Рішення № 140148387, 16.09.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

16 вересня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/412/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Новик Т.О. за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Натан Констракшн (код ЄДРПОУ 42255574), вул. Київський шлях, 14, каб. 405, м. Бровари, Київська обл., 08303

до відповідача: Приватного підприємства Зерно Трейд (код ЄДРПОУ 38615056), вул. Соборна, буд. 46, кімн. 2, м. Прилуки, 17500

про стягнення 16 062 316,84 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Нестерової О.В.;

від відповідача: не з`явився

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

До Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Натан Констракшн до приватного підприємства Зерно Трейд про стягнення 16062316,84 грн заборгованості, з яких: 9849142,15 грн боргу, 443459,12 грн 3% річних, 1325214,76 грн інфляційних нарахувань, 4444500,78 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті вартості послуг, наданих відповідно до договору №16/07-01-2020/ТЕО від 16.07.2020 транспортно-експедиторського обслуговування.

Ухвалою суду від 07.05.2026 позовну заяву залишено без руху; встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви 10 (десять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків із наданням доказів сплати судового збору в сумі 192747,80 грн; обґрунтованого розрахунку суми, що стягуються (з зазначенням періоду нарахування, періоду прострочення, підстав нарахування, зокрема актів, рахунків, а також з відображенням проведених оплат).

18.05.2026 від позивача через підсистему "Електронний суд" надійшла заява на виконання ухвали суду, у якій повідомлено про усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 07.05.2026.

Відповідно до поданої заяви про усунення недоліків, позивач визначив, що заборгованість відповідача склалася за актами виконаних робіт: №346 від 23.10.2023, №345 від 01.11.2023, №350 від 01.11.2023 року, №352 від 16.11.2023, №359 від 01.12.2023, №373 від 01.12.2023, №372 від 04.12.2023.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.06.2026, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.

Ухвала суду доставлена до Електронних кабінетів сторін 20.05.2026 о 12:20 год. (відповідачу) та 12:21 год. (позивачу), що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Отже, в розумінні ст. 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи в суді, про встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.

03.06.2026 відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечив, посилаючись на таке.

- через значний обсяг перевезення товарно-матеріальних цінностей, після проведення внутрішнього аудиту стало відомо про підписання помилково актів перевезення та інших документів, які фактично не відбувались та були помилкові;

- позивачем не було долучено доказів підписання та належного оформлення Актів надання послуг, звітів до них, а тому відсутні підстави застосування положень абзацу третього п. 3.2.20 Договору та сплати Відповідачем заборгованості за послуги у повному обсязі, які не були надані;

- доказів виставлення рахунку за спірні господарські операції Позивачем не надано, пояснень про виконання нібито на користь Відповідача послуг без попередньої оплати в 100% також не надано, як і спонукання до такого виконання;

- обов`язок з оплати послуг відповідно до вимог абз.1 п.4.1. Договору виникає із закінченням п`ятиденного строку з моменту отримання рахунку, а не з моменту отримання залізничних накладних в підтвердження користування вагонами і не залежить від надання підтверджуючих документів; будь-яких доказів отримання рахунків-фактур на вказані в позові послуги Позивачем до матеріалів справи не надано;

- матеріали справи свідчать про відсутність будь-яких заявок Відповідача про надання йому послуг за Договором;

- штрафні санкції нараховані неправомірно.

Відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи. Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву на позов.

У відзиві на позов відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до позовних вимог ТОВ «НАТАН КОНСТРАКШН» в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих поза межами встановленого законом строку.

Подану заяву судом прийнято до розгляду.

08.06.2026 позивачем подана відповідь на відзив, відповідно до якої останній заперечив проти доводів відповідача.

Так, позивач зазначає про таке.

- до позову додано додаткові угоди до договору, якими сторонами в повній мірі узгоджено в двосторонньому порядку маршрути, обсяги та вартість перевезення, за формою заявки, що передбачена Додатком 1 до Договору, що в повній мірі відповідає вимогам преамбули договору та пунктам 2.3., 2.4. Договору. Додані до позову Додаткові угоди за 2023 рік №22-26 і є узгодженими сторонами заявками, за якими відповідач замовив перевезення, а позивач здійснив організацію цього перевезення;

- крім замовлення послуг відповідачем та прийняттям таких послуг за актами виконаних робіт, відповідач неодноразово проводив звірки взаєморозрахунків із позивачем, та підтверджував розмір заборгованості, що підтверджується доданими до позову актами звірки взаєморозрахунків;

- відповідач не наводить жодного належного та допустимого доказу повідомлення позивачу про незгоду відповідача із зазначеними актами та факт їх помилкового підписання;

- підставою позову в даному випадку є наявність заборгованості на наданими та отриманими послугами, що підтверджується актами виконаних робіт, і позивач не посилається на неналежність виконання грошового зобов`язання в частині попередньої оплати, а тому підставою виникнення зобов`язання з оплати послуг є акти виконаних робіт, а не рахунки.

Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи. Справа розглядається з урахуванням поданої відповіді на відзив.

16.06.2026 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що сам по собі факт укладення додаткових угод не підтверджує фактичного надання послуг саме Відповідачу та не спростовує того, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження виконання перевезень, містять відомості про інших суб`єктів господарювання. Водночас, доказів отримання долучених позивачем рахунків не надано, як не надано доказів отримання товару саме ПП «Зерно-Трейд».

Заперечення на відповідь на відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 23.06.2026 суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.08.2026.

У судовому засіданні 12.08.2026 судом оголошено перерву до 08.09.2026.

Зважаючи на принципи диспозитивності, змагальності господарського судочинства та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, останнім забезпечена можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист.

Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

У судовому засіданні 08.09.2026 суд після переходу до ухвалення судового рішення на підставі ст. 219 ГПК України відклав його проголошення до 09 год. 45 хв. 16.09.2026, про що сторони повідомлені ухвалою суду від 08.09.2026.

16.09.2026 судом оголошено скорочене рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

16.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Натан Констракшн» (далі - Експедитор) та Приватним підприємством «Зерно-Трейд» (далі - Клієнт) укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування № 16/07-01-2020/ТЕО (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору:

п. 2.1. Клієнт доручає, а Експедитор приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок Клієнта виконати доручення щодо здійснення Транспортного експедирування Вантажів Клієнта Залізничним рухомим складом по території України (далі за текстом Договору «Послуги»).

п. 2.3. Клієнт зобов`язується прийняти та оплачувати надані Послуги в сумі, узгодженій сторонами в Заявці. В суму доручення включено витрати Експедитора на виконання Заявки Клієнта, а також його винагороду.

п. 2.4. Заявки, узгоджені сторонами, регулюють взаємовідносини сторін щодо кожного окремого доручення Клієнта. В заявках можуть відображатися також інші істотні умови щодо перевезення вантажу Клієнта, що не були обумовлені сторонами в момент підписання даного Договору. Заявки є невід`ємною частиною даного Договору.

п. 3.1.7. Експедитор має право надати інші послуги, пов`язані з перевезенням вантажу Клієнта, що не були обумовлені в момент підписання цього Договору або заявки до цього Договору, про що Сторони укладають Додаткову угоду до даного Договору.

п. 3.2.2. Клієнт зобов`язується узгодити умови перевезення та суму, належну до сплати Експедитору, що підтверджується підписом Клієнта на Заявці.

п. 3.2.20 Протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання від Експедитора Акту надання послуг та звіту та оригіналу Заявки до нього Клієнт зобов`язується їх розглянути, підписати та один примірник підписаного Акту надання послуг та звіту до нього разом з оригіналом Заявки повернути Експедитору. У разі наявності обґрунтованих зауважень, підписати відповідний Акт надання послуг та звіт до нього із зауваженнями і повернути їх Експедитору у вказаний строк разом з оригіналом Заявки.

У разі відсутності письмових зауважень Клієнта до Акту надання послуг та/або звіту до нього після закінчення 10 (десяти) робочих днів з дати отримання ним відповідного Акту надання послуг та звіту до нього, Акт надання послуг та/або звіт до нього вважаються прийнятими Клієнтом, а послуги обумовлені в них наданими Експедитором в повному обсязі, належним чином відповідно до вимог Клієнта та підлягають сплаті Клієнтом Експедитору.

Якщо Клієнт відмовляється підписати Акт надання послуг та/або звіт до нього, не надаючи при цьому Експедитору мотивованих зауважень в письмовому вигляді, Акт надання послуг та звіт до нього, підписані Експедитором в односторонньому порядку є підставою для сплати Клієнтом наданих йому послуг у повному обсязі, а також підтвердженням того, що обумовлені в Акті надання послуг та звіті до нього послуги надані Експедитором Клієнту належним чином відповідно до його вимог.

п. 4.1. Клієнт здійснює попередню оплату у розмірі 100% від заявленого обсягу перевезення у заявці або Партії шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Експедитора на підставі виставлених рахунків протягом 5 (п`яти) банківських днів, але не пізніше ніж за 2 (два) дні до дати запланованого оформлення перевізного документу (залізничної накладної) на навантажений рейс/дати оформлення перевізного документа (залізничної накладної) на підсил вагону (за наявності підсилу), якщо інше не узгоджено у Заявці.

У випадку поділу вказаного у Заявці об`єму вантажу на окремі партії, Експедитор виставляє Клієнту рахунки на сплату за кожну Партію окремо. Сторони домовилися вважати, що рахунок визнається належним чином пред`явленим до сплати з моменту його відправлення Експедитором Клієнту по електронній пошті або засобами факсимільного зв`язку.

Після фактичного надання послуг, Клієнт не має права посилатися на неотримання рахунку від Експедитора, як на підставу для відмови від погашення виниклої заборгованості.

п. 4.3. Вартість послуги Клієнта погоджується сторонами в Заявці та/або Протоколі погодження договірної ціни. В суму доручення включено витрати на виконання доручення Клієнта, в тому числі на послуги охорони, якщо такі були зумовлені, а також плата Експедитору з урахуванням ПДВ. За фактом виконання доручення сторони підписують Акт надання послуг.

п. 4.4. Загальна сума Договору визначається як загальна вартість послуг, наданих Клієнту, згідно Актів надання послуг.

п. 4.5. Кількість вантажу, що зазначається в Заявці є орієнтовною. Можливе незначне відхилення від заявленої кількості вантажу. Остаточна кількість (обсяг) перевезеного вантажу визначається після виконання Заявки.

п. 4.6. Датою надання послуг за цим Договором є дата складання Акту виконаних робіт.

п. 4.7. Розрахунок здійснюється шляхом банківського переказування коштів у національній грошовій одиниці України на поточний рахунок Експедитора. Всі банківські витрати та комісії з переказування коштів за рахунок платника.

п. 4.10. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок Експедитора.

п. 6.1. Сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором відповідно до його умов, а у випадках не врегульованих цим Договором чинним законодавством України.

п. 6.10. У разі порушення строків оплати послуг, що надаються Експедитором Клієнту за цим Договором (в тому числі відшкодування витрат, понесених Експедитором в інтересах Клієнта), Клієнт сплачує Експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості неоплачених в строк послуг, передбачених цим Договором, за кожен день прострочення платежу. Обов`язок сплати пені наступає у Клієнта у випадку надсилання йому Експедитором відповідного рахунку та/або вимоги (претензії). Нарахування пені є правом Експедитора.

п. 10.1. Строк дії Договору встановлюється з моменту його підписання Сторонами та дійсний до 31 грудня 2020 року.

п. 10.2. Договір має юридичну чинність лише за умови засвідчення підписом уповноважених осіб сторін та скріплення печатками (за наявності). Цей Договір, заявки або інші договірні документи, передані та підписані за допомогою електронної пошти мають юридичну чинність до моменту обміну оригінальними примірниками вказаних документів.

20.01.2021 сторонами укладена Додаткова угода № 1/01, відповідно до якої сторони змінили п. 10.1 Договору, виклавши його в наступній редакції: «Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання Сторонами та дійсний до 31.12.2022. Кожна із сторін має право розірвати цей договір в односторонньому порядку шляхом направлення іншій стороні повідомлення про розірвання за 10 календарних днів до планової дати розірвання. Цей Договір може бути припинений/розірваний тільки по завершенні всіх взаєморозрахунків, пов`язаних із його виконанням».

01.03.2022 між Сторонами укладена Додаткова угода № 3/1 про впровадження та організацію електронного обігу документами з використанням Електронного підпису (ЕЦП/КЕП) до договору № 16/07-01-2020/ТЕО від 16.07.2020.

Відповідно до умов Додаткової угоди № 3/1:

п. 1. Сторони домовились здійснювати обмін первинними бухгалтерськими документами (рахунки, акти прийому передачі наданих послуг та інші) у вигляді електронних документів із застосуванням до них електронного цифрового підпису (КЕП) засобами телекомунікаційного зв`язку за допомогою відповідних систем електронного документообігу, таких як: «M.E.Doc», «Вчасно» та інші. У разі використання Сторонами різних систем електронного документообігу або ЕЦП різних центрів сертифікації ключів зазначені системи або ЕЦП повинні мати можливість взаємної роботи та верифікації ключів один з одним.

п. 4.7. Сторони дійшли згоди, що розірвання (скасування/анулювання) Е-документа, вже отриманого та прийнятого Замовником здійснюється шляхом складання та підписання Сторонами Акту про анулювання Е-документа або шляхом видалення Е-документу та підтвердження цього видалення обома Сторонами.

п. 16. Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її Сторонами і діє протягом строку дії Договору.

30.12.2022 сторонами підписана Додаткова угода про продовження строку дії договору.

Відповідно до умов Додаткової угоди від 30.12.2022 сторони домовились змінити п. 10.1. «Строк дії договору», виклавши його у наступній редакції: « 10.1 Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання Сторонами та дійсний до 31 грудня 2023 року.

Кожна із сторін має право розірвати цей договір в односторонньому порядку шляхом направлення іншій стороні повідомлення про розірвання за 10 календарних днів до планової дати розірвання. Цей Договір може бути припинений/розірваний тільки при завершення всіх взаєморозрахунків, пов`язаних із його виконанням.»

Усі інші положення Договору залишаються без змін.

19.09.2023 між ТОВ «Натан Констракш» (далі - Експедитор) та ПП «Зерно-Трейд» (далі - Клієнт) укладено Додаткову угоду № 22 до Договору, відповідно до умов якої Клієнт доручає, а Експедитор зобов`язується виконати роботу з відвантаження, оформлення і доставки з пункту відправлення на станцію призначення залізничним транспортом, наступного вантажу згідно заявки Клієнта:

Культура - зерно кукурудзи;

Станція відправлення Прилуки (429002);

Станція призначення Захонь (141754);

Кількість вагонів 46;

Тоннаж, тон +/-0,5 т 3100,000;

Норма завантаження 70;

Договірна ціна комплексного транспортно-експедиційного обслуговування з перевезення вантажу становить 1217,00 грн/т (в т.ч. ПДВ).

Загальна сума наданих послуг попередньо становить 3772700,00 грн.

23.10.2023 між Експедитором та Клієнтом підписано Акт виконаних робіт № 346 до договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 16/07-01-2020-ТЕО від 16.07.2020, відповідно до якого Експедитор забезпечив: подачу вагонів до місця навантаження; сертифікацію вантажу: зерно кукурудзи; доставку вантажу до станції призначення за маршрутом: станція відправлення: Прилуки (429002), станція призначення: Захонь (141754); кількість вагонів: 22 (двадцять два); вага вантажу, тон: 1509,140.

Ціна комплексного транспортного-експедиційного обслуговування з перевезення вказаного вантажу: 1217,00 грн/т (в т.ч. ПДВ) включає: ставка по Україні - 502,26 грн/т (в т.ч. 20% ПДВ), ставка по міжнародному сполученню 714,74 грн/т (в т.ч. 0% ПДВ).

Перелік послуг:

1. Комплексне транспортно-експедиційне обслуговування, в т.ч. винагороди експедитора: 1509,140 т, ціна без ПДВ 418,55 грн, сума без ПДВ 631650,55 грн;

2. Комплексне транспортно-експедиційне обслуговування залізничним транспортом по міжнародному перевезенню: 1509,140 т, ціна без ПДВ 714,74 грн, сума без ПДВ 1078642,72 грн;

3. Користування вагонами понаднормово: 44,00 ваг/доба, ціна без ПДВ 283,33 грн, сума без ПДВ 25666,67 грн;

4. Компенсація залізничних послуг плати за користування, зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів: 1,000 грн, ціна без ПДВ 39027,50 грн, сума без ПДВ 39027,50 грн.

Загальна вартість послуг 1914256,38 грн (з ПДВ).

Акт підписано електронними підписами сторін та скріплений електронними печатками сторін.

01.11.2023 між Експедитором та Клієнтом підписано Акт виконаних робіт № 345 до договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 16/07-01-2020-ТЕО від 16.07.2020, відповідно до якого Експедитор забезпечив: подачу вагонів до місця навантаження; сертифікацію вантажу: зерно кукурудзи; доставку вантажу до станції призначення за маршрутом: станція відправлення: Прилуки (429002), станція призначення: Захонь (141754); кількість вагонів: 24 (двадцять чотири); вага вантажу, тон: 1678,040.

Ціна комплексного транспортного-експедиційного обслуговування з перевезення вказаного вантажу: 1217,00 грн/т (в т.ч. ПДВ) включає: ставка по Україні- 502,26 грн/т (в т.ч. 20% ПДВ), ставка по міжнародному сполученню 714,74 грн/т ( в т.ч. 0% ПДВ).

Перелік послуг:

1.Комплексне транспортно-експедиційне обслуговування, в т.ч. винагороди експедитора: 1678,040 т, ціна без ПДВ 418,55, сума без ПДВ 702343,64 грн;

2.Комплексне транспортно-експедиційне обслуговування залізничним транспортом по міжнародному перевезенню: 1678,040 т, ціна без ПДВ 714,74, сума без ПДВ 1199362,31;

Загальна вартість послуг 2042174,68 грн (з ПДВ).

Акт підписано електронними підписами сторін та скріплений електронними печатками сторін.

16.10.2023 між ТОВ «Натан Констракш» (далі - Експедитор) та ПП «Зерно-Трейд» (далі - Клієнт) укладено Додаткову угоду № 23 до Договору, відповідно до умов якої Клієнт доручає, а Експедитор зобов`язується виконати роботу з відвантаження, оформлення і доставки з пункту відправлення на станцію призначення залізничним транспортом, наступного вантажу згідно заявки Клієнта:

Культура- зерно кукурудзи

Станція відправлення Прилуки (429002)

Станція призначення Захонь (141754)

Кількість вагонів 3

Тоннаж, тон +/-0,5 т 210,000

Норма завантаження 70

Договірна ціна комплексного транспортно- експедиційного обслуговування з перевезення вантажу становить 1217,00 грн/т (в т.ч. ПДВ).

Загальна сума наданих послуг попередньо становить 255570,00 грн.

01.11.2023 між Експедитором та Клієнтом підписано Акт виконаних робіт № 350 до договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 16/07-01-2020-ТЕО від 16.07.2020, відповідно до якого Експедитор забезпечив: подачу вагонів до місця навантаження; сертифікацію вантажу: зерно кукурудзи; доставку вантажу до станції призначення за маршрутом: станція відправлення: Прилуки (429002), станція призначення: Захонь (141754); кількість вагонів: 3 (двадцять два); вага вантажу, тон: 209,960.

Ціна комплексного транспортного-експедиційного обслуговування з перевезення вказаного вантажу: 1217,00 грн/т (в т.ч. ПДВ) включає: ставка по Україні - 570,42 грн/т (в т.ч. 20% ПДВ), ставка по міжнародному сполученню 646,58 грн/т (в т.ч. 0% ПДВ).

Перелік послуг:

1. Комплексне транспортно-експедиційне обслуговування, в т.ч. винагороди експедитора: 209,960 т, ціна без ПДВ 475,35, сума без ПДВ 99804,49 грн;

2. Комплексне транспортно-експедиційне обслуговування залізничним транспортом по міжнародному перевезенню: 209,960 т, ціна без ПДВ 646,58, сума без ПДВ 135755,94;

Загальна вартість послуг 255521,33 грн (з ПДВ).

Акт підписано електронними підписами сторін та скріплений електронними печатками сторін.

20.10.2023 між ТОВ «Натан Констракш» (далі - Експедитор) та ПП «Зерно-Трейд» (далі - Клієнт) укладено Додаткову угоду № 24 до Договору, відповідно до умов якої Клієнт доручає, а Експедитор зобов`язується виконати роботу з відвантаження, оформлення і доставки з пункту відправлення на станцію призначення залізничним транспортом, наступного вантажу згідно заявки Клієнта:

Культура - зерно кукурудзи

Станція відправлення Прилуки (429002)

Станція призначення Захонь (141754)

Кількість вагонів 33

Тоннаж, тон +/-0,5 т 2100,000

Норма завантаження 70

Договірна ціна комплексного транспортно-експедиційного обслуговування з перевезення вантажу становить 1217,00 грн/т (в т.ч. ПДВ).

Загальна сума наданих послуг попередньо становить 2555700,00 грн.

16.11.2023 між Експедитором та Клієнтом підписано Акт виконаних робіт № 352 до договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 16/07-01-2020-ТЕО від 16.07.2020, відповідно до якого Експедитор забезпечив: подачу вагонів до місця навантаження; сертифікацію вантажу: зерно кукурудзи; доставку вантажу до станції призначення за маршрутом: станція відправлення: Прилуки (429002), станція призначення: Захонь (141754); кількість вагонів: 25 (двадцять п`ять); вага вантажу, тон: 1708,000.

Ціна комплексного транспортного-експедиційного обслуговування з перевезення вказаного вантажу: 1217,00 грн/т (в т.ч. ПДВ) включає: ставка по Україні- 570,12 грн/т (в т.ч. 20% ПДВ), ставка по міжнародному сполученню 646,88 грн/т (в т.ч. 0% ПДВ).

Перелік послуг:

1. Комплексне транспортно-експедиційне обслуговування, в т.ч. винагороди експедитора: 1708,000 т, ціна без ПДВ 475,10, сума без ПДВ 811470,80 грн;

2. Комплексне транспортно-експедиційне обслуговування залізничним транспортом по міжнародному перевезенню: 1708,000 т, ціна без ПДВ 646,88, сума без ПДВ 1104871,04;

Загальна вартість послуг 2078636,00 грн (з ПДВ).

Акт підписано електронними підписами сторін та скріплений електронними печатками сторін.

27.10.2023 між ТОВ «Натан Констракш» (далі - Експедитор) та ПП «Зерно-Трейд» (далі - Клієнт) укладено Додаткову угоду № 25 до Договору, відповідно до умов якої Клієнт доручає, а Експедитор зобов`язується виконати роботу з відвантаження, оформлення і доставки з пункту відправлення на станцію призначення залізничним транспортом, наступного вантажу згідно заявки Клієнта:

Культура - зерно кукурудзи

Станція відправлення Прилуки (429002)

Станція призначення Захонь (141754)

Кількість вагонів 72

Тоннаж, тон +/-0,5 т 5000,000

Норма завантаження 70

Договірна ціна комплексного транспортно-експедиційного обслуговування з перевезення вантажу становить 1320,00 грн/т (в т.ч. ПДВ).

Загальна сума наданих послуг попередньо становить 6600000,00 грн.

01.12.2023 між Експедитором та Клієнтом підписано Акт виконаних робіт № 359 до договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 16/07-01-2020-ТЕО від 16.07.2020, відповідно до якого Експедитор забезпечив: подачу вагонів до місця навантаження; сертифікацію вантажу: зерно кукурудзи; доставку вантажу до станції призначення за маршрутом: станція відправлення: Прилуки (429002), станція призначення: Захонь (141754); кількість вагонів: 22 (двадцять два); вага вантажу, тон: 1434,000.

Ціна комплексного транспортного-експедиційного обслуговування з перевезення вказаного вантажу: 1320,00 грн/т (в т.ч. ПДВ) включає: ставка по Україні 624,36 грн/т (в т.ч. 20% ПДВ), ставка по міжнародному сполученню 695,64 грн/т (в т.ч. 0% ПДВ).

Перелік послуг:

1. Комплексне транспортно-експедиційне обслуговування, в т.ч. винагороди експедитора: 1434,700 т, ціна без ПДВ 520,30 грн, сума без ПДВ 746474,41 грн;

2. Комплексне транспортно-експедиційне обслуговування залізничним транспортом по міжнародному перевезенню: 1434,700 т, ціна без ПДВ 695,64 грн, сума без ПДВ 998034,71 грн;

3. Користування вагонами понаднормово: 10,00 ваг/доба, ціна без ПДВ 1041,67 грн, сума без ПДВ 10416,67 грн;

Загальна вартість послуг 1906304,00 грн (з ПДВ).

Акт підписано електронними підписами сторін та скріплений електронними печатками сторін.

14.11.2023 між ТОВ «Натан Констракш» (далі - Експедитор) та ПП «Зерно-Трейд» (далі - Клієнт) укладено Додаткову угоду № 26 до Договору, відповідно до умов якої Клієнт доручає, а Експедитор зобов`язується виконати роботу з відвантаження, оформлення і доставки з пункту відправлення на станцію призначення залізничним транспортом, наступного вантажу згідно заявки Клієнта:

Культура - зерно кукурудзи

Станція відправлення Прилуки (429002)

Станція призначення Чорноморськ-порт-експорт (402103)

Кількість вагонів 9

Тоннаж, тон +/-0,5 т 605,540

Норма завантаження 68

Договірна ціна комплексного транспортно-експедиційного обслуговування з перевезення вантажу становить 1377,00 грн/т (в т.ч. ПДВ).

Загальна сума наданих послуг попередньо становить 833828,58 грн.

01.12.2023 між Експедитором та Клієнтом підписано Акт виконаних робіт № 373 до договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 16/07-01-2020-ТЕО від 16.07.2020, відповідно до якого Експедитор забезпечив: подачу вагонів до місця навантаження; сертифікацію вантажу: зерно кукурудзи; доставку вантажу до станції призначення за маршрутом: станція відправлення: Прилуки (429002), станція призначення: Чорноморськ-порт-експорт (402103); кількість вагонів: 9 (дев`ять); вага вантажу, тон: 608,540.

Ціна комплексного транспортного-експедиційного обслуговування з перевезення вказаного вантажу: 1377,00 грн/т (в т.ч. ПДВ).

Перелік послуг:

1. Комплексне транспортно-експедиційне обслуговування, в т.ч. винагороди експедитора: 605,540 т, ціна без ПДВ 1147,50 грн, сума без ПДВ 694857,15 грн;

2. Компенсація залізничного тарифу плата за користування вагонами: 1,000 грн, ціна без ПДВ 21275,05 грн, сума без ПДВ 21275,05 грн.

Загальна вартість послуг 859358,64 грн (з ПДВ).

Акт підписано електронними підписами сторін та скріплений електронними печатками сторін.

16.11.2023 між ТОВ «Натан Констракш» (далі - Експедитор) та ПП «Зерно-Трейд» (далі - Клієнт) укладено Додаткову угоду № 25-1 про внесення змін до п. 1 додаткової угоди №25 від 27.10.2023 до Договору транспортно-експедиторського обслуговування № 16/17-01-2020/ТЕО від 16.07.2020, відповідно до умов якої сторони погодились внести зміни до п.1 додаткової угоди № 25 від 27.10.2023, у зв`язку зі зміною маршруту (переадресування вагонів) та викласти у наступній редакції:

Культура - зерно кукурудзи (ЄТСНВ 015006)

Станція відправлення Гребінка (428300)

Станція призначення Ксенієво (експ) (424507)

Кількість вагонів 12

Тоннаж, тон +/-0,5 т 805,84

Норма завантаження 70

Договірна ціна комплексного транспортно-експедиційного обслуговування з перевезення вантажу становить 1411,02 грн/т (в т.ч. ПДВ).

Загальна сума наданих послуг попередньо становить 1137056,35 грн.

04.12.2023 між Експедитором та Клієнтом підписано Акт виконаних робіт № 372 до договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 16/07-01-2020-ТЕО від 16.07.2020, відповідно до якого Експедитор забезпечив: подачу вагонів до місця навантаження; сертифікацію вантажу: зерно кукурудзи; доставку вантажу до станції призначення за маршрутом: станція відправлення: Гребінка (428300), станція призначення: Ксенієво (експ) (424507); кількість вагонів: 12 (дванадцять); вага вантажу, тон: 805,840.

Ціна комплексного транспортного-експедиційного обслуговування з перевезення вказаного вантажу: 1411,02 грн/т (в т.ч. ПДВ).

Перелік послуг:

1. Комплексне транспортно-експедиційне обслуговування, в т.ч. винагороди експедитора: 805,840 т, ціна без ПДВ 1175,85 грн, сума без ПДВ 947546,96 грн;

2. Компенсація залізничного тарифу переадресація вагонів: 1,000 грн; ціна без ПДВ 72081,00 грн; сума без ПДВ 72081,00 грн;

4. Компенсація залізничного тарифу зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (ватажобагажу): 1,000 грн, ціна без ПДВ 9482,40 грн, сума без ПДВ 9482,40 грн.

Загальна вартість послуг 1234932,43 грн (з ПДВ).

Акт підписано електронними підписами сторін та скріплений електронними печатками сторін.

Позивачем надано також додатки до актів реєстри та залізничні накладні, а саме: №44769867, №447744164, №44789105, №44789113, №44789121, №4482588423, №44825859, №44825867, №44877959, №44877975, №44929115, №44929123, №44929131, №44946598, №44968402, №44968410, №43013978, №43013986, №43013994, №43104298, №43107580, №43095169, №43098227.

Всього, на підставі вище наведених додаткових угод та актів виконаних робіт позивачем надано послуг на загальну суму 10 291 183,46 грн.

Крім того, Позивачем в період з 19.09.2023 по 04.12.2023 виставлялись рахунки на оплату, а саме: № 232 від 19.09.2023 на суму 799365,00 грн, № 233 від 19.09.2023 на суму 1830730,99 грн, № 254 від 16.10.2023 на суму 255521,33 грн, №255 від 19.09.2023 на суму 3878798,06 грн, № 264 від 20.10.2023 на суму 2078636,00 грн, № 279 від 27.10.2023 на суму 1893804,00 грн, № 302 від 16.10.2023 на суму 7200,00 грн, № 303 від 16.10.2023 на суму 49612,94 грн. № 304 від 23.10.2023 на суму 30800,00 грн, № 305 від 23.10.2023 на суму 46833,00 грн, № 306 від 16.11.2023 на суму 1137056,35 грн, № 309 від 14.11.2023 на суму 833828,58 грн, № 344 від 01.12.2023 на суму 12500,00 грн, № 346 від 01.12.2023 на суму 25530,06 грн, № 348 від 04.12.2023 на суму 97876,08 грн (на загальну суму 12978092,39 грн) (а.с. 141-170, т.2).

У матеріалах справи також наявні акти виконаних робіт за період з липня 2020 року по липень 2024 року (а.с. 83-263, т.1, а.с. 1,2, т.2), а також платіжні доручення, платіжні інструкції, інформаційні повідомлення (надані позивачем в якості доказів оплати відповідачем послуг) (а.с. 3-79, т.2).

За твердженням позивача, за період з липня 2020 року по липень 2024 року позивачем надано послуг на загальну суму 121 484 810,15 грн, відповідачем оплачено послуг на загальну суму 111 635 668,00 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві та у заяві про усунення недоліків позовної заяви, заборгованість станом на день подання позову становить 9 849 142,15 грн, яка виникла у зв`язку з неоплатою відповідачем вартості послуг, наданих на підставі актів виконаних робіт №346 від 23.10.2023, №345 від 01.11.2023, №350 від 01.11.2023 року, №352 від 16.11.2023, №359 від 01.12.2023, №373 від 01.12.2023, №372 від 04.12.2023.

Разом з тим, за твердженням позивача, в період з жовтня 2023 року по жовтень 2024 року відповідачем здійснювалася оплата заборгованості, в тому числі і по актам виконаних робіт, які складалися після жовтня 2023 року, тобто по послугам, які надавалися пізніше виникнення заборгованості по першому акту виконаних робіт, тобто Відповідачем проводилися оплати за актами, які складалися пізніше, і при цьому залишалися неоплаченими раніше складені акти, і оскільки відповідач скористався своїм правом на деталізацію призначення платежу, позивачем обліковано заборгованість саме за актами №346 від 23.10.2023 року на суму заборгованості - 1 472 215,07грн., №345 від 01.11.2023 року 2 042 174,68 грн., №350 від 01.11.2023 року 255 521,33 грн., №352 від 16.11.2023 року 2 078 636,00 грн., №359 від 01.12.2023 року 1 906 304,00 грн., №373 від 01.12.2023 року 859 358,64 грн., №372 від 04.12.2023 року 1 234 932,43 грн., всього заборгованість - 9 849 142,15 грн.

За порушення строків оплати вартості отриманих послуг позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 443459,12 грн 3% річних, 4444500,75 грн пені за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 22.10.2024 по 22.04.2026 та 1325214,79 грн інфляційних нарахувань за період з листопада 2024 року по лютий 2026 року.

В матеріалах справи наявні Акти звірок взаємних розрахунків за періоди І півріччя 2024 року, 2024 рік та І квартал 2025 року, складені між ТОВ «Натан КОНСТРАКШН» та ПП «Зерно-Трейд» за договором 16/07-01-2020/ТЕО від 16.07.2020, підписані електронними підписами сторін та скріплені їх електронними печатками.

За захистом своїх порушених прав у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору Позивач звернувся до суду.

Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.

Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони відповідно до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В частині 1 статті 638 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав і обов`язків.

Суд при вирішенні спору враховує, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, а правовідносини, що склалися між сторонами, підпадають під правове регулювання Глави 65 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" визначено, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Щодо вимог по стягненню боргу.

Як встановлено судом, протягом 2020-2024 років між сторонами існували правовідносини з транспортно-експедиційного обслуговування.

Так, судом, на підставі наявних у матеріалах Актів виконаних робіт, встановлено, що у 2020 році позивачем надано, а відповідачем прийнято послуг на загальну суму 1412832,90 грн, у 2021 році на суму 14467186,81 грн, у 2022 році на суму 48928866,92 грн, у 2023 році на суму 44921955,94 грн, у 2024 році на суму 11051328,20 грн.

Судом, в результаті дослідження та аналізу наявних у матеріалах справи платіжних доручень, платіжних інструкцій та інформаційних повідомлень встановлено, що відповідачем здійснювались оплати вартості послуг, а саме: у 2020 році відповідачем сплачено 1412832,80 грн, у 2021 році 14744683,21 грн, у 2022 році 52080265,37 грн, у 2023 році 31449512,18 грн, у 2024 році 11848374,34 грн.

Звертаючись до суду, а також у судовому засіданні з розгляду справи по суті, яке відбулось 12.08.2026, позивач наголошував, що загальний розмір заборгованості відповідача в сумі 9 849 142,15 грн складається з сум за актами виконаних робіт: №346 від 23.10.2023, №345 від 01.11.2023, №350 від 01.11.2023 року, №352 від 16.11.2023, №359 від 01.12.2023, №373 від 01.12.2023, №372 від 04.12.2023.

В контексті наведеного суд зауважує, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Подібна права позиція щодо визначення предмета спору викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18, від 01.08.2019 у справі № 916/1743/18.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зазначає, що у господарському судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Тобто позивач, вільно, на власний розсуд, обирає спосіб здійснення свого диспозитивного права, шляхом звернення з позовом із визначеними ним вимогами до особи, винної, на його думку, в порушенні його майнових прав. Право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.

Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (подібні висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 06.11.2019 у справі № 909/51/19, від 25.03.2020 у справі № 5023/1123/12, від 16.09.2021 у справі № 922/3059/16).

Відповідно до частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Викладене свідчить, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.

Відтак, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обрати, зокрема, предмет позову.

Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21.

Таким чином, вирішення спору судом перебуває в безпосередній залежності від вимог, сформульованих позивачем, а межі судового розгляду суду корелюються підставами та предметом пред`явленого позивачем позову.

Звертаючись до суду за захистом свого порушеного права, позивач визначив предмет і підставу позовних вимог, а саме, стягнення 9 849 142,15 грн заборгованості по наданим послугам за актами виконаних робіт №346 від 23.10.2023 - 1 472 215,07 грн, №345 від 01.11.2023 - 2 042 174,68 грн, №350 від 01.11.2023 року - 255 521,33 грн, №352 від 16.11.2023 - 2 078 636,00 грн, №359 від 01.12.2023 - 1 906 304,00 грн, №373 від 01.12.2023 - 859 358,64 грн, №372 від 04.12.2023 - 1 234 932,43 грн.

Отже, суд в межах своєї компетенції, повинен надати оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами безпосередньо у спірний період на підставі вищевказаних актів виконаних робіт.

З урахуванням положень п. 4.1. Договору та положень ст. 254 ЦК України строк оплати сум, що є предметом позову в даній справі, настав:

по додатковій угоді № 22 від 19.09.2023 25.09.2023,

по додатковій угоді № 23 від 16.10.2023 23.10.2023,

по додатковій угоді № 24 від 20.10.2023 25.10.2023,

по додатковій угоді № 25 від 27.10.2023 01.11.2023,

по додатковій угоді № 26 від 14.11.2023 20.11.2023,

по додатковій угоді № 25-1 від 16.11.2023 21.11.2023.

Судом також встановлено, що на підставі п. 4.1 Договору позивачем відповідачу виставлялись рахунки № 232 від 19.09.2023 на суму 799365,00 грн, № 233 від 19.09.2023 на суму 1830730,99 грн, № 254 від 16.10.2023 на суму 255521,33 грн, №255 від 19.09.2023 на суму 3878798,06 грн, № 264 від 20.10.2023 на суму 2078636,00 грн, № 279 від 27.10.2023 на суму 1893804,00 грн, № 302 від 16.10.2023 на суму 7200,00 грн, № 303 від 16.10.2023 на суму 49612,94 грн. № 304 від 23.10.2023 на суму 30800,00 грн, № 305 від 23.10.2023 на суму 46833,00 грн, № 306 від 16.11.2023 на суму 1137056,35 грн, № 309 від 14.11.2023 на суму 833828,58 грн, № 344 від 01.12.2023 на суму 12500,00 грн, № 346 від 01.12.2023 на суму 25530,06 грн, № 348 від 04.12.2023 на суму 97876,08 грн, а разом - на загальну суму 12978092,39 грн.

Водночас позивач стверджує, що у відповідача наявна заборгованість в сумі 9849142,15 грн, а саме: за актом №346 від 23.10.2023 року - 1 472 215,07грн; за актом №345 від 01.11.2023 року 2 042 174,68 грн, за актом №350 від 01.11.2023 року 255 521,33 грн, за актом №352 від 16.11.2023 року 2 078 636,00 грн, за актом №359 від 01.12.2023 року 1 906 304,00 грн, за актом №373 від 01.12.2023 року 859 358,64 грн, за актом №372 від 04.12.2023 року 1 234 932,43 грн.

При цьому, позивач посилається на те, що заборгованість відповідача визначена з урахуванням призначень платежу, вказаних у платіжних дорученнях.

Суд не погоджується з таким твердженням позивача з огляду на таке.

За загальним правилом заповнення платіжних документів, реквізит платіжного доручення "призначення платежу" заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу".

Відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Аналогічний порядок встановлено й у наразі чинній Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163.

В межах наданого статтею 534 ЦК України, як диспозитивною нормою, права визначити іншу черговість погашення вимог кредитора у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі, керуючись принципом свободи договору (статті 3, 627 ЦК України), сторони можуть встановити іншу черговість зарахування платежів у разі наявності заборгованості за укладеним договором, зокрема, сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила, зокрема, в частині погашення основного боргу.

Згідно правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 921/12/19, від 06.07.2020 у справі № 754/2569/16ц, суд касаційної інстанції виснував, що сторони, керуючись ст. 534 ЦК України, можуть на власний розсуд визначити у договорі порядок зарахування грошових коштів, які отримуються від іншої сторони договору, при цьому за наявності сукупності умов, які передбачені договором, призначення платежу, вказане платником, не є обов`язковим та не має вирішального значення для здійснення зарахування грошових коштів у визначеному умовами договору порядку.

Тобто можливість застосування положень статті 534 ЦК України безпосередньо залежить від умов договору щодо черговості розподілу отриманих коштів та змісту реквізиту «призначення платежу» платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання.

У постановах від 07.09.2023 у справі № 905/1965/19, від 06.10.2021 у справі № 911/2731/20, від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18 Верховний Суд наголосив, що в разі, коли у графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно з яким здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатися одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то за наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Верховний Суд зауважував, що вказані вище висновки є усталеними. Погашення вимог кредитора здійснюється у встановленій статтею 534 ЦК України послідовності, що, однак, не застосовується у разі чіткого та неоднозначного визначення боржником призначення платежу.

Судом досліджено надані позивачем платіжні документи (платіжні доручення, платіжні інструкції, інформаційні повідомлення) та встановлено, що у платіжних документах, зокрема, які охоплюють період з січня 2023 року по жовтень 2024 року, у тому числі спірний період надання послуг, відповідачем у графі «призначення платежу» зазначалась загальна підстава з виконання договору, зокрема: «оплата за транспортно-експедиційні послуги, згідно договору № 16/07-01-2020/ТЕО від 16.07.2020».

Разом з тим, судом встановлено, що:

- інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 03/10/20231187 від 03.10.2023 на суму 609200,00 грн у графі «призначення платежу» містить таку інформацію: «оплата за транспортно-експедиційні послуги згідно договору № 16/07-01-2020/ТЕО від 16.07.2020, рахунку № 232 від 19.09.2023, рахунку № 233 від 19.09.2023, в т.ч. ПДВ 20,00%»,

- інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 06/10/20231196 від 06.10.2023 на суму 468901,00 грн у графі «призначення платежу» містить таку інформацію: «оплата за транспортно-експедиційні послуги згідно договору № 16/07-01-2020/ТЕО від 16.07.2020, рахунку № 233 від 19.09.2023, в т.ч. ПДВ 20,00%»,

- інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 22/09/20231180 від 20.09.2023 на суму 700000,00 грн у графі «призначення платежу» містить таку інформацію: «оплата за транспортно-експедиційні послуги згідно договору № 16/07-01-2020/ТЕО від 16.07.2020, рахунку № 232 від 19.09.2023, в т.ч. ПДВ 20,00%»,

- інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 27/09/20231182 від 27.09.2023 на суму 1000000,00 грн у графі «призначення платежу» містить таку інформацію: «оплата за транспортно-експедиційні послуги згідно договору № 16/07-01-2020/ТЕО від 16.07.2020, рахунку № 233 від 19.09.2023, в т.ч. ПДВ 20,00%».

Як убачається з матеріалів справи, і підтверджено представником позивача під час розгляду справи, рахунки №№ 232, 233 від 19.09.2023 виставлялися позивачем відповідачу як передоплата вартості послуг, обумовлені додатковою угодою № 22 від 19.09.2023 та надані відповідно до актів виконаних робіт № 346 від 23.10.2023, № 345 від 01.11.2023.

Вказане дозволяє достеменно встановити та стверджувати, за якими саме рахунками здійснювалася оплата, за які періоди, ураховуючи, що правовідносини між сторонами є сталими й триваючими.

За таких обставин, з огляду на те, що у спірному договорі сторони не обумовили порядок зарахування оплат та не передбачили можливості самостійного розподілу позивачем отриманих від відповідача коштів згідно Договору, платежі, які мають конкретне визначення призначення, підлягають віднесенню на погашення заборгованості по актам № 346 від 23.10.2023, № 345 від 01.11.2023; інші платежі, які мають загальне визначення «оплата за транспортно-експедиційні послуги згідно договору № 16/07-01-2020/ТЕО від 16.07.2020» підлягають віднесенню на погашення заборгованості в хронологічному порядку, починаючи з найдавнішого періоду, до повного погашення заборгованості, враховуючи також те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази узгодження сторонами зміни призначення (зарахування) платежів у платіжних інструкціях, у тому числі, за період з січня 2023 року по жовтень 2024 року.

Відтак, позивач безпідставно здійснив зарахування сплачених відповідачем сум за інформаційними повідомленнями про зарахування коштів № 03/10/20231187 від 03.10.2023, № 06/10/20231196 від 06.10.2023, № 22/09/20231180 від 20.09.2023 та 27/09/20231182 від 27.09.2023 на погашення заборгованості інших періодів, ніж визначено у призначенні платежів відповідних платіжних документів, а також відніс сплачені відповідачем суми за 2024 рік на погашення заборгованості не в хронологічному порядку, починаючи з найдавнішого періоду, в тому числі в рахунок вартості наданих послуг за Договором № 16/07-01-2020/ТЕО від 16.07.2020 в більш пізні періоди.

Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт за період з липня 2020 року по липень 2024 року (а.с. 83-263, т.1, а.с. 1,2, т.2), а також платіжні доручення, платіжні інструкції, інформаційні повідомлення (а.с. 3-79, т. 2), застосовуючи описаний вище алгоритм визначення операцій, яких стосувалися платежі, в тому числі за період з вересня 2023 року по жовтень 2024 року, суд дійшов висновку, що заборгованість в сумі 9849142,15 грн за актами виконаних робіт №346 від 23.10.2023, №345 від 01.11.2023, №350 від 01.11.2023 року, №352 від 16.11.2023, №359 від 01.12.2023, №373 від 01.12.2023, №372 від 04.12.2023 на день звернення позивача до суду є погашеною на підставі платіжних інструкцій за 2024 рік з призначенням платежу «оплата за транспортно-експедиційні послуги, згідно договору № 16/07-01-2020/ТЕО від 16.07.2020», починаючи з 08.06.2024.

Водночас, суд критично відноситься до твердження позивача про те, що спірна заборгованість підтверджена відповідачем Актами звірки розрахунків з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Аналіз викладеного свідчить, що за своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань, констатують (фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (див. постанову Верховного Суду від 04.12.2025 у справі 910/5946/25).

Верховний Суд неодноразово надавав оцінку і правовій природі акта звірки взаємних розрахунків і виснував таке:

- акт звірки взаємних розрахунків не є майновою дією боржника, не свідчить про проведення певної господарської операції; сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом; акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами (див. постанови Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 910/9004/13, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 23.09.2021 у справі № 910/866/20);

- відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо (див. постанову Верховного Суду від 21.12.2020 у справі № 916/499/20).

Верховний Суд неодноразово наголошував і на тому, що оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів (з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності) - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. Водночас суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Як унормовано у ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів" підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 виснувала: "у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia".

Отже, надавши оцінку наявним у матеріалах справи документам відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, проаналізувавши у комплексі господарські операції, які виникли між позивачем і відповідачем на підставі Договору № 16/07-01-2020/ТЕО від 16.07.2020 за період з 2020 року по 2024 рік, здійснивши власний перерахунок заборгованості, керуючись принципом "суд знає закони", судом встановлено, що вартість послуг, наданих позивачем відповідачу за актами №346 від 23.10.2023, №345 від 01.11.2023, №350 від 01.11.2023, №352 від 16.11.2023 №359 від 01.12.2023, №373 від 01.12.2023, №372 від 04.12.2023 сплачена останнім у повному обсязі.

В контексті наведеного висновку суд не бере до уваги доводи відповідача про неотримання рахунків на оплату, оскільки посилання останнього при оформленні платіжних документів на відповідні рахунки, свідчить про їх отримання та обізнаність з їх змістом.

Також суд критично відноситься до доводів відповідача про помилковість підписання спірних актів виконаних робіт та про те, що відповідні послуги не були надані позивачем відповідачу.

Так, 01.03.2022 між Сторонами укладена Додаткова угода № 3/1 про впровадження та організацію електронного обігу документами з використанням Електронного підпису (ЕЦП/КЕП) до договору № 16/07-01-2020/ТЕО від 16.07.2020, відповідно до якої сторони домовились здійснювати обмін первинними бухгалтерськими документами (до яких в силу закону відносяться Акти виконаних робіт) у вигляді електронних документів із застосуванням до них електронного цифрового підпису (КЕП) засобами телекомунікаційного зв`язку за допомогою відповідних систем електронного документообігу.

У свою чергу, цією Додатковою угодою сторони також обумовили, що розірвання (скасування/анулювання) Е-документа, вже отриманого та прийнятого Замовником здійснюється шляхом складання та підписання Сторонами Акту про анулювання Е-документа або шляхом видалення Е-документу та підтвердження цього видалення обома Сторонами.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення будь-яких дій з боку відповідача щодо складання та підписання Акту про анулювання відповідного документа, чи наявності судових проваджень між контрагентами з означеного питання.

Крім того, саме Відповідач несе повну відповідальність за законність використання його електронної печатки, КЕП.

Разом з тим, протягом розгляду справи Відповідач не довів фактів протиправності використання своєї електронної печатки та КЕП, так само як і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втручанням сторонньої особи у електронний документообіг.

У розумінні стандарту доказування, встановленого ст. 79 ГПК України, наявні у матеріалах справи документи є більш вірогідними доказами на підтвердження надання та отримання послуг за спірний період, на противагу відсутності будь-яких документів з боку відповідача (Актів про анулювання, звернень до позивача, звернень до суду з позовом про неналежне виконання умов договору позивачем тощо).

З урахуванням вищевикладеного, суд відхиляє відповідні доводи відповідача.

За приписами ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права, за результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав, на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Враховуючи, що за результатом дослідження, аналізу й оцінки наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що відповідачем оплачена вартість послуг, надана позивачем відповідно до актів №346 від 23.10.2023, №345 від 01.11.2023, №350 від 01.11.2023, №352 від 16.11.2023 №359 від 01.12.2023, №373 від 01.12.2023, №372 від 04.12.2023, і жодними належними, допустимими та достовірними доказами заявлені у даній справі вимоги про стягнення заборгованості саме за вищевказаними актами позивачем не доведено, суд дійшов висновку, що станом на день звернення позивача до суду у позивача було відсутнє порушене цивільне право, за захистом якого той звернувся до суду, а тому у позові в цій частині вимог слід відмовити.

Щодо вимог по стягненню пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов`язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо оплати наданих послуг, а тому несвоєчасне виконання/невиконання в повному обсязі зобов`язання є його порушенням.

Згідно зі статтями 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення строків оплати вартості отриманих послуг позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 443459,12 грн 3% річних, 4444500,75 грн пені за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 22.10.2024 по 22.04.2026 та 1325214,79 грн інфляційних нарахувань за період з листопада 2024 року по лютий 2026 року.

Позивач при цьому наголошує, що штрафні санкції позивачем нараховано на загальну суму заборгованості в розмірі 9 849 142,15грн з 22.10.2024, тобто від останньої дати проведення оплати відповідачем, з якої сума заборгованості зафіксувалася і більше не змінювалася.

Судом встановлено, що станом на 22.10.2024 заборгованість відповідача по спірним актам була відсутня, тобто спірне грошове зобов`язання виконане й відповідно припинене, а відтак у позивача відсутні законодавчо встановлені підстави для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних за період з 22.10.2024 за прострочення виконання, як підстави таких нарахувань за заявлений період.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

За загальним правилом, передбаченим частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Виходячи з приписів ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.

За таких обставин, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог з підстав його необґрунтованості, то заява про застосування строків позовної давності до цих правовідносин не застосовуються.

Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Суд зауважує, що під час розгляду справи судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванню усіх питань, винесених на його розгляд; усі доводи та міркування учасників взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Виходячи з викладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити.

Розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду викладене, враховуючи відмову у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

У зв`язку з перебуванням судді Новик Т.О. на лікарняному у період з 23.09.2026 по 28.09.2026 повне рішення складено 29.09.2026.

Суддя Т.О.Новик