Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А
про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
29 вересня 2026 року 320/38220/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Балась Т.П., розглянувши в місті Києві у порядку письмового провадження заяву представника заявника ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану разом з позовною заявою ОСОБА_2 до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Генерального прокурора України (особи, яка виконує обов`язки Генерального прокурора України), Офісу Генерального прокурора, Ради прокурорів України про визнання дій протиправними та скасування рішення,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Генерального прокурора України (особи, яка виконує обов`язки Генерального прокурора України), Офісу Генерального прокурора, Ради прокурорів України з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Конкурсної комісії з організації та проведення конкурсу на адміністративні посади у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі від 01 вересня 2026 року, оформлене протоколом №4 від 01.09.2026 року.
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 04 вересня 2026 року №238 «Про дострокове припинення повноважень члена Конкурсної комісії з організації та проведення конкурсу на вакантні адміністративні посади в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, передбачені пунктами 1-3 частини третьої статті 39 Закону України Про прокуратуру».
- визнати протиправним та скасувати рішення Ради прокурорів України №120 від 07 вересня 2026 року «Про початок відбору особи до складу Конкурсної комісії».
- зобов`язати Генерального прокурора України (особу, яка виконує обов`язки Генерального прокурора України) вчинити дії, необхідні для відновлення становища ОСОБА_2 , яке існувало до видання наказу Генерального прокурора від 04 вересня 2026 року №23 8, та відновити його повноваження як члена Конкурсної комісії з організації та проведення конкурсу на адміністративні посади у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі
Також, позивачем разом з позовною заявою подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вчинити дії, необхідні для відновлення становища ОСОБА_2 , яке існувало до видання наказу Генерального прокурора від 04.09.2026 року №238 та відновити його повноваження, як члена Конкурсної комісії, до набрання законної сили судовим рішенням у справі зупинити дію наказу Генерального прокурора від 04 вересня 2026 року № 238 «Про дострокове припинення повноважень члена Конкурсної комісії з організації та проведення конкурсу на вакантні адміністративні посади в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, передбачені пунктами 1-3 частини третьої статті 39 Закону України Про прокуратуру».
Необхідність забезпечення позову обґрунтована тим, що рішення Конкурсної комісії з організації та проведення конкурсу на адміністративні посади у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі від 01 вересня 2026 року, оформлене протоколом №4 від 01.09.2026 року., на думку позивача, є протиправним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства. Позивач стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову може створити очевидну загрозу заподіяння до ухвалення рішення в даній справі шкоди правам та інтересам Позивача у випадку виконання вимог Рішення, що в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або поставить під сумнів ефективний захист з метою поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та доданні до неї матеріали, суд приходить до висновку, що у задоволені даної заяви слід відмовити, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням наведеного положення КАС України, розгляд заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України», в якому суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч. 1 ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Відповідно, розгляд заяв про забезпечення позову здійснюється з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд повинен пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У випадку звернення сторони з вимогою про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою вимогою та надати відповідні докази, які б підтверджували факт існування реальної загрози його правам, свободам та інтересам.
У контексті співмірності суди також повинні перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.
В той же час, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
З огляду на предмет спору, викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність заходів забезпечення позову, про які просить позивач, а отже й про відсутність підстав для їх застосування.
Однак, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосуються прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо «очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, при цьому, попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18, від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18, від 26.12.2019 у справі №640/13245/19, від 20.09.2021 у справі № 640/21076/20, від 27.05.2022 у справі № 640/30039/21 та у справі № 640/30039/21. Підстав для відступу від наведених висновків Верховного Суду суд не вбачає.
Вчинення дій, необхідні для відновлення становища ОСОБА_2 , яке існувало до видання наказу Генерального прокурора від 04.09.2026 року №238. та відновлення повноваження, як члена Конкурсної комісії, до набрання законної сили судовим рішенням у справі зупинення дії наказу Генерального прокурора від 04 вересня 2026 року № 238 «Про дострокове припинення повноважень члена Конкурсної комісії з організації та проведення конкурсу на вакантні адміністративні посади в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, передбачені пунктами 1-3 частини третьої статті 39 Закону України Про прокуратуру», яке є предметом оскарження у даному адміністративному позові, за своїм характером є вирішенням вказаного спору по суті, що не відповідає меті та завданням інституту заходів забезпечення позову.
Враховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав, які вказують на необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а відтак заява представника позивача Іорданової Ольги Василівни про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 241-243, 248 КАС України, суд -
у х в а л и в:
1. У задоволенні заяви представника заявника Іорданової Ольги Василівни про забезпечення позову про забезпечення позову - відмовити.
2. Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Балась Т.П.
Судове рішення № 140150875, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 29.09.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 320/38220/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: