Рішення № 140146100, 13.07.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2026 р. м. Київ Справа № 911/703/26

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4)

до Трусевича Миколи Сергійовича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 1308865,52 грн. заборгованості за кредитним договором,

секретар судового засідання: Рапота У.Е.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (далі АТ "Перший український міжнародний банк", позивач) через систему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Трусевича Миколи Сергійовича (далі - ФОП Трусевич М.С., відповідач) про стягнення 1308865,52 грн. заборгованості за кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" № 713809243490 від 28.01.2025 р., а саме - 1171104,91 грн. заборгованості за сумою кредиту (тіло), у тому числі - 171105,18 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту, 999999,73 грн. строкової заборгованості за сумою кредиту, а також 137760,61 грн. простроченої заборгованості за комісією.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" № 713809243490 від 28.01.2025 р. щодо повернення кредиту та сплати комісії.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.03.2026 р. було відкрито провадження у даній справі, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору, призначено підготовче засідання на 04.05.2026 р.

Вказану ухвалу було отримано позивачем 17.03.2026 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.

Окрім того, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі від 16.03.2026 р. було направлено на адресу місцезнаходження відповідача, проте, вручення поштового відправлення 067124613091 не відбулося, і конверт повернувся на адресу суду за закінченням встановленого терміну зберігання.

Згідно з ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 232 ГПК України, ухвала є судовим рішенням.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Водночас, встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, а також строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

За таких обставин, повернення поштою рекомендованого листа із зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання поштового відправлення, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Відтак, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2021 р. у справі № 910/16249/19.

Також суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 р. у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 р. у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 р. у справі № 24/260-23/52-б, від 19.05.2021 р. у справі № 910/16033/20.

Поряд з цим, у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, сторони не були позбавлені можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Київської області від 16.03.2026 р. у справі № 911/703/26 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду.

Підготовче засідання відкладалося.

15.04.2026 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 14.04.2026 р. (вх. № 6372/26 від 15.04.2026 р.) про вступ у справу як представника.

15.04.2026 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 14.04.2026 р. (вх. № 6374/26 від 15.04.2026 р.) про розгляд справи без участі представника АТ "ПУМБ", за якою позивач позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити у повному обсязі та розглянути справу без участі представника позивача.

Підготовче засідання відкладалося.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.06.2026 р. було закрито підготовче провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 13.07.2026 р.

У судове засідання з розгляду справи по суті 13.07.2026 р. представники сторін не з`явилися. Про дату та час судового засідання всі учасники справи були повідомлені в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Як встановлено судом, у позовній заяві банк зазначив відповідачем Фізичну особу-підприємця Трусевича Миколу Сергійовича. Між тим, з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує, що статус ФОП Трусевича М.С. як підприємця було припинено, про що був зроблений відповідний запис № 2003550060007027536 від 28.05.2026 р.

Тобто відповідачем було припинено статус фізичної особи-підприємця вже після звернення банку з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

За приписами статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Відповідно до статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статті 44 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Наведений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 р. у справі № 12-113гс18.

З огляду на викладене, у зв`язку із припиненням фізичною особою Трусевичем М.С. підприємницької діяльності його обов`язки не припиняються, а залишаються за ним, як за фізичною особою.

Таким чином, розгляд даної справи по суті здійснювався за вимогами банку до Трусевича Миколи Сергійовича, без зазначення статусу суб`єкта підприємницької діяльності.

У судовому засіданні 13.07.2026 р. було прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

28.01.2025 р. між Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" (банк) та Фізичною особою-підприємцем Трусевичем Миколою Сергійовичем (позичальник) було укладено в електронній формі, за допомогою електронного цифрового підпису, кредитний договір "Кредит "всеБІЗНЕС" № 713809243490, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором та типовими умовами, зокрема (але не виключно), відповідно до наступного.

Відповідно до п. 1.1.1 договору сума кредиту складає 1500000,00 грн.

Пунктом 1.1.3 договору визначено строк кредитування до 28 січня 2028 року включно.

Підпунктом 1.1.4.2 договору передбачено, що тариф комісійної винагороди становить 1,6% за один місяць користування кредитом. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до п. 6.3.2 Типових умов, та сплачується щомісячно згідно графіку платежів, наведеного в п. 1.4 договору.

Відповідно до п.п. 1.1.4.3 договору процентна ставка за користування кредитом - 0,00001 % річних; проценти нараховуються відповідно до п. 6.2 Типових умов та сплачуються згідно графіку платежів, наведеного в п. 1.4 договору.

Згідно з п.п. 1.1.4.4 договору процентна ставка на прострочену суму кредиту - 0,00001 % річних, проценти нараховуються відповідно до п. 6.2 Типових умов.

Положеннями п. 1.1.7 договору визначено, що цільове використання кредиту - на придбання основних засобів та/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника, на здійснення яких позичальник має право відповідно до законодавства України і кредитування яких не заборонено законодавством України та договором, а також на сплату комісійної винагороди, передбаченої п. 1.1.4.1 договору (в разі наявності такої комісійної винагороди) в сумі, що визначається згідно п. 1.1.4.1 договору.

Відповідно до п. 1.1.8 договору Типовими умовами є Типові умови кредитування в рамках кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС», укладеного в Системі ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ ПУМБ DIGITAL BUSINESS АТ ПУМБ, що розміщуються на інтернет-сайті Банка (за електронною адресою: https://www.pumb.ua/) та є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.4 договору позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному в договорі графіку платежів.

Положеннями п. 5.1 договору визначено, що цей договір складається з договору та Типових умов. З моменту укладення договору Типові умови стають його невід`ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це позичальника, як передбачено Типовими умовами. Підписанням договору позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з договором та Типовими умовами, умови договору та Типових умов позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи договір, позичальник приймає на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно позичальника, рівно як і Банк бере на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно банку.

Згідно з п. 5.2 договору у всіх випадках, не передбачених договором, сторони керуються положеннями Типових умов та законодавством. В разі наявності будь-яких протиріч та/або невідповідностей між Типовими умовами та положеннями договору, такі положення договору мають пріоритет.

Відповідно до п. 5.3 договору сторони домовились, що договір укладається сторонами в формі електронного документа за допомогою Системи «ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ». Договір є оригіналом електронного документу після його підписання сторонами шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку та КЕП/УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника).

Згідно з п. 5.4 договору договір набуває чинності з моменту його підписання банком та позичальником шляхом накладення КЕП/УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника) та КЕП уповноваженого представника банку (з моменту накладення останнього електронного підпису) та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно договору в повному обсязі.

Положеннями п. 5.6 договору визначено, що позичальник підписанням договору підтверджує свою згоду на отримання на зазначену в розділі «Реквізити та підписи Сторін» договору адресу електронної пошти позичальника підписаного сторонами договору, а також будь-яких інших документів та інформації, пов`язаних з виконанням та/або обслуговуванням договору.

Відповідно до пункту 3.5 Типових умов, надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів у сумі, зазначеній в п. 1.1.1 договору, із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в п. 1.1.5 договору, в строки, зазначені в п. 2.2 договору.

Згідно із пунктом 5.1 Типових умов, позичальник зобов`язаний повернути кредит в розмірах і строки, зазначені в ст. 1 договору.

Пунктом 6.1 та 6.2 Типових умов передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити банку проценти в порядку і на умовах, обумовлених цими умовами.

Згідно із пунктом 4.1 Типових умов, кожна з перелічених нижче подій повинна тлумачитись як несприятлива подія: (1) несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь банку згідно з договором/ Типовими умовами, у передбачений ними строк, та/або невиконання або неналежне виконання позичальником будь-яких інших обов`язків за договором та/або іншими договорами, укладеними між сторонами.

Відповідно до пункту 4.2 Типових умов, у випадку виникнення будь-якої несприятливої події, банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит, а позичальник зобов`язаний, незважаючи на положення п. 1.1.3, п. 1.4 договору, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно з договором, в строк не пізніше одного банківського дня з моменту отримання відповідної вимоги.

На виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в розмірі 1500000,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями № TR.92769265.68826.29514 від 28.01.2025 р. на суму 15000,00 грн., № TR. 92769265.68827.29514 від 28.01.2025 на суму 1485000,00 грн. та банківською випискою по особовому рахунку відповідача за період з 28.01.2025 р. по 19.02.2026 р.

Оскільки відповідач в порушення умов договору свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати комісії належним чином не виконував, позивач надіслав відповідачу вимогу № 775 від 30.12.2025 р. про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором, що підтверджується квитанцією, описом вкладення у цінний лист та списком згуртованих поштових відправлень АТ «Укрпошта», долученими до матеріалів справи.

Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення, своїх зобов`язань щодо повернення тіла кредиту та сплати комісії не виконав, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" № 713809243490 від 28.01.2025 р., а саме - 1171104,91 грн. заборгованості за сумою кредиту (тіло), у тому числі - 171105,18 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту, 999999,73 грн. строкової заборгованості за сумою кредиту, а також 137760,61 грн. простроченої заборгованості за комісією.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положеннями статті 16 ЦК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

З урахуванням зазначеного вище, суд констатує, що відповідач доводів позивача не спростував, доказів повернення 1171104,91 грн. заборгованості за сумою кредиту (тіло) та сплати 137760,61 грн. комісії в повному обсязі та, відповідно, відсутності заборгованості за договором про надання кредиту суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

Таким чином, за наданими до матеріалів справи доказами, заборгованість відповідача за отриманим та неповернутим кредитом на день розгляду справи складає 171105,18 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту, 999999,73 грн. строкової заборгованості за сумою кредиту та 137760,61 грн. простроченої заборгованості за комісією, у зв`язку з чим позовні вимоги банку у даній справі є доведеними та обгрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код 14282829) 171105 (сто сімдесят одну тисячу сто п`ять) грн. 18 коп. простроченої заборгованості за сумою кредиту, 999999 (дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 73 коп. строкової заборгованості за сумою кредиту, 137760 (сто тридцять сім тисяч сімсот шістдесят) грн. 61 коп. простроченої заборгованості за комісією, 15706 (п`ятнадцять тисяч сімсот шість) грн. 39 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 29.09.2026 р.

Суддя В.М. Бабкіна