Рішення № 140148831, 29.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 вересня 2026 р. Справа № 120/10529/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області про: визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує на протиправність рішення відповідача від 29.01.2025 №025350011152 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу - 21 рік.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач позовні вимоги не визнає. Зазначено, що за результатами розгляду заяви Позивача про призначення пенсії та документів, доданих до заяви, встановлено, що під час призначення пенсії за віком до страхового стажу не було зараховано такі періоди роботи, зазначені у трудовій книжці НОМЕР_1 від 16.02.1981:

з 24.08.1983 по 21.05.1987 - у зв`язку з тим, що запис про звільнення не засвідчений печаткою підприємства, що, на думку Відповідача, не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58;

у колгоспі «Україна» за договором - з 12.04.1991 по 01.10.1991 - у зв`язку з тим, що для зарахування зазначеного періоду необхідно надати договір з метою визначення його виду та характеру виконуваних робіт. Крім того, зазначено про відсутність підстав для внесення запису про звільнення. Договір Позивачем не надано.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань наявна інформація про державну реєстрацію Позивача як фізичної особи - підприємця у період з 19.05.2006 по 28.07.2014. Період здійснення підприємницької діяльності зараховано до страхового стажу частково на підставі наявних у реєстрі застрахованих осіб даних про нарахування доходу та сплату страхових внесків.

Страховий стаж Позивача становить 13 років 03 місяці 06 днів.

З урахуванням викладеного Позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком за заявою від 21.01.2025 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 29.01.2025 № 025350011152 про відмову Позивачу у призначенні пенсії за віком є, на думку Відповідача, правомірним та законним, прийнятим у межах повноважень, у спосіб та відповідно до вимог чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

21.01.2025 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Заяву передано на розгляд за принципом екстериторіального до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та за результатами розгляду прийнято рішення від 29.01.2025 №0253500011152 про відмову у призначенні пенсії.

У рішенні вказано, що під час призначення пенсії за віком до страхового стажу не було зараховано такі періоди роботи, зазначені у трудовій книжці НОМЕР_1 від 16.02.1981:

з 24.08.1983 по 21.05.1987 - у зв`язку з тим, що запис про звільнення не засвідчений печаткою підприємства;

у колгоспі «Україна» за договором - з 12.04.1991 по 01.10.1991 - у зв`язку з тим, що для зарахування зазначеного періоду необхідно надати договір з метою визначення його виду та характеру виконуваних робіт. Крім того, зазначено про відсутність підстав для внесення запису про звільнення. Договір Позивачем не надано.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань наявна інформація про державну реєстрацію Позивача як фізичної особи - підприємця у період з 19.05.2006 по 28.07.2014. Період здійснення підприємницької діяльності зараховано до страхового стажу частково на підставі наявних у реєстрі застрахованих осіб даних про нарахування доходу та сплату страхових внесків.

Непогоджуючись із рішенням відповідача позивачка звернулася до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 9 Закону України №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно ч.1 ст. 26 Закону № 1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Як слідує з оскаржуваного рішення, саме відсутність необхідного стажу стала підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком.

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

До стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв (частина перша статті 56 Закону № 1788-XII).

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вимоги до заповнення трудових книжок викладені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджено Наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58), Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Державного комітету Ради міністрів СРСР з питань праці заробітної плати від 20.06.1974 р. № 162 (далі - Інструкція № 162), які діяли в спірний період.

Відповідно до Інструкції № 58 та Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.

Як встановлено судом з матеріалів справи, спірним рішенням до загального страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 24.08.1983 по 21.05.1987, оскільки у записі про звільнення відсутні печатка підприємства, а також період роботи з 12.04.1991 по 01.10.1991, оскільки для зарахування вказаного періоду необхідно надати договір, а також, відсутні підстави внесення запису про звілнення.

Суд зауважує, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, а саме відомості про підприємство, дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дані про реквізити наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи; ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

У свою чергу згідно з вимогами статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

При цьому відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до підприємств, у яких працював позивач, або архівних установ для отримання відомостей щодо спірного періоду роботи позивача.

Також відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.

Відтак, необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу позивачки періоди роботи з 24.08.193 по 21.05.1987 та з 12.04.1991 по 01.10.1991.

Враховуючи, що позивачка оскаржуючи рішення про відмову у призначенні їй пенсії вказує на неможливість перекладання на неї тягаря доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначення у трудовій книжці, відтак не підлягають дослідженню в межах даного спору періоди здійснення позивачкою підприємницької діяльності.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №025350011152 від 29.01.2025 є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення страхового стажу позивача.

Враховуючи, що пенсійним органом не була надана оцінка усьому періоду трудової діяльності позивачки, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 21.01.2025 з урахуванням висновків суду.

Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд вважає необхідним у відповідності до вимог статті 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду країни в Миколаївській області №025350011152 від 29.01.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 24.08.1983 по 21.05.1987 та з 12.04.1991 по 01.10.1991 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.02.1981.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.01.2025 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управлінняПенсійного фонду України в Миколаївській області (54008, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, код ЄДРПОУ 13844159)

Суддя Комар Павло Анатолійович