Рішення № 140145551, 29.09.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/90/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 Справа № 908/1746/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-г) в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 27)

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛВІТАС», (69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 232)

до відповідача 2 ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 1 226 089,53 грн.

21.07.2026 до служби діловодства Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 55/5.1-03/96105/2026 від 18.07.2026 (вх. № 2022/08-07/26 від 21.07.2026) Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України, м. Київ в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛВІТАС», м. Запоріжжя і до ОСОБА_1 , м. Київ про солідарне стягнення 1 226 089,53 грн. заборгованості за договором про надання овердрафту № 3641/2024 від 26.09.2024, в тому числі 1 212 300,60 грн. простроченої заборгованості за основним боргом та 13 788,93 грн. прострочених процентів за користування кредитом.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2026 справу № 908/1746/26 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1746/26 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/90/26, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 27.07.2026 про відкриття провадження у справі № 908/1746/26 відповідачам 1 і 2 запропоновано у строк до 13.08.2026, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, у разі незгоди з нарахованою сумою заборгованості навести свій контррозрахунок. Позивачу запропоновано, у разі отримання від відповідачів відзиву на позовну заяву, у строк до 26.08.2026, але не пізніше 10 днів з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву, подати письмову відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 10.08.2026 в задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України, м. Київ в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м. Київ про розгляд справи №908/1746/26 за правилами загального позовного провадження відмовлено повністю.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем 1 умов Договору про надання овердрафту № 3641/2024 від 26.09.2024. Враховуючи, що виконання зобов`язань за зазначеним Договором овердрафту забезпечено договором поруки № 7711 від 26.09.2024, укладеним з ОСОБА_1 , позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 1 226 089,53 грн. заборгованості, в тому числі 1 212 300,60 грн. простроченої заборгованості за основним боргом та 13 788,93 грн. прострочених процентів за користування кредитом. Посилаючись на приписи ст., ст. 11, 509, 525, 526, 530, 543, 546, 553, 554, 599, 610, 611, 612, 626, 627, 629, 638, 1054ЦК України, позивач просив позов задовольнити.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду від 27.07.2026 про відкриття провадження у справі № 908/1746/26 доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛВІТАС» - 28.07.2026 18:14, про що свідчить наявна в матеріалах справи Довідка Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до «Електронного кабінету» в розділі «Мої справи».

Передбачена частиною 10 розділу 1. Підсистема «Електронний кабінет» Положення, наявне в матеріалах справи підтвердження доставлення відповідачу ухвали на його електронну пошту свідчить про належність повідомлення сторони.

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua вбачається, що місцезнаходженням ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) є: АДРЕСА_1 , що відповідає юридичній адресі відповідача 2, зазначеній у позовній заяві.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 27.07.2026 про відкриття провадження у справі № 908/1746/26, яка направлялася відповідачу 2 на зазначену в позовній заяві адресу, повернулася до суду без вручення адресату.

За приписами ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Частиною третьою статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем 2 місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1)день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем 2 та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача 2 щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідачів 1 і 2 про відкриття провадження у справі № 908/1746/26.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідачі могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відзиви на адресу суду від відповідачів у встановлений в ухвалі суду від 27.07.2026 у справі № 908/1746/26 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшли, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідачів у цей строк не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Приписами частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 26.08.2026 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, рішення прийнято без його проголошення 29.09.2026.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ

26.09.2024 Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» (Банк, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ ФУД ТРЕЙДІНГ» (Позичальник) укладений договір про надання овердрафту № 3641/2024(далі Кредитний договір).

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань назву юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТФУД ТРЕЙДІНГ» (скорочена назва - ТОВ «ЕЛІТФУД ТРЕЙДІНГ» змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛВІТАС» (відповідач-1 у справі).

Під овердрафтом, в Кредитному договорі розуміється форма видачі Кредиту Позичальнику в рамках відносин з кредитування відкритого йому Рахунку в разі відсутності/недостатності грошових коштів на його Рахунку шляхом здійснення платежів (переказів) в межах Ліміту Овердрафту, визначеного Договором, внаслідок чого за Рахунком утворюється Дебетове сальдо (п. 13 п.п. 1.1 розділу 1 Кредитного договору).

Відповідно до п. 1 п.п 1.1 розділу 1 Кредитного договору Ліміт овердрафту це максимальний розмір Овердрафту в межах якого Позичальник має відновлюване право здійснювати платежі з Рахунку y разі відсутності/недостатності на ньому грошових коштів.

Згідно п. 21 п.п. 11. розділу 1 Кредитного договору Строк дії Ліміту - період часу протягом якого Позичальник має право здійснювати платежі з Рахунку в межах Ліміту Овердрафту та до закінчення якого Позичальник повинен повністю виконати перед Банком усі Зобов?язання. Строк дії Ліміту закінчується в дату, зазначену в Договорі або в іншу більш ранню дату (день повного виконання Зобов?язань), визначену відповідно до умов Договору, в тому числі внаслідок Відкликання Овердрафту.

Строк безперервного користування - фактичний безперервний строк існування Дебетового сальдо за Рахунком Позичальника. Початком СБК (строк безперервного користування) вважається перший Банківський день, починаючи з якого утворилося Дебетове сальдо. Зменшення чи збільшення суми Дебетового сальдо після зазначеної дати не впливає на зміну дати початку СБК. Позичальник повинен не допускати тривалість СБК понад 60 календарних днів, при цьому перевищення такого строку в межах Максимального СБК не створює виникнення простроченої заборгованості з погашення Основної суми Боргу, однак є підставою для Призупинення надання Овердрафту та для початку Банком процедури Відкликання Овердрафту (п. 02 п.п. 1. розділу 1 Кредитного договору).

Розділом 2 Договору овердрафту визначено предмет договору, а саме: у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк протягом Строку дії Ліміту,надає Позичальнику можливість використання Овердрафту шляхом здійснення платежів з Рахунку в обсягах, що перевищують фактичні залишки коштів на ньому, в межах Ліміту Овердрафту, внаслідок чого на зазначеному Рахунку виникає Дебетове сальдо (п. 2.1 Кредитного договору).

Позичальник зобов?язується використовувати Овердрафт з дотриманням вимог чинного законодавства України, повернути наданий йому Овердрафт, сплатити проценти за користування наданим йому Овердрафтом та комісійні винагороди (комісії), а також виконати інші зобов?язання, визначені Договором. (п. 2.2. Кредитного договору).

Відповідно до п. 2.3 Кредитного договору Овердрафт вважається наданим Позичальнику з моменту виникнення Дебетового сальдо на Рахунку, по якому Банком встановлено Ліміт Овердрафту. Дебетове сальдо, що існує на Рахунку на кінець кожного календарного дня, вважається залишком заборгованості Позичальника за Овердрафтом.

Згідно п. 2.4 Кредитного договору строк дії Ліміту Овердрафту: з дати виконання Позичальником умов, передбачених п. 4.1 Договору, по « 25» вересня 2025 року або інший останній день виконання Зобов?язань, визначений Договором, у тому числі внаслідок Відкликання Овердрафту.

Максимальний СБК за цим Договором складає 75 календарних днів. Якщо останній календарний день Максимального СБК не є Банківським днем, то Основна сума Боргу має бути погашена наступного Банківського дня за таким небанківським днем. (п. 2.5. Кредитного договору).

Пунктом 2.6 Кредитного договору сторони визначили, що цільове призначення Кредиту поповнення обігових коштів та фінансування господарської діяльності Позичальника, що здійснюється з дотриманням вимог чинного законодавства України та виконання Зобов?язань Позичальника, визначених цим Договором. Платіжні доручення Позичальника на перерахування грошових коштів за рахунок Овердрафту можуть не виконуватись Банком якщо цільове призначення таких платіжних доручень не відповідає вимогам цього пункту Договору.

Відповідно до п. 2.7 Кредитного договору Банк встановив Ліміт Овердрафту по рахунку Позичальника № НОМЕР_2 .

Ліміт Овердрафту встановлено в розмірі 2 670 000,00 (два мільйони шістсот сімдесят тисяч гривень 00 копійок) гривень. (п. 2.8 Кредитного договору).

При цьому, Кредитним договором встановлено, що проценти за відповідною процентною ставкою за користування Овердрафтом нараховуються починаючи з дня, наступного за днем закінчення періоду нарахування процентів за попередньою процентною ставкою, і діють до закінчення періоду, передбаченого для даного розміру процентної ставки.

Згідно з п.. 5.5 Кредитного договору проценти за користування Овердрафтом нараховуються щомісячно у валюті Овердрафту на Основну суму Боргу (фактичну суму заборгованості), виходячи із розрахунку фактичної кількості днів існування Заборгованості за Основною сумою боргу та умовної кількості 360 днів в році (враховуючи день виникнення та невраховуючи день погашення Основної суми Боргу).

Пунктом 5.6 Кредитного договору встановлено,що проценти за користування Овердрафтом нараховуються: в останній Банківський день звітного місяця за період з першого дня видачі Овердрафту/першого дня виникнення Простроченої кредитної заборгованості/першого дня звітного місяця по останній день звітного місяця: в останній день Строку дії Ліміту/в день повного виконання Зобов?язання, за період з першого дня звітного місяця по день,що передує останньому дню Строку дії Ліміту/що передує дню повного виконання Зобов?язання. У разі прострочення погашення Овердрафту (в т.ч. при Відкликанні Овердрафту), проценти за користування Позичальником Овердрафтом продовжують нараховуватись на всю суму Простроченої кредитної заборгованості до моменту повного виконання Зобов`язання за максимальною ставкою, визначеною п. 3.1 Кредитного договору. Відповідно до п. 5.7 Кредитного договору сторони погодили, що нараховані проценти на Основну суму Боргу сплачуються Позичальником: щомісячно до 10-го числа місяця, наступного за звітним; в останній Банківський день Строку дії Ліміту/в день повного виконання Зобов?язання. Перший раз Позичальник сплачує нараховані проценти не пізніше « 10» жовтня 2024 року. Пунктом 3.3 Кредитного договору передбачено підстави та умови зміни процентної ставки протягом строку дії Договору.

При цьому, пунктом 4.2 Кредитного договору передбачено можливість Банку коригувати ліміт овердрафту, зокрема, п. 4.2. 1 Кредитного договору встановлено, що Банк щомісячно в строк до 10-го числа, починаючи з місяця наступного за 3-ма повними календарними місяцями після встановлення Ліміту Овердрафту, здійснює аналіз ЧКО (чисті кредитові обороти) та визначає необхідність коригування Ліміту Овердрафту, а у разі визначення необхідності - встановлює новий (Скоригований) Ліміт Овердрафту з розрахунку 40 % від середньомісячних ЧКО за останні 3 повні календарні, місяці. Підпунктом 4.2.2 Кредитного договору встановлено, що в разі встановлення Скоригованого Ліміту Овердрафту Банк до 15-го числа місяця (включно), в якому було встановлено такий Ліміт, направляє Позичальнику Повідомлення зі зазначенням розміру Скоригованого Ліміту Овердрафту. Скоригований Ліміт Овердрафту встановлюється з 21-го числа місяця, в якому його було скориговано. При цьому Сторони погоджуються з тим, що коригування Банком Ліміту Овердрафту не є зміною в односторонньому порядку умов цього Договору.

Крім того, п. 3.1 Договору овердрафту визначено, що процентна ставка за користування Овердрафтом є фіксованою процентною ставкою. Розмір процентної ставки, яка застосовується при розрахунку процентів за користування Овердрафтом, визначається залежно від фактичного періоду користування Кредитом та процентної ставки, яка застосовується за відповідний період Строку безперервного користування Овердрафтом чи після його закінчення.

Також, умовами договору передбачена сплата позичальником комісійної винагороди (п. 3.2 Кредитного договору).

Пунктом 5.1 Кредитного договору встановлено, що протягом Строку дії Ліміту Позичальник зобов?язаний здійснювати погашення Основної суми Боргу (Овердрафту) не пізніше останнього дня Максимального СБК (строк безперервного користування), або не пізніше дати закінчення Строку дії Ліміту, в залежності від того, яка дата настане раніше. У випадку, якщо дата закінчення Строку дії Ліміту не є Банківським днем, то Позичальник зобов?язується погасити Основну суму Боргу (Овердрафт) в Банківський день, наступний за датою закінчення Строку дії Ліміту.

При цьому, погашення Основної суми Боргу (Овердрафту) відбувається за рахунок коштів, що надходять на Рахунок Позичальника. Овердрафт вважається погашеним у випадку відсутності на Рахунку Дебетового сальдо на кінець дня. (п. 5.2 Кредитного договору).

26.09.2024 з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за Кредитним договором Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» (Кредитор, позивач)та громадянином України ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач 2) укладений договір поруки №7711(надалі Договір поруки).

Відповідно до умов п.п. 2.1., 2.2. Договору поруки, Поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед Кредитором відповідати солідарно з Боржником за виконання в повному обсязі Зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Кредитного договору. Поручитель відповідає перед Банком за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і Поручитель, в порядку, визначеному Кредитним договором, у тому числі, але не виключно, у разі: повного чи часткового невиконання Боржником зобов`язання, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитом та/або повернення частини кредиту, в тому числі згідно з Графіком погашення кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в тому числі у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов`язання за вимогою Кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені кредитним договором.

Згідно із п.п. 2.4, 2.5 Договору поруки, обсяг зобов`язань Поручителя за цим Договором не є фіксованою сумою і може збільшуватися або зменшуватися в залежності від виконання Боржником та/або Поручителем (на умовах визначених цим договором) зобов`язання за Кредитним договором, а також черговості направлення Кредитором отриманих грошових коштів в погашення зобов`язання. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Боржником зобов`язання, а також несе визначену законодавством відповідальність за порушення ним встановленого цим договором грошового зобов`язання, в тому числі щодо сплати коштів за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 2.6. Договору поруки унормовано, що Поручитель погоджується та зобов?язується солідарно відповідати за виконання зобов?язання правонаступниками Боржника чи будь-якою іншою особою, на яку буде переведено борг за кредитним договором та або яка буде визначена боржником за зобов?язанням відповідно до законодавства.

У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником зобов?язання в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до боржника і Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов?язанням, а Поручитель та боржник з моменту порушення боржником зобов?язання відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 3.2.2. Договору поруки).

Підпунктом 3.2.3. Договору поруки встановлено, що кредитор має право вимагати виконання зобов?язання за кредитним договором на власний вибір, як від боржника і поручителів спільно, так від будь-кого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково.

Порука на підставі цього договору діє незалежно від інших способів виконання зобов`язання боржника перед кредитором за кредитним договором (пп. 3.2.6. Договору поруки).

З метою реалізації відповідно до умов цього договору права вимоги до Поручителя кредитор має право, але не зобов?язаний пред?явити (направити) Поручителю вимоги (пп. 3.2.4. Договору поруки).

У випадку направлення кредитором Поручителю вимоги, Поручитель зобов`язуються здійснити виконання порушеного зобов?язання протягом 10 календарних днів з дати направлення вимоги кредитором та в обсязі, зазначеному у вимозі. Якщо кредитор скористався своїм правом та направив Поручителю вимогу, остання є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Поручителем зобов?язання в розмірі, визначеному кредитором у вимозі.

Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру зобов?язання, що підлягає виконанню Поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором (підпункти 3.2.7. - 3.2.8. Договору поруки).

З метою реалізації відповідно до умов цього договору права вимоги до Поручителя кредитор має право, але не зобов?язаний пред?явити (направити) Поручителю вимоги (пп. 3.2.4. Договору поруки).

У випадку направлення кредитором Поручителю вимоги, Поручитель зобов`язуються здійснити виконання порушеного зобов?язання протягом 10 календарних днів з дати направлення вимоги кредитором та в обсязі, зазначеному у вимозі. Якщо кредитор скористався своїм правом та направив Поручителю вимогу, остання є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Поручителем зобов?язання в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. (п. 3.2.8. Договору поруки).

Відповідно до пп. 3.3.5. Договору поруки виконання зобов?язання здійснюється Поручителем шляхом переказу грошових коштів на рахунок кредитора, визначений кредитним договором для погашення заборгованості або у вимозі, направленої кредитором відповідно до умов цього договору.

Підпунктами 10.1.1., 10.1.2., 10.3.1. Договору поруки врегульовано наступне:

- до всіх правовідносин, пов?язаних з укладанням та виконанням цих договорів,

застосовується строк позовної давності тривалістю 10 років;

- дія поруки за цими договорами для цілей застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України становить 10 років з моменту підписання цих договорів сторонами та їх скріплення печатками сторін (за бажанням).

Матеріалами справи підтверджується, що згідно з Договором про надання овердрафту № 3641/2024 від 26.09.2024 відповідачу 1 видано банком кредитні кошти, про що свідчить виписка по рахунку Позичальника.

Банк виконав свої зобов?язання за Договором видавши Позичальнику кошти в межах лімітів визначених Договором, однак Позичальником порушено зобов?язання, встановлені Договором, та не сплачуються кошти в рахунок погашення Основної суми боргу за Кредитом та процентами за користування Кредитом.

Зважаючи на вищевказане, зважаючи на невиконання Позичальником та/або Поручителем умов Договору овердрафту, за вищевказаним договором станом на 03.07.2026 обліковується заборгованість в сумі 1 226 089,53 грн, з яких:

- 1212 300,60 грн. - заборгованість за простроченим Кредитом;

- 13 788,93 грн. - сума прострочених процентів за користування Кредитом.

Факт повного виконання Банком своі?х зобов`язань та факт невиконання Позичальником зобов`язань за Договором підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунку, а саме № НОМЕР_3 за період з 26.09.2024 по 08.07.2026, № НОМЕР_4 за період з 29.06.2024 по 03.07.2026, № НОМЕР_5 за період з 29.06.2024 по 03.07.2026, № НОМЕР_6 за період з 29.06.2024 по 03.07.2026.

04.12.2025 Банк направляв на адресу Позичальника та фінансового поручителя листи - повідомлення №55/5.1-02/155368/2025 (Поручителю) та 55/5.1- 02/155366/2025 (Позичальнику). Даними листами Позичальника та фінансового поручителя повідомлено про не виконання зобов?язання за Договором овердрафту та про порушення умов, передбачених Договором овердрафту, та про виникнення простроченої заборгованості. Для врегулювання питання погашення заборгованості Позичальнику та/або фінансовому поручителю пропонувалось звернутися до АТ «Ощадбанк». Зазначені листи Позичальником та Поручителем отримані не були через закінчення встановленого терміну зберігання. Заборгованість за кредитом Позичальником та Поручителем не була погашена.

Неналежне виконання відповідачем 1 зобов`язань за Договором про надання овердрафту № 3641/2024 від 26.09.2024, а також невиконання ОСОБА_1 (Поручителем) зобов`язань за Договором поруки №7711 від 26.09.2024 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідачів у солідарному порядку 1 212 300,60 грн. простроченої заборгованості за основним боргом та 13 788,93 грн. прострочених процентів за користування кредитом, а всього 1 226 089,53 грн.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою, гарантією. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (ст. 546 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно частини 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно Договору кредитної лінії відповідачу 1 видано банком кредитні кошти, про що свідчить виписка по рахунку Позичальника.

Укладений на забезпечення виконання зобов`язань Боржника (відповідача 1) за Договором овердрафту Договір поруки №7711 від 26.09.2024 передбачають безумовну, безвідкличну та безоплатну солідарну відповідальність Поручителя ОСОБА_1 перед Банком, що випливають з Договору про надання овердрафту № 3641/2024 від 26.09.2024.

Приписами ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості суд відзначає, що позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов`язаними з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.

Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителів у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього.

Господарський процесуальний кодекс України у редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року, передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонам якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці (п. 1 частини першої статті 20 ГПК України).

З 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду: спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб`єктний склад основного зобов`язання.

Основне зобов`язання в даній справі з надання кредитних коштів виникло між юридичними особами, наявність фізичних осіб поручителів в даному випадку не є вирішальною для визначення суб`єктної юрисдикції справи у спорі.

Даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 викладений такий правовий висновок: «Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».

Позивачем відповідачу нараховані відсотки, за якими на час вирішення спору судом рахується заборгованість в розмірі 13 788,93 грн.

Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок, судом встановлено, що нарахування відсотків позивачем здійснено правильно, розрахунок відповідачем не спростований.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за відсотками в розмірі 13 788,93 грн. заявлені до стягнення обґрунтовано і підлягають задоволенню судом.

Судом встановлено, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт укладення кредитного договору, надання кредитних коштів позичальнику, укладення договору поруки, виникнення та розмір заборгованості, а також факт невиконання відповідачами взятих на себе зобов`язань. Доказів погашення заборгованості або заперечень щодо її розміру відповідачами до суду не подано.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Позивач надав докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались, проти позову не заперечили, належними доказами доводи позивача не спростували.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення порівну з відповідачів 1 і 2 на користь позивача.

Згідно п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Керуючись ст.ст. 11-15, 73-80, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м. Київ в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛВІТАС», м. Запоріжжя та до ОСОБА_1 , м. Київ задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛВІТАС», (69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 232; ідентифікаційний код 39609855) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-г) в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 27, ідентифікаційний код 09322277) 1 212 300 (один мільйон двісті дванадцять тисяч триста) грн. 60 коп. простроченої заборгованості за основним боргом, 13 788 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 93 коп. прострочених процентів за користування кредитом солідарно з ОСОБА_1 , ( ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ). Видати наказ.

3. Стягнути з ОСОБА_1 , ( ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-г) в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 27, ідентифікаційний код 09322277) 1 212 300 (один мільйон двісті дванадцять тисяч триста) грн. 60 коп. простроченої заборгованості за основним боргом, 13 788 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 93 коп. прострочених процентів за користування кредитом солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛВІТАС», (69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 232; ідентифікаційний код 39609855). Видати наказ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛВІТАС», (69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 232; ідентифікаційний код 39609855) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-г) в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 27, ідентифікаційний код 09322277) 9 195 (дев`ять тисяч сто дев`яносто п`ять) грн. 67 коп. судового збору. Видати наказ.

5. Стягнути з ОСОБА_1 , ( ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-г) в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 27, ідентифікаційний код 09322277) 9 195 (дев`ять тисяч сто дев`яносто п`ять) грн. 67 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено « 29» вересня 2026 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду.