Рішення № 140145352, 14.09.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/989/25

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Соловей Л.А.,

за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Семенець К.О., ордер серія АМ № 1181971 від 27.01.2026;

від відповідача: Кальчук Я.М., директор, виписка з ЄДР;

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Симона Віталія Володимировича(с.Світин Житомирського району Житомирської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-МАКС-2007" (м.Житомир)

про визнання договору укладеним та стягнення 130 500,00грн,

з перервою в судовому засіданні з 14.07.2026 по 14.09.2026, згідно з ст.216 ГПК України.

Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

ФОП Симон Віталій Володимирович звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-МАКС-2007" про:

- визнання договору про надання послуг №25/03-24 від 25.03.2024, укладеним між ФОП Симон В.В. та ТОВ "ТЕХ-МАКС-2007", в редакції позивача;

- стягнення з ТОВ "ТЕХ-МАКС-2007" на користь ФОП Симона В.В. 130 500,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25.03.2025 між ФОП Симон В.В. та ТОВ "ТЕХ-МАКС-2007" відбулися переговори, в результаті яких було погоджено істотні умови договору про надання послуг. Позивач направив відповідачу для підписання договір №25/03-24 від 25.03.2024, підписаний зі свого боку в двох екземплярах. ФОП Симон В.В. належним чином виконав зобов`язання та надав послуги на загальну суму 357 300,00грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 24 від 30.04.2024 та № 26 від 26.03.2024. ТОВ "ТЕХ-МАКС-2007" прийняло послуги та частково їх оплатило у сумі 226 800,00грн. Станом на момент звернення до суду заборгованість відповідача становить 130 500,00грн. Фактичне виконання договору, часткова оплата та відсутність заперечень з боку відповідача свідчать про акцепт умов договору та його укладення відповідно до ст. 638, 640, 642 ЦК України. Водночас не повернення документів і ухилення від підписання створює правову невизначеність, яку позивач просить усунути шляхом звернення до суду.

Ухвалою суду від 04.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 29.09.2025.

Ухвалою суду від 29.09.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, по 02.11.2025 (включно); відкладено підготовче засідання на 21.10.2025.

Ухвалою суду від 21.10.2025 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; відкладено підготовче засідання на 01.12.2025.

29.10.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі (а.с.36-37).

У зв`язку з тим, що з 11год.07хв. до 13год.49хв. 01.12.2025 у Житомирській області була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі №906/989/25 не відбулось. Ухвалою суду від 01.12.2025 перепризначено підготовче засідання на 23.12.2025.

Ухвалою суду від 23.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.02.2026.

Ухвалою суду від 02.02.2026 відкладено розгляд справи по суті на 02.03.2026.

02.03.2026 від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових пояснень та доказів, а також клопотання про витребування доказів (а.с.69-72; 80-82).

В судовому засіданні 02.03.2026, заслухавши пояснення представників сторін, суд оголосив перерву до 30.03.2026, згідно зі ст.216 ГПК України.

04.03.2026 на адресу суду через систему ЄСІТС від представника позивача надійшло повідомлення №29472 про сплату судового збору та надання доступу до запису судового засідання за допомогою Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.

В судовому засіданні 30.03.2026 суд протокольною ухвалою задовольнив усне клопотання представника позивача про відкликання клопотання від 01.03.2026 про витребування доказів, а також продовжив перерву до 21.04.2026.

В судовому засіданні 21.04.2026 представник відповідача надав суду для огляду оригінал договору про надання послуг №25/03-24 від 25.03.2024 та оригінал акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №26 від 26.03.2024 та клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи від 21.04.2025 (а.с.100-103).

В судовому засіданні 21.04.2026 суд продовжив перерву до 19.05.2026, згідно з ст.216 ГПК України.

13.05.2026 від представника позивача надійшли письмові пояснення, у яких серед іншого зазначено, що позиція відповідача є непослідовною, суперечливою та такою, що спрямована уникнення виконання грошового зобов`язання за фактично отримані послуги. Під час розгляду справи по суті відповідач визнав факт існування договірних правовідносин, самостійно надав суду оригінал договору про надання послуг №25/03-24 від 25.03.2024 та оригінал акта прийманя-передачі послуг, який був ним оплачений. Таким чином, відповідач фактично підтвердив як наявність між сторонами господарських правовідносин, так і факт отримання послуг спецтехніки від позивача (а.с.106-107).

14.05.2026 від представника позивача надійшла заява від 13.05.2026 про закриття провадження в частині позовних вимог про визнання договору про надання послуг №25/03-24 від 25.03.2024 укладеним між ФОП Симон В.В. та ТОВ "ТЕХ-МАКС-2007", в редакції позивача (а.с.112).

В судовому засіданні 19.05.2026, суд продовжив перерву до 15.06.2026.

Ухвалою суду від 15.06.2026 відкладено розгляд справи по суті на 14.07.2026.

В судовому засіданні 14.07.2026, суд оголосив перерву до 14.09.2026.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в частині стягнення з відповідача 130 500,00грн щодо вирішення заяви про закриття провадження у справі в частині вимоги про визнання договору укладеним покладається на розсуд суду.

Представник відповідача письмового відзиву на позовну заяву не надав, в судовому засіданні заперечив факт надання послуг спецтехніки на суму 130 500,00грн відповідно до акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №24 від 30.04.2024.

У судовому засіданні 14.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та проголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

25.03.2024 між ФОП Симон Віталієм Володимировичем (виконавець/позивач) та ТОВ "ТЕХ-МАКС-2007" (замовник/відповідач) досягнуто домовленостей, погоджено істотні умови договору про надання послуг №25/03-24 від 25.03.2024, та направлено відповідачу підписаний зі свого боку (в двох екземплярах) примірник договору для підписання.

За твердженням позивача, останній належним чином виконав своє зобов`язання та надав відповідачу послуги спецтехніки на загальну суму 357 300,00грн.

На підтвердження вказаних обставин позивачем долучено до матеріалів справи односторонньо підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №24 від 30.04.2024 та №26 від 26.03.2024 (а.с.9, а.с.9 на звороті).

За доводами позивача, замовнику було направлено вищевказані акти для підписання, які не були підписані відповідачем.

Разом з тим, позивач зазначає, що відповідач частково прийняв та оплатив послуги у сумі 226 800,00грн (а.с.75).

Таким чином, за посиланням позивача, заборгованість відповідача становить 130500,00грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу вимогу від 10.07.2025, у якій просив сплатити залишок боргу в сумі 130 500,00грн, а також повернути підписаний договір та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №24 від 30.04.2024 та №26 від 26.03.2024 (а.с.12-13).

Враховуючи, що вимога ФОП Симона В.В. залишилася без відповіді та задоволення, позивач, з метою захисту порушеного права звернувся до суду з позовом про визнання договору про надання послуг №25/03-24 від 25.03.2024 укладеним в редакції позивача та стягнення з відповідача 130 500,00грн заборгованості.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У частині другій ст.4 ГПК України визначено осіб, які мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До таких осіб зазначена норма відносить юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Так, предметом розгляду даної справи є, в тому числі, спір про визнання договору про надання послуг №25/03-24 від 25.03.2024 укладеним між ФОП Симон В.В. та ТОВ "ТЕХ-МАКС-2007" в редакції позивача.

Під час розгляду справи представник відповідача визнав факт укладання вищевказаного договору та надав суду для огляду скріплений печатками та підписами обох сторін оригінал договору про надання послуг №25/03-24 від 25.03.2024.

Тобто, обставини укладення вказаного договору про надання послуг №25/03-24 від 25.03.2024 між позивачем та відповідачем сторонами у справі не заперечуються.

У зв`язку з викладеним, 13.05.2026 від представника позивача надійшла заява про закриття провадження в частині позовних вимог про визнання договору укладеним на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

В ухвалі суду від 15.06.2026 господарський суд роз`яснив позивачу, що в даному випадку предмет спору не відсутній, оскільки договір про надання послуг №25/03-24 від 25.03.2024 був укладений між ФОП Симон В.В. та ТОВ "ТЕХ-МАКС-2007" до подачі позовної заяви позивачем, а вже під час розгляду справи представник відповідача підтвердив факт укладання вищевказаного договору.

Враховуючи, що відповідач не оспорює та визнає укладений між сторонами договір, а також з огляду на те, що судовому захисту підлягає лише порушене, невизнане або оспорюване право (ст.15 ЦК України), суд дійшов висновку про відсутність порушень прав позивача з боку відповідача в частині вимоги про визнання договору про надання послуг №25/03-24 від 25.03.2024 укладеним.

Щодо вимоги позивача про стягнення 130 500,00грн заборгованості за надані послуги з експлуатації спецтехніки суд дійшов наступних висновків.

За приписами частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів. У такому випадку до відносин сторін застосовуються норми про відповідні договори в частині, що стосується тих чи інших елементів.

Умови укладеного між позивачем та відповідачем договору про надання послуг №25/03-24 від 25.03.2024 дають підстави дійти висновку, що правовідносини за ним мають змішаний характер і містять елементи різних видів договорів, зокрема найму (оренди), надання послуг та підряду.

Правовідносини за договором найму (оренди) регулюються нормами Глави 58 Цивільного кодексу України.

Статтею 798 ЦК України передбачено, що договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

Оскільки, предметом укладеного між позивачем та відповідачем договору №25/03-24 від 25.03.2024 є прокат вантажних транспортних засобів із водієм за кодом ДК 021:2015 601800000-3 (Прокат вантажних транспортних засобів, спецтехніки), тобто замовник не лише користувався майном, а отримував результат роботи, ці відносини за своїм змістом є наданням послуг з експлуатації техніки.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є двостороннім правочином, за яким одна сторона (виконавець) надає послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку, а друга сторона (замовник) зобов`язана оплатити надану послугу, виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Підряд передбачає виконання певної роботи підрядником на свій ризик з переданням її результату замовнику (створеної, відремонтованої речі), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу, що оформляється актом прийняття передачі виконаних робіт, на підставі яких здійснюється виплата винагороди (ст. 837 ЦК України).

Тобто, за договорами підряду оплачується не процес праці, а його конкретний (кінцевий) результат, що визначається після закінчення роботи й оформляється актом прийняття-передачі виконаних робіт, на підставі яких і здійснюється виплата коштів.

Умовами п.3.1. договору передбачено, що замовник здійснює оплату послуг виконавця згідно товарно-транспортних накладних, виставлених рахунків та актів виконаних робіт в цінах, що діють на момент надання послуг що прийняття виконаних послуг оформлюється Актом наданих послуг, у якому зазначаються обсяг виконаних робіт та їх вартість.

За укладеним договором спецтехніка та водій залучалися безпосередньо для будівництва фортифікаційних споруд та військових інженерно-технічних споруд на Території Коростенського району Житомирської області, тобто для досягнення конкретного матеріального результату на будівельних об`єктах, що дає підстави для застосування норм ЦК України про підряд.

Статтями 843, 853, 882 ЦК України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

За умовами ст. 882 ЦК України передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

При цьому, підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Відтак, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

Для встановлення наявності підстав для оплати робіт за договором підряду, які оформлені актом прийняття-передачі робіт, підписаним однією стороною договору (підрядником), необхідним є встановлення та оцінка таких істотних обставин для цього, як обґрунтованість відмови замовника від підписання актів виконаних робіт та реального/фактичного виконання робіт за договором підряду. Отже, встановлення наведених обставин входить до предмету доказування у справі.

Акт виконаних підрядних робіт, підписаний однією стороною, не має доказової сили за умов встановлення обґрунтованості мотивів відмови замовника від підписання акту, і, відповідно, має доказову силу (є дійсним) у разі встановлення необґрунтованості відмови замовника від підписання акту та прийняття робіт.

Суд зауважує, що ЦК України не визначає критеріїв та умов щодо обґрунтованості відмови від підписання акту приймання-передачі робіт, а відтак обґрунтованість відмови замовника є оціночним поняттям та в кожному конкретному випадку повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та спірних правовідносин сторін.

Як свідчать матеріали справи 11.07.2025 позивач разом із вимогою щодо сплати заборгованості направив замовнику на підписання акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №26 від 26.03.2024 на суму 226 800,00грн та №24 від 30.04.2024 на суму 130 500,00грн (а.с.12-13).

При цьому, суд констатує, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили, що до моменту пред`явлення претензії від 10.07.2025 виконавець направляв замовнику для підписання акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №24 від 30.04.2024 на суму 130500,00грн за послуги надані позивачем у квітні 2024 року, який є предметом розгляду даної справи.

Крім того, позивачем не долучено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, які б відповідно до п.3.1. договору про надання послуг №25/03-24 від 25.03.2024 слугували підставою для оплати.

На підтвердження позовних вимог та на підтвердження наявності правових підстав для стягнення з відповідача 130 500,00грн заборгованості за надані послуги позивачем було надано до суду докази, а саме:

- скріншоти електронного листування у месенджері Viber від 28.06.2024, 29.06.2024, 05.07.2024 з абонентом "Техмакс Бух";

- скріншоти переписки у месенджері Viber від 19ю.03.2024, 25.03.2024, 31.03.2024, 19.04.2024, 20.04.2024, 25.04.2024, 15.05.2024, 27-29.05.2024, 31.05.2024, 04.06.2024, 06.06.2024, 28.06.2024, 30.09.2024, 04.10.2024 з абонентом "Дима прораб техмакс" (російською мовою);

- копію змінного рапорту, у переписці через месенджер Viber, у якому відображено, що послуги спецтехніки надавалися на об`єктах ВОП №22, ВОП №14, ВОП №23 у загальній кількості 87 машино-годин;

- заяву свідка від 27.02.2026, у якій ОСОБА_1 повідомляє, що йому відомо, що ФОП Симон В.В. надавав послуги спецтехніки ТОВ "ТЕХ-МАКС-2007" на об`єктах будівництва фортифікаційних споруд. Роботи виконувались в Олевському районі Житомирської області. ОСОБА_1 особисто керував бульдозером та виконував роботи з планування земельних ділянок, розчищення території та переміщення ґрунту.

Щодо скріншотів листування з застосунку Viber суд зазначає наступне.

Господарський суд не може взяти до уваги як належний доказ листування, оскільки згідно з практикою Верховного Суду, зокрема, постанова від 19 січня 2022 року у справі №202/2965/21, роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі №916/3027/21 (провадження №12-8гс23) зазначила, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

У постанові від 28 червня 2022 року у справі № 922/1280/21 Касаційний господарський суд зазначив, що підприємством надано до матеріалів справи роздруківку з його електронної пошти та фотокопії листування з мобільного додатка "Viber" як доказ на підтвердження замовлення відповідачем в`язальної машини діаметром 13 дюймів. Надана підприємством роздруківка з електронної пошти та фотокопії листування з мобільного додатка не є належними доказами замовлення товариством товару, оскільки відсутні докази підписання цього листа електронним цифровим підписом товариства. При цьому відсутність електронного цифрового підпису на електронному доказі свідчить про те, що зміст такого документа не захищений від внесення правок та викривлення інформації. За умовами укладеного сторонами договору погоджено чітку форму, в якій має відбуватись замовлення покупцем виробничого обладнання, а саме письмову форму шляхом підписання специфікації до договору, а не будь-яке листування.

Отже суд послідовно додержується правової позиції про те, що роздруківки електронного листування не є ані письмовими доказами, ані електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону № 851-IV, які могли б, з урахуванням інших наявних у справі доказів, достовірно підтвердити факти укладення між сторонами договорів та їх виконання у конкретних відносинах.

Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

Однак, з наданих роздруківок неможливо встановити, що листування стосується безпосередньо акта здачі приймання-робіт (надання послуг) №24 від 30.04.2024 на суму 130500,00грн, який є предметом розгляду даної справи (посилання на вказаний акт у листуванні відсутній), а також не вбачається, листи якого саме змісту було відправлено на електронну адресу, оскільки відсутнє чітке зображення надісланих файлів.

При цьому позивачем не було надано суду належних доказів у паперовій формі, зокрема змінних рапортів, які б місили відомості про дату виконання робіт їх характер та кількість годин, протягом яких надавались послуги спецтехнікою.

Відтак, надані позивачем скріншоти електронного листування не можуть вважатись належними та допустимими доказами у даній справі, оскільки не містять підтвердження обставин щодо надання послуг спецтехніки на суму 130 5000,00грн, відповідно до акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №24 від 30.04.2024.

Щодо заяви свідка, доданої позивачем до позову суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 2 статті 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

З наведених норм чинного процесуального закону можна дійти висновку, що докази у вигляді показання свідків у господарському судочинстві носять факультативний (допоміжний) характер та становлять певні відомі особам обставини, які мають значення для справи.

Приписами ст.88 ГПК України визначено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

За приписами ст.89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Тобто, передумовою виклику свідків для допиту у судове засідання є подання до суду заяви свідка.

Така письмова заява свідка є аналогом застосовуваного в міжнародній практиці поняття афідевіту - письмового свідчення або заяви особи, що виступає в ролі свідка, яке, за неможливості (утрудненні) його особистої явки, дається під присягою і засвідчується нотаріусом або іншою уповноваженою особою

Суд зазначає, що заява свідка ОСОБА_1 від 27.02.2026 відповідає нормам ст.87,88 ГПК України, а тому прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи (а.с.76).

У наявній в матеріалах справи заяві свідок ОСОБА_1 підтвердив, що особисто виконував роботи бульдозером у квітні 2024 року в Олевському районі Житомирської області, де ФОП Симон В.В. надавав послуги спецтехніки ТОВ "ТЕХ-МАКС-2007", техніка працювала по 10 годив в день. Самостійно щоденно заповнював змінний рапорт роботи техніки, в якому зазначав дату виконання робіт, номер ВОП (об`єкта); кількість фактично відпрацьованих машино-годин. Спочатку Дмитро, прораб, підписував змінний рапорт щодня, підтверджуючи обсяг виконаних робіт та кількість відпрацьовних машино-годин, однак згодом він перестав підписувати рапорт та вказав, що в кінці все разом підпише, хоча роботи фактично продовжувати виконуватися в повному обсязі.

Однак слід звернути увагу, що подана заява свідка ОСОБА_1 від 27.02.2026 жодним чином не підтверджує обсяг наданих послуг та їх вартість.

Водночас обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Законом України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Враховуючи те, що позивачем не подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, суд покладає на позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 056,00грн.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 28.09.26

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2-3 сторонам через "Електронний суд"