Рішення № 140148830, 29.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 вересня 2026 р. Справа № 120/3920/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про: визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність прийнятого ГУ ПФУ у Вінницькій області рішень від 21.03.2026 №905140148310.

Тому, з метою зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді відставці згідно із довідками ТУ ДСА у Вінницькій області , починаючи з 01.01.2021, позивач звернувся до суду.

Ухвалою судді Слободянюка М.В. відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання відзиву.

Скориставшись своїм процесуальним правом відповідач подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечує. По суті спору відповідач вказав, що ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-ІХ передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, становить 2102,00 грн, тобто на рівні 2020 року. Отже зміни розміру складових суддівської винагороди суддів, який працює на відповідній посаді не відбулося.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та відзиву, встановив такі обставини.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Вінницькій області на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2024 у справі №120/751/24 позивачу видано довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021, станом на 01.01.2022, 01.01.2023.

14.03.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2021 на підставі вказаних довідок.

З урахуванням принципу екстериторіальності розгляд заяви здійснено ГУ ПФУ в Донецькій області, яким прийнято рішення від 21.03.2026 №905140148310 про відмову в проведенні перерахунку, оскільки згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-ІХ, у 2021-2023 роках прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, становить 2102,00 грн, тобто на рівні 2020 року. Отже зміни розміру складових суддівської винагороди суддів, який працює на відповідній посаді з 01.01.2021 не відбулося.

Позивач не погоджується з прийнятими рішенням відповідача-2, вважає його протиправним, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За статтею 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року № 1402-VIII (тут і далі Закон № 1402-VIII у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

За частинами першою, другою статті 135 цього Закону, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

За пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до частин третьою і четвертою статті 142 цього Закону, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 1 Закону України Про прожитковий мінімум від 15.07.1999 року № 966-XIV (тут і далі Закон № 966-XIV у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

За частиною третьою статті 4 цього Закону, прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Разом із тим, суд вказує на те, що стаття 7 законів про Державний бюджет України на відповідні роки встановлювала як загальний прожитковий мінімум для працездатних осіб, так і окремий показник для визначення базового розміру посадового окладу судді: у Законі України Про Державний бюджет України на 2021 рік № 1082-IX окремий показник 2102 грн; у Законі України Про Державний бюджет України на 2022 рік № 1928-IX також показник 2102 грн; у Законі України Про Державний бюджет України на 2023 рік № 2710-IX загальний прожитковий мінімум для працездатних осіб 2684 грн та окремий показник для судді 2102 грн; у Законі України Про Державний бюджет України на 2024 рік № 3460-IX загальний прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028 грн та окремий показник для судді 2102 грн; у Законі України Про Державний бюджет України на 2025 рік № 4059-IX загальний прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028 грн та окремий показник для судді 2102 грн.

Отже, суд зазначає, що нормативна колізія, яка стала підставою для оскаржуваного рішення відповідача 1, полягає у співвідношенні пункту 1 частини третьої статті 135 та частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII із статтею 7 законів про Державний бюджет України на відповідні роки.

Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення відповідача 1, суд виходить із того, що суд не підміняє собою суб`єкта владних повноважень і не оцінює спірний акт за мотивами, які не були покладені в його основу на момент прийняття.

Тому суд перевіряє це рішення лише з тих причин, які реально були наведені відповідачем 1 при відмові позивачу, а саме: відсутність підстав для перерахунку через застосування показника 2102 грн.

Так, після прийняття відповідачем 1 оскаржуваного рішення, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду постановою від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25, провадження № К/990/40316/25, сформулював правовий висновок саме щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зокрема, Верховний Суд: відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.11.2025 у справі № 520/32171/24; дійшов висновку, що для обчислення та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 1 січня відповідного року, а не спеціальна розрахункова величина 2102 грн, визначена законами про Державний бюджет.

Згідно із частиною п`ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому саме правовий висновок, сформований Верховним Судом у справі № 200/2309/25, на думку суду, є визначальним для вирішення справи № 600/5575/25-а.

Зокрема, суд враховує, що на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідач 1 виходив із протилежного правового підходу.

Проте завдання суду полягає не в тому, щоб підтвердити будь-яку з наявних у момент прийняття рішення правових позицій органу, а в тому, щоб перевірити, чи відповідає оспорюване рішення вимогам закону.

З огляду на врахування судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25, суд доходить висновку, що мотив, покладений в основу оскаржуваного рішення відповідача 1, є помилковим, а саме рішення не відповідає вимогам частини другої статті 19 Конституції України, частини другої статті 2 КАС України, частин першої, другої, пункту 1 частини третьої статті 135 та частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII.

При цьому, посилання відповідача 2 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 не змінює цього висновку, оскільки для цієї справи вирішальним є прямо релевантний для аналогічних спірних правовідносин висновок палати Касаційного адміністративного суду у справі № 200/2309/25, який стосується саме перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду.

Отже, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 21.03.2025 є обґрунтованою.

Щодо другої позовної вимоги позивача, то необхідно зазначити про таке.

Відповідно до змісту п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання рішення суду має забезпечувати можливість його примусового виконання без повторного звернення до суду.

У справах, де закон не залишає органу дискреції (вільного розсуду), а встановлює чіткий алгоритм дій, суд має право та обов`язок зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.

У даній справі: правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці вже встановлені судом; обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці на підставі належних довідок є технічною дією, що здійснюється за чітким алгоритмом передбаченим законодавством України і не містить елементів дискреції.

Обмеження способу захисту лише скасуванням рішення (без зобов`язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) змусило б позивача знову звертатися до оргінів ПФУ, а потім, у разі нової відмови, знову до суду, що суперечить як принципу ефективності судового захисту, так і наведеним вище правовим позиціям Верховного Суду.

З огляду на те, що оспорювані рішення приймалися за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, саме цей орган є належним суб`єктом владних повноважень, на якого має бути покладено обов`язок усунути наслідки протиправного рішення, у тому числі шляхом здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .

Тому суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту у цій справі є не лише скасування рішень ГУ ПФУ в Донецькій області, а й зобов`язання саме ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 : з 01.01.2021 на підставі довідок ТУ ДСА у Вінницькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Із приводу зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , то суд вказує на таке.

Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Саме це рішення є предметом оскарження у цій справі, і саме воно зумовило порушення права позивача на зазначений вище перерахунок.

Водночас, на момент розгляду справи судом ГУ ПФУ у Вінницькій області перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не здійснений.

Як зазначено вище, суд у цьому рішенні суду визнає протиправним та скасовує оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Донецькій області та зобов`язує ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 : з 01.01.2021 на підставі довідкок ТУ ДСА у Вінницькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Суд зазначає, що виплата позивачу перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці пенсійним органом, у якому на обліку перебуває позивач, є наступним етапом реалізації зазначеного перерахунку а також цього рішення суду в порядку, визначеному главою 11 Кодексу адміністративного судочинства України та Законом України «Про виконавче провадження».

У той же час, станом на час ухвалення цього рішення суду відсутній самостійний спір щодо неправомірної відмови або бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області або іншого пенсійного органу, у якому на обліку перебуває позивач, саме у частині виплати вже перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу, оскільки такий перерахунок, на виконання цього рішення суду, ГУ ПФУ в Донецькій області ще не проводився.

Відповідно до змісту статей 2, 5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України суд здійснює захист порушеного права шляхом застосування способу захисту, який відповідає характеру спірних правовідносин та є необхідним і достатнім для відновлення такого права.

При цьому, суд не може покладати на суб`єкта владних повноважень обов`язки, пов`язані з майбутніми діями, оскільки такі вимоги є передчасними і виходять за межі реального предмета спору.

У зв`язку з цим зазначена позовна вимога не підлягає задоволенню як така, що заявлена передчасно та не відповідає характеру спірних правовідносин у цій справі.

Отже, у цій справі позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Підстави для розподілу судових витрат в частині сплати судового збору у цій справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.03.2025 року № О/р 905140148310 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління ДСА в Вінницькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, пункту 1 частини третьої та пункту 1 частини четвертої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.03.2025 року № О/р 905140148310 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління ДСА в Вінницькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, пункту 1 частини третьої та пункту 1 частини четвертої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.03.2025 року № О/р 905140148310 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління ДСА в Вінницькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, пункту 1 частини третьої та пункту 1 частини четвертої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного відповідно до частини другої статті 130 Конституції України, пункту 1 частини третьої та пункту 1 частини четвертої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, у розмірі 78 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснювати подальшу виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням проведених виплат за період з 01.01.2021 по 31.12.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2022, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного відповідно до частини другої статті 130 Конституції України, пункту 1 частини третьої та пункту 1 частини четвертої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн, у розмірі 78 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснювати подальшу виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням проведених виплат за період з 01.01.2022 по 31.12.2022.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2023, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного відповідно до частини другої статті 130 Конституції України, пункту 1 частини третьої та пункту 1 частини четвертої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн, у розмірі 78 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснювати подальшу виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням проведених виплат з 01.01.2023.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, Донецька обл., м. Словянськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010)

Суддя Комар Павло Анатолійович