Ухвала суду № 140143313, 25.09.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/20514/26

Провадження № 1-кп/643/1043/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №22026220000000392 від 18.03.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новгородівка Донецької області, неодруженого, з вищою освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 191 КК України,

в с т а н о в и в :

22 вересня 2026 року до Салтівського районного суду міста Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22026220000000392 від 18.03.2026 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 191 КК України, з угодою про визнання винуватості.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 22.09.2026 для розгляду зазначеного кримінального провадження визначено головуючого суддю ОСОБА_1 .

Щодо визначення територіальної підсудності даного кримінального провадження Салтівському районному суду міста Харкова суд встановив таке.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні вважав, що справа підсудна Салтівському районному суду міста Харкова. На уточнююче питання суду прокурор повідомив, що підсудність справи визначалася Салтівському районному суду міста Харкова, оскільки розпочалося кримінальне правопорушення 26.05.2025 поряд з ТРК «Україна» за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників, 59/56, з домовленості обвинуваченого з ОСОБА_7 про фіктивне працевлаштування.

Представник потерпілого ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні вважав справу підсудною Салтівському районному суду міста Харкова.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 розділив думку прокурора, також вважав, що справа підсудна Салтівському районному суд міста Харкова, оскільки розпочався злочин на території Салтівського району м. Харкова, вважав, що місце вчинення злочину не встановлено.

Обвинувачений у підготовчому судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Одним із завдань, які має вирішити суд у підготовчому судовому засіданні, є визначення підсудності йому даного кримінального провадження з огляду на чіткі правила встановлення територіальної підсудності.

За правилами ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Місце вчинення кримінального правопорушення це певна територія, на якій вчинюється передбачене КК України суспільно небезпечне діяння.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 КК України (тяжкий злочин), ч. 4 ст. 191 КК України (тяжкий злочин).

Отже, кримінальне провадження у даному випадку повинен здійснювати суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення.

В обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_6 у період після повномасштабного воєнного вторгнення в Україну з боку держави-агресора, яке розпочалось 24.02.2022, став на шлях протиправної діяльності та вчинив злочин проти основ національної безпеки України, пов`язаний з перешкоджанням законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Так, розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації № 143В від 26.02.2025 «Про визначення підприємств, установи та організацій критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період», Комунальне підприємство «Малинівка» визначено підприємством, яке є критичним для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у зв`язку з відповідністю критеріям щодо визначення підприємств, які мають важливе значення для забезпечення потреб територіальних громад Харківської області.

Розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації № 125В від 20.02.2026 «Про підтвердження статусу підприємства, установи, організації, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період», підтверджено статус Комунального підприємства «Малинівка» як підприємства, яке є критичним для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Таким чином, КП «Малинівка» має статус підприємства, критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період та має право на бронювання окремих працівників, необхідних для забезпечення безперервної роботи підприємства.

У свою чергу, ОСОБА_6 , обіймаючи посаду начальника КП «Малинівка» згідно з наказом №54п від 11.09.2013, враховуючи повноваження вказаної посади, був повністю поінформований про положення статуту КП «Малинівка», яким, серед іншого, визначено, що останній здійснює керівництво поточною діяльністю підприємства, організовує його діяльність і несе особисту відповідальність за виконання покладених на підприємство функцій і завдань, є розпорядником коштів підприємства, несе відповідальність за ефективну діяльність колективу підприємства, контролює виконання законодавства України, здійснює підбір і розстановку кадрів, забезпечує фінансово-господарську діяльність підприємства, складання балансу, звітності та несе відповідальність за їх достовірність.

При цьому ОСОБА_6 , перебуваючи в Україні, будучи достовірно обізнаним про особливий правовий режим воєнного стану, який введено в Україні з 24.02.2022 у зв`язку зі збройною агресією РФ, та настанням з моменту оголошення рішення про мобілізацію особливого періоду, який передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який триває і дотепер, вчинив злочинні дії за таких обставин.

ОСОБА_8 , знаючи про те, що діяльність ТЦК та СП в Україні, в тому числі на території м. Харкова та Харківської області, зокрема на території Чугуївського району Харківської області, зі здійснення мобілізаційних заходів викликала широкий резонанс у суспільстві, в тому числі і серед осіб, які мають намір ухилитися від мобілізації та не виявляють бажання бути призваними на військову службу, розуміючи вказані вище положення чинного законодавства України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи умисел спрямований на створення реальних перешкод законній діяльності ЗСУ та іншим військовим формуванням, в частині їх обов`язку з підтримання належної мобілізаційної готовності, маючи корисливий мотив, використовуючи своє службове становище та обіймаючи посаду начальника КП «Малинівка» здійснив сприяння особам призовного віку в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, шляхом забезпечення їх фіктивного працевлаштування до КП «Малинівка» для отримання права на відстрочку від мобілізації, що в свою чергу призводить до зменшення мобілізаційного людського ресурсу.

На виконання вказаного злочинного умислу ОСОБА_6 , чітко усвідомлюючи, що КП «Малинівка» належить до підприємств, критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, особливо в умовах воєнного стану, у травні 2025 року, більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, але не пізніше 26.05.2025, перебуваючи поряд з ТРК «Україна» за адресою: проспект Тракторобудівників, 59/56, м. Харків, узгодив з громадянином України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його фіктивне працевлаштування на КП «Малинівка», яке полягало у фактичному невиконанні ним трудових обов`язків та неявці на робоче місце в робочий час. При цьому останній згідно з документами повинен був вважатися діючим працівником КП «Малинівка», що у свою чергу, було передумовою для створення підстав для бронювання його від призову на військову службу під час мобілізації.

Після цього ОСОБА_6 , втілюючи в життя вказаний злочинний умисел, усвідомлюючи те, що він як начальник КП «Малинівка», серед іншого, наділений адміністративними повноваженнями щодо прийняття рішень про прийом на роботу та призначення на посаду конкретних осіб, забезпечив працевлаштування ОСОБА_9 до КП «Малинівка» на посаду машиніста по обслуговуванню систем водовідведення очисних споруд шляхом видання та підписання кадрового наказу № 31к КП «Малинівка» від 26.05.2025. Окрім цього, встановлено що ОСОБА_9 був звільнений з вищевказаної посади 31.01.2026 відповідно до наказу № 8к КП «Малинівка» від 31.01.2026 та був повторно працевлаштований на підприємство з 02.03.2026 відповідно до наказу №20к КП «Малинівка» від 27.02.2026.

При цьому, ОСОБА_9 , займаючи посаду машиніста по обслуговуванню систем водовідведення очисних споруд на КП «Малинівка», у вищевказані періоди трудові обов`язки фактично не виконував та на робочому місці не з`являвся. Незважаючи на фіктивність працевлаштування, ОСОБА_9 був заброньований КП «Малинівка» на період з 31.05.2025 по 26.02.2026 та з 02.03.2026 по 20.02.2027 у зв`язку з чим останньому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації і переведено у ТЦК та СП на спеціальний облік.

Разом з цим, ОСОБА_6 , будучи керівником КП «Малинівка», а також уповноваженою особою щодо контролю робочого часу та виконання підлеглими працівниками покладених на них функціональних обов`язків, у вищевказані періоди часу, діючи усупереч інтересам підприємства, здійснював приховання факту невиконання вказаною особою трудових обов`язків на підприємстві.

Після викриття 16.07.2026 правоохоронними органами протиправної діяльності ОСОБА_6 ним того ж дня видано кадровий наказ КП «Малинівка» № 82к від 16.07.2026 про звільнення ОСОБА_9 з займаної посади за згодою сторін.

В результаті вищезазначених протиправних дій ОСОБА_6 військовозобов`язаний ОСОБА_9 в період часу з 31.05.2025 по 26.02.2026 та з 02.03.2026 по 16.07.2026 у зв`язку з фіктивним працевлаштуванням на комунальному підприємстві та безпідставним бронюванням в ТЦК та СП протягом тривалого часу уникав заходів, спрямованих на примусовий призов громадян України до лав ЗСУ, що призводило до перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом сприяння зі сторони ОСОБА_6 особі призовного віку в уникненні призову на військову службу під час мобілізації та як наслідок ухиленню від виконання конституційного обов`язку захищати Вітчизну, її незалежність та територіальну цілісність, а також зменшенню мобілізаційного ресурсу країни в період дії правового режиму воєнного стану.

Крім цього, ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію свого кримінально протиправного наміру, направленого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, не пізніше 03.07.2025, перебуваючи на території КП «Малинівка» за адресою: вул. Соїча, буд. 5-А, сел. Малинівка, Харківської області, узгодив з громадянином України ОСОБА_10 , його фіктивне працевлаштування на КП «Малинівка», яке полягало у фактичному невиконанні ним трудових обов`язків та неявці на робоче місце в робочий час. При цьому останній згідно з документами повинен був вважатися діючим працівником КП «Малинівка», що у свою чергу, було передумовою для створення підстав для бронювання його від призову на військову службу під час мобілізації.

Після цього ОСОБА_6 , втілюючи в життя вказаний злочинний умисел, усвідомлюючи те, що він як начальник КП «Малинівка», серед іншого, наділений адміністративними повноваженнями щодо прийняття рішень про прийом на роботу та призначення на посаду конкретних осіб, забезпечив працевлаштування ОСОБА_10 до КП «Малинівка» на посаду машиніста по обслуговуванню систем водовідведення очисних споруд шляхом видання та підписання кадрового наказу № 44к КП «Малинівка» від 03.07.2025. Окрім цього, встановлено що ОСОБА_10 був звільнений з вищевказаної посади 31.01.2026 відповідно до наказу № 9к КП «Малинівка» від 31.01.2026 та був повторно працевлаштований на підприємство з 02.03.2026 відповідно до наказу №21к КП «Малинівка» від 27.02.2026.

При цьому, ОСОБА_10 займаючи посаду машиніста по обслуговуванню систем водовідведення очисних споруд на КП «Малинівка», у вищевказані періоди трудові обов`язки фактично не виконував та на робочому місці не з`являвся. Незважаючи на фіктивність працевлаштування, ОСОБА_10 був заброньований КП «Малинівка» в періоди з 10.07.2025 по 26.02.2026 та з 02.03.2026 по 20.02.2027, у зв`язку з чим останньому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації і переведено у ТЦК та СП на спеціальний облік.

Разом з цим, ОСОБА_6 , будучи керівником КП «Малинівка», а також уповноваженою особою щодо контролю робочого часу та виконання підлеглими працівниками покладених на них функціональних обов`язків, у вищевказаний період часу, діючи усупереч інтересам підприємства та держави, здійснював приховання факту невиконання вказаним військовозобов`язаним трудових обов`язків на підприємстві.

Після викриття 16.07.2026 правоохоронними органами протиправної діяльності ОСОБА_6 ним того ж дня видано кадровий наказ КП «Малинівка» № 83к від 16.07.2026 про звільнення ОСОБА_10 з займаної посади за власним бажанням.

В результаті вищезазначених протиправних дій ОСОБА_6 військовозобов`язаний ОСОБА_10 в період часу з 10.07.2025 по 26.02.2026 та з 02.03.2026 по 16.07.2026 у зв`язку з фіктивним працевлаштуванням на комунальному підприємстві та безпідставним бронюванням в ТЦК та СП протягом тривалого часу уникав заходів, спрямованих на примусовий призов громадян України до лав ЗСУ, що призводило до перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом сприяння зі сторони ОСОБА_6 особі призовного віку в уникненні призову на військову службу під час мобілізації та як наслідок ухиленню від виконання конституційного обов`язку захищати Вітчизну, її незалежність та територіальну цілісність, а також зменшенню мобілізаційного ресурсу країни в період дії правового режиму воєнного стану.

