Рішення № 140145990, 29.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.09.2026Справа № 910/8392/26За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан"

про стягнення 14015,00 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" з вимогами до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 14015,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, як особа, відповідальна за відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, не у повному обсязі відшкодував позивачу суму сплаченого ним своєму страхувальнику страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 відкрито провадження у справі №910/8392/26, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

15.07.2026 від МТСБУ надійшов лист щодо страхового покриття.

30.07.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, оскільки, позивачем не надано доказів отримання відповідачем заяви про виплату страхового відшкодування, а отже строк на оплату не настав.

29.09.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення про доставку електронного листа позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.05.2025 між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (страховик) та ПП "Укрпалетсистем" (страхувальник) укладено Договір комплексного страхування FА-00350804, об`єктом страхування за яким є комплекс АЗС, в тому числі за адресою: Львіська область, с. Солонка, вулиця Стрийська, 3.

В постанові Миколаївського районного суду Львівської області від 24.11.2025 № 447/3595/25 встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 31.10.2025 № 499172 водій ОСОБА_1 , 18.07.2025 о 14:45 у с. Солонка, по вулиці Стрийській, керуючи транспортним засобом "Volkswagen Passat", д.р.н. НОМЕР_1 , був не уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував за її змінами, перед початком руху не переконався у безпеці маневру, а саме розпочинаючи рух не дістав заправний пістолет з горловини баку, в результаті чого вирвав його. Таким чином порушив п. 2.3.б, 10.1 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність.

Провадження у справі № 447/3595/25 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 було закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП.

Згідно зі статтею 124 КУпАП особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Разом із цим, у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №641/2795/16-ц зазначено, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.

До матеріалів справи долучено схему ДТП, яка сталась 18.07.2025 о 14:45 в с. Солонка, вул. Стрийська, 3, в якій зафіксовано пошкодження заправної колонки водієм ОСОБА_2 , який керував автомобілем "Volkswagen Passat", д.р.н. НОМЕР_1 , та зникнення його з місяця ДТП.

Суд відзначає, що позивач у позовній заяві вказав про наявність вини водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем "Volkswagen Passat", д.р.н. НОМЕР_1 у спричиненні ДТП 18.07.2025 та пошкодженні автозаправної колонки. Означені обставини не були спростовані та заперечені відповідачем.

Отже, вірогідними доказами підтверджено наявність вини водія ОСОБА_2 у спричиненні ДТП 18.07.2025 під час керування автомобілем "Volkswagen Passat", д.р.н. НОМЕР_1 та пошкодженні застрахованого за договором FА-00350804 від 30.05.2025 майна.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.

Згідно із ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

23.07.2025 страхувальник звернувся до позивача з заявою про настання події з застрахованим майном № ДРДВ2928.

Згідно акту огляду майна від 22.07.2025, рахунку на оплату № 879 від 18.07.2025 та замовлення № б/н від 18.07.2025 вартість відновлювального ремонту пошкодженого при ДТП майна становить 11360,00 грн.

Згідно Страхового акту № 01234/07/525 від 10.09.2025, складеного Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" та розрахунку до нього, сума страхового відшкодування становить 11360,00 грн.

Позивач на підставі страхового акту виплатив страхове відшкодування страхувальнику (орендарю застрахованого майна за договором оренди № 95/2023 від 19.05.2023) за договором добровільного страхування № FА-00350804 від 30.05.2025 у сумі 11360,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 53421 від 11.09.2026.

Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Volkswagen Passat", д.р.н. НОМЕР_1 , була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/229060928 зі встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 250000,00 грн., франшизи - 0,00 грн, період дії 07.05.2025 - 06.05.2026.

Позивач звернувся до відповідача із Заявою № 07306/5225 від 26.09.2026 про страхове відшкодування за Полісом ЕР/229060928. Означена заява була направлена на електронну адресу відповідача. В скріншоті про направлення заяви зазначено, що направлено на сервер, який не відправляє повідомлення про успішну доставку. Якщо повідомлення про помилку відсутнє, то повідомлення можна вважати доставленим. Не чекайте підтвердження про успішну доставку.

Отже, з поданих позивачем доказів вбачається презумпція отримання листа відповідачем. Натомість поданий відповідачем скріншот поштової скриньки, в якій відсутній лист від позивача достеменно не підтверджує, що 26.09.2025 означений лист не надходив на пошту відповідачу. Зокрема і тому, що відсутня інформація щодо вмісту папок "спам" та "кошик" чи відомостей про вхідну кореспонденцію за інші дати.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача сплачену ним суму страхового відшкодування у розмірі 11360,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні (ч. 1 ст. 18 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з: 1) пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи; 2) пошкодженням чи знищенням дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; 3) пошкодженням чи знищенням іншого майна потерпілої особи, крім випадків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 30 цього Закону; 4) проведенням робіт, необхідних для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 5) пошкодженням транспортного засобу внаслідок його використання для доправлення потерпілої особи до закладу охорони здоров`я, у тому числі забрудненням салону такого транспортного засобу; 6) доставкою (транспортуванням), зокрема з використанням спеціального автомобіля-евакуатора, пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи з місця дорожньо-транспортної пригоди, якщо такий транспортний засіб не може рухатися самостійно.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із: 1) відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті; 2) евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця дорожньо-транспортної пригоди на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України; 3) оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Volkswagen Passat", д.р.н. НОМЕР_1 , станом на дату ДТП була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/229060928, відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу "Volkswagen Passat", д.р.н. НОМЕР_1 , страхувальнику майна за договором FА-00350804 від 30.05.2025, покладається на відповідача.

У ч. 1 ст. 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що для отримання страхової (регламентної) виплати потерпіла особа чи інша особа, яка має право на її отримання (далі - заявник), подає страховику, а у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - до МТСБУ, заяву про страхову виплату, заяву про регламентну виплату у строк, що не перевищує: 1) один рік з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - з дня припинення членства страховика в МТСБУ), - якщо шкоду заподіяно майну потерпілої особи; 2) три роки з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - з дня припинення членства страховика в МТСБУ), - якщо шкоду заподіяно життю або здоров`ю потерпілої фізичної особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо страховик (МТСБУ) протягом 30 календарних днів з дня отримання заяви про страхову (регламентну) виплату не повідомив заявника у зазначений у заяві спосіб про відсутність одного чи кількох документів, передбачених частиною третьою цієї статті, вважається, що заявник виконав вимоги частини третьої цієї статті та разом із заявою про страхову (регламентну) виплату подав усі передбачені цим Законом документи для здійснення такої виплати.

Згідно з ч. 5 ст. 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" граничний строк для прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату становить 60 календарних днів з дня подання заяви та всіх необхідних у відповідному страховому випадку документів, передбачених частиною третьою цієї статті, з урахуванням положень цієї частини та частини сьомої цієї статті. У разі повідомлення страховиком (МТСБУ) заявника протягом строку, встановленого частиною четвертою цієї статті, про неподання ним одного чи кількох документів, передбачених частиною третьою цієї статті, перебіг граничного строку для прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату зупиняється з дня надання (надсилання) такого повідомлення та поновлюється з наступного робочого дня після отримання страховиком (МТСБУ) таких документів у повному обсязі (останнього документа з усіх необхідних у разі надання їх не в повному обсязі). У разі проведення страховиком (МТСБУ) заходів з визначення (з`ясування) причин, обставин та наслідків дорожньо-транспортної пригоди, які включають здійснення експертиз та/або досліджень, граничний строк прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату продовжується до отримання результатів таких експертиз та/або досліджень, але не може перевищувати 90 календарних днів з дня подання заяви та всіх необхідних у відповідному страховому випадку документів, передбачених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до ч. 8 ст. 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" усі заяви (у тому числі заява про страхову (регламентну) виплату та додані до неї документи, передбачені частиною третьою цієї статті) та вимоги при врегулюванні страхового випадку складаються у письмовій формі, у тому числі у формі електронного документа, електронного повідомлення, що надсилається на адресу електронної пошти страховика (МТСБУ) або з використанням мобільного застосунку, або через веб-сайт страховика (МТСБУ).

Отже позивач для отримання страхового відшкодування мав звернутись до відповідача з заявою, в тому числі в електронному вигляді, шляхом направлення на електронну адресу відповідача.

Позивач скористався своїм правом з дотриманням приписів ст. 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та направив на електронну адресу відповідача вимогу про виплату страхового відшкодування 26.09.2025.

Суд відзначає, що законом не передбачено обов`язку позивача перевіряти та підтверджувати доставку відповідачу електронних листів з відповідною заявою. Подані позивачем докази підтверджують обставини його звернення до відповідача з заявою на виплату, що є підставою для її розгляду та прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування.

Відповідач же у свою чергу не надав суду доказів, які достеменно підтверджують не отримання ним листа позивача. Пояснення відповідача щодо алгоритму доставки електронних листів та отримання підтвердження про доставку не є доказом та не підтверджують не отримання листа. Перекладання відповідачем на позивача обов`язку доказування обставин, які має довести саме відповідач суперечать принципу змагальності, передбаченого ГПК України.

Отже подані позивачем докази та норми закону спростовують заперечення відповідача, викладені у відзиві, про не надання позивачем доказів отримання заяви відповідачем. Крім того, суд відзначає, що протягом судового провадження у даній справі, відповідач не надав доказів того, що він висловлював позивачу будь-які зауваження щодо документів, долучених до матеріалів справи по спірній ДТП. Як і доказів сплати страхового відшкодування протягом 60 днів з дати отримання відповідачем позовних матеріалів з долученою до них заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) зобов`язаний у строк, передбачений частиною п`ятою статті 32 цього Закону, письмово у спосіб, зазначений у заяві про страхову (регламентну) виплату, повідомити заявника про прийняте за його заявою рішення. Страховик (МТСБУ) зобов`язаний здійснити страхову (регламентну) виплату протягом трьох робочих днів з дня направлення заявнику повідомлення про прийняте рішення за його заявою про здійснення такої виплати. У разі прийняття рішення про відмову у здійсненні страхової (регламентної) виплати страховик (МТСБУ) зобов`язаний у повідомленні про прийняте рішення зазначити підстави для його прийняття.

Відповідач не повідомив позивача про прийняте ним рішення щодо страхової виплати за полісом ЕР/229060928 у встановлені строки та порядку, передбаченому ст. 32, 34 Закону.

За таких умов суд вважає обґрунтованим стягнення з відповідача страхового відшкодування у виплаченій позивачем сумі - 11360,00 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1812,93 грн, 3% річних у розмірі 180,00 грн та втрати від інфляції у розмірі 662,07 грн за період з 26.12.2025 по 07.07.2026.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 8 ст. 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі прострочення здійснення страхової (регламентної) виплати з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на її отримання, крім страхових виплат особі, яка проводить чи провела лікування потерпілої фізичної особи, особі, яка здійснює чи здійснила ремонт транспортного засобу, та регламентних виплат, які здійснюються МТСБУ відповідно до пункту 4 частини першої статті 43 цього Закону, страховик (МТСБУ) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення.

Судом встановлено прострочення грошового зобов`язання з боку відповідача перед позивачем, що є підставою для стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції. Позивач здійснює розрахунок санкцій за період після спливу граничного строку на прийняття рішення відповідачем - 90 днів.

Згідно перерахунку суду, сума 3% річних та пені є більшою, ніж розрахував позивач. А отже, з огляду на встановлені ст. 237 ГПК України обмеження щодо виходу за межі позовних вимог, суд стягує пеню у розмірі 1812,93 грн та 3% річних у розмірі 180,00 грн, який визначив позивач.

Згідно перерахунку суду, розмір втрат від інфляції за визначений позивачем період складає 650,05 грн, оскільки, позивачем не враховано дефляцію, що призвело до збільшення розміру втрат від інфляції, які він заявив до стягнення. А тому з відповідача підлягають стягненню втрати від інфляції у визначеному судом розмірі.

Відповідачем не було надано доказів відсутності у нього обов`язку сплатити страхове відшкодування, як і не надано доказів його оплати, а отже позов підлягає частковому задоволенні у визначеному судом розмірі.

Відповідно до статей 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно зі статтею 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв`язку із задоволенням позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд 96; ідентифікаційний код: 35417298) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 65; ідентифікаційний код: 30115243) страхове відшкодування у розмірі 11360 (одинадцять тисяч триста шістдесят) грн 00 коп., пеню у розмірі 1812 (одна тисяча вісімсот дванадцять) грн 93 коп., 3% річних у розмірі 180 (сто вісімдесят) грн 00 коп., втрати від інфляції у розмірі 650 (шістсот п`ятдесят) грн 05 коп. та судовий збір у розмірі 2660 (дві тисячі шістсот шістдесят) грн 12 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення втрат від інфляції у розмірі 12,02 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко