Рішення № 140145625, 17.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2026Справа № 910/4993/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг ком"

до відповідачів:

1. Комунального підприємства "Київтранспарксервіс",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінтек солюшенс"

про визнання договору недійсним

Суддя: Людмила ШКУРДОВА.

Секретар с/з (помічник судді): Дмитро БОЖКО.

Представники сторін: згідно з протоколом судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Паркінг ком" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінтек солюшенс" про визнання недійсним договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2024-01/06 від 18.01.2024 р., укладеного між відповідачами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він, як колишній користувач паркувального майданчика та власник нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 42, яка знаходиться безпосередньо за місцем розташування паркувального майданчика, мав переважне право на участь у конкурентній процедурі для укладення нового договору, у зв`язку з чим договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2024-01/06 від 18.01.2024 р., укладений між відповідачами, підлягає визнанню недійсним у судовому порядку на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 р. відкрито провадження у справі № 910/4993/26 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та встановлено сторонам строки для подання до суду заяв по суті спору.

Про стан розгляду справи № 910/4993/26 сторони були повідомлені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Враховуючи, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінтек солюшенс" відсутній зареєстрований електронний кабінет в ЄСІКС, суд надсилає йому процесуальні документи у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження товариства, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (01014, м. Київ, вул. Соловцова Миколи, буд. 2, оф. 38/1).

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судове рішення повернуто підприємством зв`язку, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.03.2023 р. у справі № 905/1397/21 та від 07.02.2024 р. у справі № 904/853/23.

Суд звертає увагу, що на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінтек солюшенс" відповідно до ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до ст. 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 р. № 270.

Заперечуючи проти позову, КП "Київтранспарксервіс" зазначає, що:

- договір № ДНП-2024-01/06 від 18.01.2024 р. було укладено відповідно до законодавства, чинного на момент його підписання, а також з урахуванням сформованої на той час судової практики.;

- спірні правовідносини не підпадають під сферу дії Закону України «Про публічні закупівлі»;

- позивач не надав кадастрового плану, витягу з Державного земельного кадастру чи технічної документації, які б дозволяли встановити межі земельної ділянки, на якій розташоване належне позивачу на праві власності нерухоме майно за адресою: Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 42, а також підтвердити обставини, на які він посилається;

- позивачем не надано рішення Київської міської ради щодо передачі йому земельної ділянки за адресою: Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 42, в користування (оренду) для експлуатації та обслуговування належного йому нерухомого майна;

- навіть у разі задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору № ДНП-2024-01/06 від 18.01.2024 р. право позивача на користування паркувальним майданчиком не буде відновлено, оскільки його право припинилося у зв`язку із закінченням дії договору № ДНП-2021-04/10 від 06.04.2021 р.;

- обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним у розумінні ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, оскільки його застосування не призведе до відновлення порушеного права чи законного інтересу позивача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Заперечуючи проти доводів КП "Київтранспарксервіс", позивач зазначає, що:

- визнання спірного договору недійсним спрямоване на відновлення становища, яке існувало до порушення, та усунення перешкод для реалізації позивачем права на участь у передбаченій законом конкурентній процедурі;

- позивач є особою, права якої порушені фактичним усуненням від доступу до об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 42.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2026 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/4993/26 до розгляду по суті.

Відповідач-2 не скористався своїм правом, наданим останньому ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, та не подав до суду відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

До початку розгляду справи № 910/4993/26 по суті суд, з метою всебічного і об`єктивного розгляду справи, зважаючи на принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів, пояснень по суті спору, долучив подані позивачем та відповідачем-1 пояснення від 30.07.2026 р., 11.08.2026 р. та від 02.09.2026 р. до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.09.2026 р. проголошено скорочене рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради № 930/1591 від 26.06.2007 р. «Про вдосконалення паркування автотранспорту в місті Києві» Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів у м. Києві.

КП «Київтранспарксервіс» здійснює господарську діяльність на спеціально обладнаних майданчиках для паркування, перелік яких визначено таблицею 1 до додатка № 5 до рішення Київської міської ради № 242/5629 від 23.06.2011 р. «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до зазначеного рішення за КП «Київтранспарксервіс» закріплено майданчик для паркування за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 42, із зазначенням відповідної кількості машиномісць, адреси розташування паркувального майданчику та площі земельної ділянки.

Згідно з п. 17.3.1. Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25.12.2008 р., організація та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або суб`єктами господарської діяльності, з якими оператор уклав відповідний договір.

За змістом п.п. 17.3.1-17.3.2 Правил благоустрою міста Києва на земельних ділянках, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, оператор або підприємство, з яким оператор уклав відповідний договір, не має права здійснювати будь-яку діяльність, окрім надання платних послуг з паркування транспортних засобів та обладнання таких місць.

Отже, Київська міська рада, як власник паркувального майданчика, уповноважила (надала дозвіл) на укладання відповідачем-1 відповідних договорів щодо паркувального майданчика, передбачивши спеціальне цільове використання паркувального майданчика лише надання платних послуг з паркування транспортних засобів та обладнання таких місць.

06.04.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Паркінг ком" (позивач) та Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (відповідач-1) було укладено договір № ДНП-2021-04/10 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, за умовами п. 1.1 якого сторона-1 передає за плату, а сторона-2 приймає для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 42, в межах ІІІ територіальної зони паркування м Києва, що включає 90 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 10 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

Строк дії договору, згідно з п. 7.2, становить 1095 календарних днів від дати підписання акту приймання-передачі майданчика для паркування.

06.05.2021 р. між ТОВ "Паркінг ком" та КП "Київтранспарксервіс" було підписано акт приймання-передачі паркувального майданчика, за яким КП «Київтранспарксервіс» передало в експлуатацію ТОВ "Паркінг ком" паркувальний майданчик на 100 машиномісць за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 42.

Листом № 053/05-3145 КП «Київтранспарксервіс», керуючись п.п. 7.6, 7.8 договору, ст. 651 Цивільного кодексу України, повідомило ТОВ "Паркінг ком" про дострокове розірвання договору № ДНП-2021-04/10 від 06.04.2021 р. в односторонньому порядку з 01.12.2022 р.

02.01.2023 р. КП «Київтранспарксервіс» складено акт повернення паркувального майданчика, за яким відповідач-1 прийняв паркувальний майданчик за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 42, з експлуатації.

У подальшому, 18.01.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінтек солюшенс" (відповідач-2) та Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" було укладено договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2024-01/06, за умовами якого КП «Київтранспарксервіс» передало за плату ТОВ «Фінтек Солюшенс» для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 42, що включає 90 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 10 місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та розрахунків з фізичними та юридичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що договір № ДНП-2024-01/06 від 18.01.2024 р., укладений між відповідачами, підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки позивача, як колишнього користувача паркувального майданчика та власника нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 42, яка знаходиться безпосередньо за місцем розташування паркувального майданчика, було фактично усунуто від доступу до паркувального майданчика, в той час як позивач мав переважне право на участь у конкурентній процедурі для укладення нового договору.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Презумпція правомірності правочину передбачена ст. 204 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні наведеної норми оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

При цьому, ця заінтересована особа повинна мати законний інтерес до оспорюваного правочину на момент його вчинення, оскільки відповідно до положень ст. 215 Цивільного кодексу України перевірка щодо додержання, зокрема, при вчиненні правочину вимог закону (ревізія правочину) відбувається саме на цей момент.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Положеннями ч.ч. 1 та 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання правочину недійсним.

Позов це правовий інструмент індивідуального захисту порушеного права.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Отже, при розгляді спору суду слід встановити, які права на момент подання позову до суду мав позивач, і у який спосіб ці права можуть бути відновлені.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 053/05-2083 від 29.08.2022 р. КП "Київтранспарксервіс" повідомило ТОВ "Паркінг ком", що в останнього станом на 26.08.2022 р. обліковується заборгованість за договором № ДНП-2021-04/10 від 06.04.2021 р. Також КП "Київтранспарксервіс" зазначило, що у випадку не здійснення своєчасних оплат за договором підприємство буде вимушене ініціювати дострокове розірвання договору.

У листі № 053/05-3145 від 05.12.2022 р. КП "Київтранспарксервіс" зазначило, що:

- 19.10.2022 р. співробітниками КП "Київтранспарксервіс" здійснено виїзд на обстеження паркувального майданчика за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 42, під час якого встановлено, що на території відсутня дорожня розмітка, а асфальтне покриття потребує відновлення;

- 23.11.2022 р. співробітниками КП "Київтранспарксервіс" здійснено повторний виїзд на обстеження паркувального майданчика за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 42, під час якого встановлено, що порушення, виявлені попереднім обстеженням від 19.10.2022 р., не усунуті;

- ТОВ "Паркінг ком" не виконує умови договору № ДНП-2021-04/10 від 06.04.2021 р. в частині здійснення розрахунків, у зв`язку з чим заборгованість останнього становить 117585,00 грн.

Посилаючись на ст. 651 Цивільного кодексу України, п.п. 7.6, 7.8 договору, якими передбачено можливість розірвання договору в односторонньому порядку, КП "Київтранспарксервіс" повідомило ТОВ "Паркінг ком" про дострокове розірвання договору № ДНП-2021-04/10 від 06.04.2021 р. з 01.12.2022 р.

02.01.2023 р. КП «Київтранспарксервіс» складено акт повернення паркувального майданчика.

У листі № 053/05-425 від 06.02.2023 р. КП "Київтранспарксервіс" зазначило, що оскільки ТОВ "Паркінг ком", з урахуванням п. 7.13 договору, не підписало акт повернення з експлуатації майданчика для паркування, то акт від 02.01.2023 р. є підписаним підприємством в односторонньому порядку; заборгованість товариства по розрахункам за договором станом на 31.01.2023 р. становить 135135,00 грн.

Суд зазначає, що зміна або розірвання договору, відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Умовами пп. 7.6.2 п. 7.6 договору № ДНП-2021-04/10 від 06.04.2021 р. передбачено, що КП "Київтранспарксервіс" має право на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку у випадку, зокрема повторного виявлення порушень умов договору - у будь-який момент після повторного виявлення порушення незалежно від того, чи усунуте воно ТОВ "Паркінг ком".

Враховуючи, що ТОВ "Паркінг ком" не усунуло порушення, зазначені КП "Київтранспарксервіс" у листі № 053/05-3145 від 05.12.2022 р., та мало заборгованість зі сплати вартості експлуатації майданчика, КП "Київтранспарксервіс" правомірно скористалось своїм правом на розірвання договору № ДНП-2021-04/10 від 06.04.2021 р., укладеного з позивачем.

Таким чином, станом на момент укладення договору № ДНП-2024-01/06 від 18.01.2024 р. між КП «Київтранспарксервіс» та ТОВ «Фінтек Солюшенс» договірні правовідносини між КП «Київтранспарксервіс» та ТОВ "Паркінг ком" є припиненими, а право позивача на користування паркувальним майданчиком - відсутнім.

Разом з тим, звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "Паркінг ком" стверджує, що воно має переважне право на укладення нового договору з КП «Київтранспарксервіс», оскільки є власником нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 42, яка знаходиться безпосередньо за місцем розташування паркувального майданчика.

Відповідно до постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 р. у справі № 910/1248/23 р. договори про надання майданчика для експлуатації за своїм змістом є договорами найму комунального майна (паркувального майданчика), які підпадають під правове регулювання спеціального законодавства, яке регулює оренду об`єктів комунального майна, порядок його передачі в оренду, у редакції, чинній на момент укладення таких правочинів.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 179455643 від 02.09.2019 р., ТОВ "Паркінг ком" на праві власності належить нежитлова будівля, загальною площею 44 кв.м., розташована за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 42. Дата державної реєстрації - 13.03.2019 р. Підстава виникнення права власності - акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 196, 197, виданий 13.03.2019 р.

