Рішення № 140149409, 29.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокуСправа №160/17588/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Точка-М" (код ЄДРПОУ: 41986693, 49107, м. Дніпро, вул. Генерала Пушкіна, буд. 1) до Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 26510514, 49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

23.06.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Точка-М" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської міської ради, у якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради № 148/77 від 25.02.2026 року «Про відмову ТОВ «ТОЧКА-М» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по просп. Праці, 14В (Соборний район) по фактичному розміщенню торговельного павільйону», згідно клопотання ТОВ «ТОЧКА-М» від 10.11.2025 р. вх. № 36/1709;

- зобов`язати Дніпровську міську раду (код ЄДРПОУ: 26510514) надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0044 га, яка розташована за адресою: м. Дніпро, Соборний район, просп. Праці, 14В, по фактичному розміщенню будівлі підприємства торгівлі, для ведення комерційної діяльності приватного підприємця, згідно клопотання ТОВ «ТОЧКА-М» від 10.11.2025 р. вх. № 36/1709.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що є власником нерухомого майна будівлі підприємства торгівлі літ. А-1, загальною площею 27,0 кв.м., розташованої за адресою: м. Дніпро, просп. Праці, 14В. З метою оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розміщене належне йому нерухоме майно, ТОВ «ТОЧКА-М» звернулося до Дніпровської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0044 га.

Позивач вважає протиправним рішення Дніпровської міської ради від 25.02.2026 № 148/77 про відмову у наданні відповідного дозволу, оскільки зазначені у ньому підстави для відмови, на думку позивача, не відповідають вичерпному переліку підстав, визначених земельним законодавством, та не свідчать про невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам закону чи містобудівної документації. У зв`язку з цим позивач просить скасувати оскаржуване рішення та зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою. З урахуванням обставин, викладених у позові, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 30 червня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/17588/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 17.07.2026 року надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що наведена у спірному рішенні підстава для відмови , попри вичерпний характер відповідної норми, охоплює зокрема, невідповідність земельної ділянки вимогам чинних нормативно-правових актів у сфері містобудування, санітарно-захисних та охоронних зон інженерних мереж, червоних ліній вулиць, а також чинної містобудівної документації щодо суміжного використання території. Зокрема з покладених в основу спірного рішення матеріалів вбачається, що частина земельної ділнки розташована в межах червоної лінії проспекта Праці, а також земельна ділянка розташована в охоронних зонах мереж каналізації Д600 мм та газопроводу низького тиску Д-108 мм, а розміщений на ділянці об`єкт розташований безпосередньо на газопроводі середнього тиску Д=108 мм. Позивачем не надано дозвільних документів введення об`єкту до експлуатації. Посилання позивача на Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі № 160/6663/23, є безпідставним, оскільки вказана справа стосувалась іншого об`єкта , іншої земельної ділянки та іншого фактичного складу обставин.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОЧКА-М» є власником нерухомого майна, яке розміщене за адресою: м. Дніпро, проспект Праці, буд. 14В, та складається з: будівля підприємства торгівлі літ. А-1, загальною площею 27,0 кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна № 4 від 22.06.2021 року до статутного капіталу ТОВ «ТОЧКА-М», який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кобельницьким С.І., та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.06.2021 року (номер запису про право власності: 4262150).

27 листопада 2025 року ТОВ «ТОЧКА-М» звернулося до Дніпровської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0044 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, район Шевченківський, проспект Праці, будинок 14 В (чотирнадцять В) та на якій розміщена будівля: будівля підприємства торгівлі літ. А-1, загальною площею 27,0 кв.м, для ведення комерційної діяльності приватного підприємства.

Рішення Дніпровської міської ради від 25 лютого 2026 р. № 148/77 «Про відмову ТОВ «ТОЧКА-М» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по просп. Праці, 14 В (Соборний район) по фактичному розміщенню будівлі підприємства торгівлі».

Відповідач надав відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що наведена у спірному рішенні підстава для відмови , попри вичерпний характер відповідної норми, охоплює зокрема, невідповідність земельної ділянки вимогам чинних нормативно-правових актів у сфері містобудування, санітарно-захисних та охоронних зон інженерних мереж, червоних ліній вулиць, а також чинної містобудівної документації щодо суміжного використання території. Зокрема з покладених в основу спірного рішення матеріалів вбачається, що частина земельної ділнки розташована в межах червоної лінії проспекта Праці, а також земельна ділянка розташована в охоронних зонах мереж каналізації Д600 мм та газопроводу низького тиску Д-108 мм, а розміщений на ділянці об`єкт розташований безпосередньо на газопроводі середнього тиску Д=108 мм. Позивачем не надано дозвільних документів введення об`єкту до експлуатації. Посилання позивача на Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі № 160/6663/23, є безпідставним, оскільки вказана справа стосувалась іншого об`єкта , іншої земельної ділянки та іншого фактичного складу обставин.

ТОВ «ТОЧКА-М» вважає вищевказане рішення Дніпровської міської ради від 25.02.2026 р. за № 148/77 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, зокрема, зважаючи на те, що підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, які вказані у спірному рішенні, не передбачені у ст. 118 ЗК України, у зв`язку з чим звернулося до суду з вищезазначеним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також викладеним запереченням відповідача у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений статтею 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за документацією із землеустрою, звертається із заявою про надання дозволу на її розроблення до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган у межах своїх повноважень у місячний строк розглядає заяву та дає дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою та техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, законодавець встановив вичерпність підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою. Водночас це не означає, що орган місцевого самоврядування позбавлений права перевірити відповідність запропонованого місця розташування земельної ділянки вимогам містобудівної документації, законодавства у сфері земельних відносин, а також установленим обмеженням у використанні земель.

Отже, при вирішенні питання про надання дозволу підлягає встановленню саме відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законодавства та містобудівної документації, оскільки надання такого дозволу не є формальною процедурою та не може здійснюватися за наявності встановлених законом обмежень щодо використання відповідної території.

Судом встановлено, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення №148/77 від 25.02.2026 року були, зокрема, обставини щодо розташування частини земельної ділянки в межах червоних ліній проспекту Праці, розташування земельної ділянки в охоронних зонах інженерних мереж каналізації діаметром 600 мм та газопроводу низького тиску діаметром 108 мм, а також розташування належного позивачу об`єкта безпосередньо на газопроводі середнього тиску діаметром 108 мм.

При цьому наведені обставини за своїм змістом стосуються не питання наявності чи відсутності у позивача права власності на нерухоме майно, а відповідності місця розташування земельної ділянки вимогам містобудівної документації та встановленим обмеженням у використанні земель.

Відповідно до законодавчого визначення, червоні лінії є визначеними у містобудівній документації межами існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення. Містобудівна документація, у свою чергу, містить затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Таким чином, встановлення факту розташування частини запитуваної земельної ділянки в межах червоних ліній проспекту Праці є юридично значущою обставиною для вирішення питання щодо можливості її відведення, оскільки безпосередньо характеризує відповідність місця розташування земельної ділянки містобудівній документації.

Суд враховує доводи відповідача щодо розташування запитуваної земельної ділянки в охоронних зонах інженерних мереж.

Згідно з нормативним визначенням, охоронна зона об`єктів газорозподільної системи є територією, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності. Чинні правила безпеки передбачають, зокрема, обмеження щодо проведення земляних, будівельно-монтажних робіт та розміщення споруд у межах відповідних охоронних зон.

Отже, сам по собі факт наявності у позивача права власності на будівлю не усуває необхідності дотримання встановлених законом обмежень у використанні земельної ділянки та не створює безумовного права на формування земельної ділянки саме в заявлених позивачем межах.

Суд також бере до уваги, що предметом розгляду у цій справі є питання правомірності відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, а не питання остаточного оформлення права користування земельною ділянкою.

Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є лише початковою стадією процедури формування земельної ділянки та подальшого вирішення питання щодо її передачі у користування. Сам факт надання такого дозволу не означає автоматичного виникнення у заявника права користування земельною ділянкою.

