Рішення № 140147607, 29.09.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3441/26

РІШЕННЯ

іменем України

"29" вересня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Ротар М.М.

за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

03 липня 2026 року представник ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначив, що 04.09.2019 року між відповідачем та Акціонерним товариством «Ідея Банк» було укладено кредитний договір №Z52.20064.005663950, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти на поточні потреби в сумі 48 240 грн. строком на 24 місяців, процентна ставка в розмірі 0,01 % річних.

19 грудня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» укладено договір факторингу №19/12-2023, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» передає (відступає) ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» приймає належні АТ «Ідея Банк» права вимоги боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №19/12-2023 від 19.12.2023 року, ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 115 725,78 гривень, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 48 240 грн., заборгованості за відсотками 15,76 грн., заборгованість за комісіями 67 470,02 грн..

22 грудня 2023 року між ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» укладено договір факторингу №22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» передає (відступає) ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» приймає належні ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» права вимоги боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №22/12-2023 від 22.12.2023 року, ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 115 725,78 гривень, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 48 240 грн., заборгованості за відсотками 15,76 грн., заборгованість за комісіями 67 470,02 грн..

Посилаючись на вищезазначені обставини позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, оскільки ОСОБА_1 своє зобов`язання за кредитним договором не виконала.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 08.07.2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

13.07.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач просить застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі в зв`язку з спливом строку позовної давності.

18 вересня 2026 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказувала, що строк позовної давності не порушено, оскільки строк позовної давності зупинявся на час карантину та на час воєнного стану. Просила задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

29.09.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, відповідно до яких вона наголошує на пропущенні позивачем строку позовної давності, оскільки виключено пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та позивачем не доведено неможливість звернутися до суду з позовом не порушуючи строк позовної давності.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, у відповіді на відзив міститься заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, відповідно до відзиву на позовну заяву просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 04.09.2019 року між відповідачем ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк» було укладено кредитний договір №Z52.20064.005663950 (далі Договір).

Відповідно до п. 1 Договору, сума позики 48 240 грн., процентна ставка в розмірі 0,01 % річних змінювана, строк договору 24 місяців.

Як вбачається з доводів позовної заяви відповідач свої зобов`язання за договором позики не виконала, в передбачені Договором строки суму позики та відсотки за користування ним позичальнику не сплатила.

19 грудня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» укладено договір факторингу №19/12-2023, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» передає (відступає) ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» приймає належні АТ «Ідея Банк» права вимоги боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №19/12-2023 від 19.12.2023 року, ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 115 725,78 гривень, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 48 240 грн., заборгованості за відсотками 15,76 грн., заборгованість за комісіями 67 470,02 грн..

22 грудня 2023 року між ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» укладено договір факторингу №22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» передає (відступає) ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» приймає належні ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» права вимоги боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №22/12-2023 від 22.12.2023 року, ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 115 725,78 гривень, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 48 240 грн., заборгованості за відсотками 15,76 грн., заборгованість за комісіями 67 470,02 грн..

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту. У свою чергу відповідачкою не доведено того, що вона сплачувала заборгованість за договором позики первісному чи новому кредитору.

Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 569/8962/16-ц.

У порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1,2 ст. 1046 ЦК).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Щодо застосування строків позовної давності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ч.1 ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо).

Судом було встановлено, що кредитний договір №Z52.20064.005663950 було укладено 04.09.2019 року.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, де зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COID19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, Закон набрав чинності 02.04.2020 року, тому початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме із моментом набрання чинності 02.04.2020 цим Законом (пункт 79 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 167/1058/20).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24:00 год. 30.06.2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, який Указами Президента України неодноразово продовжувався, і станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом воєнний стан не був скасований.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану від 15.03.2022, який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Водночас, 04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX.

Вказаний закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Проте, з огляду на те, що з 02.04.2020 року набрав чинності Закон, згідно з яким в Україні запроваджений з 12.03.2020 року загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023 року, а з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє на усій території України, а кредитний договір №Z52.20064.005663950 було укладено 04.09.2019 рокустрок позовної давності почався 04.09.2021 року та мав закінчитися 04.09.2024 року, тобто в період дії карантину. Перебіг строку позовної давності припинявся та відновися 04 вересня 2025 року.

З огляду на викладене, а також дату звернення позивача із даним позовом 03.07.2026, строк позовної давності по даній справі позивачем не пропущено.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У паспорті споживчого кредиту Додаток №1 до Договору кредиту та страхування №Z52.20064.005663950 від 04.09.2019 рокумістить відомості про те, що плата за обслуговування кредитної заборгованості становить 3,69 % щомісяця від початкової суми кредиту. Орієнтовно загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (в т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) становить 90 955,45 грн..

Отже умовами, укладеного між сторонами договору передбачена сплата позичальником комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Паспорт споживчого кредиту Додаток №1 до Договору кредиту та страхування №Z52.20064.005663950 від 04.09.2019 рокуне містить чіткого переліку послуг, з яким ознайомилась відповідач та з яким остання погодилася.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому, як в Договорі кредиту та страхування №Z52.20064.005663950 від 04.09.2019 року, так і в паспорті споживчого кредиту не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговування кредитної заборгованості (списання, зарахування кредитної заборгованості, розрахунково-касові операції, надання консультативних та інформаційних послуг) за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх із споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення Договору кредиту та страхування №Z52.20064.005663950 від 04.09.2019 року, щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемним, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Позивачем при подачі позову ставиться вимога про сплату заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями, таким чином при розрахунку заборгованості відповідача за Договором кредиту та страхування №Z52.20064.005663950 від 04.09.2019 року має бути враховано відсутність підстав для нарахування заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором кредиту та страхування №Z52.20064.005663950 від 04.09.2019 року підлягають до часткового задоволення в частині стягнення заборгованості за основним боргом та стягнення заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами на загальну суму 48 255,76 грн. ((48 240 грн. (заборгованості за основною сумою боргу) + 15,76 грн. (заборгованості за відсотками)).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 14665 від 19.02.2026 року встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Враховуючи вищезазначене, та враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (42%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1 118 грн. 21 коп..

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн., то в цій частині суд виходить з наступного.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору про надання правничої допомоги №02-24 від 01.07.2024 року, укладеного між ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» та адвокатським об`єднанням «ПРАВОВИЙ КУРС», з додатками у вигляді Додаткової угоди №1/1 до договору про надання правничої допомоги №02-24 від 01.07.2024 року, копії Акту прийому-передачі реєстру боржників від 16.02.2025 року, копії Акту №27 прийому-передачі наданої правничої допомоги від 18.03.2026 року, копії платіжної інструкції в національній валюті від 19 березня 2026 року №1963, призначення платежу сплата за надання правничої допомоги, зг. рах. №27 від 18.03.2026 р., по дог. №02-24 від 01.07.2024 р.

Зазначений позивачем розмір вказаних витрат є завищеним, оскільки справа належить до категорії незначної складності, її розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, судова практика у цій категорії справ є усталеною, в зв`язку з чим при підготовці позовної заяви у адвоката була відсутня необхідність досліджувати додаткові норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, витрачати значний час на складання позовної заяви.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.

Таким чином, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог 42 %, судові витрати з оплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 680 гривень.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082, адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, рахунок: IBAN № НОМЕР_2 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» Код Банку 322001) заборгованість за договором кредиту та страхування №Z52.20064.005663950 від 04.09.2019 рокув загальному розмірі 48 255,76 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 48 240 грн, заборгованості за відсотками 15,76 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 118, 21 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 680 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя М.М. Ротар