Ухвала суду № 140155170, 29.09.2026, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 520/15084/16-ц

Провадження № 6/947/643/26

УХВАЛА

29.09.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.

при секретарі Швидкій В. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», за участі заінтересованих осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі №520/15084/16-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

09.06.2026 року до Київського районного суду міста Одеси через систему «Електронний суд» надійшла заява Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», за участі заінтересованих осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання та видачу дублікатів виконавчих листів по цивільній справі №520/15084/16-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заяви, заявник посилається на те, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2017 року по цивільній справі №520/15084/16-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили 14.03.2018 року.

13.06.2018 року Київським районним судом міста Одеси було видано було видано виконавчі листи про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» загальну суму заборгованості за кредитним договором № ODS0AE00001739 від 04.10.2007 року у розмірі 31650 доларів 25 центів США, що за курсом НБУ станом на 02.11.2016 року складає 809613 гривень 39 копійок, та складається з: 31650 доларів 25 центів США, що за курсом НБУ станом на 02.11.2016 року складає 809613 гривень 39 копійок заборгованість за тілом кредиту, а також про стягнення витрат по сплаті судового збору 6072 гривні 10 копійок з кожного відповідача.

Як вказує заявник, згідно проведеної звірки отриманих виконавчих документів і фактично наявних або не пред`явлених до органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень, заявником виявлено факт відсутності виданих виконавчих листів по справі №520/15084/16-ц.

Як стверджує заявник, отримані виконавчі документи за судовими справами централізовано передавалися відповідальними співробітниками до архіву банку в м. Львів. При обробці виконавчих документів та підготовці до пред`явлення на примусового виконання останні було втрачено, співробітника який здійснював супровід звільнено з установи банку. Також, за результатами перевірки вказаних параметрів у Єдиному реєстрі боржників та Автоматизованій системі виконавчих проваджень записи про відкриті виконавчі провадження відсутні.

Виходячи з вищезазначеного, заявник вказує про можливість дійти до висновку, що вищевказані обставини об`єктивно створили перешкоду стягувачу пред`явити виконавчий документ до примусового виконання, на даний час заборгованість відповідачами не погашена, судове рішення самостійно не виконується, а втрата виконавчих листів по справі не дає можливості АТ КБ ПРИВАТБАНК звернутися до уповноважених органів та осіб, за примусовим виконанням судового рішення.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, справу за вказаною заявою було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 10.06.2026 року справу за вказаною заявою прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

01.07.2026 року до суду від представника заявника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» надійшло клопотання про витребування доказів, за наслідком розгляду якого Київським районним судом міста Одеси 01.07.2026 року постановлено ухвалу, якою останнє задоволено та витребувано у Київському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України інформацію щодо перебування на примусовому виконанні виконавчих листів №520/15084/16-ц, виданих 13.06.2018 року Київським районним судом міста Одеси відносно боржників: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у разі наявності, надати належним чином завірені копії відповідних виконавчих проваджень.

14.07.2026 року від Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 01.07.2026 року.

22.09.2026 року від представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» надійшли доповнення до заяви, в якій зазначила про те, що пропуск строку став наслідком збігу певних обставин, які істотно ускладнили як своєчасне встановлення факту втрати оригіналів виконавчих документів так і їх подальше пред`явлення до примусового виконання. Крім того, представник заявника у доповненнях зазначає, що 28.08.2018 року рішенням Наглядової ради АТ КБ «ПриватБанк» було затверджено нову структуру та склад правління банку, а також зазначає, що пропуск строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання пов`язане також з введенням на всій території України з 12.03.2020 року карантину, яке істотно вплинуло на організацію роботи Банку.

У судове засідання призначене на 22.09.2026 року з`явилась представник заявника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - адвокат Ткаченко Інна Юріївна, яка заяву підтримала та просила суд її задовольнити.

Заінтересовані особи по справі у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 433 ЦПК України, заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Отже, з урахуванням встановлених законодавством термінів для розгляду такої категорії справ у короткі терміни, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі.

У судовому засіданні 22.09.2026 року, відповідно до положень ст.244 ЦПК України, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, оголосив перерву в судовому зсіданні для ухвалення та проголошення судового рішення на 29.09.2026 року о 16 годин 00 хвилин.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді перебувала цивільна справа №520/15084/16-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

У відповідності до довідки секретаря Київського районного суду міста Одеси від 17.06.2026 року матеріали цивільної справи №520/15084/16-ц, було знищено за закінченням терміну зберігання.

Згідно з положеннями ч.3 ст. 6 Закону України "Про доступ до судових рішень", суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

З урахуванням положень ч.3 ст. 6 Закону України "Про доступ до судових рішень", судом у відповідності до Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено наявність оприлюднених судових рішень, ухвалених за наслідком розгляду цивільної справи №520/15084/16-ц.

Так, судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2017 року по справі №520/15084/16-ц позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» загальну суму заборгованості за кредитним договором №ODS0АЕ00001739 від 04.10.2007 року у розмірі 31650 доларів 25 центів США, що за курсом НБУ станом на 02.11.2016 року складає 809613 гривень 39 копійок, та складається з: 31650 доларів 25 центів США, що за курсом НБУ станом на 02.11.2016 року складає 809613 гривень 39 копійок - заборгованість за тілом кредиту. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» витрати по сплату судового збору в сумі 6072 гривні 10 копійок. Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» витрати по сплату судового збору в сумі 6072 гривні 10 копійок.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 14.03.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2017 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, вирішено вважати неподаною та повернуто апелянту.

Отже, рішення Київського районного суду міста Одеси від 10.10.2017 ркоу у справі №520/15084/16-ц, набрало законної сили 14.03.2018 року.

Як вбачається, 13.06.2018 року Київським районним судом міста Одеси видані виконавчі листи №520/15084/16-ц відносно кожного з боржників: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про солідарне стягнення на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором №ODS0АЕ00001739 від 04.10.2007 року у загальному розмірі 31650 доларів 25 центів США та з кожного з боржників витрат по сплаті судового збору по 6072 гривні 10 копійок.

Строк для пред`явлення кожного з вказаних виконавчів листів становив три роки.

Згідно з наданої на виконання ухвали суду від 01.07.2026 року відповіді Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка сформована в системі «Електронний суд» 13.07.2026 року та зареєстрована судом 14.07.2026 року вбачається, що згідно з перевірки даних АСВП встановлено, що станом на 13.07.2026 року виконавчі провадження по примусовому виконанню виконавчих листів №520/15084/16-ц, виданих 13.06.2018 року Київським районним судом м. Одеси, відносно боржників: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на примусовому виконанні у відділі не перебували та не перебувають.

Заявник Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» з посиланням на втрату виконавчих листів, за наслідком їх відсутності у виконавчій службі та у заявника, як стягувача, через що пропущено строк пред`явлення виконавчих листів до виконання, звернувся до суду з даною заявою.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд з прав людини наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно частин першої, другої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Порядок видачі дубліката виконавчого документу замість втраченого визначено розділом XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Пунктом 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналізуючи пункт 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачу дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання, отже необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Крім того, судом враховано і те, що виходячи з системного аналізу вказаних вище цивільних процесуальних норм, суд приходить до висновку, що дублікат виконавчого листа може бути виданий судом лише у разі втрати отриманого раніше оригіналу виконавчого листа. Будь-які інші підстави для видачі судом дублікату виконавчого листа, законодавець не передбачив.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Доведення втрати виконавчого документа і факту подання заяви про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання це не право, а обов`язок стягувача і невиконання останнім своїх процесуальних обов`язків, дає лише правові підстави для висновку про недобросовісне користування та зловживання своїми процесуальними правами.

Судом взято до уваги позицію Верховного Суду України, зокрема у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2- 836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) сформульовано правовий висновок щодо можливості відмови у видачі дубліката виконавчого листа з огляду на відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання: приписи підпункту 19.4 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення ГПК України та підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIІІ «Перехідні положення ЦПК України не суперечать приписам частини шостої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», частини першої статті 433 ЦПК України, частини першої статті 329 ГПК України. Зазначені приписи перехідних положень вказаних кодексів не забороняють суду одночасно розглянути та вирішити поставлені у заяві стягувача питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката такого документа у разі його втрати або розглянути питання про видачу дубліката втраченого виконавчого документа після того, як суд поновив строк для пред`явлення цього документа до виконання.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року в справі № 2-3552/10 (провадження № 61-13845св21) зазначено, що: «встановивши, що строк для пред`явлення виконавчих документів до виконання сплив та відсутні підстави для поновлення такого строку, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у видачі дубліката виконавчого документа, оскільки чинним законодавством передбачена можливість видачі дубліката виконавчого документу лише у разі дотримання або ж поновлення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання».

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приймаючи вищевикладені обставини в цілому та досліджуючи подані до суду докази, суд вважає заяву не обґрунтованою та не підлягаючою задоволенню.

Так, з наданої до суду довідки, підписаної заступником керівника Департаменту юридичної роботи ГО заступника начальника департаменту зі стягнення проблемної заборгованості в Південному регіоні вбачається, що виконавчі документи, які були видані Київським районним судом міста Одеси на підставі судового рішення від 10.10.2017 року по справі №520/15084/16-ц за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про солідарне стягнення боргу та стягнення витрат по сплаті судового збору було втрачено при наступних обставинах: отримані виконавчі документи за судовими справами централізовано передавалися відповідальними співробітниками до архіву банку в м. Львів. При обробці виконавчих документів та підготовці до пред`явлення на примусового виконання останні було втрачено, співробітника який здійснював супровід звільнено установи Банку. Згідно проведеної звірки отриманих виконавчих документів і фактично наявних або не пред`явлених до органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень виявлено факт відсутності виданих виконавчих листів по справі №520/15084/16-ц про солідарне стягнення заборгованості та стягнення витрат по сплаті судового збору з відповідачів ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 . За результатами перевірки вказаних параметрів у Єдиному реєстрі боржник Автоматизованій системі виконавчих проваджень записи про відкриті виконавчі проваджень відсутні.

Будь-яких інших належних доказів на підтвердження існування поважних причин не пред`явлення заявником виконавчих листів №520/15084/16-ц, виданих 13.06.2018 року Київським районним судом міста Одеси відносно боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах строку для їх пред`явлення до виконання, до суду в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України не надано.

Суд також критично приймає вищевказану довідку, оскільки остання не містить ані дати її сформування, ані дати виявлення відсутності на пред`явленні відповідних виконавчих листів №520/15084/16-ц, виданих 13.06.2018 року Київським районним судом міста Одеси відносно боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Обов`язок пред`явити виконавчий лист до виконання в межах строків, визначених Закону України «Про виконавче провадження», покладено саме на стягувача.

Суд також зазначає, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знайти про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10.

Суд звертає увагу, що починаючи з дня видачі судом виконавчих листів №520/15084/16-ц, виданих 13.06.2018 року Київським районним судом міста Одеси відносно боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , по день звернення до суду з даною заявою, сплило вісім років.

Належних доказів вчинення стягувачем дій спрямованих на примусове виконання вказаних виконавчих листів протягом визначеного законом трьохрічного строку для їх пред`явлення до виконання, який сплив 14.03.2021 року включно, як і доказів на вчинення належних дій зі з`ясування стягувачем інформації щодо їх виконання протягом восьми років, як і поважних причин які зумовлювали не можливість вчинити відповідні дії на протязі цього строку, до суду не надано.

Приймаючи викладене в цілому, з урахуванням того, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а також враховуючи, що у відповідності до положень ч.4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, суд вважає доводи заявника про існування поважних причин для пропуску строку для пред`явлення виконавчих листів у справі №520/15084/16-ц відносно боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , необґрунтованими та безпідставними.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення їх до виконання по справі №520/15084/16-ц, у зв`язку з чим заява підлягає залишенню без задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 80, 81, 352-354, 433 ЦПК України, п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», за участі заінтересованих осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі №520/15084/16-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали суду складено 29.09.2026 року.

Головуючий Л. В. Калініченко