Рішення № 140143930, 29.09.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

206/2660/26

2/712/4242/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

судді Борєйко О.М.

за участю секретаря судового засідання Чорнуцької І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» звернулось до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 06 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії (Надійний) №6766916, який підписаний електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора «261265».

Згідно умов договору кредитної лінії №6766916 від 06 жовтня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надає відповідачу грошові кошти у сумі 5 000 гривень (п.2.2.1), строком кредитування на 360 днів (п.2.2.2) зі сплатою процентів у розмірі 0,95% в день, тип процентної ставки фіксована, комісія за надання кредиту - 17,25% від суми кредиту, що становить 862 гривні 50 копійок (п.2.2.8).

Умови договору кредитної лінії №6766916 від 06 жовтня 2025 року виконані ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» належним чином і в повному обсязі, надано відповідачу грошові кошти в розмірі 5 000 гривень, які були перераховані 06 жовтня 2025 року на рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) № НОМЕР_2 , вказаний в договорі кредитної лінії (Надійний) №6766916 від 06 жовтня 2025 року, що підтверджується копією платіжної інструкції/операції 564fd9cf-4fdb-afde-0b5574c4d369 ТОВ «Європейська платіжна система» від 05 березня 2026 року.

У зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань,у останнього виникла заборгованість перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за договором кредитної лінії №6766916 від 06 жовтня 2025 року.

25 лютого 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладений договір факторингу №25/02/26, згідно умов якого ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права вимоги з відповідача за договором кредитної лінії №6766916 від 06 жовтня 2025 року в розмірі 20 185 гривень у тому числі: 5 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 4 322 гривні 50 копійок заборгованість зі сплати процентів, 862 гривні 50 копійок - заборгованість зі сплати комісії, 10 000 гривень пеня.

Згідно наданого позивачем до позовної заяви розрахунку, у зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, у останнього виникла заборгованість перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за договором кредитної лінії №6766916 від 06 жовтня 2025 року в розмірі 20 185 гривень у тому числі: 5 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 4 322 гривні 50 копійок заборгованість зі сплати процентів, 862 гривні 50 копійок - заборгованість зі сплати комісії, 10 000 гривень пеня, яку останньою до цього часу не погашено.

Враховуючи викладене, в зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань, позивач звернувся до Самарського районного суду м. Дніпра з вказаною позовною заявою.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпра від 04 травня 2026 року матерали цивільної справи № 206/2660/26 передані до Соснівського районного суду м. Черкаси за підсудністю.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до вимог ст.128 її реєстрації, а також відповідно до вимог ч.10 ст.187 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб - порталі «Судова влада».

Згідно ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (ухвалює заочне рішення).

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, в судове засідання без поважних причин двічі не з`явилась, відзиву чи заперечень щодо позовної заяви суду не надала. Приймаючи до уваги, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній даних та доказів і ухвалити за результатами її розгляду заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надані учасниками справи докази, дослідивши їх всебічно, повно, об`єктивно, безпосередньо в судовому засіданні, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

06 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії (Надійний) №6766916, який підписаний електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора «261265».

Згідно умов договору кредитної лінії №6766916 від 06 жовтня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надає відповідачу грошові кошти у сумі 5 000 гривень (п.2.2.1), строком кредитування на 360 днів ( п.2.2.2) зі сплатою процентів у розмірі 0,95% в день, тип процентної ставки фіксована,комісія за надання кредиту 17,25% від суми кредиту, що становить 862 гривні 50 копійок (п.2.2.8).

Умови договору кредитної лінії №6766916 від 06 жовтня 2025 року виконані ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» належним чином і в повному обсязі, надано відповідачу грошові кошти в розмірі 5 000 гривень, які були перераховані 06 жовтня 2025 року на рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) № НОМЕР_2 , вказаний в договорі кредитної лінії (Надійний) №6766916 від 06 жовтня 2025 року, що підтверджується копією платіжної інструкції/операції 564fd9cf-4fdb-afde-0b5574c4d369 ТОВ «Європейська платіжна система» від 05 березня 2026 року, а також випискою по рахунку НОМЕР_3 , наданою АТ «ТАСкомбанк» на виконання ухвали суду, разом з листом «Щодо надання інформації» від 14 липня 2026 року за вих. № 4823/47.7-БТ, згідно якого на рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) НОМЕР_3 ( банківська картка НОМЕР_4 ) 06 жовтня 2025 року о 11:11:11 зараховано кошти в сумі 5 000 гривень.

У зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань,у останнього виникла заборгованість перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за договором кредитної лінії №6766916 від 06 жовтня 2025 року.

25 лютого 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладений договір факторингу №25/02/26, згідно п.1.1якого за цим договором клієнт - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язується відступити фактору - ТОВ «Фінпром Маркет» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язуєтся прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта ( ціну придбання) за відповідний рестр за плату,у передбачений цим договором спосіб.

