Рішення № 140156495, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд, 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 вересня 2026 року № 520/25884/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29013, код ЄДРПОУ21318350), Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, Харків, Харківська область, 61000, код ЄДРПОУ 14099344) про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить суд:

- зобов`язати Пенсійний фонд України в особі Головного Управління Пенсійного фонду України Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію за минулий період, а саме з 07.04.2022 року по 22.05.2024 року у сумі 55 100 гривень;

- стягнути з Пенсійного фонду України в особі Головного Управління Пенсійного фонду України Хмельницькій області на користь позивачки моральну шкоду, яка була нанесена позивачці діями та бездіяльністю відповідача по справі у розмірі 50 000 гривень.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач з 07.04.2022 неодноразово зверталась до ГУ ПФУ в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії по інвалідності, проте рішеннями пенсійного фонду їй було відмовлено. Позивач вважає, що відмови пенсійного фонду у призначенні пенсії є необґрунтованими, оскільки позивач мала право на призначення пенсії з моменту звернення. Пенсію по інвалідності призначено тільки з 03.05.2024 ГУ ПФУ в Харківській області. Отже позивач, вважаючи, що вона могла отримувати пенсію ще з 07.04.2022 звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача недоотриману частину пенсії у сумі 55100 грн. У зв`язку з не призначенням пенсії вчасно, позивач також вважає, що їй заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 50000 грн.

Ухвалою суду прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Адміністративний позов направлено на адресу відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у відповідності до норм діючого законодавства та доставлено до електронного кабінету останнього 16.09.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа. Також, ухвалу суду про відкриття провадження, направлено та доставлено до електронного кабінету останнього 19.09.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою.

Заяв чи клопотань відповідач суду не подав, правом на подання відзиву на позов, у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, не скористався. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.

Ухвалою суду від 09.06.2026 по справі №520/25884/24 залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, Харків, Харківська область, 61000, код ЄДРПОУ 14099344) як співвідповідача у цій адміністративній справі.

Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до суду надійшли пояснення, в яких він заперечував проти задоволення позовних вимог. В поясненнях також зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 склав 16 років 01 місяць 23 дні.

Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Харківській області та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується довідкою МСЄК серія 12 ААГ №041157 від 07.04.2022.

Як зазначає позивача, у зв`язку з бойовими діями у м. Харків вона змушена була переїхати до м. Хмельницького, де звернулась до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії по інвалідності у зв`язку з повторним отриманням з 07.04.2022 групи інвалідності.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області від 29.06.2022 відмовлено у призначені пенсії у зв`язку з не зарахуванням періодів страхового стажу.

Позивач повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області надавши додаткові документи, проте рішенням від 26.08.2022 відмовлено у призначені пенсії у зв`язку з відсутністю страхового стажу.

14.09.2022 позивач повторно звернулась та рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області їй було відмовлено, у зв`язку з відсутністю страхового стажу 14 років.

21.05.2024 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області, де їй призначена пенсія по інвалідності.

Вважаючи свої права порушеними щодо не отримання пенсії ще з 07.04.2022 у сумі 55100 грн, та спричинення Пенсійним фондом їй моральної шкоди у розмірі 50000 грн, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції У країни громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальні страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерел і існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначені перерахунку і виплати пенсій визначені в Законі України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058 -ІV).

Так, у відповідності до ст. 7 Закону №1058-ІV, одними із принципів загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є забезпечення державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачень цим Законом, гласності, прозорості та доступності Пенсійного фонду.

Пунктом частини 1 статті 8 Закону №1058-1V визначено право громадян України, а застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленою цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

За визначенням, наданим в абзаці 22 статті 1 Закону №1058-ІУ пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІУ відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 30 Закону №1058-ІУ пенсія по інвалідності призначається у разі встановлення особі інвалідності, за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Статтею 32 зазначеного Закону визначено страховий стаж, необхідний для визначення пенсії по інвалідності.

Зокрема, особи від 56 років до досягнення 59 років включно, яким установлено ІІІ групу інвалідності, мають право на пенсію по інвалідності, за наявності 14 років страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією.

