Рішення № 140143199, 28.09.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/2487/2026 Справа № 641/2643/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Кожихової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Собченко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог

24 березня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» Романенко Михайло Едуардович через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2001063183 від 09.04.2013 у загальному розмірі 40676, 67 грн, з яких 30155, 95 грн заборгованість за тілом кредиту; 10 520,72 грн заборгованість за процентами.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 09 квітня 2013 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2001063183, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов кредитного договору, додатків до нього та Правил надання і повернення кредиту. Позивач посилався на те, що АТ «ОТП БАНК» свої зобов`язання за договором виконав, натомість відповідач належним чином кредитні зобов`язання не виконав, унаслідок чого виникла заявлена до стягнення заборгованість. 21 жовтня 2022 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 21/10/22, за умовами якого первісний кредитор передав, а фактор прийняв права грошової вимоги до боржників за відповідними кредитними договорами. Згідно з умовами договору факторингу фактор набуває право вимагати від боржників належного виконання зобов`язань за кредитними договорами. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до позивача передано право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 2001063183 від 09.04.2013 на загальну суму 40676, 67 грн, з яких 30155, 95 грн заборгованість за тілом кредиту; 10 520,72 грн заборгованість за процентами. Крім суми заборгованості, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Виклад позиції відповідача

У відзиві на позовну заяву відповідач не погодився з позовними вимогами в повному обсязі та просив відмовити у їх задоволенні. Послався на скрутне матеріальне становище, зазначаючи, що є пенсіонером, однак із початку бойових дій пенсію не отримує через відсутність фізичного доступу до банківського відділення та неможливість оформити її отримання на банківську картку у зв`язку з перебуванням за кордоном в Чехії. Інших постійних доходів в Україні не має, за кордоном проживає за рахунок гуманітарної допомоги. Вказує, що такі обставини виникли незалежно від його волі у зв`язку з війною та вимушеною еміграцією. Просить розглянути справу за його відсутності та врахувати скрутне матеріальне становище.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 31.03.2026 прийнято до розгляду позовну заяву ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відкрито провадження у справі та призначено проведення судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Разом із позовною заявою подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати без його участі, відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

З огляду на матеріали справи, 05 жовтня 2012 року між ПАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 укладено договір № 2001063183 про надання споживчого кредиту.

Відповідно до розділу 1 договору банк надав ОСОБА_1 споживчий кредит у розмірі 958 грн 56 коп строком на три місяці. Датою надання кредиту визначено 05 жовтня 2012 року, кінцевою датою виконання позичальником зобов`язань за цим кредитом 05 січня 2013 року. Розмір процентної ставки за споживчим кредитом становив 0,01 % річних.

Крім того, розділом 2 договору передбачено відкриття банком на ім`я позичальника карткового рахунку, випуск кредитної картки MasterCard Standard та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Відповідно до пункту 2.4 договору розмір кредитного ліміту становив 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок. Згідно з пунктом 2.5 договору строк дії кредитної лінії становив три роки з моменту підписання банком і позичальником договору. Пунктом 2.9 договору визначено, що за користування кредитом, у тому числі простроченим кредитом та овердрафтом, банк нараховує проценти у розмірі, встановленому тарифами банку та на дату укладення договору: 24,99 % річних на місяць за операціями розрахунків карткою за товари та послуги та в мережі Інтернет і 34,99 % річних на місяць по операціях зняття готівки у разі виникнення несанкціонованого овердрафту; відсотки нараховуються від суми заборгованості 0,15 % на день.

Згідно з наданою АТ «ОТП Банк» випискою з рахунку приватного клієнта № 2001063183, остання сформована за період з 09 квітня 2013 року до 15 березня 2024 року. У виписці зазначені відомості про ОСОБА_1 та його РНОКПП, а також відображено рух коштів за рахунком, операції з використання кредитних коштів, поповнення рахунку, погашення кредиту, нарахування і списання процентів, комісій та інших платежів.

У виписці відображені також зміни розміру кредитного ліміту. Зокрема, станом на 01 березня 2021 року зазначено новий кредитний ліміт у розмірі 4 000 гривень 00 копійок. У подальшому 22 квітня 2022 року розмір кредитного ліміту збільшено до 25 961 грн 92 коп. У цей період у виписці також відображено операції з нарахування процентів за кредитом, процентів за простроченим несанкціонованим овердрафтом, списання процентів за користування кредитом, погашення кредиту та нарахування плати за обслуговування картки.

28 вересня 2022 року у виписці відображено операції з перенесення заборгованості на прострочену, а також операції «Collection», зокрема на суму 30 155 гривень 95 копійок, а також на суми 10 240 гривень 07 копійок, 248 гривень 52 копійки та 32 гривні 13 копійок.

21 жовтня 2022 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 21/10/22, відповідно до якого АТ «ОТП Банк» як клієнт передало, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» як фактор прийняло права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. На виконання договору факторингу АТ «ОТП Банк» передало, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийняло Реєстр боржників № 1, до якого включено 10 779 боржників із загальною сумою заборгованості 118 081 645 гривень 94 копійки.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» передано право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 2001063183, датою якого у Реєстрі зазначено 09 квітня 2013 року, у загальному розмірі 40 676 гривень 67 копійок, з яких 30 155 гривень 95 копійок заборгованість за тілом кредиту та 10 520 гривень 72 копійки заборгованість за процентами.

При цьому, договору № 2001063183 від 09 квітня 2013 року матеріали справи не містять; наданий суду договір № 2001063183 датований 05 жовтня 2012 року.

Застосовані норми права, мотиви та висновки суду

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

За змістом положень статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (стаття 519 ЦК України).

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору.

За змістом частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У частині 3 статті 12, частинах 1, 6 статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами 1, 2 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов`язана їх довести, надавши суду докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про такі обставини. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони.

За загальним правилом, встановленим статтею 89 ЦПК України, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 зазначено, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (постанови від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).

Отже, надана позивачем банківська виписка сама по собі може бути належним доказом руху коштів за рахунком, однак її відомості підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі та з урахуванням умов конкретного кредитного договору, заборгованість за яким заявлена до стягнення.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» визначило підставою своїх вимог неналежне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 2001063183 від 09 квітня 2013 року та просило стягнути заборгованість саме за цим договором у загальному розмірі 40 676 гривень 67 копійок.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників, складеного на виконання договору факторингу № 21/10/22 від 21 жовтня 2022 року, АТ «ОТП БАНК» передало ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право вимоги до ОСОБА_1 також за договором № 2001063183, датою укладення якого зазначено 09 квітня 2013 року, у розмірі 40 676 гривень 67 копійок, у тому числі 30 155 гривень 95 копійок за тілом кредиту та 10 520 гривень 72 копійки за процентами.

Разом із тим кредитного договору № 2001063183 від 09 квітня 2013 року, право вимоги за яким відповідно до Реєстру боржників було відступлено позивачу та заборгованість за яким є предметом заявлених позовних вимог, матеріали справи не містять.

Натомість позивачем на підтвердження виникнення кредитних правовідносин надано договір № 2001063183 про надання споживчого кредиту, укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 05 жовтня 2012 року. За цим договором позичальнику надано споживчий кредит у розмірі 958 гривень 56 копійок строком на три місяці, а також передбачено відкриття відновлювальної кредитної лінії з первісним кредитним лімітом 1 000 гривень та строком дії три роки з моменту підписання договору.

Таким чином, дата договору, за яким позивач просить стягнути заборгованість та право вимоги за яким зазначено як відступлене йому у Реєстрі боржників, не відповідає даті кредитного договору, наданого позивачем на підтвердження виникнення відповідного зобов`язання.

Доказів, які б пояснювали таку невідповідність, зокрема документів про зміну дати договору, переоформлення кредитних правовідносин, укладення 09 квітня 2013 року додаткової угоди або іншого правочину до договору від 05 жовтня 2012 року, а також інших документів, які б беззаперечно підтверджували, що зазначений у Реєстрі боржників договір № 2001063183 від 09 квітня 2013 року та наданий суду договір № 2001063183 від 05 жовтня 2012 року є одним і тим самим зобов`язанням, матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять саме ті права первісного кредитора, які існували на момент їх переходу, та в тому обсязі і на тих умовах, які існували на цей момент. Тому для задоволення вимог нового кредитора недостатньо встановити факт укладення договору факторингу; позивач повинен довести, що до нього перейшло саме те право вимоги до конкретного боржника і за конкретним зобов`язанням, виконання якого він вимагає у судовому порядку.

Сам по собі витяг із Реєстру боржників підтверджує включення до нього певної грошової вимоги, однак не усуває обов`язку позивача довести існування первісного зобов`язання, його умови, розмір невиконаної частини та відповідність цього зобов`язання тому праву вимоги, яке було предметом відступлення.

Отже, огляду на встановлену невідповідність між кредитним договором, зазначеним у позовній заяві та Реєстрі боржників, і кредитним договором, фактично наданим суду, позивачем не доведено належними та допустимими доказами перехід до нього права вимоги за тим зобов`язанням, яке підтверджується наданим суду договором від 05 жовтня 2012 року.

Крім того, надані позивачем докази не дають можливості достовірно встановити розмір заявленої до стягнення заборгованості.

За договором від 05 жовтня 2012 року строк дії відновлювальної кредитної лінії визначено тривалістю три роки з моменту його підписання. Водночас банківська виписка охоплює значно триваліший період та містить операції, здійснені після спливу передбаченого договором трирічного строку, у тому числі зміну кредитного ліміту: до 4 000 гривень станом на 01 березня 2021 року та до 25 961 гривні 92 копійок 22 квітня 2022 року.

Доказів продовження строку дії кредитної лінії після закінчення передбаченого договором трирічного строку матеріали справи не містять. Позивачем не надано додаткових угод, заяв відповідача, повідомлень банку чи інших доказів, які дозволяли б установити, на якій саме договірній підставі після спливу цього строку продовжувалося користування кредитними коштами, змінювався кредитний ліміт та здійснювалося нарахування процентів.

При цьому пунктом 2.9 договору від 05 жовтня 2012 року розмір процентів за користування кредитною лінією пов`язаний із тарифами банку, а договором зазначено відповідні ставки, які діяли на дату його укладення. Позивачем не надано доказів того, які саме умови та процентні ставки були погоджені сторонами і підлягали застосуванню після спливу встановленого договором трирічного строку кредитної лінії.

Відображення у банківській виписці операцій з нарахування процентів саме по собі не підтверджує наявності правової підстави для їх нарахування у відповідному розмірі протягом усього періоду, охопленого розрахунком.

Крім того, позивачем не надано розрахунку, який давав би можливість відокремити проценти, нараховані в межах строку кредитної лінії, встановленого договором від 05 жовтня 2012 року, від процентів, нарахованих після спливу такого строку, та перевірити застосовану банком процентну ставку.

За таких обставин суд не має можливості встановити правові та договірні підстави формування заявленої до стягнення заборгованості за процентами у розмірі 10 520 гривень 72 копійки.

Щодо заборгованості за тілом кредиту у розмірі 30 155 гривень 95 копійок суд враховує, що у виписці 28 вересня 2022 року відображено операцію «Collection» на відповідну суму, а також операції «Collection» на суми 10 240 гривень 07 копійок, 248 гривень 52 копійки та 32 гривні 13 копійок.

Водночас відображення відповідних сум у внутрішньому банківському обліку не дає можливості встановити, з яких кредитних операцій сформовано залишок основної заборгованості у розмірі 30 155 гривень 95 копійок та чи виникла ця заборгованість у межах строку й на умовах кредитування, погоджених сторонами.

Розрахунок заборгованості, складений кредитором, також не усуває зазначених суперечностей, оскільки сам по собі не підтверджує ані відповідність заявленої заборгованості умовам наданого суду договору, ані перехід до позивача права вимоги саме за цим договором.

Таким чином, оцінені у сукупності надані позивачем докази не дають можливості встановити, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги саме за договором № 2001063183 від 05 жовтня 2012 року; правові підстави здійснення кредитних операцій після закінчення передбаченого цим договором строку кредитної лінії; розмір фактично отриманих та неповернутих відповідачем кредитних коштів; а також обґрунтований відповідно до погоджених сторонами умов розмір процентів.

Отже, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не довело належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами як належного переходу до нього права вимоги за зобов`язанням, підтвердженим наданим суду кредитним договором, так і існування у ОСОБА_1 заборгованості у заявленому до стягнення розмірі 40 676 гривень 67 копійок, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого судового збору та заявлених витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Копію заочного рішення надіслати сторонам протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.

Повний текст судового рішення складено та підписано 28.09.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 04112, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8).

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Г.В.Кожихова