У зв`язку з цим посилання позивача на те, що належність йому на праві власності нерухомого майна зумовлює обов`язок відповідача надати дозвіл, є необґрунтованим, оскільки таке право не є абсолютним та реалізується з урахуванням установлених законом обмежень щодо використання відповідної земельної ділянки.

Щодо посилання позивача на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 року у справі №160/6663/23, суд зазначає, що наведена судова справа не має преюдиційного значення для вирішення цього спору, оскільки відповідно до наведених у матеріалах справи обставин стосувалася іншого об`єкта нерухомості, іншої земельної ділянки та іншого фактичного складу правовідносин.

Водночас правова позиція, викладена у зазначеній постанові, щодо неприпустимості розширення передбаченого законом переліку підстав для відмови у наданні дозволу сама по собі не суперечить висновкам суду у цій справі. Навпаки, суд виходить із того, що наведені відповідачем обставини щодо червоних ліній та охоронних зон інженерних мереж за своєю правовою природою можуть охоплюватися передбаченою частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України підставою для відмови, а саме невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, нормативно-правових актів та містобудівної документації.

Суд не ототожнює наявність у позивача зареєстрованого права власності на нерухоме майно з правом на отримання земельної ділянки у будь-яких заявлених ним межах без урахування встановлених обмежень.

За таких обставин суд вважає, що оскаржуване рішення Дніпровської міської ради №148/77 від 25.02.2026 року прийняте в межах наданих відповідачу повноважень та за наявності передбаченої частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Доводи позивача про те, що зазначені у рішенні підстави не передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, суд відхиляє, оскільки до спірних правовідносин щодо надання юридичній особі земельної ділянки комунальної власності у користування застосуванню підлягають положення статті 123 Земельного кодексу України. Саме частина третя цієї статті визначає правові підстави для відмови у наданні відповідного дозволу юридичній особі.

З огляду на встановлені судом обставини, підстав для визнання протиправним та скасування рішення Дніпровської міської ради №148/77 від 25.02.2026 року не встановлено.

Суд також врахував клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, мотивоване тим, що у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа №904/739/26 за позовом Дніпровської міської ради до ТОВ «Точка-М» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, у якій вирішувалося питання щодо правомірності розміщення на спірній земельній ділянці належного позивачу об`єкта нерухомого майна.

З відкритих відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 року у справі № 904/739/26 позов Дніпровської міської ради задоволено повністю, зокрема суд вирішив за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЧКА-М" привести об`єкт за адресою: проспект Праці, м. Дніпро, до попереднього стану шляхом знесення будівлі підприємства торгівлі № 14В під літ. "А-1", загальною площею 27,0 кв. м" та припинити право володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЧКА М" відповідним правом на нерухоме майно - будівля підприємства торгівлі літ.А-1, загальною площею 27,0 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1192066812101), що розташована за адресою: м. Дніпро, проспект Праці, 14В.

Разом з тим зазначене рішення оскаржене в апеляційному порядку та справа №904/739/26 перебуває на розгляді Центрального апеляційного господарського суду. Відтак на момент розгляду цієї справи рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 року не набуло остаточного характеру, а тому не може бути покладене судом в основу висновку про припинення права власності позивача як про встановлену та остаточну обставину.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі в разі об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Суд зауважує, що наявність іншої судової справи не є безумовною підставою для зупинення провадження. Об`єктивна неможливість розгляду справи має місце тоді, коли наявні в іншій справі обставини перешкоджають суду самостійно встановити та оцінити обставини, які є предметом доказування у цій справі.

У цьому випадку предметом спору є правомірність рішення Дніпровської міської ради №148/77 від 25.02.2026 року про відмову ТОВ «ТОЧКА-М» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також наявність правових підстав для зобов`язання відповідача надати такий дозвіл.

Отже, суд має надати оцінку правомірності рішення відповідача саме станом на момент його прийняття 25.02.2026 року, виходячи з фактичних обставин, які існували на цей момент, та доказів, поданих учасниками справи.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 року прийнято після ухвалення оскаржуваного у цій справі рішення Дніпровської міської ради та на момент розгляду цієї справи не набрало законної сили.

За таких обставин суд не вбачає об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до завершення апеляційного перегляду справи №904/739/26, а тому підстави для зупинення провадження, передбачені пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України, відсутні.

Суд бере до уваги сам факт існування спору у справі №904/739/26 як обставину, що має значення для оцінки доводів сторін щодо правового статусу об`єкта нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці.

Водночас суд не може покласти в основу висновку про припинення права власності позивача на зазначений об`єкт виключно рішення суду першої інстанції у справі №904/739/26, оскільки це рішення оскаржується та остаточна правова оцінка відповідних обставин апеляційним судом на момент розгляду цієї справи не надана.

Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення відповідача, суд виходить із того, що відповідно до частини третьої статті 123 Земельного кодексу України підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також містобудівної документації та іншої документації із землеустрою, затвердженої у встановленому законом порядку.

При цьому обов`язок доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, саме Дніпровська міська рада повинна довести суду належними, допустимими та достовірними доказами існування на момент прийняття рішення №148/77 від 25.02.2026 року обставин, які відповідно до частини третьої статті 123 Земельного кодексу України могли бути законною підставою для відмови позивачу.

У відзиві відповідач посилається на розташування частини земельної ділянки в межах червоних ліній проспекту Праці, наявність охоронних зон інженерних мереж каналізації та газопроводу, а також на розташування об`єкта нерухомого майна безпосередньо на газопроводі середнього тиску.

Проте матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували наведені відповідачем обставини саме щодо земельної ділянки орієнтовною площею 0,0044 га, яку позивач просив відвести відповідно до поданого ним клопотання.

Зокрема, відповідач не надав суду відповідної містобудівної документації, графічних матеріалів, актуальної топографо-геодезичної зйомки, документів щодо встановлення червоних ліній проспекту Праці, документів, які визначають межі охоронних зон відповідних інженерних мереж, або інших доказів, які б дозволили суду перевірити обґрунтованість наведених у відзиві тверджень.

Посилання відповідача у відзиві на наявність відповідних обмежень без подання доказів їх існування, меж та поширення на заявлену позивачем земельну ділянку не є достатнім для висновку про доведеність правомірності оскаржуваного рішення.

Водночас зазначена обставина не зумовлює автоматичного задоволення позову.

Суд звертає увагу, що позивач просить не лише скасувати рішення Дніпровської міської ради, а й зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо конкретної земельної ділянки.

Такий спосіб захисту може бути застосований судом лише за умови встановлення того, що на момент звернення позивача та прийняття відповідачем оскаржуваного рішення відсутні передбачені законом перешкоди для надання відповідного дозволу, а суб`єкт владних повноважень не мав іншого правомірного варіанту поведінки.

Разом з тим у цій справі судом встановлено існування судового спору щодо самого об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, яку позивач просить сформувати, а також наявність рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 року, яким вирішено питання про знесення цього об`єкта та припинення права позивача на нього. Хоча зазначене рішення не набрало законної сили, сам факт наявності такого спору свідчить про існування правової невизначеності щодо об`єкта, для обслуговування якого позивач просить надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

За встановлених у цій справі обставин суд не має достатніх правових підстав для висновку про те, що відповідач був зобов`язаний саме надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою, а не здійснити додаткову перевірку відповідності заявленого місця розташування земельної ділянки вимогам земельного та містобудівного законодавства.

Суд не погоджується з доводами відповідача в тій частині, в якій той фактично ототожнює наявність спору щодо нерухомого майна з остаточним припиненням права власності позивача, оскільки відповідне питання на момент розгляду цієї справи остаточно не вирішене.

Таким чином, доводи відповідача щодо правового статусу нерухомого майна не можуть самі по собі бути покладені в основу висновку про правомірність оскаржуваного рішення. Водночас сукупність встановлених обставин не дає суду підстав для висновку про наявність у позивача безумовного права на отримання дозволу та, відповідно, для зобов`язання Дніпровської міської ради вчинити саме такі дії.

З огляду на наведене суд робить висновок, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно достатті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Точка-М" (код ЄДРПОУ: 41986693, 49107, м. Дніпро, вул. Генерала Пушкіна, буд. 1) до Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 26510514, 49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Судовий збір не розподіляється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук