Рішення № 140149060, 28.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокуСправа №160/31431/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2025р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:

- визнати бездіяльність відповідача щодо не зарахування стажу його роботи з 02.07.1984р. по 19.03.1991р. у Тиндинському автотранспортному підприємстві, в місцевості, прирівняної до району Крайньої Півночі, із розрахунку як один рік роботи за один рік шість місяців протиправною та зобов`язати відповідача зарахувати цей стаж із розрахунку із розрахунку як один рік роботи за один рік шість місяців; здійснити перерахунок призначеної позивачеві пенсії з дати призначення, а саме з 23.10.2023р.;

- визнати бездіяльність відповідача щодо не зарахування при обчисленні розміру пенсії позивача за віком заробітної плати за період його роботи з 02.07.1984р. по 19.03.1991р., яка підтверджена Архівною довідкою про заробітну плату №04-12/914-ш від 20.05.2019р., виданою Муніціпальною бюджетною установою "Архів" м. Тинди, розташованою на території російської федерації - протиправною; зобов`язати відповідача зарахувати вказану заробітну плату при обчисленні розміру пенсії позивача за віком та здійснити перерахунок пенсії з дати призначення, а саме з 23.10.2023р.;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування періоду роботи позивача з 04.12.1981р. по 06.01.1982р. згідно записів його трудової книжки НОМЕР_1 та зобов`язати відповідача вчинити певні дії, а саме: зарахувати цей період його роботи до загального страхового стажу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з жовтня 2023 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На звернення позивача від 24.09.2025р. щодо врахування архівної довідки про заробітну плату №04-12/914-ш від 20.05.2019, листом від 16.10.2025р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що довідка про заробітну плату видана російською федерацією, враховуючи неможливість надання уточнюючих документів та / або проведення перевірки документів за періоди роботи на підприємствах, установах, організаціях, які розміщуються в росії, при зарахуванні до страхового стажу періодів роботи та інших документів на таких територіях не враховуються. Окрім того, як зазначає позивач, із зазначеним листом він отримав розрахунок свого страхового стажу, з якого довідався, що період його роботи з 02.07.1984 по 19.03.1991 у Тиндинському автотранспортному підприємстві, в місцевості прирівняної до району Крайньої Півночі, зарахований до загального стажу без застосування пільгового обчислення, а також і до трудового стажу не враховано період роботи з 04.12.1981 по 06.01.1982 згідно записів трудової книжки. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, а тому звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на рішення Європейського Суду з прав людини та постанови Верховного Суду.

Ухвалою суду від 15.12.2025р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач на виконання вимог наведеної ухвали, відзиву на позов у встановлений ухвалою строк суду не надав, ухвалу від 15.12.2025р. та позов з додатками відповідач отримав 16.12.2025р. та 31.10.2025р. відповідно в свій електронний кабінет згідно до вимог ст.ст. 18, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому останній вважається повідомленим належним чином з урахуванням наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до положень ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 28.09.2026р. було продовжено строк розгляду даної справи до 28.09.2026р.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається судом 28.09.2026р. в межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у справі.

23.10.2023р. ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, до якої доучив зокрема трудову книжку та довідку про заробітну плату №04-12/914-ш, що підтверджується змістом копій відповідної заяви, розписки-повідомлення та не заперечується учасниками справи.

На підставі наведеної заяви, з 23.10.2023р. ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком, що підтверджується копією рішення про призначення пенсії від 03.11.2023р.

Разом з тим, при обчисленні пенсії позивачеві не було враховано додану позивачем архівну довідку про заробітну плату №04-12/914-ш від 20.05.2019, а також до трудового стажу позивача не було зараховано період роботи з 04.12.1981 по 06.01.1982 згідно записів трудової книжки, а період роботи з 02.07.1984 по 19.03.1991 в місцевості прирівняної до району Крайньої Півночі, зарахований в одинарному розмірі, тобто, без застосування пільгового обчислення, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями листа відповідача від 16.10.2025 та розрахунку стажу.

На звернення позивача від 24.09.2025р. щодо врахування архівної довідки про заробітну плату №04-12/914-ш від 20.05.2019, листом від 16.10.2025р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що довідка про заробітну плату видана російською федерацією, враховуючи неможливість надання уточнюючих документів та / або проведення перевірки документів за періоди роботи на підприємствах, установах, організаціях, які розміщуються в росії, при зарахуванні до страхового стажу періодів роботи та інших документів на таких територіях не враховуються, що підтверджується змістом копії відповідного листа.

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з бездіяльністю відповідача: щодо не зарахування стажу його роботи з 02.07.1984р. по 19.03.1991р. у Тиндинському автотранспортному підприємстві, в місцевості, прирівняної до району Крайньої Півночі, із розрахунку як один рік роботи за один рік шість місяців; щодо не зарахування при обчисленні розміру пенсії позивача за віком заробітної плати за період його роботи з 02.07.1984р. по 19.03.1991р., яка підтверджена Архівною довідкою про заробітну плату №04-12/914-ш від 20.05.2019р., виданою Муніціпальною бюджетною установою "Архів" м. Тинди, розташованою на території російської федерації; щодо не зарахування періоду роботи позивача з 04.12.1981р. по 06.01.1982р. згідно записів його трудової книжки НОМЕР_1 , у зв`язку з чим позивач просить захистити його порушені права шляхом визнання такої бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання відповідача: зарахувати стаж з 02.07.1984р. по 19.03.1991р. із розрахунку із розрахунку як один рік роботи за один рік шість місяців та здійснити перерахунок призначеної позивачеві пенсії з дати призначення, а саме з 23.10.2023р.; зарахувати вказану заробітну плату при обчисленні розміру пенсії позивача за віком та здійснити перерахунок пенсії з дати призначення, а саме з 23.10.2023р.; зарахувати період його роботи з 04.12.1981р. по 06.01.1982р. до загального страхового стажу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058).

Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Абзацом 1 ч.4 ст.24 Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1, п.2, п.3 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993р. Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 №1908-VII "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Підпунктом "д" пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за дин рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Згідно з пунктом 1, 2 Розділу 1 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Президії Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 16.12.67 №530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.60 "Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" і від 26.09.67 "Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

Відповідно до пункту 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590, робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 1 березня 1960 року зараховується в стаж в полуторному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Системний аналіз вказаних положень дає підстави для висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин:

1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;

2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10.02.1960 та від 29.09.1967 та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Окрім того, частиною 1 статті 40 Закону №1058 встановлено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9, 14, 15 і 16 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Аналіз вказаних норм, свідчить про те, що для обчислення пенсії враховується зокрема заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Так, як встановлено судом з матеріалів справи, у період з 04.12.1981 по 06.01.1982 ОСОБА_1 працював на Автобазі №17 м. Кривий Ріг, що підтверджується копією трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 03.12.1981р., наявною у справі.

Разом з тим, наведений період роботи не було зараховано відповідачем до стажу роботи позивача, який зараховується для призначення пенсії за віком відповідно до ст.62 Закону України Про пенсійне забезпечення (на підставі записів у трудовій книжці).

Інформації щодо причин не зарахування такого стажу матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

Так, у спірний період роботи позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях Державного комітету СРСР по труду та соціальним питанням від 20.06.1974р. №162 (далі Інструкція №162).

Відповідно до пункту 1 Інструкції №162 (далі мовою оригіналу): «Трудовая книжка является основным документом о трудовой деятельности рабочих и служащих. Трудовые книжки ведутся на всех рабочих и служащих государственных, кооперативных и общественных предприятий, учреждений и организаций*, проработавших свыше 5 дней, в том числе на сезонных и временных работников, а также на нештатных работников при условии, если они подлежат государственному социальному страхованию.».

Відповідно до п.2.3. Інструкції №162 (далі мовою оригіналу): «Все записи в трудовой книжке о приеме на работу, переводе на другую постоянную работу или увольнении, а также о награждениях и поощрениях вносятся администрацией предприятия после издания приказа (распоряжения), но не позднее недельного срока, а при увольнении - в день увольнения и должны точно соответствовать тексту приказа (распоряжения).».

Згідно п.2.5. Інструкції №162 (далі мовою оригіналу): «В случае выявления неправильной или неточной записи сведений о работе, переводе на другую постоянную работу, о награждениях и поощрениях и др. исправление производится администрацией того предприятия, где была внесена соответствующая запись. Администрация по новому месту работы обязана оказать работнику в этом необходимую помощь.».

Тобто, враховуючи вищенаведені норми, можна дійти висновку, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто працівником, більше того, недоліки її заповнення не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу.

При цьому, слід зазначити, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Вказана правова позиція узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 24.05.2018р. у справі №490/12392/16-а та від 29.03.2019р. у справі №548/2056/16-а.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що за умови надання позивачем до пенсійного органу трудової книжки НОМЕР_1 від 03.12.1981р., яка підтверджує факт роботи позивача за не зарахований період, а також і з урахуванням повноважень пенсійного органу щодо надання допомоги особам в одержанні відсутніх для призначення пенсії документів, пенсійним органом протиправно не було зараховано до загального страхового стажу позивача вищенаведений спірний період його роботи.

Також і роблячи такі висновки, суд враховує правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 28.01.2025 у справі № 300/8132/23 в частині здійснення належної перевірки достовірності записів про трудову діяльність позивача, що зазначені в трудовій книжці, відповідно до положення Порядку № 637, що не було зроблено відповідачем, таких доказів матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надані.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім того, зокрема у період з 02.07.1984р. по 31.12.1990р. ОСОБА_1 працював в Тиндинському АТП в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі, що підтверджується копіями трудової книжки позивача та архівної довідки про заробітну плату №04-12/914-ш від 20.05.2019, виданої Муніципальною бюджетною установою «Архів м. Тинди», наявними у справі.

Згідно Переліку районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.60 і від 26.09.67 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10.11.67, Амурська область віднесена до районів, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Отже, місцевість, де працював позивач у спірний період, відносилась до районів, прирівняних до районів Крайньої Півночі і факт роботи позивача в такій місцевості у період з 02.07.1984 по 31.12.1990 підтверджено записом у його трудовій книжці.

В той час, як вбачається з розрахунку стажу форми РС право період роботи позивача з 02.07.1984 по 31.12.1990р. зараховано до страхового стажу не в кратному обчисленні.

Таким чином, відповідачем протиправно не враховано до страхового стажу період періоду роботи позивача 02.07.1984 по 31.12.1990р. в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у пільговому обчислені один рік роботи за один рік і шість місяців.

Наведені висновки узгоджуються із позицією Третього апеляційного адміністративного суду, викладеною у його постанові від 25.08.2026р. у справі №160/20784/25.

Також і при обчисленні пенсії позивачеві не було враховано додану позивачем архівну довідку про заробітну плату №04-12/914-ш від 20.05.2019.

На звернення позивача від 24.09.2025р. щодо врахування архівної довідки про заробітну плату №04-12/914-ш від 20.05.2019, листом від 16.10.2025р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що довідка про заробітну плату видана російською федерацією, враховуючи неможливість надання уточнюючих документів та / або проведення перевірки документів за періоди роботи на підприємствах, установах, організаціях, які розміщуються в росії, при зарахуванні до страхового стажу періодів роботи та інших документів на таких територіях не враховуються, що підтверджується змістом копії відповідного листа.

Разом з тим, викладені у листі від 16.10.2025р. підстави для неврахування для обчислення пенсії заробітної плати згідно архівної довідки №04-12/914-ш від 20.05.2019, є протиправними, виходячи з наступного.

Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

За приписами ч.2 ст.4 Закону №1058 визначено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно ч.2 ст.10 Закону України "Про зайнятість населення" встановлено, що права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, яка була чинною на момент роботи позивача у спірний період (1986 1991 роки) пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.

Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.

З огляду на викладене, цією Угодою від 13.03.1992 визначено, що обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Щодо припинення з 19.06.2023 Україною участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 року" від 29.11.2022 №1328, то суд звертає увагу на те, що згідно статей 9, 58 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відтак, враховуючи положення статей 9, 58 Конституції України, тільки з дати припинення в участі в Угоді від 13.03.1992 ця Угода не враховується, при цьому нормативно-правові акти про вихід з вказаної Угоди не мають зворотної дії в часі, тому не можуть поширюватися на стаж, набутий в період її чинності.

Враховуючи вищевикладене, за умови зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 02.07.1984 по 19.03.1991 (що підтверджується розрахунком стажу позивача), тобто, період роботи в рф до 19.06.2023 року, то підлягає і врахуванню при обчисленні пенсії позивачеві його заробіток за такий період його роботи, отримання якого підтверджується архівною довідкою про заробітну плату №04-12/914-ш від 20.05.2019, виданою Муніципальною бюджетною установою «Архів м. Тинди».

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду ані відзиву на позов, ані жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність бездіяльності відповідача: щодо не зарахування стажу його роботи з 02.07.1984р. по 31.12.1990р. у Тиндинському автотранспортному підприємстві, в місцевості, прирівняної до району Крайньої Півночі, із розрахунку як один рік роботи за один рік шість місяців; щодо не зарахування при обчисленні розміру пенсії позивача за віком заробітної плати за період його роботи з 02.07.1984р. по 19.03.1991р., яка підтверджена Архівною довідкою про заробітну плату №04-12/914-ш від 20.05.2019р., виданою Муніціпальною бюджетною установою «Архів м. Тинди»; щодо не зарахування періоду роботи позивача з 04.12.1981р. по 06.01.1982р. згідно записів його трудової книжки НОМЕР_1 , враховуючи норми вищенаведеного законодавства, обставин встановлених судом та з урахуванням численних правових позицій Верховного Суду зі спірного питання.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність бездіяльності відповідача: щодо не зарахування стажу його роботи з 02.07.1984р. по 31.12.1990р. у Тиндинському автотранспортному підприємстві, в місцевості, прирівняної до району Крайньої Півночі, із розрахунку як один рік роботи за один рік шість місяців; щодо не зарахування при обчисленні розміру пенсії позивача за віком заробітної плати за період його роботи з 02.07.1984р. по 19.03.1991р., яка підтверджена Архівною довідкою про заробітну плату №04-12/914-ш від 20.05.2019р., виданою Муніціпальною бюджетною установою «Архів м. Тинди»; щодо не зарахування періоду роботи позивача з 04.12.1981р. по 06.01.1982р. згідно записів його трудової книжки НОМЕР_1 , суд приходить до висновку, що відповідач, допустивши наведену бездіяльність, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, суд приходить до висновку, що така бездіяльність відповідача, порушує право позивача на належне пенсійне забезпечення, яке підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача: щодо не зарахування стажу його роботи з 02.07.1984р. по 31.12.1990р. у Тиндинському автотранспортному підприємстві, в місцевості, прирівняної до району Крайньої Півночі, із розрахунку як один рік роботи за один рік шість місяців; щодо не зарахування при обчисленні розміру пенсії позивача за віком заробітної плати за період його роботи з 02.07.1984р. по 19.03.1991р., яка підтверджена Архівною довідкою про заробітну плату №04-12/914-ш від 20.05.2019р., виданою Муніціпальною бюджетною установою «Архів м. Тинди»; щодо не зарахування періоду роботи позивача з 04.12.1981р. по 06.01.1982р. згідно записів його трудової книжки НОМЕР_1 , у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню частково з урахуванням повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також і слід зобов`язати відповідача: зарахувати до загального страхового стажу позивача період роботи з 04.12.1981р. по 06.01.1982р. згідно записів його трудової книжки НОМЕР_1 , у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії починаючи з 23.10.2023р. та з урахуванням виплачених сум; зарахувати до загального страхового стажу позивача період роботи з 02.07.1984р. по 31.12.1990р. у Тиндинському автотранспортному підприємстві, в місцевості, прирівняній до району Крайньої Півночі, із розрахунку як один рік роботи за один рік шість місяців, у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії починаючи з 23.10.2023р. та з урахуванням виплачених сум; провести перерахунок та виплату пенсії позивачеві з урахуванням заробітної плати за період з 02.07.1984р. по 19.03.1991р. згідно Архівної довідки про заробітну плату №04-12/914-ш від 20.05.2019р., виданої Муніціпальною бюджетною установою «Архів м. Тинди», починаючи з 23.10.2023р. та з урахуванням виплачених сум, враховуючи те, що судом встановлено протиправність бездіяльності відповідача щодо не зарахування таких періодів роботи та заробітної плати і належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005р. (остаточне) у справі «Кечко проти України» зазначив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Також і у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі Чуйкіна проти України констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що зобов`язання відповідача: зарахувати до загального страхового стажу позивача період роботи з 04.12.1981р. по 06.01.1982р. згідно записів його трудової книжки НОМЕР_1 , у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії починаючи з 23.10.2023р. та з урахуванням виплачених сум; зарахувати до загального страхового стажу позивача період роботи з 02.07.1984р. по 31.12.1990р. у Тиндинському автотранспортному підприємстві, в місцевості, прирівняній до району Крайньої Півночі, із розрахунку як один рік роботи за один рік шість місяців, у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії починаючи з 23.10.2023р. та з урахуванням виплачених сум; провести перерахунок та виплату пенсії позивачеві з урахуванням заробітної плати за період з 02.07.1984р. по 19.03.1991р. згідно Архівної довідки про заробітну плату №04-12/914-ш від 20.05.2019р., виданої Муніціпальною бюджетною установою «Архів м. Тинди», починаючи з 23.10.2023р. та з урахуванням виплачених сум, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не зарахування стажу його роботи з 01.01.1991р. по 19.03.1991р. із розрахунку як один рік роботи за один рік шість місяців протиправною та зобов`язати відповідача зарахувати цей період у пільговому обчисленні, оскільки Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за період роботи починаючи з 01.01.1991р.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанцій №0232-3423-5628-4276 від 28.10.2025р. та №4116-9109-0193-0682 від 05.12.2025р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3028 грн. 00 коп. (3633,60 грн./6)*5.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 04.12.1981р. по 06.01.1982р. згідно записів його трудової книжки НОМЕР_1 .

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 02.07.1984р. по 31.12.1990р. у Тиндинському автотранспортному підприємстві, в місцевості, прирівняної до району Крайньої Півночі, із розрахунку як один рік роботи за один рік шість місяців.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 за віком заробітної плати за період його роботи з 02.07.1984р. по 19.03.1991р., яка підтверджена Архівною довідкою про заробітну плату №04-12/914-ш від 20.05.2019р., виданою Муніціпальною бюджетною установою «Архів м. Тинди».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з 04.12.1981р. по 06.01.1982р. згідно записів його трудової книжки НОМЕР_1 , у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії починаючи з 23.10.2023р. та з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з 02.07.1984р. по 31.12.1990р. у Тиндинському автотранспортному підприємстві, в місцевості, прирівняній до району Крайньої Півночі, із розрахунку як один рік роботи за один рік шість місяців, у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії починаючи з 23.10.2023р. та з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) з урахуванням заробітної плати за період з 02.07.1984р. по 19.03.1991р. згідно Архівної довідки про заробітну плату №04-12/914-ш від 20.05.2019р., виданої Муніціпальною бюджетною установою «Архів м. Тинди», починаючи з 23.10.2023р. та з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва