Рішення № 140141863, 29.09.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/2658/26

Провадження № 2/373/1918/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Опанасюка І.О.,

за участю:

секретаря судових засідань Бутович Я.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №373/2658/26 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Зміст позовних вимог.

Представник позивача Паладич А.О. звернулась до суду з вказаним позовом та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором №5511760 від 04.05.2025 р. у розмірі 18 755 грн 12 коп. Також просить стягнути судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп.

Позов обґрунтовано тим, що 04.05.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (надалі - ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (надалі - позичальник, відповідач) було укладено Договір про надання споживчого кредиту №5511760 (надалі - Кредитний договір, Договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Після того, як відповідачем було здійснено реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора (далі - ІТС) і заповнено електронну заявку на отримання споживчого кредиту на сайті первісного кредитора в мережі Інтернет, що перебуває за адресою https://credit7.ua/, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 04.05.2025 року направило ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір №5511760 у вигляді розміщення в особистому кабінеті позичальника на сайті повного тексту кредитного договору (за обраними позичальником в процесі оформлення параметрами терміну і суми кредиту).

В процесі заповнення заявки і реєстрації особистого кабінету позичальником первісний кредитор здійснив ідентифікацію (встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних) і верифікацію (перевірку і підтвердження належності відповідній особі ідентифікаційних даних) особи в порядку, передбаченому пунктом 2 розділу 31 «Порядку ідентифікації, верифікації клієнта (представника клієнта)» (Додатку 2 до «Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2020 № 107. Тобто отримання ідентифікаційних даних і їх верифікація із використанням системи BankID НБУ. Таким чином особу, що вчиняла дії в Інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора (особистому кабінеті на сайті https://credit7.ua/), було однозначно встановлено як ОСОБА_1 .

04.05.2025 року позичальник, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі Договору, який містить усі істотні умови, і маючи технічну можливість відмовитися від підписання договору, виразив однозначну згоду із умовами договору шляхом натискання відповідної кнопки в ІТС Первісного кредитора. Зі своєї сторони ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» направило 04.05.2025 17:42:06 ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_1 (що було зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті) одноразовий ідентифікатор 79118, котрий в свою чергу боржником було 04.05.2025 17:43:57 введено/відправлено первісному кредитору у відповідному розділі ІТС, чим він прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладання Договору №5511760 , на умовах визначених офертою.

Відповідно до Розділу 1 Кредитного договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає позичальнику кредит у гривні в сумі 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 360 днів. Стандартна процентна ставка становить 0.95% на день.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_2 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту. Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК», що включено до реєстру платіжної інфраструктури Національного Банку України.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно , що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

26.01.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 01.02-2/26, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «СВЕА ФІНАНС», а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуває права вимоги ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за Кредитними договорами та сплачує ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу № 01.02-2/26 від 26.01.2026 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №5511760 складає 18 755,12 грн., що підтверджується копією першої і останньої сторінки Додатку 1 до Договору факторингу і копією Витягу з Додатку 1, який містить дані стосовно заборгованості ОСОБА_1 за договором №5511760.

Станом на дату складання позовної заяви загальна заборгованість за Договором №5511760 від 04.05.2025 року становить 18 755,12 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 4 999,99 грн; заборгованість по відсотках - 11 255,13 грн; комісія - 2 500,00 грн.

Рух справи в суді.

Ухвалою від 08.07.2026 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно поштового повідомлення №R067222261357 14.07.2026 ОСОБА_1 отримав повідомлення про вручення поштового відправлення, яким відповідачу була направлена ухвала суду про відкриття провадження у справі

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та роз`яснено, що розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін проводиться за його клопотанням, яке він може подати в строк для подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк відповідачем, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, не надано відзиву на позов без поважних причин, також не подано заяв або клопотань, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до частини 2 статті 191 ЦПК України.

Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Судом встановлено наступне.

04 травня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5511760, за умовами якого товариство надало позичальнику кредит у розмірі 5000,00 грн, на строк 360 днів. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора 79118.

Відповідно до додатку №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5511760 від 04.05.2025 (таблиця обчислення загальної вартості кредиту клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит) сума кредиту за договором складає 5 000 грн 00 коп., сума процентів за користування кредитом за період з 04 травня 2025 року по 28 квітня 2026 року складає 17 100 грн 00 коп., загальна вартість кредиту 22 600 грн 00 коп. Вказаний додаток також містить електронний підпис ОСОБА_1 , шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора 79118.

Додаток №2 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5511760 від 04.05.2025 (інформаційне повідомлення) містить електронний підпис відповідача, шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора 79118.

Паперова копія електронного паспорта споживчого кредиту містить інформацію про контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію. 04 травня 2025 року паспорт споживчого кредиту підписаний електронним підписом відповідача, шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора 72813.

Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», затверджені наказом директора ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» від 05 квітня 2024 року №43-ОД не містять підпису відповідача.

Відповідно до листа-повідомлення від 29.01.2026 за Вих. №20260129-778, між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №03012024-1 від 2024-01-03. Відповідно до зазначеного договору, 04.05.2025 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на суму 5000 грн 00 коп., номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 8174e021-8874-4c81-a833-7098a2e714ab, номер транзакції в системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» - НОМЕР_5, session ID- 031577070408, сайт торгівця - https4//credit7.ua, електронний платіжний засіб - НОМЕР_2, код авторизації 267138, банк-еквайр - АТ «ПУМБ», призначення платежу: «Виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору № 5511760 від 2025-05-04».

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», за договором №5511760 від 04.05.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту заборгованість ОСОБА_1 , станом на 26.01.2026, складає : 4 999 грн 99 коп. сума заборгованості за тілом кредиту; 11 255 грн 13 коп. сума заборгованості за відсотками за користування кредитом, комісія 2 500 грн 00 коп., а всього 18 755 грн 12 коп. Всього сплачено відповідачем 0 грн 01 коп. заборгованості за тілом кредиту (03.06.2025), 1472 грн 5 коп. за відсотками за користування кредитом (03.06.2025) та 500 грн 00 коп. за комісією за надання кредиту (03.06.2025).

Набуття (перехід) прав вимоги за кредитним договором позивач підтверджує наступним.

26.01.2026 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 01.02-2/26, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «СВЕА ФІНАНС», а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуває права вимоги ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за Кредитними договорами та сплачує ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

Згідно з пунктами 4.1., 4.2. Договору факторингу, сторони домовились, що фінансування (ціна договору) складає 2 261 184,38 (два мільйони двісті шістдесят одна тисяча сто вісімдесят чотири) гривні 38 коп. Фактор сплачує клієнту фінансування, шляхом перерахування клієнту грошових коштів у сумі, що зазначена у пункті 4.1 цього Договору, на рахунок клієнта, вказаний в Розділі 15 цього Договору, протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання сторонами цього Договору.

Копією платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 10287 від 26.01.2026 підтверджується здійснення платежу від ТОВ «СВЕА ФІНАНС» на користь ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на суму 2 261 184, 38 грн в рахунок оплати фінансування згідно Договору факторингу №01.02-2/26 від 26.01.2026.

Відповідно до п.5.1. Договору факторингу клієнт зобов`язаний у день підписання (укладення) цього Договору передати фактору у формі електронного документа, підписаного кваліфікованим електронним підписом уповноваженого представника клієнта, Реєстр боржників за формою, встановленою в Додатку 1 до цього Договору, з усіма заповненими даними.

Згідно Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-2/26 від 26.01.2026 під порядковим номером 635 значиться ОСОБА_1 , його заборгованість за Договором № 5511760 від 04.05.2025, складає 18 755,12 грн, з яких: 4 999,99 грн заборгованість за кредитом; 11 255,13 грн сума процентів; 2 500,00 сума штрафних санкцій.

Норми права, які застосовуються судом.

Відповідно до вимог статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до статті 12 ЦПК України. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення усіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» ( в редакції, яка була чинна на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір ? це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Тому, посилання представника позивача на те, що після надходження додаткових доказів від товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» їх невідкладно буде направлено до суду, судом не приймається, оскільки всі докази щодо укладення договору позики позикодавцем (первісним кредитором) мали бути передані позивачу (фактору, новому кредитору).

За правилами статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Одночасно із цим, згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновки суду.

Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5511760 від 04 травня 2025 року містить відмітку про електронний підпис позичальника (відповідача) шляхом накладення одноразового ідентифікатора 79118, має електронну форму, вважається таким, що укладений у письмовому вигляді, що відповідає вимогам до укладення договору в розумінні статей 205, 207 ЦК України.

Додатки до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5511760 від 04 травня 2025 року: графік погашення платежів та паспорт споживчого кредиту, також погоджені відповідачем шляхом накладення електронного цифрового підпису за допомогою одноразових цифрових ідентифікаторів: 79118; 72813.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 24.06.2021 по справі № 686/19271/19 провадження № 61-9459св20, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а лише свідчить про наміри виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. В той час, як первинні документи, складаються лише за фактом надання послуг. А про факт отримання та повернення коштів свідчить не договір, а банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення грошей до каси кредитора.

Аналогічний висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року по справі № 169/506/17 провадження № 61-37213св18.

Отже, наданий позивачем кредитний договір свідчить лише про наміри сторін здійснювати кредитні операції в майбутньому та не засвідчує факт перерахування грошових коштів на рахунок відповідача, як і факт їх отримання останнім.

При цьому слід зазначити, що лише документи первинного бухгалтерського обліку свідчать про здійснення фінансової операції, на що неодноразово наголошував Верховний Суд.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові №336/4796/18 від 20.05.2022 р., для стягнення боргу мало надати суду кредитний договір та розрахунок заборгованості, потрібно ще надати і докази видачі кредиту. Це може бути: меморіальний ордер, заява на видачу готівки, платіжне доручення, тощо. Такі документи повинні відповідати положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Якщо кредитор не подає такі документи з позовною заявою, то суд повинен відмовити в задоволенні позову через недоведеність наявності заборгованості.

Проте, матеріали справи таких доказів не містять.

При цьому слід зазначити, що в силу принципу змагальності та диспозитивності, виключно на сторін покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. У той час як збирання доказів не є обов`язком суду.

У Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту ч. 1ст.1050 ЦК України з урахуванням ст.ст.526,527,530 ЦК України, саме кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

За таких обставин, позивачем не надано суду доказів того, що ОСОБА_1 згідно з умовами вищевказаного договору, було видано кредит та саме в сумі заявлених позовних вимог. Визначення даної суми в договорі не свідчить про її отримання відповідачем саме в такому розмірі.

Враховуючи відсутність доказів про перерахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача, як це передбачено умовами кредитного договору, відсутні підстави вважати, що первісний кредитор виконав умови вищевказаного договору.

Водночас, долучені до матеріалів справи розрахунок заборгованості за договором №5511760 від 04.05.2025 року за період з 04.05.2025 по 26.01.2026 та лист-повідомлення про успішне перерахування коштів не можуть вважатися достатніми та належними доказами на підтвердження перерахування кредитодавцем грошових коштів на рахунок відповідача з огляду на наступне.

Статтями 77,80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Згідно з Переліком типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5до первинних документів, які фіксують факт виконання операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і у податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Відповідно до пунктів 62, 63 Розділу 4 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018року №75(далі-Положення), виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20, від 13.10.2021 у справі № 209/3046/20, від 01.06.2022 у справі № 175/35/16-ц.

За таких обставин, наданий позивачем лист-повідомлення ТОВ «ПЕЙТЕК» Вих. № 20260129-778 від 29.01.2026 10:09:22 адресований ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» є інформаційним листом в підтвердження надання платіжної послуги з переказу коштів без відкриття рахунку ТОВ «ПЕЙТЕК», що відбувалось на підставі Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_3 від 2024-01-03, укладеного між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».

Отже, наданий суду лист-повідомлення ТОВ «ПЕЙТЕК» про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта Вих.№ 20260129-778 від 29.01.2026 10:09:22 не є платіжною інструкцією, не містить обов`язкових реквізитів, які передбачені Положенням про організацію бухгалтерського обліку в банках України №75 від 04.07.2018, зокрема: не містить даних про особу, якій перераховувались кошти, повних даних, рахунку на який здійснювалось перерахування у форматі IBAN (UA), також не є, квитанцією, касовим чеком, випискою з банківського рахунку, оскільки не містить обов`язкових реквізитів передбачених законом, а отже не є доказом передання коштів в межах надання платіжної послуги за договором № 5511760 від 04.05.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, в розумінні Закону України «Про платіжні послуги» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Крім того, самого Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №03012024-1 від 2024-01-03, посилання на який містить лист-повідомлення, позивачем суду не надано, а отже не підтверджено існування правовідносин між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ПЕЙТЕК».

Клопотань про витребування судом документів від банківської установи, які б підтвердили перерахування коштів за договором № 5511760 від 04.05.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, як і інформації про неможливість надання позивачем таких доказів, суду не заявлялось.

Щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості, то слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 342/180/17 у постанові від 03.07.2019 зауважила, що розрахунок кредитної заборгованості, не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку.

Розрахунок заборгованості, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є лише похідним від первинної бухгалтерської документації та може містити відомості про господарську операцію. Проте саме банківська виписка за картковими рахунками може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором, що споживач користувався кредитною карткою, ним вносились кошти на погашення заборгованості, або ні.

Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування коштами, а є односторонніми арифметичним розрахунком стягуваних сум, які повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), а отже не є належними доказами існування боргу.

Наявність розрахунку заборгованості за кредитними договором не є достатнім для висновку про надання кредиту чи існування боргу та у заявленому позивачем розмірі, оскільки сам розрахунок є внутрішнім документом та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачу.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Отже, позивачем не надано жодних доказів того, що первісним кредитором було перераховано кошти на рахунок відповідача, відтак, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження своїх тверджень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за вищезазначеним кредитним договором не підлягають задоволенню.

В цивільному процесі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності.

Позивач всупереч частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України, не надав суду будь-яких належних доказів на підтвердження передання коштів за договором № 5511760 від 04.05.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до вимог ст. 526, 1054, 1088 ЦК України, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, слід зазначити наступне.

Судовий збір у розмірі у розмірі 2662 грн 40 коп., сплачений позивачем при подачі позову до суду, поверненню не підлягає в силу статті 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 5511760 від 04.05.2025 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» місцезнаходження: вулиця Іллінська, будинок 8, місто Київ, 04070; код ЄДРПОУ 37616221;

відповідач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя І. О. Опанасюк