Рішення № 140146365, 29.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 Справа № 914/1865/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Мархоцької В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ,

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства «Амбулаторія загальної практики сімейної медицини Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області», с. Чижиків, Львівська обл.,

про: стягнення 80 303,74 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Піун С. П.;

від відповідача: Чернявець Ю.Б.;

Хід розгляду справи.

До Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Комунального некомерційного підприємства «Амбулаторія загальної практики сімейної медицини Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області» про стягнення 80 303,74 грн, з яких 75 141,75 грн основного боргу, 3 506,27 грн пені, 350,63 грн 3% річних та 1 305,09 грн інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 22.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, судове засідання призначено на 11.08.2026.

11.08.2026 суд відклав розгляд справи на 25.08.2026.

25.08.2026 та 09.09.2026 у судовому засіданні було оголошено перерву до 09.09.2026 та 29.09.2026 відповідно.

27.08.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 24141/26), у яких він повідомив, що 19.08.2026 відповідач повністю сплатив залишок основної заборгованості в розмірі 75 141,75 грн за Договором постачання природного газу від 29.12.2025 № 12-12569/25-БО-Т, унаслідок чого станом на 26.08.2026 основний борг за цим договором становить 0,00 грн.

Разом з тим позивач зазначив, що непогашеними залишаються нараховані за неналежне виконання грошового зобов`язання пеня в розмірі 3 506,27 грн, 3% річних у розмірі 350,63 грн та інфляційні втрати в розмірі 1 305,09 грн, загалом 5 161,99 грн, і просив здійснювати розгляд справи з урахуванням цих пояснень.

У судове засідання 29.09.2026 представники сторін з`явилися.

Беручи до уваги предмет і підстави позову, закінчення процесуальних строків, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та ухвалення обґрунтованого рішення.

В судовому засіданні 29.09.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі заяви відповідача від 29.12.2025 № 299 про приєднання до договору постачання природного газу, умови якого розміщено на вебсайті позивача, між сторонами укладено Договір постачання природного газу від 29.12.2025 № 12-12569/25-БО-Т на період з січня по 31 березня 2026 року. Позивач стверджує, що впродовж січня березня 2026 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 132 296,93 грн, що підтверджується підписаними сторонами без зауважень актами приймання-передачі природного газу, однак відповідач у строк, встановлений п. 5.1 Договору, за отриманий газ повністю не розрахувався, і на момент звернення до суду його заборгованість становила 75 141,75 грн.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач на підставі п. 7.2 Договору та ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 3 506,27 грн пені та 350,63 грн 3% річних за період з 01.04.2026 по 08.06.2026, а також 1 305,09 грн інфляційних втрат за період з 01.04.2026 по 31.05.2026.

У додаткових поясненнях від 27.08.2026 позивач повідомив про погашення відповідачем основного боргу після відкриття провадження у справі та підтримав вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Правова позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, заперечень щодо позовних вимог чи наведених позивачем розрахунків до суду не надіслав.

Водночас 19.08.2026 він сплатив позивачу залишок основного боргу в сумі 75 141,75 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

29.12.2025 відповідач звернувся до позивача із заявою № 299 про приєднання до договору постачання природного газу, умови якого розміщено на вебсайті позивача за посиланням https://www.naftogaztrading.com.ua/wp-content/uploads/2025/10/bo-dogovir-postachannya-gazu-2025-2026.pdf. Того ж дня позивач надав згоду на приєднання та повідомив відповідача про укладення між ними Договору постачання природного газу від 29.12.2025 № 12-12569/25-БО-Т (далі Договір), який набрав чинності 29.12.2025.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві, який є бюджетною установою/організацією відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ) (далі також газ), а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для власних потреб (п. 1.2 Договору).

Пунктом 1.5 Договору визначено, що Договір є договором приєднання у відповідності до статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання Споживача до всіх його умов в цілому. Договір не є публічним договором в розумінні статті 633 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 3.5 Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

За умовами п. 5.1 Договору Споживач здійснює розрахунок за фактично переданий природний газ грошовими коштами на рахунок Постачальника, зазначений у розділі 14 цього Договору, відповідно до акта приймання-передачі природного газу, оформленого з боку Постачальника та надісланого Споживачу у порядку, визначеному підпунктом 3.5.2 пункту 3.5 Договору, до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного газу.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 Договору та/або строків оплати компенсації згідно з пунктом 8.4 Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні втрати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На виконання умов Договору позивач у січні березні 2026 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 132 296,93 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними представниками обох сторін без зауважень та заперечень щодо обсягів і вартості переданого газу.

Відповідач вартість отриманого газу у встановлений п. 5.1 Договору строк у повному обсязі не оплатив, і на час звернення позивача до суду його заборгованість за Договором становила 75 141,75 грн.

19.08.2026, тобто вже після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, відповідач сплатив залишок основного боргу в сумі 75 141,75 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.11.2025 по 21.08.2026, розрахунком суми боргу станом на 26.08.2026 та визнається самим позивачем.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Договір, укладений сторонами шляхом приєднання відповідача до запропонованих позивачем умов, за своєю правовою природою є договором постачання природного газу, до якого застосовуються положення ст. 714 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Сторони погодили в п. 5.1 Договору, що розрахунок за переданий у відповідному місяці газ здійснюється до останнього числа місяця, наступного за місяцем постачання. Отже, газ, переданий у січні 2026 року, відповідач мав оплатити до 28.02.2026, у лютому 2026 року до 31.03.2026, а в березні 2026 року до 30.04.2026. Матеріали справи свідчать, що у ці строки відповідач свого обов`язку повністю не виконав, а залишок боргу в сумі 75 141,75 грн погасив лише 19.08.2026, тобто з порушенням погодженого строку і вже після звернення позивача до суду. Відтак відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Щодо вимоги про стягнення основного боргу суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На момент звернення позивача до суду 17.06.2026 спір щодо стягнення 75 141,75 грн основного боргу існував, оскільки ця сума залишалась неоплаченою, однак 19.08.2026, під час розгляду справи, відповідач цей борг повністю сплатив. Тим самим спір у цій частині припинив існування до ухвалення судом рішення по суті, а тому провадження у справі в частині стягнення 75 141,75 грн основного боргу підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.

Сплата основного боргу після звернення кредитора до суду не звільняє боржника від обов`язку сплатити передбачені договором і законом нарахування за час, упродовж якого він цей борг не сплачував. Позивач нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати за період, який передує даті погашення боргу, тож ці вимоги не втратили предмета і підлягають вирішенню по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків і моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 цього Закону визначено, що розмір пені, передбаченої статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 7.2 Договору, у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 01.04.2026 по 08.06.2026, 3% річних за період з 01.04.2026 по 08.06.2026 та інфляційних втрат за період з 01.04.2026 по 31.05.2026, суд встановив, що нарахування здійснено на суми, прострочені з урахуванням строків оплати, визначених п. 5.1 Договору, з дотриманням розміру пені, погодженого в п. 7.2 Договору, та в межах періодів фактичного прострочення.

Розрахунок є арифметично правильним, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути 3 506,27 грн пені, 350,63 грн 3% річних та 1 305,09 грн інфляційних втрат.

Відповідач доказів сплати цих сум, контррозрахунку чи обставин, які б звільняли його від відповідальності за прострочення, суду не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок доказування і подання доказів відповідно до вимог цього Кодексу розподіляється між сторонами виходячи з принципу змагальності (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України). Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1 ст. 79 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Оцінивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення 75 141,75 грн основного боргу слід закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору, а вимоги про стягнення 3 506,27 грн пені, 350,63 грн 3% річних та 1 305,09 грн інфляційних втрат є обґрунтованими, доведеними належними доказами і підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позовні вимоги задоволено на суму 5 161,99 грн із заявлених 80 303,74 грн, у решті вимог провадження у справі закрито.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Тому пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача належить стягнути 171,14 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 231, 236-241, 247-252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення 75 141,75 грн основного боргу.

2. В решті позовні вимоги задоволити.

3. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Амбулаторія загальної практики сімейної медицини Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області» (81145, Львівська обл., Львівський р-н, с. Чижиків, вул. Медична, буд. 1, код ЄДРПОУ 41850775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) 5 161,99 грн та 171,14 грн судового збору.

4. Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 29.09.2026.

Суддя Запотічняк О.Д.