Згідно п.2.1.3 договору факторингу №25/02/26 від 25 лютого 2026 року, перехід від клієнта до фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п.4.1, 4.2 договору факторингу №25/02/26 від 25 лютого 2026 року загальна сума прав вимоги, що відступається за відповідним реєстром, ціна придбання та одинична ціна визначаються окремо для кожного реєстру і вказуються в таких реєстрах. Фактор сплачує клієнту 100% цін придбання протягом трьох робочих днів з моменту підписання відповідного реєстру прав вимог, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок клієнта.

Згідно реєстру прав вимог №2 від 25 лютого 2026 року ТОВ « Фінпром Маркет» набуло право вимоги з відповідача ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №6766916 від 06 жовтня 2025 року в розмірі 20 185 гривень у тому числі: 5 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 4 322 гривні 50 копійок заборгованість зі сплати процентів, 862 гривні 50 копійок - заборгованість зі сплати комісії, 10 000 гривень пеня.

Відповідно до п.2 реєстру прав вимог №2 від 25 лютого 2026 року ціна придбання, належна до сплати клієнту за цим реєстром складає 3 126 926 гривень 68 копійок.

Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 579945926.1 від 26 лютого 2026 року на суму 2 000 000 гривень, платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 579945969.1 від 09 березня 2026 року на суму 500 000 гривень; платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 579946011.1 від 20 березня 2026 року на суму 626 926 гривень 68 копійок, позивачем здійснено в повному обсязі оплату за договором факторингу №25/02/26 від 25 лютого 2026 року на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Згідно наданого позивачем до позовної заяви розрахунку, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань, у останньої виникла заборгованість перед позивачем за договором кредитної лінії №6766916 від 06 жовтня 2025 року в розмірі 20 185 гривень у тому числі: 5 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 4 322 гривні 50 копійок заборгованість зі сплати процентів, 862 гривні 50 копійок - заборгованість зі сплати комісії, 10 000 гривень пеня, яку останньою до цього часу не погашено.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Частиною 1 ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, п. п. 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 634 ЦК України надає визначення договору приєднання, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 639 ч. 2 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно умов договору кредитної лінії №6766916 від 06 жовтня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надає відповідачу грошові кошти у сумі 5 000 гривень (п.2.2.1), строком кредитування на 360 днів (п.2.2.2) зі сплатою процентів у розмірі 0,95% в день, тип процентної ставки фіксована, комісія за надання кредиту - 17,25% від суми кредиту, що становить 862 гривні 50 копійок (п.2.2.8).

Згідно доданого позивачем до позовної заяви розрахунку відповідачу нараховано проценти за користування кредитом в розмірі 4 322 гривні 50 копійок.

Вказаний розрахунок відповідачем не спростований.

06 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії (Надійний) №6766916, який підписаний електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора «261265».

Згідно умов договору кредитної лінії №6766916 від 06 жовтня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надає відповідачу грошові кошти у сумі 5 000 гривень (п.2.2.1), строком кредитування на 360 днів ( п.2.2.2) зі сплатою процентів у розмірі 0,95% в день, тип процентної ставки фіксована,комісія за надання кредиту 17,25% від суми кредиту, що становить 862 гривні 50 копійок (п.2.2.8).

Умови договору кредитної лінії №6766916 від 06 жовтня 2025 року виконані ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» належним чином і в повному обсязі, надано відповідачу грошові кошти в розмірі 5 000 гривень, які були перераховані 06 жовтня 2025 року на рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) № НОМЕР_2 , вказаний в договорі кредитної лінії (Надійний) №6766916 від 06 жовтня 2025 року, що підтверджується копією платіжної інструкції/операції 564fd9cf-4fdb-afde-0b5574c4d369 ТОВ «Європейська платіжна система» від 05 березня 2026 року, а також випискою по рахунку НОМЕР_3 , наданою АТ «ТАСкомбанк» на виконання ухвали суду, разом з листом «Щодо надання інформації» від 14 липня 2026 року за вих. № 4823/47.7-БТ, згідно якого на рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) НОМЕР_3 ( банківська картка НОМЕР_4 ) 06 жовтня 2025 року о 11:11:11 зараховано кошти в сумі 5 000 гривень.

Враховуючи викладене, позивачем доведено належними доказами факт укладення договору кредитної лінії №6766916 від 06 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем, а також факт надання відповідачу грошових коштів в розмірі 5 000 гривень шляхом їх перерахування на вказаний в цьому договорі рахунок відповідача.

Згідно наданого позивачем до позовної заяви розрахунку, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань, у останньої виникла заборгованість перед позивачем за договором кредитної лінії №6766916 від 06 жовтня 2025 року в розмірі 20 185 гривень у тому числі: 5 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 4 322 гривні 50 копійок заборгованість зі сплати процентів, 862 гривні 50 копійок - заборгованість зі сплати комісії, 10 000 гривень пеня, яку останньою до цього часу не погашено.

Вказані доводи позивача відповідачем не спростовані.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток на останню відому адресу її реєстрації, а також відповідно до вимог ч.10 ст.187 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб - порталі «Судова влада України».

Згідно ч. 1,3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15.

25 лютого 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладений договір факторингу №25/02/26, згідно п.1.1якого за цим договором клієнт - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язується відступити фактору - ТОВ «Фінпром Маркет» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язуєтся прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта ( ціну придбання) за відповідний рестр за плату,у передбачений цим договором спосіб.

Згідно п.2.1.3 договору факторингу №25/02/26 від 25 лютого 2026 року, перехід від клієнта до фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п.4.1, 4.2 договору факторингу №25/02/26 від 25 лютого 2026 року загальна сума прав вимоги, що відступається за відповідним реєстром, ціна придбання та одинична ціна визначаються окремо для кожного реєстру і вказуються в таких реєстрах. Фактор сплачує клієнту 100% цін придбання протягом трьох робочих днів з моменту підписання відповідного реєстру прав вимог, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок клієнта.

Згідно реєстру прав вимог №2 від 25 лютого 2026 року ТОВ « Фінпром Маркет» набуло право вимоги з відповідача ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №6766916 від 06 жовтня 2025 року в розмірі 20 185 гривень у тому числі: 5 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 4 322 гривні 50 копійок заборгованість зі сплати процентів, 862 гривні 50 копійок - заборгованість зі сплати комісії, 10 000 гривень пеня.

Відповідно до п.2 реєстру прав вимог №2 від 25 лютого 2026 року ціна придбання, належна до сплати клієнту за цим реєстром складає 3 126 926 гривень 68 копійок.

Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 579945926.1 від 26 лютого 2026 року на суму 2 000 000 гривень, платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 579945969.1 від 09 березня 2026 року на суму 500 000 гривень; платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 579946011.1 від 20 березня 2026 року на суму 626 926 гривень 68 копійок, позивачем здійснено в повному обсязі оплату за договором факторингу №25/02/26 від 25 лютого 2026 року на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань, у останньої виникла заборгованість перед позивачем за договором кредитної лінії №6766916 від 06 жовтня 2025 року в розмірі 20 185 гривень у тому числі: 5 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 4 322 гривні 50 копійок заборгованість зі сплати процентів, 862 гривні 50 копійок - заборгованість зі сплати комісії за надання кредиту , 10 000 гривень пеня, яку останньою до цього часу не погашено.

Щодо заявлених вимог про стягнення з відповідача пені в розмір 10 000 гривень за договором кредитної лінії №6766916 від 06 жовтня 2025 року суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок щодо аналізу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №910/10901/23, який, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 в справі №706/68/23, дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і діє час розгляду цієї справи судом.

У п.75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 зроблено правовий висновок, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення п.18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, а не п. 6 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 10 185 гривень у тому числі: 5 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 4 322 гривні 50 копійок заборгованість зі сплати процентів, 862 гривні 50 копійок - заборгованість зі сплати комісії за надання кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 579948349.1 від 21 квітня 2026 року, позивачем при зверненні до суду з вказаною позовною заявою сплачений судовий збір в розмірі 2 662 гривні 40 копійок.

Враховуючи, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» підлягають задоволенню частково, відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути частину судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду з вказаною позовною заявою, в сумі, пропорційній розміру задоволених позовних вимог.

Так, 10 185 гривень (вимоги позивача, які підлягають задоволенню) відповідають 50,46% від заявленої ціни позову 20 185 гривень, отже, саме такий відсоток від сплаченого позивачем судового збору необхідно стягнути з відповідача на користь позивача, що в грошовому еквіваленті становить 1 343 гривні 45 копійок (50,46% від суми 2 662 гривень 40 копійок).

Щодо заявлених вимог про стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу до позовної заяви додано:

- копію договору №25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25 серпня 2025 року,

- копію акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, який міститься в додатку №1 до договору №25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25 серпня 2025 року;

- копію витягу з акту №10-ФП від 09 березня 2026 року приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року;

- ордер серії АХ № 1287257 від 03 вересня 2025 року,

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2099 від 03 квітня 2018 року;

- довіреність ТОВ «Фінпром Маркет» від 04 вересня 2025 року;

- копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 579946019.1 від 25 березня 2026 року.

У ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 19 квітня 2023 року у справі №760/10847/20-ц, «для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Зазначена правова позиція є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України».

Відповідачем клопотання про невідповідність понесених витрат, зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, не заявлялось.

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 24 січня 2022 року у справі №757/36628/16-ц, «відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.

Відповідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в сумі 2 270 гривень 70 копійок (4 500 гривень х 50,46% пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 15, 16, 509, 526, 530, 610, 611, 634, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 76-81, 83, 89, 95, 141, 263, 265, 280-283, 352, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», адреса: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул.Садова, буд.31/33, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43311346, заборгованість за договором кредитної лінії (Надійний) №6766916 від 06 жовтня 2025 року в сумі 10 185 (десять тисяч сто вісімдесят п`ять) гривень, витрати зі сплати судового збору в сумі 1 343 гривні 45 копійок (одна тисяча триста сорок три) гривні 45 (сорок п`ять) копійок та витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 70 (сімдесят) копійок, а всього 16 366 (шістнадцять тисяч триста шістдесят шість) гривень 32 (тридцять дві) копійки, а всього: 13 799 (тринадцять тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) гривень 15 (п`ятнадцять) копійок.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», адреса: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул.Садова, буд.31/33, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43311346;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя О.М. Борєйко