Вирок № 140153331, 29.09.2026, Оболонський районний суд міста Києва

29.09.2026 Справа № 756/13647/24

Провадження № 1-кп/756/870/25

Справа № 756/13647/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

захисника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Ківшарівка Куп`янського району Харківської області, громадянки України, з вищою освітою, незаміжньої, фізичної особи-підприємця, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_6 30.07.2024 близько 16 год. 25 хв., керуючи автомобілем марки «Toyota» моделі «C-HR», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Героїв полку «Азов» зі сторони вул. Йорданської в напрямку просп. Володимира Івасюка у м. Києві, знаходячись навпроти будинку № 25 по вул. Героїв полку «Азов» у м. Києві, проявила неуважність до дорожньої обстановки, не переконавшись у тому, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, наближаючись до наземного нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід, для якого могла бути створена перешкода чи небезпека, не зменшила швидкість аж до зупинки свого транспортного засобу, продовжила рух керованим нею автомобілем, чим порушила вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, внаслідок чого здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перетинала проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переходу справа наліво відносно руху автомобіля марки «Toyota» моделі «C-HR», д.н.з. НОМЕР_1 .

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_4 спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Порушення водієм ОСОБА_6 вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

У судовому засіданні ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнала, щиро покаялась, фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорювала, підтвердила, що 30.07.2024 близько 16 год. 25 хв., керуючи автомобілем марки «Toyota» моделі «C-HR», д.н.з. НОМЕР_1 , рухалась по вул. Героїв полку «Азов» у м. Києві зі сторони вул. Йорданської в напрямку просп. Володимира Івасюка та в районі будинку № 25 на нерегульованому пішохідному переході здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_4 , якої не помітила. Пояснила, що відчула, як склалося праве бокове дзеркало автомобіля, зупинилась, вийшла з автомобіля та побачила потерпілу на пішохідному переході, підбігла до неї та перебувала на місці пригоди до прибуття бригади швидкої медичної допомоги та працівників поліції. Після дорожньо-транспортної пригоди вибачилась перед донькою потерпілої, неодноразово пропонувала потерпілій допомогу у придбанні ліків, направила потерпілій поштовий переказ, від отримання якого потерпіла сторона відмовилась. Цивільний позов визнала частково.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачена правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності її позиції немає; останній роз`яснено, що у такому випадку вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Дослідженню підлягали докази, що характеризують особу обвинуваченої, та докази, надані учасниками судового провадження на обґрунтування і заперечення цивільного позову, у тому числі оглянуто відеозапис дорожньо-транспортної пригоди.

Обставини, зафіксовані на оглянутому у судовому засіданні відеозаписі, узгоджуються з обставинами, викладеними в обвинувальному акті, та учасниками судового провадження не оспорювались.

За таких обставин, суд вважає, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, доведена.

Дії ОСОБА_6 , що виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, кваліфікуються судом за ч. 1 ст. 286 КК України.

У відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставину, що пом`якшує покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_6 згідно ст. 66 КК України, суд визнає, що обвинувачена щиро покаялась.

Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При цьому, суд не визнає обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_6 зазначене в обвинувальному акті, вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, передбачене п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України, з огляду на таке.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, вчиняється з необережності.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_6 здійснила наїзд на пішохода внаслідок неуважності до дорожньої обстановки, а тому заподіяння тілесних ушкоджень саме особі похилого віку не охоплювалось і не могло охоплюватись умислом обвинуваченої.

Як зазначено у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 445/550/20 (провадження № 51-4474км23), кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 КК України, «характеризується такою обов`язковою юридичною ознакою, як необережна форма вини. За наведених обставин загибель у результаті ДТП особи похилого віку … не охоплювалась і не могла охоплюватись умислом засудженого, а тому правові підстави для врахування передбаченої п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України обставини, що обтяжує покарання, відсутні». Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.01.2025 у справі № 629/5315/21 та від 14.10.2025 у справі № 446/1064/24.

Тобто положення ч. 2 ст. 67 КК України, яке не дозволяє суду не визнати обтяжуючою обставину, передбачену п. 6 ч. 1 цієї статті, у даному випадку не застосовується, оскільки за необережної форми вини така обставина відсутня.

При призначенні покарання обвинуваченій суд приймає до уваги ступінь тяжкості скоєного нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, вчиненим з необережності, її відношення до вчиненого, матеріали, що її характеризують, те, що обвинувачена раніше не судима, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, є засновником та головою благодійного фонду, неодноразово відзначалась подяками за надання гуманітарної допомоги Збройним Силам України та внутрішньо переміщеним особам, повністю визнала свою вину, обставини дорожньо-транспортної пригоди, викладені в обвинувальному акті, не оспорювала, після пригоди пропонувала потерпілій допомогу та намагалась частково компенсувати завдану шкоду, а також її майновий стан, зокрема те, що вона є фізичною особою-підприємцем та має постійне джерело доходу.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 основне покарання у виді штрафу, оскільки з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винної та її майнового стану вказаний вид покарання буде достатнім для її виправлення, а також запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень. При цьому, з урахуванням характеру допущеного обвинуваченою порушення Правил дорожнього руху України, наслідків дорожньо-транспортної пригоди для потерпілої похилого віку та майнового стану обвинуваченої, суд вважає за необхідне визначити розмір штрафу у максимальних межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, - 5 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 грн. 00 коп.

Доводи представника потерпілої щодо необхідності призначення обвинуваченій покарання у виді обмеження волі суд вважає неспроможними, оскільки таке покарання з урахуванням особи обвинуваченої, яка вперше вчинила необережний нетяжкий злочин, наявності обставини, що пом`якшує покарання, та відсутності обставин, що його обтяжують, буде надмірно суворим і не відповідатиме меті покарання.

Санкцією ч. 1 ст. 286 КК України передбачено обов`язкове призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років. Вирішуючи питання про строк додаткового покарання, суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення та особу обвинуваченої, а тому вважає за доцільне призначити їй додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Потерпілою ОСОБА_4 в особі її представника - адвоката ОСОБА_5 пред`явлено цивільний позов (в новій редакції від 18.11.2024) до ОСОБА_6 та Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (далі - ПрАТ «УТСК»), в якому вона просить стягнути з ОСОБА_6 на її користь 1 000 000 грн. 00 коп. компенсації моральної шкоди та 35 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, а з ПрАТ «УТСК» - 23 418 грн. 64 коп. відшкодування майнової шкоди.

В обґрунтування позову зазначено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 30.07.2024, потерпілій, якій на той час виповнилось 78 років, спричинено тілесні ушкодження легкого та середнього ступеню тяжкості, вона тривалий час перебувала на амбулаторному лікуванні, дотепер пересувається з допомогою палиці, потребує сторонньої допомоги та оперативного лікування, у зв`язку з чим зазнала фізичного болю та душевних страждань, її звичний спосіб життя змінився, а також понесла витрати на придбання ліків, медичне обстеження та проведення медичного огляду у загальному розмірі 23 418 грн. 64 коп. Цивільна відповідальність власника автомобіля марки «Toyota» моделі «C-HR», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ПрАТ «УТСК» за полісом № 221949045.

Обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник - адвокат ОСОБА_7 цивільний позов визнали частково, у поданому відзиві зазначили, що обвинувачена не заперечує факту заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень та готова відшкодувати завдану шкоду, однак заявлений розмір компенсації моральної шкоди є неспівмірним, не підтвердженим належними доказами та зумовленим майновим станом обвинуваченої, а тому просили стягнути з обвинуваченої на користь потерпілої 28 830 грн. 00 коп. компенсації моральної шкоди, з ПрАТ «УТСК» - 23 418 грн. 64 коп. майнової шкоди та 1 170 грн. 93 коп. моральної шкоди, а в задоволенні решти вимог відмовити. Також посилались на недоведеність розміру витрат на правову допомогу у зв`язку з відсутністю детального опису виконаних адвокатом робіт.

Під час судового розгляду встановлено, що після пред`явлення позову ПрАТ «УТСК» виплатило потерпілій страхове відшкодування в сумі 47 451 грн. 90 коп., у зв`язку з чим представник цивільного позивача у судовому засіданні повідомив про відсутність у потерпілої претензій до страховика та підтримав позов лише в частині стягнення з обвинуваченої компенсації моральної шкоди та витрат на правову допомогу.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 показала, що 30.07.2024 переходила дорогу по пішохідному переходу навпроти свого будинку, попередньо переконавшись у відсутності небезпеки, коли на неї здійснив наїзд автомобіль. Внаслідок травми вона тривалий час була в гіпсі, пересувалась на милицях, дотепер ходить з палицею та майже не виходить на вулицю, постійно відчуває біль у нозі, приймає знеболюючі препарати; лікарями їй рекомендовано оперативне лікування, яке наразі не проведено через стан її здоров`я. Зазначила, що коштів від обвинуваченої не отримувала, компенсацію моральної шкоди оцінює в 1 000 000 грн. 00 коп., однак пояснити, чим зумовлено саме такий розмір, не змогла.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні показала, що вона є донькою потерпілої. 30.07.2024 вона приїхала до матері, почула крик та побачила матір на пішохідному переході. Після пригоди вона переїхала проживати до матері, оскільки та не могла самостійно пересуватись, супроводжувала її до лікарів, придбавала ліки. Обвинувачена у перші дні після пригоди пропонувала придбати ліки та дати кошти, від чого вона відмовилась, оскільки все необхідне було придбано; у вересні 2024 року обвинувачена приходила до потерпілої. Про надіслані обвинуваченою поштовим переказом кошти їй було відомо, вона запропонувала обвинуваченій забрати їх назад.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показав, що потерпіла є його тещею. Прибувши на місце пригоди, він супроводжував потерпілу до КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», де їй проводилось обстеження, після чого потерпілу було доставлено додому для подальшого лікування під постійним наглядом рідних.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у судовому засіданні охарактеризували обвинувачену з позитивного боку, показали, що вона тривалий час займається волонтерською та благодійною діяльністю, є засновником і головою благодійного фонду та використовує для цього власний автомобіль. Свідок ОСОБА_10 також показав, що прибув на місце пригоди після того, як потерпілу було госпіталізовано, обвинувачена перебувала у стресовому стані, повідомила страховика про пригоду, а страховий поліс передала працівникам поліції.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

За змістом пунктів 5 та 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами й доповненнями) - відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оцінюючи доводи сторін, суд враховує, що внаслідок протиправних дій обвинуваченої потерпілій, яка на момент пригоди досягла 78-річного віку, спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритої травми лівого колінного суглобу з переломом латерального виростку лівої великогомілкової кістки, а також легкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком експертного дослідження Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 043-244-2024 від 26.08.2024.

Згідно з консультативним висновком спеціаліста ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» від 19.09.2024 у потерпілої виявлено неправильно зрощений перелом латерального виростка лівої великогомілкової кістки та вальгусну деформацію лівої нижньої кінцівки, рекомендовано оперативне лікування.

Потерпіла тривалий час перебувала на амбулаторному лікуванні, була обмежена в пересуванні, потребувала стороннього догляду, зазнала фізичного болю та душевних страждань, її звичний спосіб життя істотно змінився, що підтверджується показаннями потерпілої, свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також наданою медичною документацією.

Разом з тим, заявлений потерпілою розмір компенсації моральної шкоди у 1 000 000 грн. 00 коп. належним чином не обґрунтований, сама потерпіла в судовому засіданні не змогла пояснити, чим зумовлено саме такий розмір, а посилання представника потерпілої на майновий стан обвинуваченої саме по собі не є підставою для визначення розміру компенсації.

Суд також враховує, що злочин вчинено обвинуваченою з необережності, вона визнала свою вину та щиро розкаїлась, пропонувала потерпілій допомогу та намагалась частково компенсувати шкоду, а також її майновий стан.

З урахуванням характеру та обсягу фізичних і душевних страждань потерпілої, її віку, тривалості лікування та необхідності подальшого лікування, ступеня вини обвинуваченої, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 компенсації моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. 00 коп.

При цьому доводи сторони захисту про співмірність компенсації в розмірі 28 830 грн. 00 коп. суд вважає необґрунтованими, оскільки такий розмір не відповідає глибині фізичних і душевних страждань потерпілої.

Вирішуючи позовні вимоги до ПрАТ «УТСК» про стягнення 23 418 грн. 64 коп. майнової шкоди, суд враховує, що після пред`явлення позову страховиком виплачено потерпілій страхове відшкодування в сумі 47 451 грн. 90 коп., що підтверджується наданою представником потерпілої випискою по рахунку в АТ КБ «ПриватБанк», а представник цивільного позивача у судовому засіданні повідомив, що заявлені витрати на лікування страховиком відшкодовано повністю та претензій до страховика потерпіла не має.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «УТСК» слід відмовити.

Питання процесуальних витрат суд вирішує з урахуванням приписів Глави 8 КПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, до яких згідно з п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України належать і витрати на правову допомогу.

У рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником потерпілої надано договір про надання правничої (правової) допомоги № 01/08 від 01.08.2024, додаток до нього, рахунок-фактуру № 05/08 від 05.08.2024, квитанцію АТ КБ «ПриватБанк» від 05.08.2024 та акт приймання-передачі від 31.10.2024, згідно з якими за правову допомогу на стадії досудового розслідування потерпілою сплачено адвокату ОСОБА_5 5 000 грн. 00 коп., а також договір про надання правничої (правової) допомоги № 03/11 від 03.11.2024, додаток до нього, рахунок-фактуру № 05/11 від 05.11.2024 та квитанцію АТ КБ «ПриватБанк» від 08.11.2024, згідно з якими за представництво інтересів потерпілої в суді сплачено 30 000 грн. 00 коп., а всього 35 000 грн. 00 коп.

Крім того, надано акт приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 21.05.2026 за договорами про надання правничої (правової) допомоги № 01/08 від 01.08.2024 та № 03/11 від 03.11.2024, у якому зазначено перелік наданих адвокатом послуг та витрачений на них час - усього 142 год.

Згідно з додатками до вказаних договорів розмір гонорару адвоката визначено у фіксованій сумі окремо за кожною стадією кримінального провадження, вартість години роботи адвоката окремо не встановлювалась.

Разом з тим, згідно з актом приймання-передачі від 21.05.2026 на стадії досудового розслідування адвокатом витрачено 23 год., а на стадії судового розгляду - 93 год. без урахування часу на дорогу до суду (32 год.).

Отже, вартість однієї години роботи адвоката, визначена сторонами, становить на стадії досудового розслідування 217 грн. 39 коп. (5 000 грн. 00 коп. : 23 год.), а на стадії судового розгляду - 322 грн. 58 коп. (30 000 грн. 00 коп. : 93 год.).

Співмірність заявлених витрат суд оцінює з обсягом фактично виконаної адвокатом роботи на кожній стадії. На стадії досудового розслідування адвокатом складено та подано слідчому клопотання про визнання потерпілою та допуск представника, про призначення судово-медичної експертизи та про долучення медичних документів, адвокат брав участь у допиті потерпілої 13.08.2024 та ознайомився з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України. З урахуванням обсягу та складності цих документів суд вважає розумним та необхідним для складення кожного з клопотань 1 год., а час участі у допиті потерпілої та ознайомлення з матеріалами досудового розслідування враховує згідно з актом приймання-передачі - по 4 год.

Таким чином, час фактичної зайнятості адвоката на стадії досудового розслідування становить 11 год.

На стадії судового розгляду згідно з технічними записами судових засідань загальний час участі адвоката ОСОБА_5 у судових засіданнях становить 12 год. 39 хв., що з урахуванням округлення часу кожного засідання до години становить 20 год. Крім того, адвокатом складено цивільний позов (у тому числі в новій редакції), письмові пояснення щодо обставин, зафіксованих на відеозаписі дорожньо-транспортної пригоди, письмовий виступ у судових дебатах, а також клопотання про долучення доказів та виклик свідків. З урахуванням обсягу та складності цих документів суд вважає розумним та необхідним для їх складення такий час: цивільного позову - 2 год., письмових пояснень та виступу в судових дебатах - 1 год., клопотань - 1 год.

Час, витрачений на складення заяви про відвід прокурору, суд не враховує, оскільки у її задоволенні відмовлено як у необґрунтованій.

Також суд не враховує зазначений в акті приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 21.05.2026 час на ознайомлення з документами, надання консультацій, підготовку та підписання договорів про надання правничої (правової) допомоги та решту зазначених в акті дій, оскільки вони охоплюються часом на складення процесуальних документів, а також час, витрачений адвокатом на дорогу до суду (32 год.), який не є часом надання правничої допомоги.

Таким чином, час фактичної зайнятості адвоката на стадії судового розгляду, який підлягає врахуванню, становить 24 год.

З огляду на викладене, враховуючи критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру та обсяг наданих послуг, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, суд вважає, що витрати потерпілої на правову допомогу підлягають компенсації за рахунок обвинуваченої частково, пропорційно до часу фактичної зайнятості адвоката на кожній стадії кримінального провадження, з розрахунку визначеної сторонами вартості однієї години роботи адвоката на відповідній стадії, в розмірі 10 133 грн. 21 коп. (11 год. х 217 грн. 39 коп. = 2 391 грн. 29 коп.; 24 год. х 322 грн. 58 коп. = 7 741 грн. 92 коп.).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченої підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів під час досудового розслідування у загальній сумі 6 815 грн. 52 коп. (довідки Київського НДЕКЦ МВС України про витрати на проведення судових експертиз за висновками № СЕ-19/111-24/46572-ІТ від 15.08.2024 - 3 786 грн. 40 коп. та № СЕ-19/111-24/54030-ІТ від 23.09.2024 - 3 029 грн. 12 коп.).

Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 124, 128, 129, 349, 370, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 (вісімдесят п`ять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування майнової та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 100 000 грн. 00 коп. компенсації моральної шкоди та 10 133 грн. 21 коп. витрат на правову допомогу, а всього 110 133 (сто десять тисяч сто тридцять три) грн. 21 коп.

В решті вимог цивільного позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) процесуальні витрати за проведення судових експертиз у розмірі 6 815 (шість тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн. 52 коп. на користь держави (Державна казначейська служба України, код доходів 24060300 «Інші надходження», МФО 899998).

Арешт транспортного засобу, накладений ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 09.08.2024 (справа № 756/1858/24, провадження № 1-кс/756/1858/24) - скасувати.

Речовий доказ по справі, а саме автомобіль марки «Toyota» моделі «C-HR», д.н.з. НОМЕР_1 - залишити за належністю власнику ОСОБА_6 .

Речовий доказ по справі, а саме CD-R диск з відеозаписом дорожньо-транспортної пригоди - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а обвинуваченою - з моменту отримання його копії.

Суддя