Ухвалою суду від 09.06.2026 по справі №520/25884/24 залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області як співвідповідача у цій адміністративній справі та витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області рішення про призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_2 та всі рішення, якими ОСОБА_2 було відмовлено у призначенні пенсії.

На виконання ухвали суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області надано всі рішення, якими ОСОБА_2 було відмовлено у призначенні пенсії.

Зі наданих відповідачем рішень, судом установлено, що на час первинного звернення позивач досягла віку 59 років.

Так, рішеннями Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області позивачу двічі відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку з відсутністю страхового стажу 14 років.

При розгляді заяв позивача Головним управлінням Пенсійного фонду в Хмельницькій області не зараховано до страхового стажу позивача періоди, а саме:

- навчання 01.09.1984 по 29.08.1986 згідно диплому від 29.08.1986 НОМЕР_2 , оскільки період перетинається з роботою та відсутні відомості про форму навчання;

- період з 11.05.1984 по 05.12.1995, оскільки дописано дату звільнення і дату наказу на звільнення та відсутній підпис відповідальної особи;

- період з 02.01.1996 по 30.05.2000 та з 01.09.2000 по 05.01.2001, оскільки записи про звільнення з роботи не завірені підписами відповідальних осіб.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 26.08.2022 №221650002402 позивачу до страхового стажу не зараховано періоди, а саме:

- з 01.10.1986 по 05.12.1995 відповідно до довідки від 28.07.2022 №143ВС/119-2022, оскільки в довідці зазначено прізвище " ОСОБА_3 ", що не відповідає паспортним даним " ОСОБА_4 ";

- з 02.01.1996 по 30.08.2000 відповідно до довідки від 27.07.2022 №8, оскільки довідка завірена печаткою на відбитку якої відсутній код підприємства, що суперечить п.3.1,п.3.2 п.3,п.п.4.1,4.5 п.4 Інструкції "Про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів", затвердженої Міністерством Внутрішніх Справ України від 12.08.1993р. № 643;

- з 01.10.1984 по 29.08.1986 відповідно до довідки від 05.08.2022 №458, оскільки довідка не завірена підписами відповідальних осіб та печаткою організації що видає довідку;

- до страхового стажу не зараховано період відповідно до довідки від 14.08.2006 №535, оскільки в довідці зазначено по батькові " ОСОБА_5 ", що не відповідає паспортним даним " ОСОБА_6 ".

Також, як встановлено з рішення від 21.09.2022 №221650002402 позивачу до страхового стажу не зараховано всі періоди роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_3 від 20.10.1983, оскільки на титульній сторінці зміну прізвища зроблено без додержання вимог п.2.13 Інструкції; в записі на звільнення за період роботи з 02.01.1996 по 30.08.2000р. відсутній підпис та посада відповідальної особи; в записі з 01.09.2000 по 05.01.2001р. також відсутній підпис відповідальної особи, період роботи зараховано з 01.09.2000 по 31.12.2000р. по даним СПОВ.

Окрім цього, довідку № 8 від 27.07.2022 також не взято до уваги, оскільки відсутня дата наказу на звільнення з роботи, а інформація в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування по підприємству відсутня. Необхідно рекомендувати заявниці для підтвердження дівочого прізвища та зміни прізвища свідоцтво про народження та свідоцтво про одруження.

З приводу всіх зазначених рішень, а також причин відмови, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з приписів Порядку № 637, підтвердження трудового стажу потрібне у разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.

Як вбачається з вище перелічених рішень, у позивача наявна трудової книжки НОМЕР_3 , яка надавалась Пенсійному органу.

Суд зазначає, що вимоги до ведення та заповнення трудових книжок працівників у період до 1992 року включно визначала Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252; зі змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412; далі Інструкція №162).

Разом з тим, наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція №58) та визначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція №162 не застосовується.

При цьому суд зауважує, що положення Інструкції №162 та Інструкції №58 узгоджуються за своєю структурою й змістом, а відтак не потребують повторення.

Так, за змістом пункту 1.1. глави 1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

За правилами пункту 2.4. глави 2 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами. Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У пункті 2.6. глави 2 цієї ж Інструкції передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Суд зауважує, що записи у трудовій книжці позивача не містять недопустимих (таких, що внесені всупереч Інструкції) виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, а натомість внесені у відповідності із встановленими правилами.

При цьому, позивачу відмовлено у зарахуванні оскаржуваних періодів роботи до страхового стажу оскільки наявне виправлення в даті наказу про зарахування на роботу, що як зазначив відповідач є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а період навчання перетинається зі службою в армії.

Суд зазначає, що на особу не може перекладатись обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а, від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Водночас, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є уповноважений орган.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 р. у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Поряд із цим суд зауважує, що особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення її трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах або обрахунку страхового стажу.

Висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 по справі №687/975/17.

При цьому, суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи стосовно якої її оформлено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Отже, здійснення записів у трудовій книжці та їх належне оформлення законодавцем покладено на роботодавця, а не на працівника, отже, відповідальність за можливе не вчинення такого запису або його неналежне оформлення не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судому постановах від 02 лютого 2018 року у справі №677/277/17, від 26 червня 2019 року у справі №423/3762/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №683/737/17, від 09 серпня 2019 у справі №654/890/17, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Суд зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Варто звернути увагу, що наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а.

Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а, від 23 жовтня 2019 року у справі №263/3783/17, від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 20 січня 2021 року у справі №588/647/17, від 18 листопада 2022 року у справі №560/3734/22 та інших.

Окрім того, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а.

Аналогічно і Закон України "Про адміністративну процедуру" передбачає, що адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.

Адміністративний орган не може зобов`язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов`язок не визначено законом.

Адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу (ст. 16 Закону України "Про адміністративну процедуру".

В той же час, відповідач не подав жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності інформації зазначеної у трудовій книжці позивача, натомість відмовив у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача.

Отже, суд констатує, що на момент звернення у позивача був наявний необхідний для призначення пенсії страховий стаж у розмірі 14 років, з огляду на що дії Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області, які виразились у відмові у призначенні пенсії позивачу ще при її первинному зверненні є протиправними.

Вирішуючи позовні вимоги в частині нарахування та виплати пенсії, суд враховує таке.

Порядок подання та оформлення документів для призначення пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Так, Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійною фонду України від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1, Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Заява про призначення пенсії може також подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного склад) тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 за № 991/27436.

Згідно з пунктами 1.8. та 1.9. Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії.

Частиною 5 статті 45 Закону № 1058-ІV передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Відповідно до частини 1 статті 45 Закону №1058-1V пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, як пенсія за віком, яка призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-1V, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

З огляду на матеріали справи ОСОБА_1 набула право на пенсію по інвалідності 07.04.2022, тобто для призначення їй органом Пенсійного фонду пенсії з цієї дати позивач повинна була звернутись до відповідача із відповідною заявою в строк до 07.07.2022.

Водночас, матеріали справи свідчать про те, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії по інвалідності 22.06.2022.

У той же час слід врахувати, що пенсію позивачці призначено за її повторним зверненням Головним управлінням Пенсійного фонду в Харківській області 03.05.2024.

При цьому з пояснень наданих Головним управлінням Пенсійного фонду в Харківській області та протоколу призначення пенсії вбачається, що страховий стаж позивача становив на момент звернення 16 років 1 місяць 23 дні.

Суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року введений воєнний стан на території України, який діє на теперішній час.

Законом України "Про внесення зміни до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії" від 20 березня 2023 року №2981-IX було доповнено пункт 14-6 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" підпунктом 14-6.2 такого змісту: тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій рф території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається, зокрема: по інвалідності - з дня настання інвалідності.

Наказом від 11.07.2023 № 197 Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. У зазначеному переліку Харківська міська територіальна громада (код UA63120270000028556) визначена, як "Територія на яких ведуться (велися) бойові дії" з 24.02.2022 по 15.09.2022 року.

Також, відповідно до Наказу №309 Харківська міська територіальна громада була віднесена до території активних бойових дій з 24.02.2022 по 15.09.2022. З 15.09.2022 Харківська міська територіальна громада віднесена до території можливих бойових дій.

Оскільки позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії по інвалідності 22.06.2022 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні (на момент звернення позивачу виповнилося 59 років), є особою, яка проживає/проживав на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, отже пенсія повинна була бути призначена позивачу з 07.04.2022 року, тобто з дня, встановлення інвалідності.

Одночасно, пунктом 2 Закону України "Про внесення зміни до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії" від 20 березня 2023 року №2981-IX установлено, що особам, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України та яким у період з 24 лютого 2022 року до набрання чинності цим Законом, крім тих осіб, у яких строк звернення за призначенням відповідної пенсії сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсію призначено з дня звернення, за їх бажанням пенсія обчислюється з урахуванням положень підпункту 14-6.2 пункту 14-6 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Від так, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Аналізуючи наведені вище положення Закону України "Про внесення зміни до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії" від 20 березня 2023 року №2981-IX, та з огляду на обставини того, що пенсія позивачу вже призначена, суд приходить до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та обираючи найбільш ефективний та доцільний спосіб захисту порушених прав позивача, слід частково задовольнити позов шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області здійснити перерахунок пенсії позивача з 07.04.2022 (дня встановлення інвалідності), а також здійснити виплату перерахованої пенсії.

Стосовно визначення суб`єкта владних повноважень, який обтяжений обов`язком щодо виплати позивачу недоотриманої пенсії, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 (далі - Положення № 28-2) управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління є територіальними органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд України є органом який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсію та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання пов`язані з веденням обліку пенсійних активів осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законами України і статутом Пенсійного фонду України.

Інструкцією користувача реалізації механізму розподілу та опрацювань звернень за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів від 21 грудня 2020 року внесено зміни в програмне забезпечення підсистеми призначення та виплати пенсії на базі електронної пенсійної справи в частині централізації призначення пенсії. Пенсійним фондом України впроваджено новий механізм розподілу та опрацювання звернень щодо призначення/перерахунку пенсій за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України" (далі - постанова № 25-1), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16 березня 2021 за № 339/35961, передбачено опрацювання заяв про призначення/перерахунки пенсії бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця подачі заяви та місця проживання пенсіонера.

Відповідно пункту 4.2 розділу IV постанови № 25-1 після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Заява позивача відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань на розгляд надійшла до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Разом із тим, позивач зверталась із заявою про призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, де вона і перебуває на обліку та де знаходиться її пенсійна справа з усіма матеріалами, а відтак саме ГУ ПФУ в Харківській області забезпечує виключно нарахування та фактичну виплату пенсії позивачу.

Щодо стягнення з Головного Управління Пенсійного фонду України Хмельницькій області на користь позивачки моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 1167 ЦК України встановлено загальне правило, відповідно до якого моральна шкода відшкодовується за наявності вини особи, яка її завдала.

За приписами пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі, в тому числі, встановлений статтею 78 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування факту її заподіяння, характеру та глибини страждань, а також причинно-наслідкового зв`язку між ними та діями відповідача покладається на позивача.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 12.11.2019 року по справі № 818/1430/17, від 12.11.2019 у справі № 818/1393/17, від 25.03.2021 у справі № 520/4577/19, що враховується судом, відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Суд зазначає, що самий лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки завдана моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами.

Підсумовуючи, суд вказує, що для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди, відповідно до наведених вище норм, позивач зобов`язаний довести:

факт завдання йому моральних страждань (їх наявність, глибину, характер);

наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями та завданою шкодою.

Натомість, позивачем до суду не надано жодних доказів на підтвердження понесення моральної шкоди.

Виходячи зі змісту наведених правових приписів, судом встановлено відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача з відповідача моральних збитків, та відповідно, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29013, код ЄДРПОУ 21318350) про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області, які виразились у відмові у призначенні пенсії ОСОБА_2 з 07.04.2022 за зверненням від 22.06.2022.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 за період 07.04.2022 по 22.05.2024.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мороко А.С.