Рішення № 140147191, 24.09.2026, Господарський суд Харківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2035/26

Господарський суд Харківської області у складі судді Ольшанченка В.І.

за участю секретаря судового засідання Красовського В.С.

позивача Кузнецової А.А.,

відповідача Хоменка Є.О.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" (61066, м. Харків, вул. Велозаводська, 1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівська Брама" (61002, м. Харків, вул. Куликівська, 2) простягнення 1379989,84 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" (позивач) надало Господарському суду Харківської області позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівська Брама" (відповідач), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівська Брама" (61002, м. Харків, вул. Куликівська, буд. 2, код 41772886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" (61066, м. Харків, вул. Велозаводська, буд. 1, код 14103790) заборгованість у сумі 1367568,00 грн, інфляційні втрати у сумі 8889,18 грн та 3% річних у сумі 3532,66 грн, а також судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 16559,88 грн та 60000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що укладений між сторонами договір №Апп 8.20 оренди нежитлових приміщень від 02.09.2020 є недійсним у силу вимог ст. 12 Закону України "Про іпотеку", однак відповідач фактично користується переданими йому приміщеннями виробничої будівлі літ. «У-2» площею 431,9 кв м та нежитловим приміщенням №1 площею 16,2 кв м за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 1. У зв`язку з цим у відповідача утворилася заборгованість за фактичне користування майном, яка відповідно до ст. 1212 - 1214 ЦК України підлягає стягненню як безпідставно набуте майно.

Ухвалою від 10.06.2026 суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу 5-ти денний строк з дня вручення йому ухвали на усунення недоліків позовної заяви.

15.06.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" надав заяву про усунення недоліків. Проте серед додатків до вказаної заяви був відсутній документ, зазначений у п. 2 переліку додатків, а саме: довідка про відкритий рахунок на 1 арк.

У зв`язку з цим, 15.06.2026 відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Харківської області складено акт про втрату документів або перепідшивання справи, відсутність вкладень або порушення цілісності, пошкодження конверта (паковання).

16.06.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" надав заяву, до якої додав довідку про відкритий рахунок.

Ухвалою від 18.06.2026 Господарський суд Харківської області прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №922/2035/26 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 13.07.2026 о 12:30 год, у яке викликав уповноважених представників учасників справи.

25.06.2026 через підсистему "Електронний суд" позивач надав заяву з письмовими поясненнями, які просив врахувати.

Протокольною ухвалою від 13.07.2026 відклав підготовче засідання на 27.07.2026 о 16:00 год, у яке викликав учасників справи.

13.07.2026 представниця ТОВ "Завод "Будінвест" - Кузнецова А.А. надала заяву про відвід судді Ольшанченка В.І. по справі №922/2035/26.

Ухвалою від 14.07.2026 суд визнав заяву представниці позивача Кузнецової А.А. від 13.07.2026 про відвід судді Ольшанченка В.І. у справі №922/2035/26 необґрунтованою та передав матеріали справи №922/2035/26 на автоматизований розподіл, для визначення судді, який вирішуватиме питання про відвід, у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.

Ухвалою від 20.07.2026 суд (суддя Хотенець П.В.) відмовив у задоволенні заяви представниці ТОВ "Завод "Будінвест" Кузнецової А.А. від 13 липня 2026 року про відвід судді Ольшанченку В.І. по справі №922/2035/26.

21.07.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" надав заяву про поновлення процесуального строку, в якій просить поновити строк для подання доказів та долучити їх до матеріалів справи.

Ухвалою від 27.07.2026 суд відмовив позивачу у поновленні процесуального строку на подання доказів та приєднання їх до матеріалів справи за заявою від 21.07.2026.

27.07.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" надав заяву про проведення підготовчого засідання без участі його представника, в якій просив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду.

Протокольною ухвалою від 27.07.2026 суд відхилив заяву позивача та відклав підготовче засідання на 10.08.2026 о 16:00 год, у яке викликав учасників справи.

10.08.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" надав заяву про проведення підготовчого засідання без участі його представника.

Протокольною ухвалою від 10.08.2026 суд відхилив заяву позивача та відклав підготовче засідання на 17.08.2026 о 16:00 год, у яке викликав учасників справи.

17.08.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" надав заяву про проведення підготовчого засідання без участі його представника.

Протокольною ухвалою від 17.08.2026 суд відхилив заяву позивача, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26.08.2023 о 16:30 год (з урахуванням ухвали від 19.08.2026 про виправлення описки), у яке викликав учасників справи.

25.08.2026 відповідач через підсистему "Електронний суд" надав заяви про вступ у справу як представника, відкладення розгляду справи та надання доступу до електронної справи з метою ознайомлення з матеріалами справи.

25.08.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" надав заперечення на клопотання (заяву) відповідача про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 26.08.2026 суд задовольнив заяву відповідача про відкладення судового засідання, відклав судове засідання на 09.09.2026 о 16:30 год.

26.08.2026 відповідач через підсистему "Електронний суд" надав додаткові пояснення по справі.

03.09.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" надав письмові пояснення по справі.

Представник позивача до закінчення судових дебатів у справі усно заявив про надання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Протокольною ухвалою від 09.09.2026 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 16.09.2026 о 16:30 год.

Протокольною ухвалою від 16.09.2026 суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 24.09.2026 о 15:00 год.

У судовому засіданні 24.09.2026 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідач не надав відзив на позов.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

02.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Куликівська Брама" (орендар) укладено договір №Апп 8.20 оренди нежитлових приміщень (надалі договір оренди), за яким орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування наступні нежитлові будівлі, споруди та приміщення (об`єкт оренди): нежитлове приміщення виробничої будівлі літ. «У-2» площею 431,9 кв м; нежитлове приміщення №1 площею 16,2 кв м, розташоване на 2-му поверсі будівлі літ. «У-2» за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 1.

Відповідно до п. 4.1 договору оренди загальний розмір орендної плати за користування нежитловими приміщеннями, які визначені у п. 1.1 договору, становить 56982,00 грн на місяць, в т.ч. ПДВ, у тому числі:

- плата за користування нежитловим приміщення виробничої будівлі літ. «У-2» площею 431,9 кв м 34552,00 грн, у т.ч. ПДВ;

- плата за користування приміщенням №1 площею 16,2 кв м на 2-му поверсі будівлі літ. «У-2» - 2430,00 грн, у т.ч. ПДВ.

- плата за користування 2 сілосами будівлі складу цементу 20000,00 грн, у т.ч. ПДВ.

Орендодавець надає орендарю за додаткову плату згідно рахунків послуги крана для вивантаження вагонів. Вартість послуги роботи крана з урахуванням 1 часу становить 400,00 грн з урахуванням ПДВ. Орендар сплачує орендодавцю кошти за надані послуги на підставі окремого виставленого рахунку.

Згідно з пунктами 4.4 4.5 договору оренди протягом 2-х банківських днів після підписання договору орендар сплачує передоплату за перший і останній місяць оренди.

Встановлена у п. 4.1 договору оренди щомісячна орендна плата вноситься орендарем шляхом безготівкового переказу грошових коштів на банківський рахунок орендодавця не пізніше п`ятого числа поточного місяця. Вартість комунальних послуг та послуг по забезпеченню енергоносіями, зазначених у п. 3.2.6 договору, орендар зобов`язаний сплатити протягом 5 днів з моменту виставлення рахунку на відшкодування вартості таких послуг.

Компенсацію вартості послуг по забезпеченню енергоносіями орендар сплачує орендодавцю не пізніше 25 числа кожного місяця, шляхом попередньої оплати. Остаточний розрахунок за послуги по забезпеченню енергоносіями здійснюється орендарем не пізніше 3-го числа наступного місяця відповідно до вартості фактично наданих послуг, визнаної на підставі даних приладів обліку, зменшеної на суму здійсненої орендарем попередньої оплати.

Пунктом 9.1 договору оренди визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020.

10.09.2020 сторони підписали акт №1 прийому-передачі, за яким позивач передав, а відповідач прийняв у користування у придатному стані нерухоме майно: нежитлове приміщення виробничої будівлі літ. «У-2» площею 431,9 кв м та нежитлове приміщення №1 площею 16,2 кв м на другому поверсі будівлі літ. «У-2» за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 1.

04.09.2020 на виконання умов договору оренди відповідач сплатив за оренду приміщень 61636,66 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень: №223 на суму 36982,00 грн та №224 на суму 24654,66 грн.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.01.2022 у справі №922/4285/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівська Брама" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" про розірвання договору та відшкодування збитків відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

При цьому, в межах господарських справ №922/4121/20 та №922/1341/23 досліджувались обставини, що мають значення для цієї справи, а саме - іпотечні та орендні правовідносини щодо спірного нерухомого майна, учасниками яких є сторони в цій справі.

Так, в межах справи №922/4121/20 розглядався спір з приводу стягнення штрафу з позивача на користь іпотекодержателя (ТОВ «Компанія з управління активами «Фінекс- Капітал» в інтересах Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Стаксель», попередній кредитор - АТ «Акціонерний банк «Радабанк») за іпотечним договором від 06.12.2019 №23019/ЮКР/0-І-1/02-1 за передання позивачем без повідомлення та згоди іпотекодержателя в оренду відповідачу (третя особа у справі №922/4121/20) спірного майна.

Східним апеляційним господарським судом у постанові від 20.10.2023 у справі №922/4121/20 встановлений факт передання 10.09.2020 позивачем відповідачу в межах укладеного між ними договору оренди за актом №1 прийому передачі орендованого нерухомого майна нежитлових приміщень виробничої будівлі літ. «У-2» площею 431,9 кв м, №1 площею 16,2 кв м на другому поверсі будівля літ. «У-2» за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 1, що входять до предмету іпотеки за договором іпотеки від 06.12.2019; за зазначене порушення судом з позивача на користь іпотекодержателя стягнуто відповідний штраф.

Також зазначеною постановою встановлено, що на момент укладення договору оренди сума заборгованості за кредитом позивачем не була погашена.

Проте, станом на 11.01.2021 відбулося повне погашення позивачем за кредитним договором, в забезпечення якого був укладений договір іпотеки.

Крім того, рішенням Господарського суду Харківської області від 13.09.2023 у справі №922/1341/23, залишеним без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанцій, визнано відсутнім права іпотеки на спірне нерухоме майно за іпотечним договором №019/ЮКР/0-І-1/02-1 від 06.12.2019 через виконання позивачем умов кредитного договору та відсутністю правових підстав до його утримання під обтяженням з 11.01.2021.

Частиною 3 статтею 12 Закону України «Про іпотеку» визначено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним, крім договору купівлі-продажу, укладеного у процесі приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, до складу якого входить таке майно, а також крім внесення майна, що є предметом іпотеки, до статутного капіталу юридичної особи - правонаступника, що утворилася шляхом перетворення державного підприємства, комунального підприємства, спільного комунального підприємства.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з наведених обставин та враховуючи відсутність згоди іпотекодержателя на передачу в оренду майна, що знаходиться в іпотеці, укладений між сторонами договір оренди є нікчемним в силу положень ст. 12 Закону України «Про іпотеку», а відтак не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Факт користування приміщенням виробничої будівлі літ. «У-2» площею 431,9 кв м та нежитловим приміщенням №1 площею 16,2 кв м на 2-му поверсі будівлі літ. «У-2» за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 1, що передані позивачем відповідачу за актом №1 прийому-передачі від 10.09.2020 в межах фактичного виконання договору оренди між сторонами від 02.09.2020, встановлений рішенням Господарського суду Харківської області від 19.01.2022 у справі №922/4285/21 у спорі між тими ж сторонами, яке набрало законної сили.

У зазначеному рішенні судом встановлено відсутність обставин, що перешкоджали відповідачу фактичному користуванню спірними приміщеннями, а також встановлена обставина продовження фактичного користування об`єктом оренди після закінчення строку дії договору оренди та продовження таких правовідносин на новий строк.

Крім того, фактичне користування відповідачем орендованими приміщенням виробничої будівлі літ. «У-2» площею 431,9 кв м та нежитловим приміщенням №1 площею 16,2 кв м на 2-му поверсі будівлі літ. «У-2» за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 1, з 10.09.2020 по 10.09.2022 встановлено Східним апеляційним господарським судом, про що зазначено у постанові від 24.11.2025 по справі №922/1126/25.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач не надав доказів, які об`єктивно перешкоджали йому у фактичному користуванні орендованими приміщеннями у період з 10.09.2022 по 10.09.2024.

Також користування відповідачем орендованими приміщеннями підтверджується заявою відповідача від 15.12.2020 у справі №922/4121/20, якою він підтверджував користування нежитловими приміщеннями за договором, отримав письмову вимогу позивача щодо погашення заборгованості, однак жодних заперечень не висловлював.

Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини «venire contra factum proprium» лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.

Позивач стверджує, що відповідач по цей час користується приміщеннями і не повернув їх.

Відповідач не надав суду доказів повернення позивачу приміщень.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З огляду на ст. 1212 ЦК України суб`єктами в кондикційному зобов`язанні є, з одного боку, власник майна (титульний володілець), який у зобов`язанні має право вимоги та виступає кредитором, а з іншого, - набувач майна, який виступає боржником, але станом на час вирішення по суті кондикційної вимоги може й не володіти майном у натурі, адже ч. 2 ст. 1213 ЦК України передбачає обов`язок набувача в разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодувати його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Особливістю матеріального об`єкта кондикційного зобов`язання є його універсальність - таким об`єктом може бути будь-яке майно: як індивідуально-визначене, так і визначене родовими ознаками, у тому числі й грошові кошти.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

При вирішення цього спору суд звертається до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 17.04.2025 у справі №910/9652/23, яка стосується правової природи та наслідків фактичного користування особою майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним (нікчемним).

За змістом наведеної позиції фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним (нікчемним) унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК України, оскільки використання майна - «річ» безповоротна, і відновити первісне положення сторін із дотриманням принципів рівноправності, пропорційності, справедливості неможливо.

До безпідставно набутого майна набувача з урахуванням розумності відноситься користування чужим майном (майном потерпілого, яким у спірних правовідносинах є саме відповідач), за яке потерпіла особа має право вимагати від набувача повернення такого збагачення в узгодженому сторонами розмірі плати за таке користування.

У пункті VII.-2:101 Книги VII Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акта, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.

У статті VII-3:101 Книги VII Модельних правил європейського приватного права щодо змісту збагачення зазначено, що особа вважається збагаченою у випадку: a) збільшення доходів або зменшення обов`язків; b) отримання послуги або результатів виконаної роботи; c) користування чужим майном.

У постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі №910/18279/19 вказано, що «аналіз змісту статті 1212 ЦК України свідчить, що цивільне законодавство, що охоплюється безпідставно набутим майном як особливим об`єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України). Наприклад, у статті VII-3:101 Книги VII Модельних правил європейського приватного права (Draft Common Frame of Reference. Principles, Definitions and Model Rules of European Private Law) щодо змісту збагачення зазначено, що особа вважається збагаченою у випадку: a) збільшення доходів або зменшення обов`язків; b) отримання послуги або результатів виконаної роботи; c) користування чужим майном. Тлумачення статті 1212 ЦК України із застосуванням телеологічного способу її тлумачення свідчить, що цією нормою до випадків безпідставного набуття та збереження майна віднесено також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона згідно закону мала віддати (перерахувати) іншій особі в силу покладеного на неї законом зобов`язання. Тобто зменшення обов`язку. У справі, що переглядається, збагаченням є збереження страховиком без достатніх правових підстав у себе виплати, яку він згідно закону мав виплатити потерпілій особі враховуючи спричинену шкоду його страхувальником. Такий підхід до розуміння норми статті 1212 ЦК України відповідає змісту інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, адже очевидно, що у наведений спосіб відбувається збагачення страховика за рахунок зменшення (звільнення) його від виконання обов`язку з відшкодування шкоди завданої потерпілій особі його страхувальником.».

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 ЦК України).

Тлумачення статті 1212 ЦК України дозволяє зробити висновок, що до безпідставно набутого майна набувача з урахуванням розумності відноситься користування чужим майном (майном потерпілого). Причому потерпілий, якому належить майно, яким користувався набувач, має право вимагати від набувача повернення такого збагачення.

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №759/9443/17, предметом спору в межах якої було стягнення коштів за користування нежитловим приміщенням на підставі нікчемного договору оренди).

Таким чином, з урахуванням існуючих правових позицій Верховного Суду, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що внаслідок фактичного безоплатного користування спірними нежитловими приміщеннями, що були передані позивачем відповідачу на виконання договору оренди від 02.09.2020, останній безпідставно зберіг узгоджену сторонами плату за таке користування, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому, недійсність договору оренди в силу закону не впливає на обов`язок відповідача сплатити грошові кошти за користування чужим майном.

Перевіривши розрахунок позовних вимог, в частині стягнення безпідставно утриманої плати за користування за період з 10.09.2022 по 10.09.2024 в сумі 1367568 грн, суд вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не надав доказів сплати безпідставно збережених коштів за користування приміщеннями виробничої будівлі літ. «У-2» площею 431,9 кв м та нежитловим приміщенням №1 площею 16,2 кв м на 2-му поверсі будівлі літ. «У-2» розташованих за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 1 у період з 10.09.2022 по 10.09.2024 у сумі 1367568,00 грн або повернення їх, чи будь-яких заперечень щодо розрахунку.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування приміщеннями виробничої будівлі літ. «У-2» площею 431,9 кв м та нежитловим приміщенням №1 площею 16,2 кв м на 2-му поверсі будівлі літ. «У-2» розташованих за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 1 у період з 10.09.2022 по 10.09.2024 у сумі 1367568,00 грн обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вимог позивача про стягнення інфляційних втрат за період з вересня 2022 року по вересень 2024 року у сумі 8889,18 грн та 3% річних у сумі 3532,66 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат і встановив, що позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з вересня 2022 року по вересень 2024 року у сумі 8889,18 грн та 3% річних у сумі 3532,66 грн є безпідставними, необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.

Обов`язок відповідача сплатити безпідставно збережені кошти за користування приміщеннями виробничої будівлі літ. «У-2» площею 431,9 кв м та нежитловим приміщенням №1 площею 16,2 кв м на 2-му поверсі будівлі літ. «У-2» розташованих за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 1 у період з 10.09.2022 по 10.09.2024 у сумі 1367568,00 грн є деліктним, оскільки договір оренди є нікчемним.

Відтак строк виконання відповідачем цього зобов`язання не встановлений.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки названою статтею не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання претензії, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою тощо.

При цьому боржник повинен виконати таке зобов`язання у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги кредитором, але відповідач у вказаний строк не оплатив решту товару в повному обсязі і відповіді на претензію позивача про оплату не дав.

03.03.2025 позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату орендної плати за договором оренди №Апп 8.20 від 02.09.2020 за період з 10.09.2020 по 10.02.2025 у сумі 3242084,60 грн, пені у сумі 3667,03 грн та 3% річних у сумі 423095,32 грн, що підтверджується копіями опису вкладення 6116849165437 та накладної.

Вказане відправлення було вручено відповідачу 05.03.2025, про що свідчить скріншот з сайту Укрпошти.

Відтак зобов`язання сплатити безпідставно збережені кошти за користування приміщеннями виникло у відповідача лише 12.03.2025.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошових зобов`язань.

Враховуючи те, що позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з вересня 2022 року по вересень 2024 року у сумі 8889,18 грн та 3% річних за період з10.09.2022 по 10.09.2024 у сумі 3532,66 грн, а строк виконання деліктного зобов`язання по сплаті безпідставно збережених коштів за користування приміщеннями за нікчемним договором оренди настав 12.03.2025, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з вересня 2022 року по вересень 2024 року у сумі 8889,18 грн та 3% річних за період з 10.09.2022 по 10.09.2024 у сумі 3532,66 грн безпідставними, необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача належить стягнути судовий збір на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 3, 216, 530, 610, 625, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 73 - 80, 86, 123, 129, 165, 178, 202, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

В позов відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівська Брама" (61002, м. Харків, вул. Куликівська, 2. Код ЄДРПОУ 41772886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" (61066, м. Харків, вул. Велозаводська, 1. Код ЄДРПОУ 14103790) безпідставно збережені кошти за користування приміщеннями виробничої будівлі літ. «У-2» площею 431,9 кв м та нежитловим приміщенням №1 площею 16,2 кв м на 2-му поверсі будівлі літ. «У-2» розташованих за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 1 у період з 10.09.2022 по 10.09.2024 у сумі 1367568,00 грн та судовий збір у сумі 16410,82 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 254 257 ГПК України.

Повне рішення складено "28" вересня 2026 р.

СуддяВ.І. Ольшанченко