Рішення № 140139258, 28.09.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/9915/25

н/п 2/953/510/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді Кіндера В.А., за участі секретаря судового засідання Паша С.А, позивача ОСОБА_1 , розглянувши в загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду із позовом, в якому просила визначити із нею місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

В обґрунтування позову зазначається, що під час перебування ОСОБА_1 у шлюбі із ОСОБА_2 у подружжя народилися діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день звернення із позовом діти проживають разом із позивачкою. Стверджує, що визначення місця проживання дітей із позивачкою відповідатиме найкращим інтересам дітей, оскільки позивачка має постійне місце проживання, спиртними напоями не зловживає, добре відноситься до дітей, є активним донором крові та її компонентів. За відомою позивачці інформацією ОСОБА_2 ніде не працює, зловживає спиртними напоями, за місцем реєстрації розшукується дільничним інспектором поліції. Зазначає, що з 01 червня 2024 року по 01 липня 2025 року за домовленістю із відповідачем, діти проживали разом із батьком. Забравши дітей та поспілкувавшись з ними, ОСОБА_1 дізналася, що кошти отримані від позивачки витрачалися відповідачем на його особисті потреби: придбання алкоголю, тютюнових виробів; донати в комп`ютерних іграх; утримання нової дівчини відповідача. Відповідач застосовував насильницькі дії щодо дітей, зокрема: забороняв користуватися холодильником; лупцював їх. Відповідач переглядав матеріали порнографічного характеру у присутності дітей.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 , поданих до суду 17 вересня 2026 року, останній вважає, що провадження у справі необхідно закрити у зв`язку із відсутністю предмета спору. Позивачкою не доведено факт порушення її прав стосовно місця проживання дітей, а також існування спору між сторонами щодо визначення місця проживання дітей. Діти проживали із позивачкою на час звернення останньої до суду та продовжують проживати із нею на час розгляду справи у суді. На даний час відповідач перебуває у лавах Збройних Сил України, а тому навіть гіпотетично не може чинити жодних перешкод з приводу проживання дітей разом із їх матір`ю.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 24 вересня 2025 року прийнято цю позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд якої постановлено проводити в порядку загального позовного провадження. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, який зобов`язано надати висновок щодо розв`язання спору в частині визначення місця проживання дітей.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 05 травня 2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала заявлений позов, просила задовольнити позовні вимоги. Зазначила, що до розлучення родина проживала разом, після розлучення діти постійно проживають із нею. З відповідачем відсутні будь-які розбіжності щодо визначення місця проживання дітей із нею, відсутні також будь-які спори щодо виховання дітей та їх матеріального забезпечення. Позивачку турбує відсутність турботи та піклування зі сторони батька, який навіть не спілкується з дітьми. Звернення із цим позовом до суду позивачка пов`язує із наявністю побоювань, що відповідач в майбутньому можливо вчинить дії щодо відібрання у неї дітей, оскільки раніше погрожував це зробити під час спілкування по телефону. Після отримання рішення у цій справі планує звернутися до суду із позовом щодо позбавлення відповідача батьківських прав щодо дітей.

Відповідно до письмових пояснень від 17 вересня 2026 року, відповідач просив розглядати справу без його участі.

Третя особа 26 серпня 2026 року через систему «Електронний суд» надала письмові пояснення, відповідно яких просила здійснити розгляд справи за відсутності представника. Рішення у справі прийняти з урахуванням наданого висновку.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини.

Відповідно до копії свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія НОМЕР_1 - її батьком зазначений відповідач у справі ОСОБА_2 , а позивачка -матір`ю.

Позивач та відповідач у цій справі також є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 .

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2025 року.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2025 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі семи тисяч гривень на кожного.

За відомостями довідки Житлового кооперативу «Флора-5» від 18 травня 2026 року до склад сім`ї, зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 , складають: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Відповідач у справі зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 24 вересня 2025 року.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 від 06 червня 2026 року № 1188, матрос ОСОБА_2 з 12 лютого 2026 року перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 .

Згідно з висновком Департаменту служб у справах дітей від 26.08.2026 № 28210/1131-26, орган опіки вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом із матір`ю.

За відомостями висновку діти проживають разом із матір`ю у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де для дітей є окрема кімната з місцями для сну, місцем для дозвілля, гаджетами для навчання, шафою з одягом за віком та по сезону. Батько дітей запрошувався на співбесіду, але запрошення не отримав. Пояснень або відзиву від ОСОБА_2 до Департаменту служб не надходило, у зв`язку із чим з`ясувати думку батька, щодо підстав для виникнення спору не виявилось можливим.

Встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

У цій справі предметом спору є визначення місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (стаття 7 Сімейного кодексу України).

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

У справі суд встановив, що у сторін народилися діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Малолітні діти на час звернення до суду та наразі проживають разом із матір`ю, а батько дітей як на час подання позову, так і під час розгляду справи в суді не заперечував проти цього, підтвердивши тим самим, що сторони дійшли домовленості щодо проживання синів саме з позивачкою.

Оцінюючи відповідно до ст. 89 ЦПК України висновок органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом із матір`ю, суд зазначає, що його складено без встановлення наявності спору із батьком, який запрошення на співбесіду не отримав, пояснень або відзиву не надав. Висновок Департаменту служб у справах дітей від 26.08.2026 № 28210/1131-26 не містить відомостей з`ясування підстав виникнення спору між сторонами, а тому не спростовує висновки суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Отже, вказаний висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду.

Суд звертає увагу, що фактично цей спір щодо місця проживання дітей був ініційований матір`ю, з якою діти і так фактично проживали і продовжують проживати. Батько дитини не вимагав та не вимагає зміни їх місця проживання, у справі відсутні докази того, що між батьками є спір щодо виховання дітей. В судовому засіданні позивачка зазначила, що між сторонами відсутні спори, пов`язані із дітьми, звернення до суду пов`язане із побоюваннями, що відповідач може забрати дітей у майбутньому. Водночас, в матеріалах справи відсутні докази як дійсності погроз відповідача, про які зазначає позивачка, так і фактів неналежної поведінки відповідача, про які зазначено у позові.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21; постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21).

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивачкою не доведено, що на час звернення до суду матері з позовом про визначення місця проживання дітей разом із нею, які фактично проживали і проживають разом із нею, порушені права позивачки, а тому у позові необхідно відмовити.

Суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі, оскільки відсутність заперечень з боку відповідача щодо проживання дитини разом із позивачем не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі (постанова Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № № 686/20582/19-ц).

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина 1 статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя.

Прийняття судом рішення щодо закриття провадження у справі створить ситуацію, за якої позивачка буде позбавлена у доступі до суду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Зважаючи на те, що у цій справі прийняте рішення про відмову у позовних вимог, судові витрати, пов`язані з розглядом справи необхідно покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дітей, - відмовити.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Повний текст рішення складено 28.09.2026

Суддя Кіндер В.А.