Рішення № 140139420, 28.09.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

28 вересня 2026 року

Справа № 642/5679/26

Провадження № 2/642/2474/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

28 вересня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Гримайло А.М.,

за участю секретаря Мальцева К. В.,

прокурора Скрипки Є. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області Лесенка Олексія Сергійовича, що діє в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку,

у с т а н о в и в:

14.07.2026 до Холодногірського районного суду м. Харкова звернувся керівник Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області Лесенко О. С., що діє в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі ХМР) до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ХМР заборгованість з орендної плати за договором оренди земельної ділянки площею 0,0506 га, кадастровий номер 6310137200:04:031:0002, по АДРЕСА_1 за період з 07.05.2023 по 31.03.2024 у сумі 163 802,82 грн.

В обґрунтування позову посилався на те, що Новобаварською окружною прокуратурою м. Харкова встановлено порушення прав територіальної громади при використанні земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням XXXV сесії ХМР IV скликання від 27.04.2005 року № 78/05 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об`єктів» ОСОБА_1 надано земельну ділянку по АДРЕСА_1 , в оренду, загальною площею 0,0506 га, в межах договору оренди землі від 16.09.2004 № 7247/04 для реконструкції нежитлової будівлі літ. "А-1" під підприємство побутового обслуговування з ремонту насосів та металовиробів до 01.09.2007 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації об`єкту до 01.03.2054; договір оренди землі втрачає чинність з моменту реєстрації нового договору оренди з ОСОБА_1 .

На підставі вищевказаного рішення між ХМР та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі від 04.11.2005 (далі - Договір), згідно з п. 1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0506 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на період експлуатації згідно з довідкою 1369/05 від 15.06.2005 року становить 770 502 грн.

Відповідно до п. 9 Договору орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області, розмір орендної плати на місяць за земельну ділянку становить з 01.09.2007 року 1669,42 грн.; обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 10 Договору).

У подальшому рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 16.03.2015 у справі № 642/9506/14-ц позовну заяву ХМР до ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди задоволено: внесені зміни до договору оренди землі від 04.11.2005 № 72126/05 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі.

Відповідно до додаткової угоди нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:04:031:0002 згідно з витягом з технічної документації № 600 від 17.10.2013 становить 1 354 167,00 грн. При змінах в нормативній грошовій оцінці земель за рішенням міської ради Орендар за свій рахунок виконує розрахунок оновленої грошової оцінки земельної ділянки і направляє один екземпляр відповідному органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки (п. 5 Додаткової угоди). Орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки. Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком №560/14 від 12.11.2013 на рік становить 4,8 % від її нормативної грошової оцінки і складає 65000,02 грн, або в місяць 5416,677 грн. (п. 9 Додаткової угоди). Розмір орендної плати переглядається у разі, окрім іншого, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; зміни нормативної грошової оцінки; внаслідок інфляції щорічно тощо (п.13 Додаткової угоди).

За інформацією головного управління ДПС у Харківській області, ОСОБА_1 є платником орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,0506 га з кадастровим номером 6310137200:04:031:0002, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Станом на 03.06.2026 в інтегрованій картці платника податку по орендній платі рахується заборгованість у розмірі 325 314, 43 грн., у т. ч. пеня 290,97 грн.; заборгованість виникла по нарахованим податковим зобов`язанням у 2023-2025 роках.

Згідно з інтегрованою карткою платника по орендній платі з фізичних осіб нараховано зобов`язань: 2023 рік - 155997, 81 грн; 2024 рік - 122741,30 грн; 2025 рік 46284,35 грн. У період з 2023 року по 29.06.2026 орендна плата ОСОБА_1 не сплачувалась та з урахуванням здійсненого перерахунку сума належної до сплати ОСОБА_1 заборгованості зі сплати орендної плати за землю за період з 07.05.2023 по 31.03.2024 становить 163 802,82 грн., у зв`язку з чим прокурор звертається до суду з позовом.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 15.07.2026 відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 09.09.2026 підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду.

У судове засідання прокурор з`явилася, позов підтримала, просила його задовольнити, надала пояснення аналогічні доводам позовної заяви, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі, заяв та клопотань до суду не надавав, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Так, з матеріалів справи вбачається, що судом на адресу реєстрації ОСОБА_1 направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі, а також матеріали позовної заяви, судові повістки рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням, проте, відповідно до довідок відділення поштового зв`язку поштові відправлення не були вручені відповідачу та повернуті на адресу суду «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до постанови КЦС ВС від 01.12.2023 № 591/4832/22 (61-10261св23) - довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18.

Окрім того, повідомлення про виклик розміщувалося на веб-сайті «Судова влада України».

Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що учасник справи зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, взявши до уваги прокурора, викладену у позові, за відсутності відзиву, оскільки відповідач своїм правом про заперечення проти позову не скористався, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням XXXV сесії ХМР IV скликання від 27.04.2005 року № 78/05 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об`єктів» ОСОБА_1 (додаток до рішення) надано земельну ділянку по АДРЕСА_1 , в оренду, загальною площею 0,0506 га, в межах договору оренди землі від 16.09.2004 № 7247/04 для реконструкції нежитлової будівлі літ. "А-1" під підприємство побутового обслуговування з ремонту насосів та металовиробів до 01.09.2007 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації об`єкту до 01.03.2054; договір оренди землі втрачає чинність з моменту реєстрації нового договору оренди з ОСОБА_1 (а. с. 21-22).

На підставі вищевказаного рішення між Харківською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі від 04.11.2005 (далі Договір), згідно з п. 1 якого ХМР (далі Орендодавець) надає, а ОСОБА_1 (далі Орендар) приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0506 га, під забудовою 0,0207 га, інших угідь 0,0299 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на період експлуатації згідно з довідкою 1369/05 від 15.06.2005 року становить 770 502 грн. (п. 5 Договору).

Відповідно до п. 9 Договору орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області, розмір орендної плати на місяць за земельну ділянку становить з 01.09.2007 року 1669,42 грн.; обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 10 Договору) (а. с. 15-17).

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 16.03.2015 у справі № 642/9506/14-ц позовну заяву ХМР до ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди задоволено: внесені зміни до договору оренди землі від 04.11.2005 № 72126/05 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі.

Відповідно до додаткової угоди нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:04:031:0002 згідно з витягом з технічної документації № 600 від 17.10.2013 становить 1 354 167,00 грн. При змінах в нормативній грошовій оцінці земель за рішенням міської ради Орендар за свій рахунок виконує розрахунок оновленої грошової оцінки земельної ділянки і направляє один екземпляр відповідному органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки (п. 5 Додаткової угоди). Орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки. Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком № 560/14 від 12.11.2013 на рік становить 4,8 % від її нормативної грошової оцінки і складає 65000,02 грн, або в місяць 5416,677 грн. (п. 9 Додаткової угоди). Розмір орендної плати переглядається у разі, окрім іншого, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; зміни нормативної грошової оцінки; внаслідок інфляції щорічно тощо (п.13 Додаткової угоди). (а. с. 18-20).

Листами від 22.01.2025 № 52-106-434вих-25, від 13.05.2025 № 52-106-3016вих-25, від 15.12.2025 № 52-106-7881вих-25, від 21.01.2026 № 52-105-291вих-26, від 10.03.2026 № 52-105 1402вих-26, від 30.04.2026 № 52-35-26, від 02.06.2026 № 52-105-3800вих-26, від 11.06.2026 № 52-105-4055вих-26 Новобаварська окружна прокуратура м. Харкова на виконання вимог, установлених абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», повідомила Харківську міську раду про існування порушення інтересів держави у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати орендної плати, зокрема за земельну ділянку площею 0,0506 га з кадастровим номером 6310137200:04:031:0002, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату звернення до суду з позовом будь-якої відповіді від ХМР прокуратурою не отримано (а. с. 23-34).

За інформацією Головного управління Державної податкової служби у Харківській області ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є платником орендної плати за користування земельною ділянкою, площею 0,0506 га, з кадастровим номером 6310137200:04:031:0002, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на 03.06.2026 в інтегрованій картці платника податку по орендній платі рахується заборгованість у розмірі 325 314,43 грн., у т.ч. пеня 290,97 грн. Заборгованість виникла по нарахованим податковим зобов`язанням у 2023-2025 роках. Згідно інтегрованої картки платника по орендній платі з фізичних осіб нараховано зобов`язань: 2023 рік - 155997,81 грн; 2024 рік - 122741,30 грн; 2025 рік 46284,35 грн.; у період з 2023 року по 28.06.2026 орендна плата ОСОБА_1 не сплачувалась (а. с. 39-43).

08.07.2026 Новобаварська окружна прокуратура м. Харкова на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомила Харківську міську раду про прийняття рішення про здійснення представництва інтересів держави в суді в особі ХМР до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку в сумі 163 802,82 грн. (а. с. 48-49).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 07.07.2026 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 212,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 (а. с. 13).

За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.07.2026 земельна ділянка площею 0,0506 га, кадастровий номер 6310137200:04:031:0002 по АДРЕСА_1 є власністю територіальної громади Харківської міської ради Харківської області; за ОСОБА_1 зареєстровано право оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0506 га, в межах договору оренди землі від 16.09.2004 № 7247/04 для реконструкції нежитлової будівлі літ. "А-1" під підприємство побутового обслуговування з ремонту насосів та металовиробів до 01.09.2007 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації об`єкту до 01.03.2054 (а. с. 14).

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон) однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад, сіл селищ, міст через міські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Як вбачається зі ст. 4 Закону одним з основних принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.

Як визначено ст. 10 Закону міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі ст. 26, ст. 33 Закону та ст. 12 ЗК України до компетенції сільських, селищних, міських рад, та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охоронною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обов`язком органу місцевого самоврядування є здійснення в інтересах територіальної громади та від її імені права суб`єкта комунальної власності, зокрема правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктом права комунальної власності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами 1-3 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату, аналогічну норму містить і ст.13 Закону України «Про оренду землі». Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Згідно зі ст. 2 ЗК України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами ст. ст. 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається зі ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

З огляду на положення ч. 1 ст. 83, ч. 1 ст. 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

За змістом ч. 9 ст. 93 ЗК України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відносини, пов`язані з орендою землі, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, вказаним Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про оренду землі» визначено, що розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі. Отже, договір оренди землі є цивільно-правовим договором оренди (найму), що регулюється ЦК України, іншими нормативними актами. Особливості правового регулювання відносин з оренди землі обумовлюються, зокрема, формою власності на земельні ділянки, що орендуються. Норми, що регулюють розмір, форму та порядок внесення орендної плати за землі державної та комунальної власності, характеризуються більшим ступенем імперативності регулювання порівняно із землями приватної власності.

Статтею 36 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором. Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, що передбачено ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 206 ЗК України та ст. 270 ПК України використання землі в Україні є платним, а земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, є об`єктом оподаткування. Згідно зі ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п. 271.1.1 ст. 271 ПК України базою оподаткування платою за землю є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом. Нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами в договорі, але у законодавчо встановлених межах. Розмір нормативної грошової оцінки згідно з наведеними вище законодавчими нормами встановлюється відповідним органом місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до ст. 158 ЗК України та ст. 35 Закону України «Про оренду землі» спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються в судовому порядку.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 №3050-ІХ внесено зміни до пункту 69.14 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України та визначено, що починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території. Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, визначається у встановленому КМУ порядку; законодавчий акт набрав чинності 06.05.2023.

Верховний Суд у постанові від 23.04.2025 у справі № 916/5400/23 виснував, що положення пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України є чіткими, зрозумілими за своїм змістом і передбачають вичерпний перелік умов звільнення від обов`язку сплачувати плату за землю, серед яких визначальним є перебування земельної ділянки на територіях активних бойових дій або тимчасової окупації (п. 6.23 постанови).

У постанові від 10.01.2024 у справі №240/4894/23 Верховний Суд вважав за необхідне зазначити, що загальноприйнято вважати, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як "in dubio pro persona" або "in dubio pro homine" (латинською мовою), що означає "у вагомих сумнівах - на користь людини". Верховний Суд відзначив, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.

Верховний Суд у постанові від 05.10.2023 у справі № 300/2906/22 вказав, що положення пункту 56.21 статі 56 ПК України установлює шляхи подолання колізій у податкових правовідносинах таким чином: у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише до ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких, платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду.

Враховуючи викладене, розрахунки розміру орендної плати за 2023 рік необхідно здійснювати з урахуванням чинної на користь платника плати за землю норми пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині звільнення останнього від сплати орендної плати за земельну ділянку у спірному періоді (з 01.01.2023 по 06.05.2023).

Крім того, розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком № 560/14 від 12.11.2013 на рік становить 4,8 % від її нормативної грошової оцінки і складає 65000,02 грн, або в місяць 5416,677 грн. (п. 9 Додаткової угоди).

Розрахунки заборгованості щодо сплати орендної плати за 2024 рік необхідно здійснювати з урахуванням рішення 29 сесії Харківської міської ради 8 скликання № 33/24 від 19.08.2024 за період з 01.01.2024 по 31.03.2024. Нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем. Водночас обов`язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (частина перша статті 13 Закону №1378-IV).

Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати.

Зазначене відповідає приписам частини другої статті 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами в договорі, але у законодавчо встановлених межах. Розмір нормативної грошової оцінки згідно з наведеними вище законодавчими нормами встановлюється відповідним органом місцевого самоврядування.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пунктах 101, 102, 108 постанови від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22.

Врахувавши особливості правовідносин з оренди земель державної та комунальної власності, які характеризуються наявністю імперативних елементів, у пунктах 118-122 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду здійснила системний аналіз Законів № 161-XIV, № 1378-IV і ПК України та дійшла висновку, що зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності призводить до зміни розміру орендної плати. При цьому технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що орендується, затверджує орган місцевого самоврядування відповідним рішенням без узгодження з орендарем земельної ділянки. Натомість в орендаря земельної ділянки державної або комунальної власності з моменту введення в дію нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає обов`язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки.

З огляду на це Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій висновок щодо застосування у сукупності статей 5, 13 Закону № 1378-IV, статті 21 Закону № 161 XIV та пункту 271.2 статті 271 ПК України, зроблений у постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, про те, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Натомість Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов`язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов`язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.02.2025 у справі № 925/457/23.

Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:04:031:0002, її оцінка станом на 2026 рік становить 4 743 563,98 грн., що свідчить про необхідність приведення розрахунку розміру заборгованості орендної плати у залежності від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки у спірних періодах, а також з урахуванням встановлених Держгеокадастром коефіцієнтів індексації (у ретроспективі за вирахуванням відповідних сум за 2024, 2023 роки згідно визначеного Держгеокадастром коефіцієнта).

За інформацією з офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо індексації нормативної грошової оцінки земель за 2025 рік (https://land.gov.ua/derzhgeokadastr-povidomlyaye-pro-indeksacziyu normatyvnoyi-groshovoyi-oczinky-zemel-za-2025-rik/ ), значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2025 рік становить 1,08 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 2024 рік 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь), 2023 рік 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).

Таким чином, при здійсненні розрахунку розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у ретроспективі з урахуванням встановлених Держгеокадастром коефіцієнтів індексації, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:04:031:0002 у 2025 році становила 4 392 188,87 грн (4 743563,98 / 1.08), у 2024 році 3 921597,21 грн (4 392188,87 / 1.12), у 2023 році 3 731300,87 грн (3 921597,21 /1.051).

За умовами договору оренди землі в редакції додаткової угоди, затвердженої рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 16.03.2015 № 642/9506/14-ц, розмір орендної плати на рік визначено у розмірі 4,8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Отже, за весь 2023 рік ОСОБА_1 мав би сплатити 179 102,44 грн орендної плати (3 731300,87 * 4,8 %).

Водночас, розрахунки заборгованості щодо сплати орендної плати за 2023 рік необхідно здійснювати з урахуванням чинної на користь платника норми пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині звільнення останнього від сплати орендної плати за земельну ділянку у спірному періоді (з 01.01.2023 по 06.05.2023), тож розрахунок за 2023 рік необхідно здійснювати за період з 07.05.2023 по 31.12.2023. Проведеним перерахунком встановлено суму належної до сплати заборгованості за 1 місяць 2023 року у розмірі 14 925,20 грн (179102,44/12 = 14925,20). Відповідно встановлено суму належної до сплати заборгованості і за 1 день 2023 року - у розмірі 490,69 грн (179102,44 / 365 = 490,69 грн).

Враховуючи вищевказане, сума належної до сплати ОСОБА_1 заборгованості за 2023 рік (з 07.05.2023 по 31.12.2023) становить 116 743,65 грн (490,69 * 25 + 14925,20 * 7). За весь 2024 рік ОСОБА_1 мав би сплатити 188 236,67 грн. орендної плати (3 921597,21 * 4,8%).

Водночас, розрахунки заборгованості щодо сплати орендної плати за 2024 рік необхідно здійснювати з урахуванням рішення 29 сесії Харківської міської ради 8 скликання № 33/24 від 19.08.2024 за період з 01.01.2024 по 31.03.2024.

Проведеним перерахунком встановлено суму належної до сплати заборгованості за 1 місяць 2024 року у розмірі 15 686,39 грн (188236,67 / 12 = 15686,39), тобто сума належної до сплати ОСОБА_1 заборгованості за 2024 рік (з 01.01.2024 по 31.03.2024) становить 47 059,17 грн (15 686,39 * 3).

З урахуванням вищенаведених розрахунків, сума належної до сплати ОСОБА_1 заборгованості зі сплати орендної плати за землю за період з 07.05.2023 по 31.03.2024 становить 163 802,82 грн.

Щодо обгрунтованості представництва прокурором інтересів держави у суді суд зазначає, що згідно зі ст. 131-1 Конституції України, ст. 5 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру України покладається функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді складаються з чотирьох елементів: 1) 2) 3) наявність інтересів держави у спірних правовідносинах; порушення/загроза порушення зазначених інтересів; наявність/відсутність компетентного суб`єкта владних повноважень, який має захищати зазначені інтереси держави; 4) нездійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави компетентним суб`єктом владних повноважень (у разі його наявності).

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Частиною 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що час здійснення представництва інтересів громадянина у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Як вбачається з ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Усталена практика Європейського суду з прав людини повністю виправдовує участь прокурора на одній із сторін провадження у суді, якщо виникає необхідність, зокрема, у захисті реальних інтересів держави чи майна (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01.04.2010; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, №42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15.01.2009).

У постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 вказала, що у випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 56 ЦПК України).

У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи зміст поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», висловив позицію про те, що під ним потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (п. 2 резолютивної частини).

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 19 Конституції України, територіальна громада м. Харкова як власник спірної земельної ділянки делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом, тому Харківська міська рада має повноваження щодо здійснення права власності на землю від імені та в інтересах територіальної громади міста.

З огляду на викладене, оскільки спірна земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Харкова, то саме Харківська міська рада є суб`єктом владних повноважень, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.

Разом з цим, Харківською міською радою не вживаються заходи захисту прав територіальної громади щодо стягнення несплаченої орендної плати за договором, відповідний позов до ОСОБА_1 з цим же предметом та з цих же підстав до судів не пред`являвся, заходи досудового врегулювання спору не вживалися.

Європейський Суд з прав людини у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, пункт 35) висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави". Враховуючи викладене, прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно. При цьому «нездійснення або неналежне здійснення суб`єктом владних повноважень своїх функцій» обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини справи. «Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є належною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Аналогічна правова позиція висловлювалась у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 10.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 17.10.2018 у справі №910/11919/17.

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 зазначає, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

У постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та від 26.05.2020, у справі №912/2385/19.

Встановлено, що Харківська міська рада як орган, уповноважений територіальною громадою міста Харкова на захист її інтересів, у спірних правовідносинах такого захисту не здійснює або здійснює його неналежно. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова, на виконання вимог установлених абз.4 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», протягом 2025-2026 р. р. неодноразово повідомляла листами Харківську міську раду про існування порушення інтересів держави у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати орендної плати, зокрема за земельну ділянку площею 0,0506 га з кадастровим номером 6310137200:04:031:0002, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , однак жодної відповіді від Харківської міської ради не отримала, листи залишені без реагування, жодних заходів щодо стягнення з ОСОБА_1 до бюджету Харківської міської територіальної громади заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 6310137200:04:031:0002 ХМР не вжито.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З ч. 1 ст. 13 ЦПК України вбачається, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ЄСПЛ указав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 № 303А, п. 2958 суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Виходячи зі встановлених на підставі поданих сторонами доказів фактичних обставин справи та вищевказаних норм матеріального права, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки орендна плата за землю має сплачуватись орендатором своєчасно у повному обсязі згідно з умовами укладеного договору оренди землі, орендатором ОСОБА_1 обов`язок щодо сплати орендної плати у визначеному за договором оренди землі розмірі не виконано, внаслідок чого за умовами договору оренди землі в редакції додаткової угоди, затвердженої рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 16.03.2015 № 642/9506/14-ц, виникла заборгованість зі сплати орендної плати у сумі 163 802,82 грн., у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд стягує з відповідача на користь Харківської обласної прокуратури понесені останнім та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 12, 13, 43, 76-78, 80, 81, 89, 135, 141, 247, 259, 263-265, 280, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області Лесенка Олексія Сергійовича, що діє в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 04059243) заборгованість з орендної плати за договором оренди земельної ділянки площею 0,0506 га, кадастровий номер 6310137200:04:031:0002, по АДРЕСА_1 , за період з 07.05.2023 по 31.03.2024 у сумі 163 802 (сто шістсот три тисячі вісімсот дві) грн. 82 коп. (реквізити для сплати: код класифікації доходів бюджету 18010900, номер рахунку (IBAN): UA928999980334119815000020649, код отримувача: 37874947, банк отримувача: Казначейство України, отримувач: ГУК Харків обл/МТГ Харків).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 04059243) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, реєстраційний рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення виготовлений 28.09.2026.

Суддя - А. М. Гримайло