Такі дії ОСОБА_6 були кваліфіковані за ч. 1 ст. 114 КК України перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Також, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 в період з 27.05.2025 до 16.07.2026, обіймаючи посаду начальника КП «Малинівка» згідно з наказом №54п від 11.09.2013, маючи вищу освіту, отримавши певний досвід роботи на займаній посаді, будучи службовою особою комунального підприємства, використовуючи здобуті знання і досвід роботи на вказаному підприємстві, був достовірно обізнаним, що кероване ним підприємство належить до об`єктів критичної інфраструктури, оскільки невиконання підприємством функцій створює реальні загрози життю і здоров`ю населення, довкіллю та стабільності функціонування Малинівської територіальної громади Чугуївського району Харківської області, особливо в умовах воєнного стану.

Відповідно до діючого статуту Комунального підприємства «Малинівка», затвердженого рішенням Малинівської селищної ради № 6/ХІ від 14.07.2021, КП «Малинівка» (код ЄДРПОУ 37943554) засноване відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» на базі відокремленої частки комунальної власності і підпорядковане Малинівській селищній раді, яка є його засновником та вищим керівним органом підприємства. Виконавчий комітет Малинівської селищної ради погоджує кошторис доходів і видатків КП «Малинівка», погоджує фонд оплати праці, розмір та форми преміювання на умовах, визначених колективним договором, здійснює контроль використання бюджетних коштів, що надходять на розрахунковий рахунок КП «Малинівка», контроль за його фінансовою та господарською діяльністю тощо.

ОСОБА_6 , обіймаючи посаду пов`язану з виконанням адміністративно - господарських та організаційно-розпорядчих функцій, перебуваючи відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України у правовому статусі службової особи, в ході здійснення своїх посадових обов`язків начальника КП «Малинівка», не пізніше 26.05.2025, у зв`язку з обставинами, що склалися, вирішив стати на шлях протиправної, злочинної діяльності, спрямованої на заволодіння грошовими коштами бюджету територіальної громади шляхом зловживання своїм службовим становищем, в умовах воєнного стану.

Так, ОСОБА_6 у травні 2025 року, більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, але не пізніше 26.05.2025, перебуваючи поряд з ТРК «Україна» за адресою: проспект Тракторобудівників, 59/56, м. Харків, досяг домовленості з громадянином України ОСОБА_9 , щодо фіктивного працевлаштування останнього на КП «Малинівка», яке полягало у фактичному невиконанні ним трудових обов`язків та неявці на робоче місце в робочий час. При цьому ОСОБА_9 згідно з документами повинен був вважатися діючим працівником КГІ «Малинівка», що у свою чергу, було передумовою для створення підстав для бронювання його від призову на військову службу під час мобілізації.

Разом з цим, однією із умов позитивного вирішення даного питання було те, що ОСОБА_9 після оформлення на роботу лише формально рахуватиметься діючим працівником КП «Малинівка», а нарахована комунальним підприємством заробітна плата має передаватись ОСОБА_6 у повному розмірі.

На виконання вказаного злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем в умовах воєнного стану, ОСОБА_6 , усвідомлюючи те, що він як начальник КП «Малинівка», серед іншого, наділений адміністративними повноваженнями щодо прийняття рішень про прийом на роботу та призначення на посаду конкретних осіб, здійснив працевлаштування ОСОБА_9 до КП «Малинівка» на посаду машиніста по обслуговуванню систем водовідведення очисних споруд шляхом видання та підписання кадрового наказу № 31к КП «Малинівка» від 26.05.2025. Окрім цього, встановлено що ОСОБА_9 був звільнений з вищевказаної посади 31 січня 2026 року відповідно до наказу № 8к КП «Малинівка» від 31.01.2026 та був повторно працевлаштований на підприємство з 02.03.2026 відповідно до наказу №20к КП «Малинівка» від 27.02.2026.

У свою чергу ОСОБА_9 , займаючи посаду машиніста по обслуговуванню систем водовідведення очисних споруд КП «Малинівка», у період з 27.05.2025 по 31.01.2026 та з 02.03.2026 по 16.07.2026, діючи на виконання досягнутої раніше домовленості з ОСОБА_6 , трудові обов`язки на комунальному підприємстві фактично не виконував.

Реалізуючи злочинний задум, ОСОБА_6 , діючи умисно, використовуючи свої службові повноваження всупереч інтересам служби, з особистих інтересів та в інтересах третьої особи, являючись безпосереднім керівником ОСОБА_9 , а також уповноваженою особою щодо контролю його робочого часу та виконання покладених на нього функціональних обов`язків, у період часу з 27.05.2025 по 31.01.2026 та з 02.03.2026 по 16.07.2026, достовірно знаючи про невиконання останнім трудових функцій на підприємстві, систематично здійснював затвердження табелів обліку робочого часу та розрахункових відомостей з нарахування заробітної плати ОСОБА_9 , у зв`язку з чим останньому щомісячно протягом його працевлаштування безпідставно перераховувалась заробітна плата.

Як підсумок, ОСОБА_9 за період з 27.05.2025 по 31.01.2026 та з 02.03.2026 по 16.07.2026 з відповідного фонду оплати праці КП «Малинівка» було нараховано заробітну плату у сумі 93 116 грн 37 коп, з яких фактично виплачено грошові кошти у сумі 67 115 грн 93 коп та утримано: 4655 грн 82 коп - військовий збір та 16 760 грн 94 коп - податок з доходів фізичних осіб.

Разом з цим, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем в умовах воєнного стану, ОСОБА_6 , не пізніше 03.07.2025, перебуваючи на території КГІ «Малинівка» за адресою: вул. Соїча, буд. 5-А, сел. Малинівка, Харківської області, досяг домовленості з громадянином України ОСОБА_10 , щодо фіктивного працевлаштування останнього на КП «Малинівка», яке полягало у фактичному невиконанні ним трудових обов`язків та неявці на робоче місце в робочий час. При цьому ОСОБА_10 згідно з документами повинен був вважатися діючим працівником КП «Малинівка», що у свою чергу, було передумовою для створення підстав для бронювання його від призову на військову службу під час мобілізації.

У ході узгодження вказаної домовленості, ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_10 , що однією із умов позитивного вирішення даного питання буде те, що останній після оформлення на роботу лише формально рахуватиметься діючим працівником КП «Малинівка», а нарахована комунальним підприємством заробітна плата має передаватися ОСОБА_6 у повному розмірі.

З урахуванням досягнутої домовленості, ОСОБА_6 , діючи всупереч інтересам підприємства, будучи службовою особою, маючи відповідні адміністративні повноваження, зловживаючи своїм службовим становищем, здійснив працевлаштування ОСОБА_10 до КП «Малинівка» на посаду машиніста по обслуговуванню систем водовідведення очисних споруд шляхом видання та підписання кадрового наказу № 44к КП «Малинівка» від 03.07.2025. Окрім цього, встановлено що ОСОБА_10 був звільнений з вищевказаної посади 31.01.2026 відповідно до наказу № 9к КП «Малинівка» від 31.01.2026 та був повторно працевлаштований на підприємство з 02.03.2026 відповідно до наказу №21к КП «Малинівка» від 27.02.2026.

У свою чергу ОСОБА_10 , займаючи посаду машиніста по обслуговуванню систем водовідведення очисних споруд КП «Малинівка», у період з 04.07.2025 по 31.01.2026 та з 02.03.2026 по 16.07.2026, діючи на виконання досягнутої раніше домовленості з ОСОБА_6 , трудові обов`язки на комунальному підприємстві фактично не виконував.

Реалізуючи злочинний задум, ОСОБА_6 , діючи умисно, використовуючи свої службові повноваження всупереч інтересам служби, з особистих інтересів та в інтересах третьої особи, являючись безпосереднім керівником ОСОБА_10 , а також уповноваженою особою щодо контролю його робочого часу та виконання покладених на нього функціональних обов`язків, у період часу з 04.07.2025 по 31.01.2026 та з 02.03.2026 по 16.07.2026, достовірно знаючи про невиконання останнім трудових функцій на підприємстві, систематично здійснював затвердження табелів обліку робочого часу та розрахункових відомостей з нарахування заробітної плати ОСОБА_10 , у зв`язку з чим останньому щомісячно протягом його працевлаштування безпідставно перераховувалась заробітна плата.

Як підсумок, ОСОБА_10 за період часу з 04.07.2025 по 31.01.2026 та з 02.03.2026 по 16.07.2026 з відповідного фонду оплати праці КП «Малинівка» було нараховано заробітну плату у сумі 84 970 грн 96 коп, з яких ОСОБА_10 фактично виплачено грошові кошти у сумі 65 427 грн 49 коп та утримано: 4248 грн 52 коп - військовий збір та 15 294 грн 95 коп - податок з доходів фізичних осіб.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем в умовах воєнного стану, ОСОБА_6 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванні місці, у липні 2025 року, більш точний час слідством не встановлено, надав ОСОБА_9 реквізити банківської картки, яка перебувала у користуванні ОСОБА_10 та вказав на необхідність здійснювати перекази заробітної плати, яку ОСОБА_9 отримував на КП «Малинівка», на наданий ним банківський рахунок у повному розмірі.

Надалі, діючи на виконання вказаної домовленості, ОСОБА_9 , щомісячно протягом періоду свого працевлаштування, після зарахування на свій банківський рахунок заробітної плати від КП «Малинівка», здійснював її перерахування на повідомлений ОСОБА_6 банківський рахунок, який фактично належав ОСОБА_10 . У свою чергу, ОСОБА_10 , перебуваючи на території Чугуївського району Харківської області, більш точне місце слідством не встановлено, отриману від КП «Малинівку» заробітну плату, а також перераховані йому грошові кошти у вигляді заробітної плати ОСОБА_9 , щомісячно протягом періоду свого працевлаштування знімав та у вигляді готівкових коштів передавав ОСОБА_6 в повному обсязі.

Таким чином, ОСОБА_6 для досягнення своєї злочинної мети розробив схему щодо заволодіння грошовими коштами КП «Малинівка» шляхом їх перерахування з банківського рахунку вищевказаного підприємства на карткові рахунки АТ «Ощадбанк» ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у якості виплати заробітної плати останнім. Після щомісячного акумулювання таких грошових коштів у ОСОБА_10 , ОСОБА_6 заволодівав ними шляхом отримання від останнього у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці.

Вказані протиправні дії, були реалізовані у наслідок того, що ОСОБА_6 використовував своє службове становище та повноваження керівника комунального підприємства, діючи всупереч інтересам його підприємства, у межах своєї компетенції, у тому числі щодо керівництва підпорядкованими працівниками, контролю за дотриманням режиму їх роботи, відповідністю оплати праці фактично виконаними обсягами робіт, якості їх виконання і відпрацьованого часу.

За таких підстав у період з 27.05.2025 по 16.07.2026 ОСОБА_6 вчинив протиправні дії з незаконного відчуження грошових коштів КП «Малинівка», що призвело до завдання матеріальної шкоди інтересам Малинівської територіальної громади Чугуївського району Харківської області на загальну суму 178 087 грн 33 коп, з яких, в свою чергу, ОСОБА_6 заволодів грошовими коштами на загальну суму 132 543 грн. 42 коп.

Такі дії ОСОБА_6 були кваліфіковані за ч. 4 ст. 191 КК України заволодіння службовою особою чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану.

Місце вчинення кримінального правопорушення - це територія, де вчинено (розпочато, продовжено, закінчено чи припинено) заборонене законом діяння, що містить склад злочину, передбаченого КК України.

Отже, відповідно до фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 191 КК України, мали місце на території Чугуївського району Харківської області, зокрема за місцем знаходження КП "Малинівка". Дії, у яких обвинувачується ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 191 КК України, вчинялися ним як посадовою особою КП «Малинівка», за місцем знаходження зазначеного комунального підприємства. Місце проживання та реєстрації обвинуваченого, де він міг вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 191 КК України, також перебуває на території Чугуївського району Харківської області.

Єдина дія, яка була вчинена ОСОБА_6 на території Салтівського району міста Харкова, - це узгодження з громадянином України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його фіктивного працевлаштування на КП «Малинівка», яке полягало у фактичному невиконанні ним трудових обов`язків та неявці на робоче місце в робочий час, яке мало місце 26.05.2025 поряд з ТРК «Україна» за адресою: проспект Тракторобудівників, 59/56, м. Харків, та сама по собі, без подальших дій, вчинених ОСОБА_6 за адресою розташування КП «Малинівка» (Харківська область, Чугуївський район, с. Малинівка, вул. Соїча, 5-А), не становить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 191 КК України, яке вчинене останнім за часом, відповідно до обвинувального акту мало місце «на території Чугуївського району Харківської області, більш точне місце слідством не встановлено».

Відповідно до ч. 1 ст. 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

Суд враховує, що згідно з п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України порушення правил підсудності є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і підставою для скасування судового рішення у справі в будь-якому разі.

А відтак, всі питання мають вирішуватися належним судом, якому підсудне дане кримінальне провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України, кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.

Статтею 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», як одну із засад організації судової влади проголошено право на повноважний суд, що передбачає розгляд справи у суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, та суддею, який визначається згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. Процесуальними кодексами визначаються вимоги до складу суду. В сукупності ці правила забезпечують розгляд справи судом, встановленим законом.

Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Інтерпретація суті поняття «суд, встановлений законом» викладена Європейським судом у рішенні в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 та полягає у наступному: «п. 23. Відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява N 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року)… 24. Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)». 25. У п.п. 107-109 рішення у справі «Коем та інші проти Бельгії» Суд дійшов до висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Зазначена правова позиція дає можливість виділити дві умови відповідності критерію «суд, встановлений законом»: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

У п. 64 рішення у справі «Йоргіч (Jorgic) проти Німеччини» від 12.07.2007 року ЄСПЛ вказав, що справу перш за все слід розглянути за статтею 6 § 1 Конвенції щодо того, чи був заявник засуджений «судом, встановленим законом». Суд зазначає, що цей вислів віддзеркалює принцип верховенства права, котрий є невідємною частиною системи захисту, запровадженої Конвенцією і її Протоколами. «Закон», у розумінні статті 6 § 1 Конвенції, включає, зокрема, законодавство щодо встановлення і компетенції судових органів. Отже, якщо суд не має юрисдикції судити підсудного відповідно до чинних положень національного права, він не є «встановленим законом» у розумінні статті 6 § 1.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Визначення місця вчинення злочину не може вважатися формальним, оскільки прямо впливає на визначення суду, який уповноважений законодавчо розглядати те чи інше кримінальне провадження.

Отже, з огляду на викладене та, керуючись вимогами ст. 32 КПК України, у підготовчому судовому засіданні встановлена непідсудність даного кримінального провадження Салтівському районному суду міста Харкова.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, зокрема про направлення обвинувального акта до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 КПК України, питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого.

Таким чином, враховуючи, що місце вчинення кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 191 КК України (в тому числі останнє за часом), у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , перебуває на території Чугуївського району Харківської області, у зв`язку з чим вказане кримінальне провадження непідсудне Салтівському районному суду міста Харкова, суд, відповідно до пункту 4 частини 3 статті 314 КПК України, доходить висновку про необхідність направлення обвинувального акту до Харківського апеляційного суду для визначення підсудності обвинувального акту.

Враховуючи наведене та, керуючись ст. 32, 34, 314, 315, 369, 372 КПК України,

п о с т а н о в и в :

Направити обвинувальний акт з додатками, угоду про визнання винуватості стосовно ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 191 КК України до Харківського апеляційного суду для визначення підсудності кримінального провадження №22026220000000392 від 18.03.2026.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду складено 28 вересня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1