Рішення № 140145459, 09.09.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/325/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Сінкіна Е.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом Закарпатської обласної прокуратури, м. Ужгород в інтересах держави в особі Закарпатської обласної ради, м. Ужгород

та Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів

за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України

до Ужгородського наукового ліцею Закарпатської обласної ради, м. Ужгород

та до Євчинець Ганни Іванівни, м. Ужгород

про визнання недійсними договорів та стягнення суми 584 355, 00 грн.

За участю представників:

від прокуратури - Андрейчик Алла Миколаївна, прокурор відділу, службове посвідчення № 069357 від 01.03.2023

від позивача - не з`явився

від відповідача 1 - не з`явився

від відповідача 2 - Ковач І. В., адвокат, ордер серія АО № 1111301 від 03 травня 2024 року

від третьої особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом в інтересах держави в особі Закарпатської обласної ради, м. Ужгород та Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів до Ужгородського наукового ліцею Закарпатської обласної ради, м. Ужгород та до Євчинець Ганни Іванівни, м. Ужгород про визнання недійсними договорів про закупівлю товарів за державні кошти №7 від 28.01.2019, №8 від 28.01.2019, укладених між Ужгородською загальноосвітньою спеціалізованою школою - інтернат з поглибленим вивченням окремих предметів Закарпатської обласної ради та фізичною особою-підприємцем Євчинець Ганною Іванівною, про стягнення з Євчинець Ганни Іванівни на користь Ужгородського наукового ліцею Закарпатської обласної ради суми 584 355 грн, та про стягнення з Ужгородського наукового ліцею одержаних ним за рішенням суду коштів в сумі 584 355 грн - в дохід держави.

Ухвалою суду від 09.04.2024 р. позовну заяву Закарпатської обласної прокуратури, м. Ужгород в інтересах держави в особі Закарпатської обласної ради, м. Ужгород та Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів залишено без руху.

18.04.2024 р. до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (79000, Львівська область, м. Львів, вулиця Коперника, буд. 4, код ЄДРПОУ 20812013). Підготовче засідання призначено на 28.05.2024.

02.05.2024 року від позивача Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області надійшли письмові пояснення.

06.05.2024 року представником відповідача подано заяву про вступ у справу.

Ухвалою суду від 28.05.2024 р. відкладено підготовче засідання на 06 серпня 2024 р.

03.06.2024 р. від представника відповідача 1 до суду надійшов письмовий відзив.

05.07.2024 р. від представника відповідача 2 до суду надійшов письмовий відзив.

05.08.2024 р. через систему Електронний суд до суду надійшло клопотання представника відповідача 2 про відкладення підготовчого засідання по справі.

Ухвалою суду від 06.08.2024 р. відкладено підготовче засідання на 25.09.2024 р.

Ухвалою суду від 25.09.2024 р. відкладено підготовче засідання на 06.11.2024 р.

Ухвалою суду від 06.11.2024 р. відкладено підготовче засідання на 04.12.2024 р.

03.12.2024 прокурором подано суду клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника з мотивів, наведених у ньому.

Суд вважає дані обставини обґрунтованими, а клопотання прокурора таким, що підлягає задоволенню.

04.12.2024 представником відповідача 2 подано суду клопотання про долучення доказів у справі та поновлення процесуальних строків, щодо відкладення підготовчого засідання не заперечив.

Ухвалою суду від 04.12.2024 р. відкладено підготовче засідання на 22.01.2025 р.

Ухвалою суду від 22.01.2025 відкладено розгляд справи по суті на 25.02.2025 року.

15.01.2025 року від заступника керівника обласної прокуратури надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, з огляду на те, що ухвалою від 20.12.2024 року об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийнято до розгляду справу № 922/3456/23 за касаційними скаргами Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради та Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024.

Ухвалою суду від 25.02.2025 задоволено клопотання заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури від 25.02.2025 про зупинення провадження у справі № 907/325/24. Зупинено провадження у справі №907/325/24 до завершення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №922/3456/23. Зобов`язано учасників справи невідкладно повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення справи №907/325/24.

30.06.2026 через систему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання представника Євченець Г.І. про поновлення провадження (вх. №02.3.1-02/6406/26 від 30.06.2026 року).

Ухвалою суду від 03.07.2026 поновлено провадження у справі №907/325/24. Підготовче засідання призначено на 30 липня 2026 р. на 10:00 год.

Ухвалою суду від 30.07.2026 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 09.09.2026 р.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція прокурора

Прокурор позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що комунальною установою «Ужгородська загальноосвітня спеціалізована школа-інтернат з поглибленим вивченням окремих предметів Закарпатської обласної ради» 19.12.2018 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення стосовно проведення відкритих торгів, із закупівлі предмету/товару «М`яса» за 2 лотами, зокрема Лот 1 - ДК 021:2015:15111000-9 М`ясо великої рогатої худоби родини бикових, Лот 2 - ДК 021:2015% 15112130- 6-Курятина, ДК 021:2015:15112000-6 - М`ясо свійської птиці. Проведення закупівель по Лоту 1 не відбулось у зв`язку з поданням для участі в торгах менше двох тендерних пропозицій. Очікувана вартість предмета закупівлі за Лотом 2 становила 160 000 грн.

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома субєктами господарювання: фізичною особою-підприємцем Євчинець Ганною Іванівною (далі за текстом - ФОП) (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) і ФОП Біляк Маргаритою Василівною ( НОМЕР_2 ).

Остаточні тендерні пропозиції ФОП Євчинець Г.І. становила 131 000 грн, ФОП Біляк М.В. - 145 000 грн. Ураховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ФОП Євчинець Г.І. електронною системою закупівель вона розкрита першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій.

Відповідно до протоколу засідання тендерного комітету Ужгородської загальноосвітньої спеціалізованої школи-інтернату з поглибленим вивченням окремих предметів Закарпатської обласної ради» від 15.01.2019 тендерну пропозицію ФОП Євчинець Г.І. визнано такою, що відповідає вимогам Замовника, а ФОП Євчинець Г.І. визнано переможцем процедури закупівель за Лотом 2. Електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.

15.01.2019 Замовником було опубліковано повідомлення про намір укласти договір з ФОП Євчинець Г.І. процедури закупівель ІЗА-2018-12-19- 001639-с за лотом 2.

За результатами проведених закупівель Замовником - Ужгородською загальноосвітньою спеціалізованою школою-інтернат з поглибленим вивченням окремих предметів Закарпатської обласної ради було укладено договір з ФОП Євчинець Г.І. 28.01.2019 № 7 на суму 131 000 грн, відповідно до п.1.1 якого предметом договору є ДК 021:2015:15110000-2 М`ясо, а саме курятина (окорочка) та курятина (філе куряче). Згідно п. 3.1 вказаного договору - ціна договору становить 131 000 грн. Додатковими угодами змінювалась ціна продукції за одиницю, однак загальна сума договору № 7 від 28.01.2019 залишалась незмінною.

Крім того, комунальною установою «Ужгородська загальноосвітня спеціалізована школа-інтернат з поглибленим вивченням окремих предметів Закарпатської обласної ради» 19.12.2018 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення стосовно проведення відкритих торгів із закупівлі товару «Овочі, фрукти та горіхи». Очікувана вартість предмета закупівлі становила 500 000 грн.

Для участі у процедурі закупівлі подали документи тільки 2 суб`єкти господарювання - ФОП Біляк М.В. (2221222566, з ціновою пропозицією - 490 290 грн), ФОП Євчинець Г.І. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , з пропозицією - 453 355 грн), що підтверджується формою реєстру отриманих тендерних пропозицій.

У ході проведення закупівель учасники не знижували свої цінові пропозиції. Ураховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ФОП Євчинець Г.І. електронною системою закупівель вона розкрита першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій.

Відповідно до протоколу засідання тендерного комітету Ужгородської загальноосвітньої спеціалізованої школи-інтернату з поглибленим вивченням окремих предметів Закарпатської обласної ради б/н від 15.01.2019 тендерну пропозицію ФОП Євчинець Г.І. визнано такою, що відповідає вимогам Замовника, а ФОП Євчинець Г.І. визнано переможцем процедури закупівель. Електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.

15.01.2019 Замовником було опубліковано повідомлення про намір укласти договір з ФОП Євчинець Г.І. процедури закупівель UА-2018-12-19- 001939-с.

За результатами проведених закупівель Замовником - Ужгородською загальноосвітньою спеціалізованою школою-інтернат з поглибленим вивченням окремих предметів Закарпатської обласної ради було укладено договір з ФОП Євчинець Г.І. 28.01.2019 № 8 на суму 453 355 грн.

Рішенням Закарпатської обласної ради 7 сесії VІІІ скликання № 639 від 28.07.2022 «Про перейменування Ужгородської загальноосвітньої спеціалізованої школи-інтернату з поглибленим вивченням окремих предметів Закарпатської обласної ради» вказаний заклад освіти перейменовано на Ужгородський науковий ліцей. Вказаним рішенням затверджено Статут Ужгородського наукового ліцею Закарпатської обласної ради.

Аналізом Зведених відомостей встановлено, що рішенням Адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 57/3-р/к від 27.02.2020, за результатами розгляду справи № 03-19/2019 дії ФОП Біляк М.В. та ФОП Євчинець Г.І. під час участі у торгах з предмету закупівлі товару: ДК 021:2015:15112130-6 Курятина та ДК 021:2015:15112000-6 - М`ясо свійської птиці за лотом 2 (ТЗА-2018-12-19- 001639-с), а також при участі у публічній закупівлі овочів, фруктів та горіхів (иА-2018-12-19-001953-с) визнано антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів торгів, тендерів, що є порушенням п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Аналізом Зведених відомостей щодо спотворення результатів торгів встановлено, що вказане рішення до судів оскаржено не було.

Витяг з даного рішення (за винятком конфіденційної та інформації з обмеженим доступом) міститься у Єдиному державному веб порталі відкритих даних.

Встановлено, що на підставі звернення громадської організації «Центр громадського моніторингу та досліджень» № 3101-1257 від 31.01.2019 щодо можливих порушень вимог законодавства у сфері державних закупівель розпочато розгляд справи № 03-19/2019.

За результатами тендерів, які були предметами розслідування у справі № 03-19/2019, Ужгородською загальноосвітньою спеціалізованою школою- інтернат з поглибленим вивченням окремих предметів х ФОП Євчинець Г.І. укладено договір № 7 від 28.01.2019, а також договір № 8 від 28.01.2019. Придбання зазначених послуг відбувалися за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендерів її видимості.

Зазначене рішення обґрунтоване характерними спільними особливостями оформлення та подання тендерних пропозицій ФОП Біляк М.В. та ФОП Євчинець Г.І. під час участі у відкритих торгах по закупівлям ИА- 2018-12-19-001639-с, ИА-2018-12-19-001953-С, а саме:- групування документів тендерних пропозицій однаковим чином в електронні файли з аналогічним назвами;- завантаження пропозицій учасників з однієї і тієї ж ІР-адреси;- подання пропозицій в один і той же день та практично в один час з різницею в декілька годин,- ідентичних фірмових бланків, на фірмових бланках однаково оформлено жирним шрифтом (курсив) однакові частини документів;- в однаковій послідовності зазначено та відцентровано реквізити у документах; зроблено однакові відступи до реквізитів суб`єкта господарювання,- однакове оформлення ряду документів тендерних пропозицій учасників, однаково допущені помилки у вказаних документах; - оренда учасниками за однією і тією самою адресою матеріально-технічної бази.

Так, подання пропозицій учасниками ФОП Біляк М.В. та ФОП Євчинець Г.І. тендерних пропозицій для участі у публічних закупівлях ИА-2018- 12-19-001639-с здійснювалось з одного авторизованого електронного майданчика «Держзакупівлі. Онлайн» (ТОВ «Держзакупівлі. Онлайн») з однієї ІР-адреси, що підтверджується листом ДП «ГЇРОЗОРРО» № 206/667/03 від 25.02.2019. Так, тендерну пропозицію ФОП Євчинець Г.І. для участі у процедурі закупівлі ІІА-2018-12-19-001639-С за лотом 2 було створено 30.12.2018 о 19 год 23 хвилини з ІР - адреси НОМЕР_3 , а тендерну пропозицію ФОП Біляк - створено 30.12.2018 о 22 год 32 хвилини з тієї самої ІР-адреси (тобто з різницею З години).

Так, під час подання тендерної документації для участі у публічних закупівлях UА-2018-12-19-001639-с замовником було вказано на надання учасниками довідки з обслуговуючого банку про відсутність простроченої заборгованості за кредитами, не більше ніж місячної давності. Учасники надали відповідні довідки обслуговуючого банку АТ «Райффайзен Банк Аваль» про відсутність заборгованості за кредитами станом на 27.12.2018, тобто на одну і ту саму дату. При цьому, довідки отримано ФОП Біляк М.В. та ФОП Євчинець Г.І. в один і той самий день - 27.12.2018.

Аналіз змісту тендерних пропозицій ФОП Євчинець та ФОП Біляк щодо ідентичного оформлення документів зазначено у розділі 3.1.2. рішення від 20.02.2020. Зокрема, довідка щодо наявності обладнання та власної матеріально- технічної бази учасниками оформлено однаково та є ідентичними за своїм змістом (п. 81-82 рішення від 27.02.2020 №57/3-р/к).

Крім того, для отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що містить відомості про учасників, ФОПи звернулись в один і той самий день - 29.12.2018, порядковий номер запиту ФОП Біляк М.В № 1004823162, порядковий номер запиту ФОП Євчинець Г.І. - № 1004823164, про що зазначається у пункті 87-88 Рішення від 27.02.2020 №57/3-р/к.

Ураховуючи наведене, Адміністративна колегія Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України дійшла висновку, що учасники закупівлі під час підготовки документації для участі в тендері діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та пропозиції поза конкурентними засадами. Узгодивши свою поведінку, учасники усунули змагальність між собою, а отже, спотворили підсумки проведених замовником - Ужгородською загальноосвітньою спеціалізованою школою-інтернатом з поглибленим вивченням окремих предметів Закарпатської обласної ради торгів, порушивши її право на отримання найбільш ефективного для себе результату.

Рішенням адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 57/3-р/к від 27.02.2020, за результатами розгляду справи 03-19/2019 на ФОП Євчинець Г.І. і ФОП Біляк М.В. накладено штрафи за порушення вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення про їх накладення не оскаржувалось.

Прокурор вважає, що порушення ФОП Євчинець Г.І. законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеної закупівлі, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України «Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.

Через вчинення Євчинець Г.І. та ФОП Біляк М.В. та антиконкурентних узгоджених дій змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі у торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагались здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Унаслідок цього замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої конкурентної поведінки.

Тому дії ФОП Євчинець Г.І. спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору про закупівлю товарів № 7 від 28.01.2019 та договору про закупівлю товарів № 8 від 28.01.2019, не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

Ураховуючи зазначене, в діях ФОП Євчинець Г.І. вбачається наявність умислу на вчинення правочинів, які завідомо суперечать інтересам держави та суспільства. Метою вказаних дій ФОП Євчинець Г.І. є усунення конкуренції під час проведення Ужгородською загальноосвітньою спеціалізованою школою- інтернатом з поглибленим вивченням окремих предметів Закарпатської обласної ради зазначених тендерів та недобросовісне отримання права на укладення договору про закупівлю товару. Таким чином, завідомо суперечлива мета дій Ужгородської загальноосвітньої спеціалізованої школи-інтернату з поглибленим вивченням окремих предметів Закарпатської обласної ради полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

Тому договір про закупівлю товарів № 7 від 28.01.2019, договір про закупівлю товарів № 8 від 28.01.2019 укладені за підсумками публічних закупівель, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ФОП Євчинець Г.І., на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

ФОП Євчинець Г.І. за спірними договорами на підставі платіжних доручень замовника (наведених вище за текстом позовної заяви) одержано грошові кошти в сумі 584 355 грн.

Ураховуючи наявність умислу лише у ФОП Євчинець Г.І. як сторони оспорюваних договору про закупівлю № 7 від 28.01.2019 та договору № 8 від 29.01.2019, отримані 131 000 тис. грн та 453 355 грн за цими правочинами повинні бути повернуті Ужгородській загальноосвітній спеціалізованій школі-інгернату з поглибленим вивченням окремих предметів Закарпатської обласної ради (на даний час- Ужгородському науковому ліцею), а отримані останнім за рішенням суду кошти - стягуватися в дохід держави.

Позиція позивача 1

Позивач Закарпатська обласна рада, м. Ужгород письмово викладеної позиції по суті спору не подала.

Позиція позивача 2

Позивач Державна аудиторська служба України, м. Київ вказує, що Закарпатською обласною прокуратурою було направлено лист від 18.12.2023 № 24 1052 вих-23, який надійшов на адресу Управління 19.12.2023 (вх. № 17-2891-23) про надання інформації щодо вжиття заходів з усунення порушень при проведенні процедури закупівлі за ID: UA-2018-12-19-001639-с та ID: UA-2018-12-19-001953-с, які здійснювалися Ужгородським науковим ліцеєм Закарпатської обласної ради, яке Управлінням розглянуто, в межах компетенції, та надано відповідь.

Так, листом від 26.12.2023 № 130713-17/3213-2023 Управління повідомило Закарпатську обласну прокуратуру, що у відповідності до пункту 3 частини першої статті 8 Закону України від 26.01.1993 № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі Закон № 2939-XII), та підпункту 9 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43, та підпункту 7 пункту 4 Положення про Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, затвердженого наказом Західного офісу Держаудитслужби від 02.07.2018 №185 (зі змінами), Управління вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб.

Зауважує, що договори на закупівлю товарів «Овочі, фрукти та горіхи» договір №8 та «Курятина» договір № 7 які були укладені з Євчинець Г.І. від 28 січня 2019 року та згідно звітів про виконання договорів про закупівлі, оприлюднені в електронній системі закупівель 13.02.2020, виконані в повному обсязі до дати винесення Адміністративною колегією Закарпатського ТВ рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу (№ 57/3-р/к від 27.02.2020) за результатами розгляду вказаної у Вашому листі справи (№ 03-19/2019).

При цьому зазначає, що станом на час надання відповіді, Управлінням заходи державного фінансового контролю, які б охоплювали період проведення закупівлі товару за ID: UA-2018-12-19-001639-с та ID: UA-2018-12-19-001953-с, яка здійснювалася Ужгородським науковим ліцеєм Закарпатської обласної ради на вищезазначені закупівлі (інспектування, аудит, моніторинг закупівлі та перевірка закупівлі) не проводились та наразі не заплановані, відповідно заходи по усуненню порушень не вживались.

Стверджує, що відповідними повноваженнями на звернення до суду не за результатами заходів державного фінансового контролю, до непідконтрольної установи та у такій категорії справ орган державного фінансового контролю Законом № 2939-XII та Законом № 922-VIII не наділений.

Позиція відповідача 1

Відповідач Ужгородський науковий ліцей Закарпатської обласної ради, м. Ужгород щодо задоволення позову заперечує. В обґрунтування чого зазначає, зі змісту заявленого позову вбачається, що його подано на захист порушених, на думку прокурора, матеріальних інтересів держави. з підстав недотримання визначеного законодавством принципу максимальної ефективності, а отже, задоволенню такого позову мало б передувати доведення прокурором щонайменше суми збитків, понесених державою внаслідок укладення правочину на визначених стoронами умовах, та встановлення їх невигідності для держави.

Факт оплати згідно п. 4.1. оспорюваних договорів розрахунок здійснюється на основі видаткових накладних та рахунків на оплату, таким чином, вбачається, що оспорювані договори виконані його сторонами у встановленому порядку. Прокуратурою не визначено, в чому полягає неефективність використання бюджетних коштів та шкода бюджету.

При цьому, прокурором не враховано порушення прав та інтересів сторін договору про закупівлю, внаслідок оспорення його прокурором, з огляду на вже витрачені на закупівлю грошові кошти, які є бюджетними, та повне виконання умов договору відповідачем 2, їх прийняття та оплату Відповідачем 1, як Замовником.

Тобто, навіть у разі визнання недійсним оспорюваних договорів Замовник не матиме змоги повернути поставлену продукцію виконавцю чи оголосити нову закупівлю, проте зобов`язаний буде оплатити вартість товару, відповідно до приписів ст. 216 ЦК України, за цінами, які існують на момент відшкодування, що, враховуючи інфляційні процеси в державі може призвести до додаткових витрат бюджетних коштів.

Позиція відповідача 2

Відповідач - Євчинець Ганна Іванівна, м. Ужгород, щодо задоволення позову заперечує. Зауважує, що в основу позову покладено посилання на рішення Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.02.2020 року №57/3 р/к та встановлення антиконкурентних узгоджених дій між ФОП Євчинець Г.І та ФОП Біляк М.В., що як вказує прокурор призвело до спотворення результатів проведеної закупівлі (А.П.14). Проте матеріали судової справи не дають відповіді яким чином виразилось спотворення результатів проведеної закупівлі.

Матеріали справи нe містять зауважень, щодо обсягу та якості поставлених продуктів в межах процедури закупівлі, як і відсутні відомості які б підтверджували можливість досягнення більш вигідного економічного ефекту.

Прокуратурою не визначено, в чому полягає неефективність використання бюджетних коштів та шкода бюджету.

При цьому, прокурором не враховано порушення прав та інтересів сторін договору про закупівлю, внаслідок оспорення його прокурором, з огляду на вже витрачені на закупівлю грошові кошти, які є бюджетними, та повне виконання умов договору відповідачем 2, їх прийняття та оплату Відповідачем 1, як Замовником.

Отже, в разі якщо суд дійде висновку. що позовні вимоги належним чином обґрунтовані. Євчинець Ганна Іванівна просить застосувати строки позовної давності, у зв`язку з чим відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позиція третьої особи.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України письмово викладеної позиції по суті спору не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Комунальною установою «Ужгородська загальноосвітня спеціалізована школа-інтернат з поглибленим вивченням окремих предметів Закарпатської обласної ради» 19.12.2018 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення стосовно проведення відкритих торгів, із закупівлі предмету/товару «М`яса» за 2 лотами, зокрема Лот 1 - ДК 021:2015:15111000-9 М`ясо великої рогатої худоби родини бикових, Лот 2 - ДК 021:2015% 15112130- 6-Курятина, ДК 021:2015:15112000-6 - М`ясо свійської птиці. Проведення закупівель по Лоту 1 не відбулось у зв`язку з поданням для участі в торгах менше двох тендерних пропозицій. Очікувана вартість предмета закупівлі за Лотом 2 становила 160 000 грн.

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома субєктами господарювання: фізичною особою-підприємцем Євчинець Ганною Іванівною (далі за текстом - ФОП) (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) і ФОП Біляк Маргаритою Василівною ( НОМЕР_2 ).

Остаточні тендерні пропозиції ФОП Євчинець Г.І. становила 131 000 грн, ФОП Біляк М.В. - 145 000 грн. Ураховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ФОП Євчинець Г.І. електронною системою закупівель вона розкрита першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій.

Відповідно до протоколу засідання тендерного комітету Ужгородської загальноосвітньої спеціалізованої школи-інтернату з поглибленим вивченням окремих предметів Закарпатської обласної ради» від 15.01.2019 тендерну пропозицію ФОП Євчинець Г.І. визнано такою, що відповідає вимогам Замовника, а ФОП Євчинець Г.І. визнано переможцем процедури закупівель за Лотом 2. Електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.

15.01.2019 Замовником було опубліковано повідомлення про намір укласти договір з ФОП Євчинець Г.І. процедури закупівель ІЗА-2018-12-19- 001639-с за лотом 2.

За результатами проведених закупівель Замовником - Ужгородською загальноосвітньою спеціалізованою школою-інтернат з поглибленим вивченням окремих предметів Закарпатської обласної ради було укладено договір з ФОП Євчинець Г.І. 28.01.2019 № 7 на суму 131 000 грн, відповідно до п.1.1 якого предметом договору є ДК 021:2015:15110000-2 М`ясо, а саме курятина (окорочка) та курятина (філе куряче). Згідно п. 3.1 вказаного договору - ціна договору становить 131 000 грн. Додатковими угодами змінювалась ціна продукції за одиницю, однак загальна сума договору № 7 від 28.01.2019 залишалась незмінною.

Пунктами 4.1-4.4 цього договору визначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються у безготівковій формі шляхом оплати Замовником після пред`явлення Постачальником рахунка та накладної на оплату товару протягом 7 банківських днів. Розрахунки здійснюються через ГУДКСУ в Закарпатській області. У разі зменшення бюджетних призначень за бюджетними програмами, Замовник залишає за собою право зменшення ціни Договору з відповідним зменшенням обсягів товару, що закуповуються. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за товар здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання Змовником бюджетного асигнування на свій реєстраційний рахунок. Крім того, відповідно до п.5.1. - 5.6 договору щодо умов поставки товару, приймання -здача товару згідно спеціфікації по кількості та якості проводиться відповідно до товаросупровідних документів та відповідно сертифікату якості.

Відповідно до наданих замовником платіжних доручень оплата за договором становить 131 000 грн. Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю від 13.02.2020 сума оплати становить 131 000 грн. Вказана сума підтверджується наданими платіжними дорученнями № № 47 від 30.01.2019, 113 від 25.02.2019, 93 від 22.02.2019, 90 від 20.02.2019, 53 від 05.02.2019, 15 від 22.02.2019, 206 від 22.03.2019, 183 від 13.03.2019, 139 від 06.03.2019, 166 від 12.03.2019, 416 від 25.04.2019, 417 від 25.04.2019, 350 від 18.04.2019, 351 від 18.04.2019, 305 від 11.04.2019, 293 від 09.04.2019, 275 від 04.04.2019, 279 від 04.04.2019, 543 від 24.05.2019, 551 від 27.05.2019, 508 від 20.05.2019, 469 від 13.05.2019, 458 від 13.05.2019, 439 від 08.05.2019, 873 від 24.09.2019, 826 від 18.09.2019, 786 від 12.09.2019, 755 від 06.09.2019, 758 від 06.09.2019, 732 від 04.09.2019, 1053 від 23.10.2019, 919 від 07.10.2019, 918 від 07.10.2019, 969 від 11.10.2019, 1019 від 16.10.2019, 996 від 16.10.2019, 1034 від 18.10.2019, 1064 від 25.10.2019, 1094 від 28.10.2019, 1087 від 28.10.2019, 1225 від 26.11. 2019, 1206 від 21.11.2019, 1189 від 19.11.2019, 1168 від 14.11.2019, 1355 від 19.12.2019, 1348 від 18.12.2019, 1315 від 12.12.2019, 1335 від 17.12.2019, 1255 від 05.12.2019, здійснених Ужгородською загальноосвітньою спеціалізованою школою-інтернатом з поглибленим вивченням окремих предметів Закарпатської обласної ради на виконання Договору № 7 від 28.01.2019.

Крім того, комунальною установою «Ужгородська загальноосвітня спеціалізована школа-інтернат з поглибленим вивченням окремих предметів Закарпатської обласної ради» 19.12.2018 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення стосовно проведення відкритих торгів із закупівлі товару «Овочі, фрукти та горіхи». Очікувана вартість предмета закупівлі становила 500 000 грн.

Для участі у процедурі закупівлі подали документи тільки 2 суб`єкти господарювання - ФОП Біляк М.В. (2221222566, з ціновою пропозицією - 490 290 грн), ФОП Євчинець Г.І. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , з пропозицією - 453 355 грн), що підтверджується формою реєстру отриманих тендерних пропозицій.

У ході проведення закупівель учасники не знижували свої цінові пропозиції. Ураховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ФОП Євчинець Г.І. електронною системою закупівель вона розкрита першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій.

Відповідно до протоколу засідання тендерного комітету Ужгородської загальноосвітньої спеціалізованої школи-інтернату з поглибленим вивченням окремих предметів Закарпатської обласної ради б/н від 15.01.2019 тендерну пропозицію ФОП Євчинець Г.І. визнано такою, що відповідає вимогам Замовника, а ФОП Євчинець Г.І. визнано переможцем процедури закупівель. Електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.

15.01.2019 Замовником було опубліковано повідомлення про намір укласти договір з ФОП Євчинець Г.І. процедури закупівель UА-2018-12-19- 001939-с.

За результатами проведених закупівель Замовником - Ужгородською загальноосвітньою спеціалізованою школою-інтернат з поглибленим вивченням окремих предметів Закарпатської обласної ради було укладено договір з ФОП Євчинець Г.І. 28.01.2019 № 8 на суму 453 355 грн.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору предметом є товар ДК 021:2015 03220000-9 - овочі, фрукти та горіхи, відповідно до п. 3.1 - ціна договору становить 453 355 грн. Додатковими угодами № 1 від 10.04.2019, № 2 від 15.05.2019, № 3 від 17.09.2019, № 4 від 17.12.2019 змінювались ціни продукції за одиницю товару, однак загальна сума договору № 8 від 28.01.2019 залишалась незмінною.

Пунктами 4.1-4.4 вказаного договору визначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються у безготівковій формі шляхом оплати Замовником після пред`явлення Постачальником рахунка та накладної на оплату товару протягом 7 банківських днів. Розрахунки здійснюються через ГУДКСУ в Закарпатській області. У разі зменшення бюджетних призначень за бюджетними програмами, Замовник залишає за собою право зменшення ціни Договору з відповідним зменшенням обсягів товару, що закуповуються. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за товар здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання Змовником бюджетного асигнування на свій реєстраційний рахунок. Крім того, відповідно до п. 5.1. - 5.6 щодо умов поставки товару, приймання - здача товару згідно спеціфікації по кількості та якості проводиться відповідно до товаросупровідних документів та відповідно сертифікату якості.

Відповідно до наданих замовником платіжних доручень оплата за договором № 8 від 28.01.2019 становить 453 355 грн. Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю від 13.02.2020 сума оплати становить 453 355 грн. Вказана сума підтверджується наданими платіжними дорученнями №№ 112 від 25.02.2019, 95 від 22.02.2019, 89 від 20.02.2019, 57 від 05.02.2019, 56 від 05.02.2019, 239 від 27.03.2019, 210 від 22.03.2019, 205 від 22.03.2019, 225 від 22.03.2019, 188 від 19.03.2019, 163 від 12.03.2019, 140 від 06.03.2019, 156 від 06.03.2019, 152 від 06.03.2019, 415 від 25.04.2019, 367 від 18.04.2019, 354 від 18.04.2019, 360 від 18.04.2019, 325 від 11.04.2019, 332 від 15.04.2019, 324 від 11.04.2019, 290 від 09.04.2019, 276 від 04.04.2019, 281 від 04.04.2019, 552 від 27.05.2019, 558 від 29.05.2019, 522 від 23.05.2019, 540 від 24.05.2019, 513 від 20.05.2019, 470 від 13.05.2019, 495 від 15.05.2019, 450 від 08.05.2019, 461 від 13.05.2019, 427 від 07.05.2019, 899 від 26.09.2019, 879 від 26.09.2019, 840 від 23.09.2019, 838 від 23.09.2019, 841 від 23.09.2019, 839 від 23.09.2019, 827 від 18.09.2019, 798 від 13.09.2019, 815 від 13.09.2019, 769 від 09.09.2019, 748 від 06.09.2019, 761 від 06.09.2019, 731 від 04.09.2019, 705 від 29.08.2019, б/н від 07.10.2019, 920 від 07.10.2019, 970 від 11.10.2019, 947 від 11.10.2019, 990 від 16.10.2019, 1017 від 16.10.2019, 1027 від 18.10.2019, 1037 від 23.10.2019, 1056 від 23.10.2019, 1063 від 25.10.2019, 1085 від 28.10.2019, 1068 від 28.10.2019, 1223 від 26.11.2019, 1195 від 21.11.2019, 1175 від 19.11.2019, 1188 від 19.11.2019, 1169 від 14.11.2019, 1357 від 19.12.2019, 1345 від 18.12.2019, 1338 від 17.12.2019, 1303 від 11.12.2019, 1278 від 09.12.2019, 1256 від 05.12.2019, 1270 від 09.12.2019.

Рішенням Закарпатської обласної ради 7 сесії УІІІскликання № 639 від 28.07.2022 «Про перейменування Ужгородської загальноосвітньої спеціалізованої школи-інтернату з поглибленим вивченням окремих предметів Закарпатської обласної ради» вказаний заклад освіти перейменовано на Ужгородський науковий ліцей. Вказаним рішенням затверджено Статут Ужгородського наукового ліцею Закарпатської обласної ради.

Аналізом Зведених відомостей встановлено, що рішенням Адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 57/3-р/к від 27.02.2020, за результатами розгляду справи № 03-19/2019 дії ФОП Біляк М.В. та ФОП Євчинець Г.І. під час участі у торгах з предмету закупівлі товару: ДК 021:2015:15112130-6 Курятина та ДК 021:2015:15112000-6 - М`ясо свійської птиці за лотом 2 (ТЗА-2018-12-19- 001639-с), а також при участі у публічній закупівлі овочів, фруктів та горіхів (иА-2018-12-19-001953-с) визнано антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів торгів, тендерів, що є порушенням п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Аналізом Зведених відомостей щодо спотворення результатів торгів встановлено, що вказане рішення до судів оскаржено не було.

Витяг з даного рішення (за винятком конфіденційної та інформації з обмеженим доступом) міститься у Єдиному державному веб порталі відкритих даних.

Встановлено, що на підставі звернення громадської організації «Центр громадського моніторингу та досліджень» № 3101-1257 від 31.01.2019 щодо можливих порушень вимог законодавства у сфері державних закупівель розпочато розгляд справи № 03-19/2019.

За результатами тендерів, які були предметами розслідування у справі № 03-19/2019, Ужгородською загальноосвітньою спеціалізованою школою- інтернат з поглибленим вивченням окремих предметів х ФОП Євчинець Г.І. укладено договір № 7 від 28.01.2019, а також договір № 8 від 28.01.2019. Придбання зазначених послуг відбувалися за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендерів її видимості.

Зазначене рішення обґрунтоване характерними спільними особливостями оформлення та подання тендерних пропозицій ФОП Біляк М.В. та ФОП Євчинець Г.І. під час участі у відкритих торгах по закупівлям ИА- 2018-12-19-001639-с, ИА-2018-12-19-001953-С, а саме:- групування документів тендерних пропозицій однаковим чином в електронні файли з аналогічним назвами;- завантаження пропозицій учасників з однієї і тієї ж ІР-адреси;- подання пропозицій в один і той же день та практично в один час з різницею в декілька годин,- ідентичних фірмових бланків, на фірмових бланках однаково оформлено жирним шрифтом (курсив) однакові частини документів;- в однаковій послідовності зазначено та відцентровано реквізити у документах; зроблено однакові відступи до реквізитів суб`єкта господарювання,- однакове оформлення ряду документів тендерних пропозицій учасників, однаково допущені помилки у вказаних документах; - оренда учасниками за однією і тією самою адресою матеріально-технічної бази.

Так, подання пропозицій учасниками ФОП Біляк М.В. та ФОП Євчинець Г.І. тендерних пропозицій для участі у публічних закупівлях ИА-2018- 12-19-001639-с здійснювалось з одного авторизованого електронного майданчика «Держзакупівлі. Онлайн» (ТОВ «Держзакупівлі. Онлайн») з однієї ІР-адреси, що підтверджується листом ДП «ГЇРОЗОРРО» № 206/667/03 від 25.02.2019. Так, тендерну пропозицію ФОП Євчинець Г.І. для участі у процедурі закупівлі ІІА-2018-12-19-001639-С за лотом 2 було створено 30.12.2018 о 19 год 23 хвилини з ІР - адреси НОМЕР_3 , а тендерну пропозицію ФОП Біляк - створено 30.12.2018 о 22 год 32 хвилини з тієї самої ІР-адреси (тобто з різницею З години).

Так, під час подання тендерної документації для участі у публічних закупівлях UА-2018-12-19-001639-с замовником було вказано на надання учасниками довідки з обслуговуючого банку про відсутність простроченої заборгованості за кредитами, не більше ніж місячної давності. Учасники надали відповідні довідки обслуговуючого банку АТ «Райффайзен Банк Аваль» про відсутність заборгованості за кредитами станом на 27.12.2018, тобто на одну і ту саму дату. При цьому, довідки отримано ФОП Біляк М.В. та ФОП Євчинець Г.І. в один і той самий день - 27.12.2018.

Аналіз змісту тендерних пропозицій ФОП Євчинець та ФОП Біляк щодо ідентичного оформлення документів зазначено у розділі 3.1.2. рішення від 20.02.2020. Зокрема, довідка щодо наявності обладнання та власної матеріально- технічної бази учасниками оформлено однаково та є ідентичними за своїм змістом (п. 81-82 рішення від 27.02.2020 №57/3-р/к).

Крім того, для отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що містить відомості про учасників, ФОПи звернулись в один і той самий день - 29.12.2018, порядковий номер запиту ФОП Біляк М.В № 1004823162, порядковий номер запиту ФОП Євчинець Г.І. - № 1004823164, про що зазначається у пункті 87-88 Рішення від 27.02.2020 №57/3-р/к.

Ураховуючи наведене, Адміністративна колегія Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України дійшла висновку, що учасники закупівлі під час підготовки документації для участі в тендері діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та пропозиції поза конкурентними засадами. Узгодивши свою поведінку, учасники усунули змагальність між собою, а отже, спотворили підсумки проведених замовником - Ужгородською загальноосвітньою спеціалізованою школою-інтернатом з поглибленим вивченням окремих предметів Закарпатської обласної ради торгів, порушивши її право на отримання найбільш ефективного для себе результату.

Рішенням адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 57/3-р/к від 27.02.2020, за результатами розгляду справи 03-19/2019 на ФОП Євчинець Г.І. і ФОП Біляк М.В. накладено штрафи за порушення вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення про їх накладення не оскаржувалось.

Прокурор вважає, що порушення ФОП Євчинець Г.І. законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеної закупівлі, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України «Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві. Через вчинення Євчинець Г.І. та ФОП Біляк М.В. та антиконкурентних узгоджених дій змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі у торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагались здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Унаслідок цього замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої конкурентної поведінки.

За доводами прокурора дії ФОП Євчинець Г.І. спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору про закупівлю товарів № 7 від 28.01.2019 та договору про закупівлю товарів № 8 від 28.01.2019, не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі. Ураховуючи зазначене, в діях ФОП Євчинець Г.І. вбачається наявність умислу на вчинення правочинів, які завідомо суперечать інтересам держави та суспільства. Метою вказаних дій ФОП Євчинець Г.І. є усунення конкуренції під час проведення Ужгородською загальноосвітньою спеціалізованою школою- інтернатом з поглибленим вивченням окремих предметів Закарпатської обласної ради зазначених тендерів та недобросовісне отримання права на укладення договору про закупівлю товару. Таким чином, завідомо суперечлива мета дій Ужгородської загальноосвітньої спеціалізованої школи-інтернату з поглибленим вивченням окремих предметів Закарпатської обласної ради полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

Тому договір про закупівлю товарів № 7 від 28.01.2019, договір про закупівлю товарів № 8 від 28.01.2019 укладені за підсумками публічних закупівель, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ФОП Євчинець Г.І., на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України. ФОП Євчинець Г.І. за спірними договорами на підставі платіжних доручень замовника (наведених вище за текстом позовної заяви) одержано грошові кошти в сумі 584 355 грн. Ураховуючи наявність умислу лише у ФОП Євчинець Г.І. як сторони оспорюваних договору про закупівлю № 7 від 28.01.2019 та договору № 8 від 29.01.2019, отримані 131 000 тис. грн та 453 355 грн за цими правочинами повинні бути повернуті Ужгородській загальноосвітній спеціалізованій школі-інгернату з поглибленим вивченням окремих предметів Закарпатської обласної ради (на даний час- Ужгородському науковому ліцею), а отримані останнім за рішенням суду кошти - стягуватися в дохід держави.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Щодо представництва прокурора то суд зазначає наступне.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано в статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII Про прокуратуру, який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає в здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, в випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина 7).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави та відповідачем, не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, в якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу в протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 № 2939-XII (із змінами та доповненнями) (далі Закон № 2939-XII).

За частиною 1 статті 1 Закону № 2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі (частина 2 статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в України").

Відповідно до пунктів 8, 10 абзацу 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в України" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016 (із змінами) (далі - Положення) Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

У абзаці 3 підпункту 9 пункту 4 Положення визначено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Водночас, згідно з підпунктом 20 пункту 6 Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право, в тому числі, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Згідно з підпунктом 3 пункту 4 цього ж Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель.

Відповідно до вказаного Положення Державна аудиторська служба України вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункту 9 пункту 4 Положення).

Таким чином, визначені у підпунктах 8, 10 абзацу 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в України", абзаці 3 підпункту 9 пункту 4, підпункту 20 пункту 6 Положення про Державну аудиторську службу України повноваження органів Держаудитслужби самостійно звертатися до суду обумовлені здійсненим заходом державного фінансового контролю та пов`язуються з:

- визнанням недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, що виявлено під час проведення заходу державного контролю;

- усуненням виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо їх усунення);

- стягнення у дохід держави коштів, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Отже Держаудитслужба є органом, який наділений повноваженнями на здійснення заходів контролю щодо додержання вимог чинного законодавства при проведенні замовниками публічних закупівель, а також на звернення до суду в інтересах держави у разі незабезпечення підконтрольною установою виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду щодо наявності повноважень на звернення до суду Держаудитслужби та її підрозділів, а отже і прокурора в інтересах держави в їх особі, у разі не виконання вимог щодо усунення порушень законодавства, виявлених за результатами моніторингу закупівель, викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 906/296/18.

На підставі наведеного суд виснує, що у спірних правовідносинах органом, уповноваженим державою на здійснення функцій контролю у сфері публічних закупівель та реагування на порушення законодавства у цій сфері, є Держаудитслужба, повноваження якої на відповідній території реалізуються Західним офісом Держаудитслужби.

Закарпатською обласною прокуратурою на виконання вимог, установлених абз. 4 ч. 4 ст. 23 указаного Закону, листом від 18.12.2023 повідомлено Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області про існування порушення інтересів держави від укладення договору про закупівлі № 7 від 28.01.2019 за наслідками тендеру, результат якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як таких, що суперечать інтересам держави з умислу ФОП Євчинець Г.І. Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

Листом від 28.12.2023 Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області повідомлено, що станом на час надання відповіді, Управлінням заходи державного фінансового контролю у комунальній установі «Ужгородська загальноосвітня спеціалізована школа-інтернат з поглибленим вивченням окремих предметів Закарпатської обласної ради» щодо закупівлі 11А-2018-12-19-001639-С, ІІА-2018-12-19001953-С не проводились та питання, порушені у листі прокуратури, стосовно дотримання законодавства у сфері публічних закупівель під час закупівлі не перевірялись, заходи по усуненню порушень законодавства у сфері публічних закупівель не вживались.

Прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на виконання зазначених норм прокуратурою попередньо, до пред`явлення позову, повідомлено позивача про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Закарпатської обласної ради, м. Ужгород та Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів.

Щодо спірних правовідносин.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Судовий захист права власності здійснюється шляхом розгляду позовів, зокрема, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного позивачем способу захисту змісту порушеного права. За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на час звернення до господарського суду; визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка відображена у постанові від 03.09.2019 у справі № 917/1258/18.

Положення частини 2 статті 16 ЦК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Цивільний закон визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Отже, наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору.

Такі висновки Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 215 ЦК України викладені у численних постановах, зокрема у постанові від 24.04.2020 у справі №522/25151/14-ц, а також у постановах від 22.06.2020 у справі № 177/1942/16-ц, від 25.03.2024 у справі № 336/6023/20, та є усталеними.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваних правочинів враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.04.2025 у справі № 910/9128/23, від 14.01.2025 у справі № 925/1459/23, від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19, від 20.02.2024 у справі № 903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22.

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.04.2025 у справі № 910/9128/23, від 14.01.2025 у справі № 925/1459/23, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22 від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі № 909/654/19, від 19.10.2022 у справі № 912/278/21.

При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.04.2025 у справі № 910/9128/23, від 14.01.2025 у справі № 925/1459/23, від 08.08.2024 у справі №917/1024/22, від 20.02.2024 у справі № 903/1037/22, від 19.03.2024 у справі №910/4293/22.

Підставою недійсності спірних у цій справі договорів прокурор визначив положення частини 3 статті 228 ЦК України та зазначив про те, що укладені сторонами договори суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки були укладені за результатами закупівель, проведення яких відбулося з порушенням її учасниками законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів закупівлі, з порушенням встановленого Законом України "Про публічні закупівлі" принципу добросовісної конкуренції серед учасників, які проявили недобросовісну поведінку, що встановлено рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.10.2022 № 63/38-р/к у справі № 63/1-01-11-2021.

Так, відповідно до частини 3 статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Норми чинного законодавства не містять визначення понять "інтерес" загалом та "інтерес держави і суспільства" зокрема, законодавство України не містить ні орієнтовного переліку сфер, у яких існують державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення, а відтак, оскільки поняття "інтереси держави" має невизначений зміст, в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави.

Суд виходить з того, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (див. рішення Конституційного Суду України у рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999).

Відповідно до висновку Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 228 ЦК України, викладеного у постанові від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18, та який був підтверджений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, аналіз частини 3 статті 228 ЦК України свідчить про те, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Таким чином для правильного вирішення спору у цій справі при застосуванні частини 3 статті 228 ЦК України необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечлива інтересам держави і суспільства мета укладення спірних договорів, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

При цьому, суд зазначає, що не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства.

Наявність у сторін (сторони) правочину такого наміру (умислу) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Як зазначила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, наслідки, передбачені реченнями 2, 3 частини 3 статті 228 ЦК України, не спрямовані на поновлення майнової сфери постраждалого учасника цивільно-правових правовідносин. Передбачені законом санкції мають за мету покарати осіб, які вчинили заборонений законодавством правочин.

За загальним правилом правовим наслідком недійсності правочинів є повернення сторін у стан, що передував укладенню правочину (абзац 2 частини 1 статті 216 ЦК України). Такий правовий наслідок спрямований на те, аби нівелювати все, що відбулося, і зробити його юридично незначущим.

Супроводжувальним правовим наслідком недійсності правочину є можливість відшкодування винною стороною правочину збитків та моральної шкоди, завданої другій стороні правочину. Такий правовий наслідок спрямований на те, аби досягти компенсації понесених такою стороною втрат, тобто є проявом дії компенсаційних засад цивільного права.

Оскільки відшкодування збитків та моральної шкоди є видом цивільно-правової відповідальності, їх стягнення відбувається на користь приватної особи, в її інтересах і саме задля неї.

Водночас, як зазначено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, в частині 3 статті 228 ЦК України передбачаються зовсім інші правові наслідки: спрямовані на реакцію з боку держави на правопорушення сторони/сторін правочину; ініціатором цих правових наслідків є держава, а не сторона правочину; ці правові наслідки встановлені в публічних інтересах (як їх розуміє держава), а не в приватноправових; наслідки полягають не у відновленні становища, що існувало до вчинення правочину, а у вилученні майна; ці правові наслідки не можна розцінювати як відшкодування збитків. Тому, за висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, такі правові наслідки не належать до компенсаційних, адже вони є сутнісно іншими та є різновидом конфіскації майна державою.

При цьому стосовно відповідності приписів частини 3 статті 228 ЦК України критеріям Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) щодо сумісності втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 зазначила, що конфіскація без вироку суду розглядається ЄСПЛ як втручання у право власності, захищене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас, суд, вирішуючи питання щодо застосування частини 3 статті 228 ЦК України, має враховувати те, що санкції, передбачені частиною 3 статті 228 ЦК України, є не компенсаційними, а конфіскаційними, які передбачають стягнення всього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.

В аспекті застосування приписів частини 3 статті 228 ЦК України прикметною є правова позиція, що викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №911/934/23, за якою …санкції, передбачені частиною третьою статті 228 ЦК України, частиною першою статті 208 ГК України, не є компенсаційними, оскільки положеннями зазначених норм передбачено застосування цих санкцій на користь держави незалежно від ступеню негативного впливу виконання правочину на майновий стан держави, та навіть незалежно від того, чи наявний такий вплив взагалі. Отже, санкції, передбачені частиною третьою статті 228 ЦК України, частиною першою статті 208 ГК України, не є способами захисту прав держави, а є конфіскаційними санкціями. Вони спрямовані на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Застосування цих санкцій є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції). Відповідно до зазначеної статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Критерій обґрунтованості втручання виконаний, оскільки санкції передбачені у національному законодавств, а саме частиною третьою статті 228 ЦК України, частиною першою статті 208 ГК України. Критерій легітимної мети в частині цих майнових санкцій теж виконаний, оскільки вчинення дій, які не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, знаходиться у сфері загальних інтересів. Але колегія суддів вважає, що критерій розумного балансу (пропорційності) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення, - не виконаний.

