Рішення № 140145610, 29.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.09.2026Справа № 910/7580/26Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/7580/26.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком-ЗП»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Протеїн Енерджі»

про стягнення 51 512, 27 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроком-ЗП» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Протеїн Енерджі» про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №1 від 25.03.2026 у загальному розмірі 51512, 27 грн, з яких 47751, 18 грн сума основного боргу, 3028,49 грн - пені, 429,76 грн інфляційних втрат, а також 302, 48 грн 3% річних.

06.07.2026 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, залишив її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 06.07.2026 для усунення недоліків позовної заяви.

08.07.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

13.07.2026 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/7580/26 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

30.07.2026 засобами поштового зв`язку від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

14.08.2026 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, встановлені судом.

25.03.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Протеїн Енерджі, як замовником (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроком-ЗП», як перевізником (позивач) укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №1 (надалі - Договір).

Цей Договір набирає чинності з дати укладення і діє до « 31» грудня 2026 року (пункт 7.1. Договору).

Згідно пункту 1.1. Договору перевізник бере на себе зобов`язання на підставі погодженої сторонами заявки забезпечити перевезення вантажу (товару) замовника (уповноваженого ним вантажовідправника) автомобільним транспортом з місця відправлення до пункту призначення та передати такий вантаж вантажоодержувачу (особі, яка має відповідні повноваження, надані їй замовником), а замовник зобов`язується прийняти такі послуги перевізника та оплатити останньому їх вартість.

Перевізник надає послуги, передбачені цим Договором, як у внутрішньодержавному сполученні (Україна) та у міжнародному сполученні (пункт 1.4. Договору)

Відповідно до пункту 1.5. Договору, кількість транспортних засобів, конкретний обсяг перевезення (тон) вантажу, його маршрут та інші дані, необхідні для надання послуг, вказуються в заявці на перевезення вантажу, яка погоджується обома сторонами.

У відповідності до пункту 2.1. Договору, послуги за цим Договором надаються перевізником на підставі відповідної заявки на перевезення вантажу, у кожному окремому випадку за умови, що така заявка погоджена обома сторонами шляхом скріплення її підписами уповноважених представників сторін та відбитками печаток сторін.

В пункті 4.1. Договору сторони передбачили, що вартість перевезення узгоджується між замовником та перевізником окремо на кожне перевезення і фіксується в узгодженій сторонами заявці. Загальна сума Договору визначається загальною вартістю послуг, наданих по даному Договору, зафіксованою у відповідних заявках до Договору.

Між сторонами узгоджена заявка на міжнародне перевезення №2 від 03.04.2026 в якій зокрема зазначено:

- дата та час завантаження: 03.04.2026 в Греції;

- розвантаження товару: Україна, м. Кропивницький;

- термін доставки: 09.04.2026;

- вантаж: пальмова олія, 24000 кг;

- вартість: 162,5 дол/тонна (курс розраховується на дату завантаження по курсу НБУ).

Пунктом 2.8. Договору встановлено, що факт надання послуг, у кожному окремому випадку, оформлюється підписанням повноваженими представниками сторін відповідного Акту приймання-передачі наданих послуг. Підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг підтверджує, що послуги надані в повному обсязі та належним чином, на умовах до цього Договору та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Позивач виставив відповідачу акт надання послуг №49 від 17.04.2026 на 217 309, 44 грн без ПДВ та рахунок на оплату №32 від 17.04.2026 в яких зазначені наступні послуги та їх вартість:

- транспортні послуги з перевезення: 169 558, 26 грн без ПДВ;

- простій на території Румунії: 17 397, 84 грн без ПДВ;

- переїзд авто під завантаження по новому непогодженому раніше маршруту: 20 000, 00 грн без ПДВ;

- простій на території України: 10 353, 34 грн без ПДВ.

Вищезазначений акт підписаний зі сторони відповідача.

Згідно з пунктом 4.2. Договору, оплата за надані послуги перевезення проводиться замовником в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок перевізника, на підставі виставленого рахунку-фактури та акту наданих послуг протягом 7 (семи) календарних днів.

Відповідач здійснив оплату за рахунком №32 від 17.04.2026 у розмірі 50 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №GN-79701ece47774 від 27.04.2026 та у розмірі 119 558, 26 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №GN-5be104b37b814 від 30.04.2026. В загальному розмірі 169 558, 26 грн.

Таким чином, у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість у розмірі 47 751, 18 грн, яку позивач вимагав погасити у листі-вимога вих.№41 від 26.05.2026.

Відповідач листом вих.№1 від 01.06.2026 відмовив позивачу у здійснені оплати у розмірі 47 751, 18 грн, у зв`язку з непогодженням із заявленою сумою.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить стягнути з останнього наявну заборгованість у розмірі 47 751, 18 грн, а також за порушення грошового зобов`язання пеню у розмірі 3 028, 49 грн, 3% річних у розмірі 302, 48 грн, інфляційні втрати у розмірі 429, 76 грн.

ІІ. Предмет позову.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 51 512, 27 грн (основний борг, пеня, 3% річних, інфляційні втрати).

ІІІ. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору №1 від 25.03.2026 надав відповідачу послуги з перевезення вантажу, а відповідач не виконав власних зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг.

IV. Заперечення відповідача у справі.

Відповідач зазначає, що здійснив оплату погодженої суми щодо перевезення товару у розмірі 169 558, 26 грн, а щодо заявленої позивачем суми у розмірі 47 751, 18 грн, яка складається із додаткових послуг, то відповідач зазначає, що такі додаткові послуги не були ним погоджені. Відтак, на думку відповідача, вимоги позивач є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

V. Оцінка судом доказів та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи був порушений відповідачем обов`язок по сплаті за надані позивачем послуги по перевезенню вантажу за договором №1 від 25.03.2026?

- чи правомірно позивач нарахував пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати відповідачу?

- чи правильно позивачем визначені періоди прострочення?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

(1) Щодо основного боргу.

Договір, укладений між сторонами, є договором перевезення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України.

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення (частина 1 стаття 908 Цивільного кодексу України).

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина 1 стаття 909 Цивільного кодексу України).

Як підтверджено матеріалами справи, 25.03.2026 між сторонами укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №1, за умовами якого позивач бере на себе зобов`язання на підставі погодженої сторонами заявки забезпечити перевезення вантажу (товару) відповідачем (уповноваженого ним вантажовідправника) автомобільним транспортом з місця відправлення до пункту призначення та передати такий вантаж вантажоодержувачу (особі, яка має відповідні повноваження, надані їй відповідачем), а відповідача зобов`язується прийняти такі послуги позивача та оплатити останньому їх вартість.

На виконання умов пунктів 1.1., 1.5., 2.1., 4.1. Договору сторони підписали заявку на міжнародне перевезення №2 від 03.04.2026 в якій узгодили місце і дати завантаження та розвантаження, найменування та кількість товару, вартість надання послуг перевезення.

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк (частина 1 стаття 919 Цивільного кодексу України).

Зі змісту умов Договору (пункт 2.8.) вбачається, що факт надання послуг, у кожному окремому випадку, оформлюється підписанням повноваженими представниками сторін відповідного Акту приймання-передачі наданих послуг. Підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг підтверджує, що послуги надані в повному обсязі та належним чином, на умовах до цього Договору та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Матеріалами справи підтверджується, що сторони підписали акт надання послуг №49 від 17.04.2026, в якому міститься перелік наданих послуг на загальну суму 217 309, 44 грн. Суд зазначає, що зі сторони відповідача вказаний акт підписаний директором товариства без заперечень та зауважень.

Також позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №32 від 17.04.2026 на суму 217309, 44 грн.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 стаття 530 Цивільного кодексу України).

В силу пункту 4.2. Договору, оплата за надані послуги перевезення проводиться замовником в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок перевізника, на підставі виставленого рахунку-фактури та акту наданих послуг протягом 7 (семи) календарних днів.

Оскільки, акт надання послуг виставлений позивачем та підписаний відповідачем 17.04.2026, а також виставлений відповідний рахунок відповідач згідно пункту 4.2. Договору зобов`язаний був здійснити оплату до 24.04.2026 включно.

Відповідач сплатив позивачу 169 558, 26 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №GN-79701ece47774 від 27.04.2026 (50 000, 00 грн) та платіжною інструкцією №GN-5be104b37b814 від 30.04.2026 (119 558, 26 грн).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 525, 526, 599, 610 Цивільного кодексу України).

Грошові кошти у розмірі 47 751, 18 грн відповідач на користь позивача не сплатив.

Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти вимог позивача зазначає, що неоплачена сума є необґрунтованою, оскільки вона складається з додаткових послуг (простій на території Румунії; переїзд авто під завантаження по новому непогодженому раніше маршруту; простій на території України), які не були узгоджені відповідачем.

Однак зазначені твердження відповідача судом відхиляються з огляду на те, що в силу пункту 2.8. Договору факт надання послуг в розмірі 217 309, 44 грн підтверджується актом №49 від 17.04.2026, який підписаний відповідачем без заперечень та зауважень.

Окрім цього, відповідач здійснив часткову оплату за рахунком №32 від 17.04.2026 теж без заперечень і лише в листі вих.№1 від 01.06.2026 відповідач виразив заперечення щодо обґрунтованості суми зазначеної в акті №49 та рахунку, тобто через 1,5 місяці після того як відповідач засвідчив факт належного виконання позивачем Договору на суму 217 309, 44 грн.

Згідно зі статтями 3, 6, 627 Цивільного кодексу України в Україні діє принцип свободи договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 27.01.2021 у справі №910/17876/19, кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію.

При цьому, суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частина 1 стаття 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Таким чином, згідно умовами укладеного між сторонами Договору факт надання позивачем послуг у розмірі 217 309, 44 грн підтверджується підписаним між позивачем і відповідачем без заперечень та зауважень актом надання послуг №49 від 17.04.2026, який є первинним документом згідно приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та який засвідчує факт здійснення господарської операції.

Основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).

Суд зазначає, що статтею 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 вказаного кодексу.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).

Суд констатує, що відповідач не надав до суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б могли спростувати доводи, мотиви та аргументи позивача.

Крім того, відповідач не надав докази здійснення оплати за надані позивачем послуги з перевезення вантажу за Договором у розмірі 47 751, 18 грн.

Таким чином, обставин наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у заявленому до стягнення розмірі не спростовано.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням встановленого вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 47 751, 18 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

(2) Щодо пені.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 028, 49 грн.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 610 Цивільного кодексу України). Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 стаття 614 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 стаття 548 Цивільного кодексу України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 стаття 551 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).

Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).

Із наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на договірну і законодавчо встановлену. Тобто, необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується та її розмір.

Приписами частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено порядок визначення розміру пені, а саме: у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено обмеження розміру пені, яка може бути стягнута за певний період, а не її розмір. Конкретний розмір пені (відсоток) у будь-якому разі повинен бути встановлений за згодою сторін.

Тому, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків введення об`єкту нерухомості в експлуатацію.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Суд констатує, що сторони в умовах Договору не передбачили можливість сплати відповідачем пені за порушення виконання грошового зобов`язання за Договором.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення вимог позивача у частині пені.

(3) Щодо 3% річних та інфляційних втрат.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 302, 48 грн, інфляційні втрати у розмірі 429, 76 грн.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).

Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Отже, позивач наділений правом здійснювати нарахування відповідачу 3% річних і інфляційних втрат за несвоєчасне виконання останнім грошового зобов`язання.

Суд, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних, зазначає, що розрахунки є арифметично правильними, боргові періоди визначені правильно.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає, що здійснив перевірку розрахунку за борговими періодами та на суму боргу, що визначені позивачем, і розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню, становить 381, 58 грн.

Заперечення відповідача, що матеріалами справи не доведено коли саме останньому був вручений рахунок на оплату від якого відраховується строк для здійснення оплати судом відхиляється, оскільки згідно умов Договору (пункт 4.2.) оплата здійснюється на підставі виставленого акту та рахунку.

Як вбачається з акту №49 від 17.04.2026 підписаний він відповідачем 17.04.2026, а отже отриманий останнім 17.04.2026. Окрім цього, відповідач здійснюючі часткові оплати в призначенні платежу зазначав реквізити рахунку №32 від 17.04.2026.

Таким чином, суд приходить до висновку, що акт та рахунок відповідач отримав 17.04.2026.

VІ. Розподіл судових витрат.

(1) Щодо судового збору.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на сторін пропорційно розміру задоволених вимога, а саме на відповідача покладається 2 503, 36 грн.

(2) Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач в позовній заяві зазначив, що: «… докази понесених позивачем витрат будуть надані суду і відповідачу у строки, визначені в ст. 129 ГПК України».

Суд звертає увагу, що згідно частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на те, що дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, а тому стадія судових дебатів не передбачається, суд констатує, що позивачу необхідно було подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу або заяву, що такі докази будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду до закінчення розгляду справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження, але в будь якому разі до моменту написання рішення.

Таким чином, позивач не зазначив, що відповідні докази будуть подані у відповідності до абзацу 2 частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та не конкретизував в якій саме строк передбачений зазначеною нормою (до закінчення судових дебатів; протягом 5 днів після ухвалення рішення суду) будуть подані відповідні докази щодо понесення судових витрат (на професійну правничу допомогу), тому суд вирішує питання щодо розподіл судових витрат позивача в даному рішенні.

Враховуючи те, що позивачем взагалі не надано будь яких доказів щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу, хоча він надіслав клопотання про виготовлення рішення у розумний строк, в якому достеменно зазначив, коли закінчується двохмісячний строк розгляду справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами оплати професійної правничої допомоги у визначений процесуальним законодавством строк.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком-ЗП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Протеїн Енерджі» про стягнення 51 512, 27 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Протеїн Енерджі» (03305, місто Київ, вул. Монастирського Дениса, будинок 3А; ідентифікаційний код: 44561826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком-ЗП» (03195, місто Київ, вулиця Рудницького Степана, будинок 2В; ідентифікаційний код: 44054364) борг у розмірі 47 751 (сорок сім тисяч сімсот п`ятдесят одну) грн 18 коп., 3% річних у розмірі 302 (триста дві) грн 48 коп., інфляційні втрати у розмірі 381 (триста вісімдесят одна) грн 58 коп. та судовий збір у розмірі 2 503 (дві тисячі п`ятсот три) грн 36 коп.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 3 028, 49 грн та інфляційних втрат у розмірі 48, 18 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко