, що така смерть, незалежно від безпосереднього клінічного механізму її настання, перебуває у причинному зв`язку з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими за обставин, визначених пунктом 2 Постанови № 168. За відсутності підстав для застосування пункту 2 Постанови № 168 питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги вирішується відповідно до положень Закону № 2011-XII та Порядку № 975, з урахуванням установлених ними підстав та умов надання відповідних соціальних гарантій.

Саме по собі встановлення зв`язку захворювання та причини смерті із захистом Батьківщини не означає, що така смерть є загибеллю у розумінні абзацу першого пункту 2 Постанови № 168. За чинного законодавства поняття «загибель» має самостійне юридичне значення і не охоплює кожен випадок смерті військовослужбовця в період дії воєнного стану чи при виконанні обов`язків військової служби.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У спірних правовідносинах, причиною смерті ОСОБА_3 явились вогнепальні кульові поранення декількох ділянок тіла, спричинені військовослужбовцем ОСОБА_4 , діючим за попередньою змовою з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Отже, за ступенем тяжкості вищезазначена поєднана травма (в комплексі) у вигляді вогнепальних кульових поранень декількох ділянок тіла, що малася у ОСОБА_3 носить ознаки і кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою загрози для життя. Враховуючи кількість вогнепальних кульових поранень та їх локалізацію, смерть ОСОБА_3 настала в ході їх спричинення.

Вказані обставини підтверджуються вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 26.01.2023 у справі №613/1014/22 та ухвалою Харківського апеляційного суду від 27.11.2022 у справі №613/103/23, які набрали законної сили.

Відповідно до протоколy засiдання штатної вiйськово - лiкарської комісії вiд 15 серпня 2024 року № 2695 встановлено, що поранення солдата ОСОБА_3 , вогнепальні кульові поранення різних частин тіла, яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 поранення та причина смерті пов`язані з проходженням військової служби.

Водночас, доказів того, що отримані поранення солдата ОСОБА_3 пов`язані із захистом Батьківщини, матеріали справи не містять.

Застосовуючи ці висновки в контексті обставин справи, суд бере до уваги, що причиною смерті ОСОБА_3 явились вогнепальні кульові поранення декількох ділянок тіла, що спричинили смерть ОСОБА_3 , що кваліфіковано як тяжке тілесне ушкодження за ознакою загрози для життя.

Отже, смерть ОСОБА_3 не пов`язана з виконанням ним обов`язків військової служби та не спричинена захворюванням, пов`язаним з виконанням ним обов`язків військової служби, а настала в період проходження ним військової служби.

З урахуванням викладеного, зважаючи на обставини справи та беручи до уваги висновки Верховного Суду в аналогічних спірних правовідносинах, суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, підпадають під регулювання саме п.п. "а" п. 1 ст. 16-2 Закону №2011-ХІІ, яка прямо передбачає можливість призначення одноразової грошової допомоги у подібних випадках.

Так, у спірних правовідносинах, позивача здійснено виплату одноразової грошової допомоги відповідно до діючої редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168, а саме згідно абзацу третьому пункту 2 зазначеної постанови, за якою розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, визначається відповідно до абзацу другого підпункту а пункту 1 статті 16-2 зазначеного Закону, у розмірі 1240500 грн., тобто у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (2022).

За викладених обставин суд висновує про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що оформлене протоколом від 10.04.2026 № 12/с, у частині розміру одноразової грошової допомоги батьку та матері померлого військовослужбовця та зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення і виплату позивачам відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 одноразової грошової допомоги як батьку та матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок поранення, пов`язаного з проходженням військової служби, старшого солдата ОСОБА_3 в розмірі 15000000,00 грн., у зв`язку з відсутністю передбачених цією постановою правових умов для такої виплати, оскільки встановлена причина смерті не відповідає визначеному нею переліку підстав, а саме смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час воєнного стану при захисті Батьківщини.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивачів не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 28.09.2026 року, враховуючи час перебування судді у відпустці, а також з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя Марина Лук`яненко