Так, ЄСПЛ у справі Imeri v. Croatia від 24 червня 2021 року (заява № 77668/14) зробив висновок, що принцип пропорційності має бути дотриманий не лише щодо визначення правил щодо суворості санкцій, але й оцінки факторів, які можуть бути взяті до уваги при встановленні санкцій (пункт 84). Зокрема, в зазначеній справі ЄСПЛ взяв до уваги той факт, що заявники не мали кримінального минулого та що вони не підозрювалися чи не були обвинувачені у вчиненні жодного кримінального правопорушення.

Колегія суддів вважає, що норми частини третьої статті 228 ЦК України, частини першої статті 208 ГК України порушують принцип пропорційності у двох аспектах: як в частині суворості санкцій, так і в частині неврахування факторів, які мають бути взяті до уваги при встановленні санкцій.

Зазначені наведеними вище статтями санкції визначаються в розмірі вартості предмета договору незалежно від того, в чому саме полягає невідповідність правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, якою мірою порушені інтереси держави і суспільства, його моральні засади. Відтак, не враховується ступінь тяжкості правопорушення та його наслідків.

Санкції застосовуються без урахування будь-яких інших факторів, які мали б бути взяті до уваги. Наприклад, на їх застосування не впливає чи було вчинене правопорушення під впливом погрози, примусу; чи було воно вчинено повторно чи за попередньою змовою тощо.

При цьому суд, застосовуючи такі санкції, позбавлений можливості врахувати зазначені фактори, оскільки закон імперативно встановлює розмір таких санкцій у вигляді всього одержаного за правочином або належного за ним. Тобто у даному випадку закон встановлює абсолютно визначені та безальтернативні санкції, а суд не має розсуду для визначення (корегування) їх розміру.

Крім того, положення частини третьої статті 228 ЦК України, частини першої статті 208 ГК України передбачають застосування санкцій навіть до сторони правочину, яка не винна у правопорушенні (вчиненому іншою стороною), та є добросовісною. Так, у таких випадках з добросовісної сторони правочину стягується в дохід держави все одержане нею або належне їй на відшкодування виконаного незалежно від того, чи було фактично повернуто такій стороні все одержане іншою стороною, чи ні.

При цьому за висновками ЄСПЛ справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

З урахуванням викладеного Верховний Суд у постанові від 13.11.2024 у справі №911/934/23 дійшов висновку про те, що норми частини 3 статті 228 ЦК України та частини 1 статті 208 ГК України не підлягають застосуванню як такі, що порушують критерій сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції у світлі практики ЄСПЛ.

Означений висновок (як і ряд інших правових позицій) був уточнений об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 таким чином:

"При визначенні підстав для застосування ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо).

Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції".

Таким чином, суд приходить до висновку, що для застосування приписів частини 3 статті 228 ЦК України прокурор у цій справі мав довести те, що спірні правочини за своєю суттю є протиправними, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства, виходячи з зазначених вище критеріїв.

Однак, за встановленими судом обставинами, прокурор у позовній заяві та в судових засіданнях в обґрунтування недійсності спірних договорів на підставі частини 3 статті 228 ЦК України посилається виключно на те, що такі договори були укладені з порушенням принципу добросовісної конкуренції серед учасників.

Тобто, фактично доводи прокурора зводяться до обставин порушення учасниками закупівлі правил конкуренції, які були допущені під час проведення процедур закупівлі, що встановлено у рішенні адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 57/3-р/к від 27.02.2020, а не до того, що безпосередньо укладені договори порушують інтереси держави та суспільства.

Дослідивши доводи, наведені прокурором в обґрунтування підстав недійсності спірних у цій справі договорів, суд резюмує, що прокурором не надано жодного доказу, який б підтверджував завідомо суперечливу інтересам держави і суспільства мету укладення спірних правочинів, наявність протиправних наслідків, а також умисел сторін на укладення договорів, що суперечить зазначеним інтересам, зокрема, не довів спрямованість і відповідність спірних правочинів ознакам, які б свідчили про посягання на суспільні, економічні чи соціальні основи держави і суспільства. При цьому, обвинувальний вирок у кримінальному провадженні, який би мав преюдиційне значення для цієї господарської справи, не виносився та прокурором суду не надавався.

Навпаки, за встановленими у справі обставинами, які визнаються усіма учасниками справи, які подали заяви по суті позову, спірні договори мають реальний характер, ціна яких не перевищила ціну закупівель, що визначена у відповідних оголошеннях, а умови оспорюваних договорів виконано в повному обсязі, що встановлено судом та не заперечувалось сторонами.

Таким чином, за результатами виконання оспорюваних прокурором договорів було в повній мірі досягнуто мету публічної закупівлі, зокрема, сторона покупця отримала товар на визначених у тендерній документації умовах, а прокурором, в свою чергу, не доводиться жодним доказом, що внаслідок укладення оспорюваних правочинів держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала товар неналежної якості, зокрема:

- не надано доказів наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника цінових пропозицій (того, що товар за спірними договорами був поставлений за завищеними цінами або того, що аналогічні товари могли бути поставлені з використанням менших ресурсів);

- не доведено обставин нераціональності використання бюджених коштів та економічну доцільність позову.

Підсумовуючи наведене, суд вказує, що приписи частини 3 статті 228 ЦК України можуть застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання).

Водночас, відповідно до висновку Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 228 ЦК України у випадку порушення суб`єктом господарювання законодавства про захист конкуренції, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, антиконкурентна поведінка учасника закупівлі не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підірвати її інтереси і сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у розумінні частини 3 статті 228 ЦК України. Ця норма права не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання законодавства про захист конкуренції.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач за порушення законодавства про захист економічної конкуренції вже поніс відповідальність у вигляді покладеного на нього рішенням Антимонопольного комітету України штрафу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсними спірних договорів за статтею 228 ЦК України, а також і для застосування особливого виду наслідків недійсності таких правочинів, визначених частиною 3 статті 228 ЦК України, оскільки прокурор не довів наявності суперечності спірних договорів інтересам держави та суспільства.

Щодо заяви про застосування строку позовної давності.

Разом з тим, відповідачем 2 у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування позовної давності щодо позовних вимог.

Як визначено ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

При застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення

Так, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, питання щодо застосування позовної давності судом не досліджувалось.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

ВИСНОВКИ СУДУ

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Закарпатської обласної прокуратури, м. Ужгород в інтересах держави в особі Закарпатської обласної ради, м. Ужгород та Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України до Ужгородського наукового ліцею Закарпатської обласної ради, м. Ужгород та до ОСОБА_1 , м. Ужгород про визнання недійсними договорів та стягнення суми 584 355, 00 грн задоволенню не підлягають.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на прокурора.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Закарпатської області

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на прокурора.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 29.09.2026.

Суддя О. Ф. Ремецькі