Рішення № 140154232, 29.09.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/15391/26

Провадження № 2/760/16580/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі: головуючої судді Сердюк Н. В., за участю секретаря судового засідання Побединської Л. А., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Гриник М. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

21 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, у якому просив зобов`язати відповідача прийняти його на квартирний облік у позачерговому порядку як особу з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, а також включити до списку громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень.

В обґрунтування позову зазначив, що він є особою, яка мала статус дитини-сироти, власного житла не має, а з 26 січня 2017 року перебуває на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, на загальних підставах.

22 квітня 2026 року позивач звернувся до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про взяття його на квартирний облік у позачерговому порядку як особи з числа дітей-сиріт та включення до окремого списку громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень.

Листом Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 04 травня 2026 року № 108-5121 позивачу відмовлено у включенні до відповідного пільгового списку з посиланням на те, що з 1999 року він має зареєстроване місце проживання у квартирі АДРЕСА_1 .

Позивач вважає таку відмову необґрунтованою, оскільки реєстрація місця проживання сама по собі не підтверджує належності йому житла на праві власності або наявності чинного права користування таким житлом.

Зазначив, що у спірному житловому приміщенні тривалий час не проживає, власного житла не має, тому відмова у включенні його до позачергового списку порушує встановлені державою гарантії житлового забезпечення осіб, які мали статус дітей-сиріт.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали.

Позивач пояснив, що до 2010 року проживав у дитячому будинку, після чого був узятий під опіку рідною тіткою та до 2016 року проживав у будинку за зареєстрованим місцем проживання, після досягнення ним повноліття опіка припинилася. У зазначеному будинку він більше не проживає, близько десяти років із родичами не спілкується. Реєстрацію місця проживання не змінював. На час розгляду справи перебуває у шлюбі та проживає разом із дружиною. Раніше будинок належав його бабусі, яка померла, а на час розгляду справи, належить рідній тітці. Наголосив, що не має права власності на цей будинок, договору найму чи іншого документа, який би гарантував йому можливість користування житлом або повернення до нього, також не має.

Представник позивача у судових дебатах просив задовольнити позов, зобов`язати відповідача змінити категорію квартирного обліку позивача та включити його до окремого списку громадян, які користуються правом позачергового одержання житла.

Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація подала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову.

Відповідач не заперечував, що позивач з 26 січня 2017 року перебуває на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, на загальних підставах та звертався із заявою про включення до позачергового списку.

Посилаючись на статтю 46 Житлового кодексу України, підпункт 3 пункту 46 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470, та пункт 64 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, відповідач зазначив, що позивач із 1999 року зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 та, на думку відповідача, зберігає право користування цим житлом.

Відповідач також посилався на те, що загальний квартирний облік та соціальний квартирний облік є різними видами обліку, а із заявою про взяття на соціальний квартирний облік позивач не звертався.

Крім того, відповідач вважав, що прийняття рішення про включення особи до пільгового списку належить до дискреційних повноважень Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, тому суд не може підміняти адміністративний орган та зобов`язувати його прийняти конкретне рішення.

Представник відповідача також зазначила, що позивач не заявив окремої вимоги про визнання протиправною або скасування відмови Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 04 травня 2026 року № 108-5121.

У судовому засіданні представник відповідача Гриник М.С. підтримала відзив та просила відмовити у задоволенні позову. Пояснила, що позивач уже перебуває на загальному квартирному обліку, а у квітні 2026 року фактично просив змінити категорію обліку та включити його до окремого списку осіб, які користуються правом позачергового одержання житла. Зазначила, що позивача було запрошено на засідання громадської комісії з житлових питань листом від 23 квітня 2026 року, однак він на засідання комісії не з`явився.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 02 червня 2026 року відкрито провадження у справі.

Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

15 червня 2026 року Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація подала відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 03 вересня 2026 року брали участь позивач ОСОБА_1 , представник позивача та представник відповідача Гриник М.С .

Суд заслухав вступні слова учасників справи, усні пояснення позивача та представника відповідача, дослідив наявні у матеріалах справи письмові докази, заслухав судові дебати.

Технічна фіксація судового засідання здійснювалася за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . У свідоцтві про народження прізвище позивача зазначене як " ОСОБА_1 ". З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження встановлено, що відомості про батька позивача внесені відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Матір позивача - ОСОБА_5 - померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Відповідач належність позивача до категорії осіб, на яких поширюються житлові гарантії для дітей-сиріт та осіб з їх числа, не заперечував. Заява позивача була розглянута відповідачем саме як заява особи, яка претендує на відповідну житлову пільгу.

31 травня 2022 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 та змінив прізвище із " ОСОБА_1 " на " ОСОБА_1 ", що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 20 квітня 2026 року № 227 розділено облікову справу сім`ї, змінено в облікових документах прізвище позивача із ОСОБА_1 на ОСОБА_1 , визнано його окремою сім`єю з однієї особи та залишено на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, на загальних підставах із 26 січня 2017 року.

Витяги з облікової справи, надані відповідачем, підтверджують, що позивач безперервно перебуває на квартирному обліку з 26 січня 2017 року. Підставою взяття позивача на квартирний облік зазначено забезпеченість жилою площею нижче встановленого рівня.

На день досягнення 23-річного віку, тобто станом на 26 січня 2022 року, позивач перебував у встановленому порядку на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

06 квітня 2026 року позивач звернувся із заявою про поділ облікової справи та ведення його квартирного обліку окремо.

22 квітня 2026 року позивач подав заяву про взяття його на квартирний облік у позачерговому порядку як особи, яка мала статус дитини-сироти, та включення до окремого списку громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень.

Зміст заяви та доданих до неї документів давав можливість відповідачу встановити бажаний для заявника результат - зміну категорії квартирного обліку та включення його до окремого позачергового списку.

Листом від 23 квітня 2026 року № 108/14-108 позивача запросили на засідання громадської комісії з житлових питань, призначене на 30 квітня 2026 року.

Фіскальний чек підтверджує відправлення поштового відправлення за зареєстрованою адресою позивачаза адресою ( АДРЕСА_2 ), однак не підтверджує вручення відповідного листа безпосередньо позивачу за місцем його нинішнього проживання, зазначеній у заяві.

Повідомлення про вручення поштового відправлення, розписки позивача або інших доказів отримання ним запрошення матеріали справи не містять.

Згідно з витягом із протоколу № 9 засідання громадської комісії з житлових питань при Солом`янській районній в місті Києві державній адміністрації від 30 квітня 2026 року комісія рекомендувала відмовити позивачу у включенні до пільгового списку.

Підставою такої рекомендації зазначено наявність у позивача з 1999 року зареєстрованого місця проживання у квартирі АДРЕСА_1 .

Листом Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 04 травня 2026 року № 108-5121 позивачу повідомлено про відмову у включенні його до пільгового списку позачергового забезпечення житлом. Єдиною фактичною підставою відмови зазначено наявність у позивача зареєстрованого місця проживання. У цьому листі також роз`яснено право оскаржити адміністративний акт шляхом звернення до Київського окружного адміністративного суду.

Витяг із реєстру територіальної громади підтверджує, що позивач з 03 лютого 1999 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначений витяг є належним і достовірним доказом факту реєстрації місця проживання. Водночас він не містить відомостей про власника житлового приміщення, наймача, членів його сім`ї, підставу вселення позивача, наявність договору найму, право власності або інше речове чи зобов`язальне право позивача на це житло. Витяг також не підтверджує фактичного проживання позивача за зареєстрованою адресою на час звернення до відповідача.

Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 травня 2026 року № 476370253 підтверджує відсутність зареєстрованих за позивачем прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також відсутність зареєстрованих іпотек та обтяжень.

Надані відповідачем документи облікової справи містять відомості про реєстрацію позивача у житловому приміщенні та його включення до складу сім`ї у відповідній обліковій справі.

Разом із тим ці документи не містять відомостей про набуття позивачем права власності на частку в житлі, видачу йому ордера, укладення договору найму, надання згоди власника на постійне проживання повнолітнього позивача або прийняття рішення про збереження за ним права користування житлом на період перебування у дитячому будинку чи під опікою.

У матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи щодо квартири або будинку за зареєстрованим місцем проживання позивача.

Не встановлено також особу власника або наймача цього житла, склад членів його сім`ї та конкретну правову підставу, на якій позивач міг би вимагати вселення або повернення до нього.

Відомостей про належність позивачу або його дружині іншого житлового приміщення матеріали справи не містять.

IV. Норми права, які застосував суд

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, із цивільних та житлових правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Сама участь у спорі органу державної влади або місцевої державної адміністрації не є безумовною підставою для віднесення спору до адміністративної юрисдикції.

Визначальним є те, чи звернулася особа за захистом приватного майнового або житлового права, чи оспорює здійснення відповідачем публічно-владних управлінських функцій поза зв`язком із таким правом.

У цій справі предметом судового захисту є особисте житлове право фізичної особи на визначену законом категорію квартирного обліку та позачерговість одержання жилого приміщення.

Тому спір має житловий, приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Зазначення у листі відповідача можливості звернення до Київського окружного адміністративного суду є роз`ясненням адміністративного органу та не змінює предметної юрисдикції спору, встановленої процесуальним законом.

За змістом статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до статті 52 Конституції України утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

Статтею 3 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» до основних засад державної політики віднесено захист майнових, житлових та інших прав і інтересів дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа.

За змістом статті 25 Закону України «Про охорону дитинства» діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які до передачі під опіку чи піклування або влаштування у відповідні заклади не мали впорядкованого житла або повернення до нього стало неможливим, забезпечуються позачергово впорядкованим житлом.

Відповідно до статті 46 Житлового кодексу України поза чергою жиле приміщення надається дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після завершення строку перебування у сім`ї опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також особам з їх числа у разі відсутності житла або неможливості повернення до займаного раніше жилого приміщення.

Громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.

Аналогічне положення міститься у підпункті 3 пункту 46 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» після завершення перебування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у відповідних закладах, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім`ї або завершення строку піклування та в разі відсутності в них права на житло відповідні державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують їх, а також осіб з їх числа у позачерговому порядку впорядкованим житлом.

Особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, після досягнення 23 років не втрачають право на позачергове одержання благоустроєного жилого приміщення або соціального житла до фактичного забезпечення ним чи виплати за їхнім бажанням грошової компенсації за умови, що на момент досягнення 23-річного віку вони перебували у встановленому порядку на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або на соціальному квартирному обліку.

Відповідно до частини четвертої статті 1 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» декларування або реєстрація місця проживання особи не є підставою для набуття нею права володіння, користування чи розпорядження житлом, у якому вона зареєстрована.

У постанові від 13 березня 2026 року у справі № 760/24534/24 Верховний Суд зазначив, що наявність або відсутність реєстрації місця проживання сама по собі не є достатньою підставою для висновку про виникнення, існування або припинення права користування житловим приміщенням.

Для вирішення питання про наявність права користування підлягають встановленню правова підстава вселення, згода власника або наймача, постійність проживання, ведення спільного господарства та інші обставини, з якими закон пов`язує виникнення такого права.

У постанові від 28 січня 2026 року у справі № 450/3785/19, провадження № 61-11106св22, Верховний Суд виходив із того, що повнолітня дитина лише внаслідок родинного зв`язку не набуває права проживання у житлі родича без відповідної правової підстави та згоди власника.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності.

За правилами частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом статей 15, 16 ЦК України та статті 5 ЦПК України кожна особа має право на судовий захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права у спосіб, який відповідає змісту цього права, характеру порушення та забезпечує його ефективне поновлення.

V. Мотивована оцінка і висновки суду

Судом установлено, що позивач є особою, яка мала статус дитини-сироти, не має зареєстрованого права власності або іншого речового права на житло та з 26 січня 2017 року перебуває на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

На момент досягнення 23-річного віку, тобто ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач уже перебував на квартирному обліку.

Отже, відповідно до статті 33 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» досягнення позивачем 23 років не припинило його права на позачергове одержання житла.

Довід відповідача про те, що позивач не звертався із заявою про взяття на соціальний квартирний облік, не є підставою для відмови у позові.

Норми закону передбачають збереження житлового права після досягнення 23 років за умови перебування особи на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або на соціальному квартирному обліку.

Позивач перебував на загальному квартирному обліку, що є самостійною та достатньою умовою збереження права. Обов`язкового одночасного перебування на обох видах обліку закон не встановлює.

Розпорядженням від 20 квітня 2026 року № 227 сам відповідач визнав позивача окремою сім`єю з однієї особи та залишив його на квартирному обліку як громадянина, який потребує поліпшення житлових умов.

Тому твердження відповідача про забезпеченість позивача житлом не узгоджується з власним чинним обліковим рішенням відповідача.

Основним спірним питанням є те, чи підтверджує реєстрація місця проживання позивача наявність у нього житла або гарантовану можливість повернення до раніше займаного житлового приміщення.

Суд виходить із того, що реєстрація місця проживання є адміністративним підтвердженням адреси, за якою особа зареєстрована. Реєстрація не створює права власності та сама по собі не підтверджує існування права користування житловим приміщенням.

Витяг із реєстру територіальної громади підтверджує лише факт реєстрації позивача, але не визначає власника житла, правову підставу вселення, наявність згоди власника на проживання повнолітнього позивача, укладення договору найму або іншої правової підстави користування житлом.

Відповідач не надав суду договору найму, ордера, рішення про збереження за позивачем права користування житлом, доказів належності позивача до сім`ї власника або наймача на час звернення із заявою, згоди власника на проживання позивача чи іншого документа, який би підтверджував чинне право позивача вимагати вселення або повернення до житла.

Суд не покладає на відповідача обов`язку доводити загалом відсутність у позивача будь-яких житлових прав.

Однак саме відповідач посилався на існування конкретного права користування квартирою як на єдину підставу відмови. Отже, відповідно до статті 81 ЦПК України відповідач повинен був надати докази тієї обставини, на яку посилався, - існування у позивача чинного та гарантованого права користування конкретним житловим приміщенням.

Таких доказів суду не подано.

Суд враховує, що позивач не зобов`язаний доводити можливість проживання у житлі, яке йому не належить і щодо якого відсутня підтверджена правова підстава користування.

Неявка позивача на засідання громадської комісії з житлових питань не спростовує встановлених обставин.

Матеріали справи підтверджують направлення запрошення, але не підтверджують його вручення позивачу.

Крім того, закон не визначає неявку заявника на засідання комісії як підставу для втрати права на житлову пільгу.

Відповідач мав можливість перевірити відомості облікової справи, встановити правовий режим житлового приміщення, його власника або наймача та правову підставу користування позивачем житлом.

За встановлених обставин закон передбачає включення особи до окремого списку громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень.

Щодо посилання відповідача на відсутність окремої позовної вимоги про визнання протиправною або скасування листа від 04 травня 2026 року № 108-5121 суд зазначає таке.

Зміст заявленої вимоги свідчить, що позивач прагне не формального скасування документа, а реального поновлення житлового права шляхом включення його до позачергового списку.

Перевірка обґрунтованості наведеної у листі відмови є необхідною складовою вирішення вимоги про зобов`язання відповідача вчинити дії.

Окреме скасування листа не є необхідним, якщо покладення на відповідача позитивного обов`язку повністю усуває наслідки відмови та поновлює порушене право позивача.

У постанові від 01 липня 2026 року у справі № 673/253/24, провадження № 61-11382св25, Верховний Суд звернув увагу на те, що Невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можна витлумачити відповідно до належного способу захисту прав. Протилежний підхід не відповідав би завданням цивільного судочинства (стаття 2 ЦПК України). Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

У цій справі бажаний для позивача результат є визначеним: зміна категорії його квартирного обліку та включення до окремого списку осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень.

Повторний розгляд заяви без покладення на відповідача обов`язку прийняти конкретне рішення не забезпечить остаточного поновлення порушеного права, оскільки всі фактичні обставини, необхідні для застосування відповідних норм, установлені судом, а відповідач уже висловив свою позицію щодо заяви позивача.

Належним та ефективним способом захисту є зобов`язання відповідача змінити категорію квартирного обліку позивача та включити його до окремого списку громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 381 грн 20 коп., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 47, 52 Конституції України, статтями 15, 16 ЦК України, статтями 39, 46 Житлового кодексу України, статтею 33 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», статтею 25 Закону України «Про охорону дитинства», Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470, статтями 2, 4, 5, 12, 13, 19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов`язати Солом`янську районну в місті Києві державну адміністрацію змінити категорію квартирного обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , з обліку на загальних підставах на облік із правом позачергового одержання жилого приміщення як особи, яка мала статус дитини-сироти та на момент досягнення 23-річного віку перебувала на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, включивши ОСОБА_1 до окремого списку громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, із прийняттям відповідного розпорядження.

Стягнути із Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 381 (одна тисяча триста вісімдесят одна) гривня 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 29 вересня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; номер телефону: НОМЕР_2 ; електронна адреса відсутня; зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС не має.

Відповідач: Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація, адреса місцезнаходження: 03151, місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок 41; код ЄДРПОУ 37378937; номер телефону: 044-207-09-00; електронна адреса: rda.solomianska@kyivcity.gov.ua; має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.

Представник відповідача: Гриник Марія Сергіївна; РНОКПП НОМЕР_3 ; номер телефону: НОМЕР_4 ; електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_5

Головуюча суддя Наталія СЕРДЮК