Рішення № 140145306, 22.09.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.09.2026 Справа № 905/23/26

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,

при секретарі судового засідання Лавриш О.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ

до відповідача: Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», м.Краматорськ

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу», м.Покровськ

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м.Київ

про стягнення заборгованості в сумі 28252972,94 грн, з яких: основна заборгованість в сумі 28167630,66 грн та 3% річних в сумі 85342,28 грн

Представники сторін:

від позивача (в режимі відеоконференції): Бова Я.О. адвокат на підставі довіреності;

від відповідача (в режимі відеоконференції): Дем`яненко О.І. адвокат на підставі довіреності;

від третьої особи 1: не з`явились;

від третьої особи 2 (в режимі відеоконференції): Засядьвовк А.І. в порядку самопредставництва.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», м.Краматорськ про стягнення заборгованості в сумі 28252972,94 грн, з яких: основна заборгованість в сумі 28167630,66 грн та 3% річних в сумі 85342,28 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0518-02041-ПП від 01.01.2024, а також застосування наслідків порушення зобов`язання у вигляді стягнення 3% річних.

Ухвалою суду від 08.01.2026 (суддя Левшина Г.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/23/26; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 20.01.2026 о 15:00год.

Ухвалою суду від 20.01.2026 відкладено підготовче засідання на 10.02.2026 о 13:00год.

04.02.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача, Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній частково не погоджується з заявленими позовними вимогами в частині стягнення основного боргу у сумі 2481757,38 грн. Крім того, відповідач частково висловив заперечення щодо суми нарахованих та заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 35302,75грн. Так, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд частково відмовити у задоволенні позову з посиланням на відсутність правових підстав для покладення на нього обсягів електричної енергії, яка була спожита КП «Компанія «Вода Донбасу» та іншими споживачами ДПЗД «Укрінтеренерго» (ПОН), а також на недоведеність факту надання позивачем відповідних послуг. Вказує, що КП «Компанія «Вода Донбасу» з 2019 року є самостійним учасником ринку електричної енергії, має чинні договори та здійснювало закупівлю електричної енергії для власних потреб. Відповідач зазначає, що статус «дефолтний» був наданий КП «Компанія «Вода Донбасу» лише як виробнику електричної енергії, а не як постачальнику електроенергії для власних потреб, що вже встановлено рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/6820/24, яке набрало законної сили. Також відповідач посилається на те, що сам факт прийняття АКО рішень щодо коригування даних комерційного обліку не створює автоматичного обов`язку ОСР сплачувати вартість електроенергії, фактично спожитої іншою особою. Жодною нормою правил ринку, ПРРЕЕ чи Кодексу комерційного обліку не передбачено покладення на оператора системи розподілу обсягів електричної енергії, спожитої іншим учасником ринку. Відповідач також зазначає, що акти коригування послуг за лютий, липень - серпень 2025 року не були погоджені відповідачем. Посилаючись на практику Верховного Суду відповідач вказує, що у спорах про стягнення заборгованості саме позивач зобов`язаний довести реальність господарської операції, обсяг та факт надання послуг належними та допустимими доказами, а не лише первинними документами, складеними в односторонньому порядку. Сформована позивачем заборгованість за актами коригування є штучною, та такою, що не підтверджена належними та допустимими доказами. Відповідач наводить аргументи щодо спеціального правового статусу КП «Компанія «Вода Донбасу» як захищеного споживача. Відповідач посилається на Постанову КМУ №1209 від 27.12.2018, якою встановлено пряму заборону на відключення цього підприємства від електропостачання у зв`язку з чим до КП «Компанія «Вода Донбасу» не можуть застосовуватись наслідки, передбачені пунктом 6.2.8 ПРРЕЕ, а покладення спірних обсягів на ОСР є безпідставним та таким, що суперечить нормативному регулюванню. Відповідач зазначає, що окрім обсягів КП «Компанія «Вода Донбасу», позивач також переклав обсяги спожиті іншими споживачами ДПЗД «Укрінтерукренерго» (постачальник «останньої» надії), але не надав жодного пояснення або документу, з якого б було зрозуміло на підставі яких норм чинного законодавства здійснено таке перекладення та з якої саме дати по конкретному споживачу. Відповідач наполягає, що здійснюючи нарахування 3% річних до уваги потрібно брати вартість саме наданої послуги, що відображена в актах наданих послуг, адже такі дані відповідають вартості фактично наданих послуг, тобто відповідають вартості послуг, які реально були надані відповідачу. Таким чином, нарахування 3% річних на ті суми коштів, які не входять у вартість фактично наданих послуг, є безпідставним. Відповідачем у відповідності до ст. 90 Господарського процесуального кодексу України поставлені перед позивачем питання.

09.02.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наполягає, що на підставі наданих ППКО (відповідачем) на адресу АКО (позивача) відповідно до умов укладеного договору та вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, формуються відповідні релізи за відповідними версіями (акти та рахунки), так за версією 1 розраховується планові (щодекадні) нарахування, за версією 2 розраховуються щомісячні фактичні нарахування, а за версіями 3 розраховуються акти корегування. Враховуючи наявність розбіжностей у даних за трьома версіями саме і відбувається різниця у нарахуваннях за надані послуги у виставлених розрахункових документах. Усі акти приймання-передачі, на підставі яких нарахована основна заборгованість відповідачу є належним чином підписаними або надісланими через сервіс електронного документообігу, що визначено умовами договору та Правилами ринку. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей. Також, позивач просив суд долучити до матеріалів справи копію рішення АКО від 07.04.2025 № 01/21502, копію рішення АКО від 01.09.2025 № 01/53205, копію рішення АКО від 07.10.2025 № 01/60863, копію листа АКО від 01.05.2025 № 01/26728, копію обґрунтування до розпорядчих документів НКРЕКП, копію листа НКРЕКП від 24.09.2024 № 10723/14.1.1/7-24, копію листа НКРЕКП вх.№ 7835/01.

Ухвалою суду від 10.02.2026 відкладено підготовче засідання на 10.03.2026 о 10:30год, за змістом означеної ухвали суд долучив до матеріалів справи відповідь на відзив та всі долучені позивачем до матеріалів справи докази з урахуванням того, що вказані документи подані представником на етапі підготовчого провадження, завданнями якого в силу приписів ст.177 ГПК України, зокрема, є визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

Згідно з розпорядженням від 03.03.2026 №02-01/55 «Щодо повторного автоматичного розподілу справи» призначено повторний автоматизований розподіл справи №905/23/26 у зв`язку з призначенням Левшиної Г.В. на посаду судді Центрального апеляційного господарського суду, згідно указу Президента України №170/2026.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 03.03.2026 справа №905/23/26 передана на розгляд судді Курило Г.Є.

Ухвалою суду від 04.03.2026 прийнято справу №905/23/26 до свого провадження та постановлено здійснювати розгляд справи №905/23/26 спочатку; призначено підготовче засідання на 24.03.2026 об 11:30 год.

Ухвалою суду від 24.03.2026 відкладено підготовче засідання на 14.04.2026 о 12:30год.; залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» та в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго».

Ухвалою суду від 14.04.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі №905/23/26 на 30 (тридцять) днів; відкладено підготовче засідання на 05.05.2026 об 11:00год.

01.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника третьої особи 2, Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», надійшли пояснення по справі б/н від 01.05.2026 в яких зазначено, що позивач у разі якщо акти не підписано відповідачем або підписано із зауваженнями (відсутні докази підтвердження факту надання послуги позивачем відповідачу) має надати до позовної заяви як докази - розрахунки обсягів послуги передачі по кожному розрахунковому періоду з підтвердженням сертифікованих даних комерційного обліку АКО по точкам комерційного обліку / площадкам вимірювання/, так як це визначено умовами договору, положеннями Кодексу системи передачі та Кодексу комерційного обліку електричної енергії (перелік споживачів ПОНа, яким НЕК нібито передав електроенергію з ЕІС-кодами, ідентифікацією по ОС та обсягами по кожному ЕІС-коду по спірному періоду). Позивач має довести реальність господарської операції - факт надання послуги відповідачу з передачі електричної енергії, а отже має довести яким саме споживачам (юридичні/фізичні особи), на які об`єкти (ЕІС-коди) що приєднані до мереж ОС (зазначити операторів системи розподілу) було передано електричну енергію, і чому позивач вважає що ці споживачі є споживачами ПОНа. Якщо позивач використовував для нарахувань послуги дані що належать третім особам (ОСР), то він має надати ці дані отримані від таких осіб. Також у поясненнях міститься посилання на рішення суду від 11.02.2025 у справі №910/6820/24 (рішення набрало законної сили), в якому як стверджує третя особа, встановлено неправомірність виключення «ПрАТ НЕК «Укренерго» точок комерційного обліку КП «Компанія «Вода Донбасу» із системи управління ринком як учасника балансуючого ринку. Відповідно до підпункту 56 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 №1470: « 2.2. При провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких організаційних вимог: 56) урегульовувати спори, що виникають між ліцензіатом та учасниками ринку, згідно з правилами врегулювання спорів, які виникають між суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженими НКРЕКП. Ліцензіат повинен виконувати рішення НКРЕКП, прийняте за результатом розгляду спору, учасником якого є ліцензіат». Отже, постанова НКРЕКП від 08.08.2023 №1475 щодо покладення обсягів електричної енергії по споживачу КП «Компанія «Вода Донбасу» на втрати оператора системи розподілу є обов`язковою для АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», крім випадку оскарження рішення Регулятора в судовому порядку. Інформація про оскарження зазначеного розпорядження НКРЕКП в суді відсутня. ДПЗД «Укрінтеренерго» зазначає, що не підтримує позицію жодної зі сторін спору, однак послідовно відстоює необхідність дотримання принципів законності, правової визначеності та недопущення покладення необґрунтованих обсягів небалансів електричної енергії на будь-якого учасника ринку, у тому числі на ДПЗД Укрінтеренерго. Відсутність належних та допустимих доказів у матеріалах справи створює реальний ризик неправомірного розподілу небалансів електричної енергії та порушення балансу інтересів учасників ринку. За таких обставин, до моменту належного підтвердження заявлених позовних вимог сертифікованими даними комерційного обліку, а також перевірки можливого взаємозв`язку спірних обсягів із раніше вирішеними судовими справами, матеріалами справи не доведено ані обґрунтованість заявлених позовних вимог у відповідній частині, ані наявність правових підстав для покладення будь-яких негативних правових наслідків на ДПЗД Укрінтеренерго.

04.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника третьої особи 1, Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», надійшли письмові пояснення б/н від 04.05.2026. Третя особа 1 зазначає, що як учасник ринку, КП «Компанія «Вода Донбасу» виявив бажання закуповувати електричну енергію самостійно для власного споживання на оптовому ринку та уклав з ПрАТ «НЕК Укренерго» договір про врегулювання небалансів електричної енергії № 0350-01012 від 26.06.2019, який є чинним на теперішній час. Державна реєстрація сторін вказаного договору не припинялась, судові рішення про розірвання Договору про врегулювання небалансів електричної енергії №0350-01012 від 26.06.2019 не приймалися, а отже підстави для розірвання вказаного вище договору в односторонньому порядку відсутні. 13.03.2023 ПрАТ «НЕК «Укренерго» в односторонньому порядку видалив з реєстрів та закрив участь у роботі ринку електричної енергії для КП «Компанія «Вода Донбасу», тобто з 14.03.2023 третя особа втратила можливість самостійної участі в роботі енергетичних ринків. Третя особа зазначила, що періоди, заявлені у даній справі, не досліджувалися у справі № 910/6820/24 проте, встановлені обставини в цій справі повинні враховуватися ПрАТ «НЕК «Укренерго» при здійсненні перекладання обсягів, спожитих КП «Компанія «Вода Донбасу» на ОСР (відповідача), зокрема зобов`язання ПрАТ «НЕК «Укренерго» повернути КП «Компанія «Вода Донбасу» з 13.03.2023 в систему управління ринком як постачальника за власними точками споживання та як наслідок включити до облікових даних в системі управління ринком MMS обсяги третьої особи в балансуючу групу саме третьої особи - КП «Компанія «Вода Донбасу». Отже, Позивачем не враховані висновки суду, які набрали законної сили, та ПрАТ «НЕК «Укренерго» продовжує надалі відносити обсяги споживання електроенергії споживачем КП «Компанія «Вода Донбасу» на відповідача, як оператора системи розподілу. Третя особа 1 зауважує, що вимоги ПрАТ «НЕК «Укренерго» стосовно стягнення заборгованості з АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» у даній справі включають обсяги КП «Компанія «Вода Донбасу» та не можуть бути стягнуті, оскільки дані обсяги третя особа визнає як обсяги власного споживання.

Ухвалою суду від 05.05.2026 відкладено підготовче засідання на 26.05.2026 о 10:30год.

Від Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» 26.05.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшли пояснення щодо контррозрахунку 3% річних.

Ухвалою суду від 26.05.2026 відкладено підготовче засідання на 16.06.2026 о 13:00год.

Відповідачем 16.06.2026 через підсистему «Електронний суд» подано додаткові пояснення. Відповідач зазначив, що можна виділити три групи споживачів, з покладенням обсягів яких він не погоджується, а саме: обсяги спожитої електричної енергії КП «Компанія «Вода Донбасу»; обсяги спожитої електричної енергії споживачів, по яким ініційовано процедуру припинення електропостачання, однак припинення не відбулося; обсяги спожитої електричної енергії споживачами після закінчення 90 денного терміну постачання. Відповідач наполягає, що направляв попередження про припинення електричної енергії споживачам, однак представники відповідача у визначений час відключення не були допущені на об`єкт підприємства для проведення відключення, у зв`язку з тим, що об`єкти споживання використовувалися силами оборони України. Частину споживачів ОСР не мало змоги відключити, у зв`язку з веденням активних бойових дій поблизу об`єктів. Отже, відключення споживачів проведено не було не з вини відповідача. На думку відповідача, всі споживачі, якими був укладений договір постачання з ПОН під час дії Наказу №148, повинні керуватися саме нормами Наказу №148.

Ухвалою суду від 16.06.2026 відкладено підготовче засідання на 07.07.2026 о 10:30год.

Через підсистему «Електронний суд» позивачем 01.07.2026 подано додаткові пояснення у справі з урахуванням того, що відповідач у своїх поясненнях від 16.06.2026 розширив заперечення проти актів коригування за лютий, липень та серпень 2025 року щодо інших споживачів ДПЗД «Укрінтеренерго». Зазначає, що позиція АКО в межах компетенції та наданих законодавством повноважень базується на обставинах, наведених у раніше прийнятих рішеннях АКО, за результатом розгляду ініційованих з боку ПОН суперечкок з ОСР (ППКО), з питання переведення та віднесення обсягів електричної енергії об`єктів споживачів на постачання до постачальника «останньої надії» й правових причин та ґрунтовних підстав для її перегляду на теперішній час не існує. Вказує, що оскільки, ОСР (ППКО), у визначений термін, не виконав рішення АКО щодо врегулювання суперечок з питань комерційного обліку між ПОН та ОСР згідно п.10.2.26. ККОЕЕ, АКО самостійно формував оновлені дані комерційного обліку та повідомляв Адміністратора розрахунків про готовність даних комерційного обліку для коригування АР для здійснення перерахунку платежів, про що відповідними листами АКО повідомляв про це на адреси ПОН, ОСР, Регулятора в установленому порядку.

Крім того, позивач в поясненнях від 01.07.2026 зазначив, що вважає за доцільне, залучити до судового процесу у справі № 905/23/26, в якості третьої особи уповноважених представників Регулятора та Міністерства енергетики України задля правильного трактування вимог наказів від 13.04.2022 № 148 та від 10.10.2023 № 307 Міністерства енергетики України в площині виконання вимог п.п. 6.2.8., 7.10. ПРРЕЕ.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про залучення третіх осіб оскільки не вбачає, що рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін.

07.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою господарського суду від 07.07.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 17.08.2026 об 11:00 год.

17.08.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі б/н від 17.08.2026.

Ухвалою від 17.08.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 01.09.2026 об 11:00год.

Ухвалою суду від 01.09.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 22.09.2026 о 13:00 год.

У судовому засіданні 22.09.2026 представники сторін та третьої особи 2 брали участь у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Представник позивача підтримав заявлені вимоги, наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову в частині стягнення заборгованості за актами коригування до актів купівлі-продажу за періоди лютий, липень та серпень 2025 року щодо обсягів споживання КП «Компанія «Вода Донбасу» та інших споживачів ДПЗД «Укрінтеренерго», нарахованих на обсяги 3% річних, а також нарахованих 3% річних на планові (декадні) платежі.

Представники третьої особи 1 не з`явились у судові засідання, про дату, час та місце проведення судових засідань був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи 2 надав пояснення по суті спору.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у ст.ст. 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997 і набула чинності в Україні 11.09.1997.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до ст.6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж «розумного строку» цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує «процесуальну» справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubov and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), §103).

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків.

На підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 і по теперішній час на території України діє режим воєнного стану.

У зв`язку із введенням на території України воєнного стану, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, у відповідності до розпорядження голови суду, доступ до приміщення суду був тимчасово обмежений, а наразі запроваджено роботу суду в змішаному режимі (в приміщенні суду та дистанційно).

Приймаючи до уваги характер спору, обсяг наданих учасниками справи документів, з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив.

20.12.2023 Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» (користувач, відповідач, АТ «ДТЕК Донецькі електромережі») на підставі заяви-приєднання надало письмову згоду на приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії, розміщеного на офіційному сайті ОСП (оператора системи передачі), на окремих умовах чинного договору про надання послуг з передачі електричної енергії.

Відповідно до повідомлення Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (позивач, ПрАТ «НЕК «Укренерго», оператор системи передачі, ОСП) №01/70375 від 20.12.2023 відповідача приєднано до умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії, ідентифікатор договору №0518-02041-ПП, дата акцептування 01.01.2024.

Відповідно до п.1.1 договору він є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з передачі електричної енергії користувачам системи передачі (далі - користувач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання користувача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору.

Згідно з п.2.1 договору ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору. Послуга, яка надається за цим договором згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010), має код: 35.12.

Планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті https://ua.energy/ (п.4.1. договору).

За змістом п.4.3 договору ціна цього договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік.

Згідно з п.5.1 договору для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги. Плановий обсяг послуги визначається відповідно до розділу ХІ КСП на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії. Фактичний обсяг послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу XI КСП.

Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (п. 6.1 договору).

Згідно з п. 6.2 договору користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.

Відповідно до п.6.4 договору користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуг користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно) або акт приймання-передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).

Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники акта приймання-передачі послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем.

За умовами п.6.5 договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначені в акті приймання-передачі послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений цим договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей. У разі підтвердження розбіжностей ППКО надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог Правил врегулювання (додаток 10 до Правил ринку). Результати зміни обсягів наданої послуги відображаються в акті коригування.

Пунктом 6.6 договору передбачено, що за наявності заборгованості за цим договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення.

Електронний документ, який направляється стороною на виконання цього договору через Сервіс, вважається одержаним іншою стороною з моменту набуття документом статусу «Доставлено» у Сервісі. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов`язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб (п.10.3 договору).

Цей договір набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання.

Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього Договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення (п. 14.1 договору).

На виконання умов договору позивачем складені акти приймання-передачі послуги:

- №ПРА-0013449 від 31.10.2025 за жовтень 2025 року, фактичний обсяг 16262,545000МВт*год. на загальну суму 13391815,51 грн з ПДВ, який підписаний сторонами без зауважень;

- №ПРА-0014129 від 30.11.2025 за листопад 2025 року, фактичний обсяг 14897,913000МВт*год. на загальну суму 12268073,81 грн з ПДВ, який підписаний сторонами без зауважень;

Також у зв`язку зі зміною фактичних обсягів та/або вартості, позивачем складені акти коригування:

- №ПРА_К-0011827 від 03.10.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0011557 від 31.07.2025 за липень 2025 року, фактичний обсяг коригування 515,409000МВт*год. на суму коригування 424426,95 грн з ПДВ, що становить по акту в загальному розмірі 9168488,74 грн з ПДВ;

- №ПРА_К-0011961 від 06.10.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0008630 від 28.02.2025 за лютий 2025 року (з урахуванням акту коригування №ПРА_К-0009606 від 07.05.2025), фактичний обсяг коригування 2180,500000МВт*год. на суму коригування 1795589,41 грн з ПДВ, що становить по акту в загальному розмірі 27787239,91 грн з ПДВ;

- №ПРА_К-0012715 від 13.11.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0012176 від 31.08.2025 за серпень 2025 року, фактичний обсяг коригування 317,231000МВт*год. на суму коригування 261232,11 грн з ПДВ, що становить по акту в загальному розмірі 6308835,74 грн з ПДВ;

- №ПРА_К-0012422 від 04.11.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0009194 від 31.03.2025 за березень 2025 року (з урахуванням акту коригування №ПРА_К-0009937 від 06.06.2025), фактичний обсяг коригування 32,172000МВт*год. на суму коригування 26492,87грн з ПДВ, що становить по акту в загальному розмірі 21836509,19 грн з ПДВ.

Акти коригування підписані позивачем та виставлені відповідачу в системі «Аскод Онлайн».

Позивач виставив рахунки-фактури на оплату послуг з передачі електричної енергії (поетапні платежі):

№ПР-0049482/0518-02041-ПП від 15.10.2025 на суму 3064070,89 грн;

№ПР-0050079/0518-02041-ПП від 24.10.2025 на суму 3396910,84 грн;

№ПР-0050675/0518-02041-ПП від 04.11.2025 на суму 4233867,94 грн;

№ПР-0051908/0518-02041-ПП від 14.11.2025 на суму 3320033,59 грн;

№ПР-0052530/0518-02041-ПП від 24.11.2025 на суму 3177520,10 грн;

№ПР-0053137/0518-02041-ПП від 04.12.2025 на суму 3485843,14 грн.

За результатами підписання актів приймання-передачі послуги позивач виставив:

рахунок-фактуру на оплату послуг з передачі електричної енергії за жовтень 2025 року №ПР-0051290/0518-02041-ПП від 11.11.2025 на суму 13391815,51 грн;

рахунок-фактуру на оплату послуг з передачі електричної енергії за листопад 2025 року №ПР-0053766/0518-02041-ПП від 11.12.2025 на суму 12268073,81 грн.

Оплат по вказаним рахункам відповідач не здійснив. Ці обставини визнані обома сторонами.

Відповідно до супровідних листів АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» №74/11383-вих від 09.10.2025, №74/11395-вих від 09.10.2025, №74/13354-вих від 26.11.2025 відповідач не погодився з актами коригування в редакції позивача №ПРА_К-0011827 від 03.10.2025, №ПРА_К-0011961 від 06.10.2025, №ПРА_К-0012715 від 13.11.2025 відповідно, оскільки останній поклав обсяги споживачів ДПЗД «Укрінтеренерго» (в том числі КП «Компанія «Вода Донбасу») на втрати відповідача.

У зв`язку з чим, відповідач склав та направив супровідними листами позивачу акти коригування в такій редакції:

- №ПРА_К-0011827 від 03.10.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0011557 від 31.07.2025 за липень 2025 року, фактичний обсяг коригування (-) 82,421МВт*год. на суму коригування (-) 67871,71 грн з ПДВ, що становить по акту в загальному розмірі 8676190,08грн з ПДВ;

- №ПРА_К-0011961 від 06.10.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0008630 від 28.02.2025 за лютий 2025 року (з урахуванням акту коригування №ПРА_К-0009606 від 07.05.2025), фактичний обсяг коригування 41,687МВт*год. на суму коригування 34328,24грн з ПДВ, що становить по акту в загальному розмірі 26025978,74 грн з ПДВ;

- №ПРА_К-0012715 від 13.11.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0012176 від 31.08.2025 за серпень 2025 року, фактичний обсяг коригування 40,116МВт*год. на суму коригування 33034,56 грн з ПДВ, що становить по акту в загальному розмірі 6080638,19 грн з ПДВ.

Заперечень щодо акту коригування №ПРА_К-0012422 від 04.11.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0009194 від 31.03.2025 за березень 2025 року (з урахуванням акту коригування №ПРА_К-0009937 від 06.06.2025) відповідач не висловив.

Позивач в ролі АКО здійснив розгляд суперечки між учасниками ринку, а саме відповідачем як ОСР та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» як постачальником «останньої надії» (скорочено ПОН), з приводу врегулювання суперечностей щодо комерційного обліку споживання електричної енергії споживачами постачальника «останньої надії», а саме невідповідності даних комерційного обліку, наданих АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» (далі ОСР, ППКО) за періоди лютий, липень-серпень 2025 року, відповідно до вищенаведених звернень (про рішення АКО щодо суперечки за лютий 2025 року (вих. №01/21502 від 07.04.2025); за липень 2025 року (вих.№01/53205 від 01.09.2025); за серпень 2025 року (вих. №01/60863 від 07.10.2025).

За твердженням позивача, оскільки, АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», у визначений термін, не виконало рішення АКО щодо врегулювання суперечок з питань комерційного обліку між ПОН та ОСР згідно п.10.2.26. ККОЕЕ, АКО самостійно формував оновлені дані комерційного обліку та повідомляв Адміністратора розрахунків про готовність даних комерційного обліку для коригування АР по віртуальній точці комерційного обліку (ЕІС-код ТКО 62ZV65254S43941Q) для здійснення перерахунку платежів, про що відповідними листами АКО повідомляв про це на адреси ПОН, ОСР, Регулятора в установленому порядку (листи «Про перекладку даних комерційного обліку» від 01.05.2025 за №01/26728 за лютий 2025 року, від 29.09.2025 №01/59098 за липень 2025 року, від 30.10.2025 за №01/65848 за серпень 2025 року).

Як зазначає позивач, порушення ОСР, викладені у рішеннях АКО (від 07.04.2025 №01/21502 (лютий 2025 року), від 01.09.2025 № 01/53205 (липень 2025 року), від 07.10.2025 №01/60863 (серпень 2025 року), за наявної у АКО інформації, з боку ОСР не оскаржувались.

На підставі викладеного, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0518-02041-ПП від 01.01.2024 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин, суд зазначає про таке.

Згідно з ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів.

Частинами 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, визначає Закон України "Про ринок електричної енергії".

Статтею 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема: про надання послуг з передачі.

Передача електричної енергії - транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями; користувачі системи передачі/розподілу (далі - користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Згідно розділу ХІ Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління надаються на договірних засадах на основі типових договорів згідно з порядком, визначеним цим Кодексом (пункт 1.2. розділу ХІ Кодексу системи передачі).

Доступ до системи передачі надається користувачу лише на підставі укладеного договору про надання послуг з передачі електричної енергії (пункт 1.3. розділу ХІ Кодексу системи передачі).

Факт укладення сторонами договору в порядку статті 634 Цивільного кодексу України підтверджується заявою-приєднанням відповідача до публічного договору про надання послуг з передачі електричної енергії та відповідним повідомленням позивача про приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії.

Отже договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0518-02041-ПП від 01.01.2024 є належною підставою для виникнення прав та обов`язків у сторін.

На підставі укладеного договору між сторонами виникли правовідносини з транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання, позивач виступає у якості оператора системи передачі (ОСП), відповідач у якості користувача, одночасно з матеріалів справи вбачається, що користувач діє на ринку електричної енергії як оператор системи розподілу (ОСР).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії; оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності; розподіл електричної енергії - транспортування електричної енергії від електроустановок виробників електричної енергії або електроустановок оператора системи передачі мережами оператора системи розподілу, крім постачання електричної енергії;

Відповідно до п. 5.7 глави 5 розділу ХІ Кодексу системи передачі встановлено, що обсяг послуг з передачі електричної енергії визначається для оператора системи розподілу - на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл територією здійснення ліцензованої діяльності, як електричними мережами оператора системи розподілу, так і електричними мережами інших власників.

З цією метою використовуються дані комерційного обліку щодо відпуску та/або відбору сформовані адміністратором комерційного обліку за площадками (точками) комерційного обліку, яким присвоєні ЕІС-коди та відповідно до Кодексу комерційного обліку та/або графіки імпорту та експорту електричної енергії за зовнішньоекономічними контрактами (договорами) на кожному міждержавному перетині з країнами периметру в інтервалі розрахункового періоду, затвердженого Правилами ринку, у розрізі кожного календарного дня.

За змістом п. 1.2.1 глави 1.2 розділу І Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 (далі - Кодекс КО), сертифіковані дані комерційного обліку (сертифіковані дані) - набір даних комерційного обліку за встановлений період для точки або групи точок комерційного обліку після їх перевірки АКО, що використовується всіма учасниками для розрахунків на ринку електричної енергії.

Згідно з п. 9.14.1 глави 9.14 розділу IX Кодексу КО Адміністратор комерційного обліку (далі - АКО) має передавати АР та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.

Учасники ринку та АР використовують для розрахунків та інших комерційних цілей виключно сертифіковані дані щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії, що отримані від АКО та зберігаються у нього для кожної ТКО (п. 9.14.3 глави 9.14 розділу IX Кодексу КО).

Позивач, як адміністратор комерційного обліку, визначив фактичний обсяг послуги передачі електричної енергії за даними комерційного обліку відпуску та відбору, що відображено у відповідних актах.

Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення з відповідача вартості послуг з передачі електричної енергії в частині нарахованих обсягів електричної енергії у період жовтень-листопад 2025 року та донарахованих обсягів за актами коригування лютий, березень, липень-серпень 2025 року.

Відповідач не погоджується з обсягами електричної енергії, визначеними у актах коригування до актів приймання-передачі послуг за період лютий, липень-серпень 2025 року з причин покладання на відповідача як втрати обсяги споживання електричної енергії КП «Компанія «Вода Донбасу» та обсяги споживачів Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго».

Як установлено судом, відповідач після отримання актів коригування подав письмові заперечення та відмовився від їх підписання, отже між сторонами в цій справі зокрема виник спір щодо віднесення обсягів спожитої електричної енергії КП "Компанія "Вода Донбасу" та інших споживачів Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на втрати оператора системи розподілу, яким є відповідач, відповідно, і до небалансів відповідача, як сторони, відповідальної за баланс.

Верховний Суд у справі № 910/8832/24 у постанові від 20.12.2024 зауважив, що за умови, коли відповідач намагається довести неправомірність дій позивача щодо сертифікації та покладення в систему управління ринком (платформа MMS) обсягів електричної енергії для врегулювання небалансів у розрізі конкретних споживачів, і як наслідок - неправомірність здійснених у розрізі конкретних споживачів та обсягів споживання розрахунків за небаланси електричної енергії у спірний період, які є предметом позову про стягнення, - такі обставини входять до предмету доказування. У цьому аспекті важливим є надання та дослідження судом доказів, які можуть підтвердити або спростувати обставини формування спірного обсягу зобов`язань.

Таким чином, використання позивачем даних, коректність яких обґрунтовано заперечується відповідачем у розрізі конкретних споживачів, потребує дослідження судом підставності таких нарахувань саме в межах спору про стягнення заборгованості, оскільки без цього неможливо перевірити обґрунтованість заявлених вимог.

Отже, коли відповідач заперечує проти позову, посилаючись на внесення в систему управління ринком (платформа MMS) некоректних (недостовірних) відомостей у розрізі конкретних споживачів, нездійснення перевірки та нескасування цих відомостей позивачем, а також їх неналежну сертифікацію, суди зобов`язані перевірити ці доводи.

Статус даних як "сертифікованих" не є абсолютним і не позбавляє відповідача права спростовувати їх достовірність у судовому порядку як засіб захисту проти позову про стягнення коштів. Якщо відповідач надає докази (або обґрунтовані заперечення) щодо дефектності даних, які стали базою для нарахування боргу, ці обставини входять до предмету доказування у цій справі.

Суд враховує висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, про те, що якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора.

Також у постанові Верховного Суду від 21.01.2025 у справі № 905/1743/23, прийнятій у подібних правовідносинах також зазначено про те, що сам по собі факт створення ПрАТ "НЕК "Укренерго" первинних документів, як то актів приймання-передачі послуги та актів коригування до них, та направлення цих документів АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", навіть за наявності пропуску строку надання відповідачем зауважень на такі документи, не підтверджує факт надання послуг у визначеному в актах обсягах та, відповідно, не може бути беззаперечною підставою для сплати відповідачем визначених у таких актах сум.

Отже, коли відповідач заперечує проти позову, посилаючись на внесення в систему управління ринком некоректних (недостовірних) відомостей у розрізі конкретних споживачів, суди зобов`язані перевірити ці доводи.

Щодо покладення на відповідача обсягів споживання електричної енергії КП «Компанія «Вода Донбасу».

Суд зазначає, що обставини правомірності присвоєння КП «Компанія «Вода Донбасу» статусу «Дефолтний» та закриття точок комерційного обліку в системі MMS за таким споживачем не досліджуються, як такі, що не стосуються предмету спору у цій справі, водночас періоди, заявлені у даній справі не досліджувалися у справі №910/6820/24, на яку посилались учасники справи на підтвердження своєї правової позиції.

До своїх пояснень третя особа 1, КП «Компанія «Вода Донбасу» додає довідку №0.02/187 від 09.03.2026, яка свідчать про те, що включені позивачем до обсягів споживання відповідача обсяги електричної енергії за лютий 2025 року, липень серпень 2025 року, співпадають з обсягами фактичного споживання електричної енергії КП «Компанія «Вода Донбасу». Жодних заперечень щодо обсягів споживання КП «Компанія «Вода Донбасу» сторони не надали.

Надаючи правову оцінку обставинам покладання спірних втрат на відповідача, судом встановлено, що такі втрати фактично покладені на відповідача на підставі п. 6.2.8 глави 6.2 розділу VI Правил роздрібного ринку електричної енергії.

Відповідно до п. 6.2.8 наведених Правил роздрібного ринку електричної енергії (в редакції постанови НКРЕКП №1525 від 18.07.2019 зі змінами внесеними постановою НКРЕКП №805 від 19.05.2021) постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо споживач протягом 90 днів не укладе відповідний договір про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником або договір купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії, електроживлення його об`єкта (об`єктів) має бути припинено оператором системи. У разі нездійснення оператором системи припинення електроживлення об`єкта (об`єктів) споживача через 90 днів з першого дня постачання йому електричної енергії постачальником «останньої надії», обсяги електричної енергії, спожитої цим споживачем, починаючи з 91 дня покладаються адміністратором комерційного обліку на втрати оператора системи. Збитки, пов`язані з оплатою та адмініструванням втрат, які виникли внаслідок порушення цих Правил іншими учасниками роздрібного ринку, оператор системи відшкодовує, оформивши претензію цьому (цим) учаснику (учасникам) роздрібного ринку на відшкодування збитків у порядку, передбаченому розділом VIII цих Правил.

У розумінні означеного пункту покладання АКО обсягів електричної енергії, спожитої споживачем, електроживлення об`єкта якого не припинено зі спливом встановленого строку за відповідних умов, на втрати оператора системи - це відповідна міра відповідальності у разі наявності безпідставної бездіяльності оператора системи у визначеному пунктом Правил випадку. При цьому такі обсяги не є технологічними втратами електричної енергії на її розподіл територією здійснення ліцензованої діяльності, як електричними мережами ОСР та не можуть бути використані при розрахунку обсягу послуг, наданих позивачем відповідачу у межах договору про надання послуг з передачі електричної енергії. Отже, визначені п.6.2.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії правові наслідки мають позадоговірний характер, виникають не з договірних відносин сторін на підставі договору про надання послуг з передачі електричної енергії, а з вказаних Правил роздрібного ринку електричної енергії.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №1209 від 27.12.2018 затверджено Порядок забезпечення постачання електричної енергії захищеним споживачам, який встановляє процедуру визначення переліку захищених споживачів електричної енергії (далі - захищені споживачі), обмеження, відключення постачання електричної енергії (далі - електропостачання) захищеним споживачам, механізм забезпечення повної поточної оплати захищеними споживачами.

У розділі "Загальні питання" Порядку забезпечення постачання електричної енергії захищеним споживачам встановлено, що на час проведення операції Об`єднаних сил обмеження, відключення електропостачання не застосовуються щодо об`єктів Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу".

На переконання суду, норма щодо заборони відключення електропостачання об`єктів КП «Компанія «Вода Донбасу» є спеціальною у сфері відносин між КП «Компанія «Вода Донбасу» та АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» та підлягає пріоритетному застосуванню над загальними положеннями ПРРЕЕ. У разі колізії між загальними та спеціальними нормами, застосуванню підлягає саме положення Порядку, як спеціальної норми.

Відтак, за наявності прямої заборони на відключення електропостачання об`єктів КП "Компанія "Вода Донбасу", встановленої чинним законодавством, відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді віднесення обсягів електричної енергії, спожитої цим споживачем, на втрати оператора системи у зв`язку із нездійсненням оператором системи припинення електроживлення об`єкта (об`єктів) захищеного споживача.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 21.01.2025 у справі №905/1743/23, від 09.09.2025 у справі №905/1491/24, від 23.07.2026 у справі № 905/356/25.

На підставі наведеного, суд констатує відсутність правових підстав для покладення обсягів споживання електричної енергії КП «Компанія «Вода Донбасу», у лютому 2025 року 885,963кВт*год., у липні 2025 року 429,506кВт*год., у серпні 2025 року 239,829кВт*год.

Щодо покладення на відповідача обсягів споживання інших споживачів Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго».

Позовні вимоги в цій частині обґрунтовані посиланням позивача на положення п.п.6.2.8, 7.10 Правил роздрібного ринку електричної енергії, а саме щодо покладення на відповідача обсягів електричної енергії (втрат), використаних споживачами після дати, зазначеної у вимозі про відключення, а також обсягів спожитої електричної енергії споживачами після закінчення 90-денного терміну постачання, у зв`язку з нездійсненням АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» як оператором системи припинення електроживлення (відключення) електроустановок таких споживачів.

Пунктом 7.10 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що припинення електроживлення електроустановок споживача здійснюється оператором системи у порядку, визначеному Кодексом системи передачі та Кодексом систем розподілу. У разі нездійснення оператором системи припинення електропостачання споживачу згідно з вимогою електропостачальника про відключення купівля-продаж електричної енергії за договором про постачання зупиняється, а обсяги електричної енергії, використані споживачем після дати, зазначеної у вимозі про відключення, покладаються адміністратором розрахунків на оператора системи як втрати. Збитки, пов`язані з оплатою та адмініструванням втрат, які виникли внаслідок порушення цих Правил іншими учасниками роздрібного ринку, оператор системи відшкодовує, оформивши претензію цьому (цим) учаснику (учасникам) роздрібного ринку на відшкодування збитків у порядку, передбаченому розділом VIII цих Правил. ОСР/ОСП не несе відповідальності за майнову шкоду та матеріальні збитки, заподіяні споживачу внаслідок виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру, припинення або обмеження електропостачання споживачу, здійснених у порядку, встановленому цими Правилами (пункт 7.10 в редакції Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 805 від 19.05.2021).

Здійснивши аналіз положень п. 7.10 Правил роздрібного ринку електричної енергії, суд дійшов висновку, що покладання адміністратором комерційного обліку обсягів електричної енергії, спожитої споживачем після дати зазначеної у вимозі про відключення, на втрати оператора системи це відповідна міра відповідальності у разі наявності безпідставної бездіяльності оператора системи у визначеному пунктом Правил випадку.

При цьому, такі обсяги не є технологічними втратами електричної енергії на її розподіл територією здійснення ліцензованої діяльності, як електричними мережами оператора системи розподілу та не можуть бути використані при розрахунку обсягу послуг, наданих позивачем відповідачу у межах спірних правовідносин на підставі договору про надання послуг з передачі електричної енергії.

Відтак, правові наслідки, визначені як у п. 6.2.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії (як було встановлено судом вище), так і п. 7.10 Правил роздрібного ринку електричної енергії, мають позадоговірний характер, виникають не з договірних відносин сторін на підставі договору про надання послуг з передачі електричної енергії, а з вказаних правил ринку.

Отже, відсутні підстави для покладення на небаланси відповідача обсягів електричної енергії, спожитої КП «Компанія «Вода Донбасу», яке отримувало електричну енергію від постачальника останньої надії і щодо якого постановою Кабінету Міністрів України встановлена заборона на відключення від електропостачання, та спожитої іншими споживачами ДПЗД «Укрінтеренерго» (постачальником «останньої надії») в рамках договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0518-02041-ПП від 01.01.2024.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 23.07.2026 у справі № 905/356/25.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про недоведеність обґрунтованості включення таких обсягів як втрати відповідача в межах спірних договірних відносин до актів коригування, а саме у лютому 2025 року в обсязі 2138,813кВт*год., у липні 2025 року в обсязі 515,409кВт*год., у серпні 2025 року в обсязі 277,115кВт*год.

Щодо обсягів електричної енергії, визначених у актах приймання передачі у період з жовтня по листопад 2025 року, та по акту коригування №ПРА_К-0012422 від 04.11.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0009194 від 31.03.2025 за березень 2025 року, то по таким обсягам заперечення від відповідача не надходили, обсяги послуг передачі електричної енергії у вказаний період визначено позивачем як АКО за даними комерційного обліку відпуску та відбору, акти приймання-передачі послуг направлені відповідачеві у належний спосіб через систему «Аскод Онлайн», приймаються судом як належні докази підтвердження обставин надання позивачем послуг з передачі електричної енергії у визначених обсягах.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що доведеними є обставини надання позивачем послуг з передачі електричної енергії відповідачу:

- у жовтні 2025 року (за актом приймання-передачі послуги) в обсязі 16262,545000МВт*год. на загальну суму 13391815,51 грн з ПДВ;

- у листопаді 2025 року (за актом приймання-передачі послуги) в обсязі 14897,913000МВт*год. на загальну суму 12268073,81 грн з ПДВ;

- у лютому 2025 року (в частині донарахувань за актом коригування з вирахуванням обсягів КП «Компанія «Вода Донбасу» та споживачів ДПЗД «Укрінтеренерго») в обсязі 41,687МВт*год. на суму коригування 34328,24 грн з ПДВ;

- у березні 2025 року (в частині донарахувань за актом коригування з вирахуванням обсягів КП «Компанія «Вода Донбасу» та споживачів ДПЗД «Укрінтеренерго») в обсязі 32,172000МВт*год. на суму коригування 26492,87 грн з ПДВ;

- у серпні 2025 року (в частині донарахувань за актом коригування з вирахуванням обсягів КП «Компанія «Вода Донбасу» та споживачів ДПЗД «Укрінтеренерго») в обсязі 40,116МВт*год. на суму коригування 33034,56 грн з ПДВ.

З огляду на те, що предметом позову, у тому числі, є донарахування за актом коригування №ПРА_К-0011827 від 03.10.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0011557 від 31.07.2025 за липень 2025 року, суд має встановити наявність підстав для стягнення з відповідача визначеної в такому акті коригування суми.

Однак, суд не вправі самостійно встановлювати наявність переплати за актом приймання-передачі послуги №ПРА-0011557 від 31.07.2025 за липень 2025 року (з огляду на від`ємне значення по акту коригування №ПРА_К-0011827 від 03.10.2025) чи змінювати визначений пунктом 6.6 договору порядок розрахунків (у разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму нарахованої вартості послуг) та зменшувати заявлені до стягнення суми заборгованості.

Відтак, у суду відсутні підстави для стягнення заборгованості за актом коригування №ПРА_К-0011827 від 03.10.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0011557 від 31.07.2025 за липень 2025 року в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на п. 6.2., 6.4. договору, суд дійшов висновку, що строк оплати як планових платежів, так і за фактичний обсяг послуги є таким, що настав.

Докази оплати заборгованості за послуги передачі електричної енергії на загальну суму 25753744,99 грн відповідачем не надані.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню у визначеному судом розмірі.

Також позивач заявив до стягнення 3% річних у розмірі 85342,28 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище, згідно з п.5.1 договору для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги. Плановий обсяг послуги визначається відповідно до розділу ХІ КСП на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії. Фактичний обсяг послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу XI КСП.

Отже, умовами договору прямо передбачено існування двох різних розрахункових величин - планової та фактичної вартості послуги. При цьому, кожна з них визначається як добуток установленого НКРЕКП тарифу та відповідного планового або фактичного обсягу послуги.

Таким чином, аналіз змісту п. 5.1 договору свідчить про те, що планова вартість послуг є прямо визначеною договором розрахунковою величиною.

Тобто, відповідно до пунктів 6.2, 6.4 договору при розрахунку за послугу відповідач та позивач зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Відповідач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця сплатити фактичний обсяг послуги, отриманої за такий розрахунковий місяць.

На підставі викладеного, оскільки укладеним між сторонами договором визначений саме такий порядок розрахунків за надану послугу як оплата планових платежів та оплата за актом приймання-передачі послуги, то невиконання або неналежне виконання користувачем як зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуги, отриманої за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з нормами ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України.

Вказані висновки викладено в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21, в постановах Верховного Суду від 02.06.2026 у справі № 924/1083/25, від 14.05.2026 у cправі № 918/604/25.

Щодо доводів відповідача про недоведеність позивачем планового обсягу послуги, вказаного в рахунках, суд зазначає, що зі свого боку відповідачем не надано суду альтернативного розрахунку планових обсягів або нарахованих 3% річних. Відповідач не визначив іншу базу нарахування за кожну декаду, не навів іншого тарифу, не спростував кількості днів прострочення та не вказав на арифметичні помилки у формулі позивача. Зміст заперечень відповідача, викладених у відзиві, ґрунтується виключно на неможливості встановлення планових обсягів та вартості послуг, але власних доказів на підтвердження чи спростування цих обставин відповідач суду не надав.

Враховуючи наведене, з огляду на ненадання відповідачем жодних доказів на підтвердження іншого планового обсягу послуги, ніж зазначений позивачем у виставлених ним рахунках, безпідставними є доводи відповідача про недоведеність позивачем планових обсягів послуги у спірний період.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних, враховуючи викладені вище висновку суду щодо наявності у відповідача обов`язку зі здійснення оплати поетапної планової вартості послуги у строки, встановлені в п. 6.2 договору, з подальшим перерахунком за фактичний обсяг послуги у строки, встановлені в п. 6.4 договору, суд дійшов висновку про правомірність визначення початку періоду прострочення з урахуванням визначених строків поетапної оплати планових платежів.

Одночасно, перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що він є арифметично неправильним, адже нарахування здійснено і за зобов`язаннями на підставі актів коригувань (тобто нараховані на розмір заборгованості, який був частково відхилений судом).

За здійсненим судом перерахунком 3% річних:

за період прострочення з 16.11.2025 по 23.12.2025 на грошове зобов`язання у розмірі 34328,24 грн (в частині донарахувань за актом коригування №ПРА_К-0011961 від 06.10.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0008630 від 28.02.2025 за лютий 2025 року (з урахуванням акту коригування №ПРА_К-0009606 від 07.05.2025) з вирахуванням обсягів КП «Компанія «Вода Донбасу» та споживачів ДПЗД «Укрінтеренерго») в обсязі 41,687МВт*год.) 107,22 грн;

за період прострочення з 16.12.2025 по 23.12.2025 на грошове зобов`язання у розмірі 33034,56 грн (в частині донарахувань за актом коригування №ПРА_К-0012715 від 13.11.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0012176 від 31.08.2025 за серпень 2025 року з вирахуванням обсягів КП «Компанія «Вода Донбасу» та споживачів ДПЗД «Укрінтеренерго») в обсязі 40,116МВт*год.) 21,72 грн.

Розрахунок 3% річних за актами приймання-передачі послуги №ПРА-0013449 від 31.10.2025 за жовтень 2025 року та №ПРА-0014129 від 30.11.2025 за листопад 2025 року (плановий і фактичний обсяг послуги), актом коригування №ПРА_К-0012422 від 04.11.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0009194 від 31.03.2025 за березень 2025 року (з урахуванням акту коригування №ПРА_К-0009937 від 06.06.2025) судом визнано арифметично та методологічно правильним.

Розрахунок 3% річних за актом коригування №ПРА_К-0011827 від 03.10.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0011557 від 31.07.2025 за липень 2025 року судом не здійснюється.

Отже, судом встановлено, що належний до стягнення розмір 3% річних становить 78365,70 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню у визначеному судом розмірі.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 25753744,99 грн та 3% річних у розмірі 78365,70 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

За подання до суду позову у даній справі позивачем сплачено судовий збір в розмірі 339035,67 грн, що відповідає приписами Закону України «Про судовий збір» в частині сплати за подання юридичною особою до суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поряд з цим, із застосуванням коефіцієнту 0,8 у зв`язку з поданням до суду позовної заяви з доданими до неї документами в електронній формі.

Сплата судового збору підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №AU.GV-3203 від 06.01.2026.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ч.1 ст.130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до приведених норм, право позивача на повернення з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, виникає у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

З цього приводу слід зазначити, що відповідачем у відзиві позовну заяву до початку розгляду справи по суті визнано позовні вимоги частково, лише в частині суми основного боргу у розмірі 25685873,28 грн. В той же час, відповідач заперечив щодо заявленої позивачем суми 3% річних та здійснив власний розрахунок суми 3% річних, які, на його думку, підлягають задоволенню в розмірі 50039,56 грн.

Відповідачем реалізовано його право на часткове визнання позову, яке передбачене п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до висловленої правової позиції у постанові Верховного Суду від 17.11.2022 у справі №910/14479/21, запровадження законодавцем можливості повернути з Державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору позивачу у передбачених ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України випадках, встановлює практичну реалізацію завдань господарського судочинства, які направлені на своєчасний, неупереджений та справедливий розгляд справи у відповідності з реалізацією прав самих учасників справи, зокрема шляхом визнання позову до початку розгляду справи по суті тощо.

При цьому можливість повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у відповідності до вимог ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України обґрунтовується тим, що судом при здійсненні правосуддя у випадку визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, витрачається менше технічних, економічних та людських ресурсів для розгляду самої справи.

Крім того, положення ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та ч.3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» не містять імперативних приписів щодо можливості застосування таких норм лише у випадках саме повного визнання позовних вимог.

Відтак, з огляду на таке, в силу приписів ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з частковим визнанням позову відповідачем, 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, виходячи з розміру визнаних відповідачем позовних вимог (з урахуванням часткового задоволення позову), а саме 154415,47 грн, підлягають поверненню платнику з Державного бюджету України у встановленому порядку, на відповідача покладається сума судового збору у розмірі 155569,86грн.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», м. Краматорськ Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 28252972,94 грн, з яких: основна заборгованість в сумі 28167630,66 грн та 3% річних в сумі 85342,28 грн задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» (84302, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Комерційна, будинок №8, код ЄДРПОУ 00131268) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок №25, код ЄДРПОУ 00100227) основний борг у розмірі 25753744,99 грн, 3% річних у розмірі 78365,70грн та судовий збір у розмірі 155569,86 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повернути Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок №25, код ЄДРПОУ 00100227) з Державного бюджету судовий збір у розмірі 154415,47 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 22.09.2026 оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено та підписано 29.09.2026.

Суддя Г.Є. Курило