Об`єкт нерухомого майна позивача розташований на земельній ділянці за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 42, на підставі акту приймання-передавання та грошової оцінки майнового внеску від 12.03.2019 р., яким підтверджується, що будівля за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 42, була внесена засновником ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ «Паркінг Ком».

Водночас, сам факт набуття права власності на об`єкт нерухомого майна не є достатнім доказом наявності у позивача зареєстрованого речового права саме на ту земельну ділянку, на якій розташований спірний паркувальний майданчик, без встановлення меж такої земельної ділянки, її кадастрового номера.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У листі Департаменту земельних ресурсів № 057-8374 від 09.06.2026 р. (долучений до пояснень відповідача-1 від 02.09.2026 р.) зазначено, що ТОВ "Паркінг ком" було подано клопотання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі та об`єктів дорожнього сервісу на вул. Ревуцького, 42 у Дарницькому районі м. Києва. На підставі зазначеного клопотання розробнику документації із землеустрою було видано завдання на проектування. Станом на 09.06.2026 р. заява від ТОВ "Паркінг ком", інших юридичних і фізичних осіб на отримання адміністративної послуги з підготовки проєкту рішення Київської міської ради про передачу в оренду земельної ділянки разом із розробленим проєктом землеустрою до Департаменту не надходили.

За таких обставин, у позивача відсутнє оформлене належним чином речове право на земельну ділянку за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 42, на якій розташований об`єкт нерухомості ТОВ "Паркінг ком", а наданий позивачем акт приймання-передавання та грошової оцінки майнового внеску від 12.03.2019 р. щодо внесення до статутного капіталу ТОВ «Паркінг ком» нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 42, не посвідчує права позивача на земельну ділянку та не підтверджує наявності у нього охоронюваного законом інтересу щодо паркувального майданчика, який станом на момент звернення ТОВ "Паркінг ком" до суду переданий ТОВ "Фінтек солюшенс" за оспорюваним договором № ДНП-2024-01/06 від 18.01.2024 р.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що попереднє користування майданчиком на підставі договору не породжує права позивача на його повторне отримання або на обов`язкове проведення процедури передачі майданчика саме за участю колишнього користувача.

Крім того, як зазначалось раніше, КП "Київтранспарксервіс" правомірно скористалось своїм правом на розірвання договору № ДНП-2021-04/10 від 06.04.2021 р., укладеного з позивачем, оскільки ТОВ "Паркінг ком" були порушені взяті на себе зобов`язання за даним договором про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 р. у справі № 910/2861/18.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Для задоволення позову про визнання правочину недійсним за позовом особи, яка не є його стороною, має бути встановлено не лише формальну заінтересованість такої особи, а й конкретне порушення її права або охоронюваного законом інтересу спірним правочином.

У даному випадку, навіть у разі задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору № ДНП-2024-01/06 від 18.01.2024 р. право позивача на користування паркувальним майданчиком не буде відновлено, оскільки його право припинилося у зв`язку із закінченням дії договору № ДНП-2021-04/10 від 06.04.2021 р. ще до укладення оспорюваного правочину. Твердження про порушення права на участь у конкурентній процедурі саме по собі не призведе до виникнення у позивача права на експлуатацію паркувального майданчика та не створить обов`язку КП "Київтранспарксервіс" укласти договір саме із ТОВ "Паркінг ком".

При цьому, судом встановлено, що позивачем не ставиться питання про укладення сервітуту або отримання в оренду земельної ділянки за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 42, на якій розташований належний ТОВ "Паркінг ком" на праві власності об`єкт нерухомості.

Оскільки обраний ТОВ "Паркінг ком" спосіб захисту не призведе до відновлення його порушеного права, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Решта долучених до матеріалів справи документів та висловлених учасниками процесу пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного рішення у разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Людмила ШКУРДОВА

Повне рішення складено та підписано 29.09.2026 р.