Рішення № 140145991, 29.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.09.2026Справа № 910/8620/26За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Трейд Компані"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фара-І"

про стягнення 682439,59 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Трейд Компані" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фара-І" про стягнення 682439,59 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання № 001 від 01.01.2024.

Ухвалою суду від 20.07.2026 позовну заяву залишено без руху.

22.07.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 31.07.2026 в його електронному кабінеті.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.. 165, 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Трейд Компані" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фара-І" (покупець) укладено договір постачання № 001, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати в погоджені строки другій стороні покупцеві товар: номерні агрегати, запасні частини, аксесуари для автомобілів - далі товар, згідно повідомлень (заявок) покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього договору.

Згідно п. 2.1, 2.3 договору постачальник відвантажує товар покупцеві за договірними цінами, які зазначені постачальником у виставлених відповідних рахунках до сплати та накладних. Оплата товару здійснюється на умовах відстрочки кінцевого розрахунку на термін до 21 календарних днів, починаючи з дня одержання товарів за видатковою накладною. За домовленістю сторін сума заборгованості покупця за відстрочкою платежу не повинна перевищувати 550000,00 грн.

Передача товарів від постачальника покупцеві здійснюється за видатково-прибутковою накладною та оформленою покупцем відповідним чином довіреністю на одержання товару. Право власності на майно та ризики його випадкової загибелі переходить до покупця в дату виписки видаткової накладної на товари (п. 3.1, 3.2 договору).

Відповідно до п. 12.2, 12.3 договору він діє до 31 грудня поточного року, протягом якого був укладений, включно. Строк дії договору щорічно продовжується відповідно до п. 12.3. У разі відсутності до дати закінчення чергового строку дії договору офіційного письмового повідомлення рекомендованим листом від будь-якої із сторін до іншої сторони про дострокове розірвання або небажання продовжувати відносини за договором на наступний рік, строк дії цього договору вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного року включно.

Поставка товару по якому виникла заборгованість за період з листопада 2025 року - квітня 2026 року була здійснена за наступними видатковими накладними: № 000033382 від 17.11.2025; № 000033498 від 18.11.2025; № 000033628 від 19.11.2025; № 000033752 від 20.11.2025; № 000033886 від 21.11.2025; № 000034027 від 22.11.2025; № 000034030 від 24.11.2025; № 000034064 від 24.11.2025; № 000034158 від 25.11.2025; № 000034263 від 26.11.2025; № 000034410 від 27.11.2025; № 000034586 від 28.11.2025; № 000034601 від 29.11.2025; № 000034752 від 01.12.2025; № 000034888 від 02.12.2025; № 000034998 від 03.12.2025; № 000035025 від 03.12.2025; № 000035150 від 04.12.2025; № 000035251 від 05.12.2025; № 000035271 від 05.12.2025; № 000035415 від 08.12.2025; № 000035544 від 09.12.2025; № 000035823 від 11.12.2025; № 000035924 від 12.12.2025; № 000035948 від 12.12.2025; № 000036112 від 15.12.2025; № 000036211 від 16.12.2025; № 000036256 від 16.12.2025; № 000036381 від 17.12.2025; № 000036508 від 18.12.2025; № 000036629 від 19.12.2025; № 000036662 від 20.12.2025; № 000036809 від 22.12.2025; № 000036940 від 23.12.2025; № 000037062 від 24.12.2025; № 000037075 від 25.12.2025; № 000037139 від 26.12.2025; № 000037359 від 29.12.2025; № 000037454 від 30.12.2025; № 000000058 від 02.01.2026; № 000000198 від 05.01.2026; № 000000337 від 06.01.2026; № 000000448 від 07.01.2026; № 000000465 від 08.01.2026; № 000000646 від 09.01.2026; № 000000694 від 10.01.2026; № 000001010 від 14.01.2026; № 000001544 від 21.01.2026; № 000001660 від 22.01.2026; № 000001752 від 23.01.2026; № 000001775 від 24.01.2026; № 000001904 від 26.01.2026; № 000002006 від 27.01.2026; № 000002113 від 28.01.2026; № 000002228 від 29.01.2026; № 000002315 від 30.01.2026; № 000002339 від 30.01.2026; № 000002368 від 31.01.2026; № 000003420 від 13.02.2026; № 000003436 від 13.02.2026; № 000003639 від 16.02.2026; № 000003745 від 17.02.2026; № 000003849 від 18.02.2026; № 000004221 від 24.02.2026; № 000004589 від 27.02.2026; № 000004942 від 03.03.2026; № 000005107 від 04.03.2026; № 000005565 від 09.03.2026; № 000005615 від 10.03.2026; № 000005803 від 11.03.2026; № 000005854 від 11.03.2026; № 000006083 від 13.03.2026; № 000006294 від 16.03.2026; № 000006343 від 16.03.2026; № 000006371 від 17.03.2026; № 000006580 від 18.03.2026; № 000006766 від 19.03.2026; № 000007366 від 25.03.2026; № 000007565 від 26.03.2026; № 000008382 від 02.04.2026; № 000008441 від 03.04.2026; № 000009211 від 10.04.2026; № 000009411 від 14.04.2026; № 000009820 від 17.04.2026; № 000009933 від 17.04.2026; №000009972 від 20.04.2026; № 000010132 від 21.04.2026; № 000010212 від 21.04.2026.

Згідно долучених до матеріалів справи накладних за спірний період з листопада 2025 по квітень 2026 позивачем було поставлено товар на загальну суму 648944,28 грн.

Сторонами було складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.04.2026 по 26.04.2026 згідно якого початкове сальдо щодо вартості поставленого товару - 769131,84 грн; за означений період позивачем було поставлено товар загальною вартістю 11798,22 грн; відповідачем в означений період оплачено 128331,22 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем склала 652598,84 грн. Акт підписаний та скріплений електронними печатками обох контрагентів.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 26 від 13.05.2026, в якій просив сплатити заборгованість у розмірі 652598,84 грн. Докази направлення долучені до матеріалів справи.

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму богу не сплатив.

Позивач просить стягнути з відповідача вартість поставленого та не оплаченого товару у сумі 652598,84 грн.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини за наведеним правочином регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суду не було надано доказів недійсності укладеного між сторонами договору, як і не зазначено підстав, з яких він може бути визнаний недійсним.

З огляду на зазначене, договір № 001 від 01.01.2024 є підставою для виникнення між сторонами правовідносин та взаємних зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договором обумовлено відстрочення оплати товару на 21 календарний день з дати поставки.

Остання поставка, з заявленого позивачем періоду відбулась 21.04.2026. а отже весь товар мав бути оплачений до 12.05.2026. Прострочення відповідача настало з 13.05.2026.

Отже, поставлений на загальну суму 648944,28 грн товар мав бути оплачений відповідачем до 12.05.2026.

Суд відзначає, що акт звірки не є первинним документом та не підтверджує обставини щодо обсягу та вартості поставленого товару чи здійснених оплат.

Суду не було надано первинних документів в підтвердження наявності станом на 26.04.2026 у відповідача заборгованості за товар на суму 652598,84 грн. Позивачем підтверджено поставку товару на суму 648944,28 грн, доказів його оплати матеріали справи не містять.

Матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товару у сумі 648944,28 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідач станом на день прийняття рішення не оплатив отриманий від позивача товар.

Суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення основного боргу, в сумі підтвердженій поданими до матеріалів справи видатковими накладними на суму 648944,28 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за загальний період з 21.05.2026 до 09.07.2026 пеню у сумі 23243,25 грн, втрати від інфляції у розмірі 3915,59 грн та 3 % річних у сумі 2681,91 грн.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 9.3 договору у випадку затримки оплати товару покупець за вимогою постачальника сплачує останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню, що нараховується на несплачену суму за весь період прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив перерахунок пені на суму основного боргу, визнану судом обгрунтованою. Згідно перерахунку суду сума пені є більшою, ніж заявив позивач, оскільки, нарахування здійснювалось на облікову ставку НБУ меншого розміру, ніж вона була у спірний період. Оскільки, суд обмежений у праві виходити за межі позовних вимог згідно приписів ст. 237 ГПК України, то з відповідача підлягає стягненню пеня у визначено позивачем розмірі - 23243,25 грн.

Суд здійснив перерахунок 3% річних на суму боргу, визнану судом обгрунтованою. Згідно перерахунку суду з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 2666,89 грн.

Щодо втрат від інфляції, суд відзначає, що в період з 21.05.2026 по 09.07.2026 інфляційні втрати згідно специфіки їх нарахування розраховуються за індексом червня 2026, який становить менше 100. Отже в означений період мала місце дефляція, а тому відсутні підстави для стягнення інфляційних нарахувань. Отже у стягненні втрат від інфляції у розмірі 3915,59 грн слід відмовити, оскільки, мала місце дефляція, а розрахунок позивача є невірним.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження сплати суми заборгованості чи відсутності прострочення ним виконання своїх грошових обов`язків зі своєчасної оплати поставленого товару за договором.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за договором, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у визначеному судом розмірі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фара-І" (02152 , м. Київ, вулиця Березняківська, буд. 8, кімната 211, ідентифікаційний код 33299396) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Трейд Компані" (03110, м. Київ, вулиця Ратушного Романа, буд. 41, ідентифікаційний код 22865605) суму основного боргу у розмірі 648944 (шістсот сорок вісім тисяч дев`ятсот сорок чотири) грн 28 коп., 3 % річних у розмірі 2666 (дві тисячі шістсот шістдесят шість) грн 89 коп., пеню у розмірі 23243 (двадцять три тисячі двісті сорок три) грн 25 коп. та судовий збір в сумі 8098 (вісім тисяч дев`яносто вісім) грн 26 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 3654,56 грн, 3% річних у розмірі 15,02 грн, втрат від інфляції у розмірі 3915,59 грн - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко