Рішення № 140139226, 28.09.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/9974/26

н/п 2-о/953/150/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючої судді - Лисиченко С.М.,

за участю секретаря судових засідань - Кот Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Селезень Світлани Володимирівни звернулася до Київського районного суду м.Харкова із заявою про встановлення факту смерті, відповідно до якої просить встановити факт смерті громадянина України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: Російська Федерація, Белгородська область, Яковлівський район, місто Строїтель.

В обґрунтування заявлених вимог заявниця зазначає, що є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Як убачається з копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 31 жовтня 1997 року Київським МВРВ ХМУ УМВС України в Харківській області на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останній був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер у місті Строїтель Яковлівського району Бєлгородської області Російської Федерації. На підтвердження факту смерті заявником надано фотокопію свідоцтва про смерть від 14 березня 2024 року, виданого 93150023 Отделением №23 в городском округе «город Белгород» ГАУ БО «МФЦ».

Зазначає, що у квітні 2026 року звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Саваринської Н.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

21 квітня 2026 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саваринською Н.В. заведено спадкову справу №47/2026 (№75504663) після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом із тим постановою приватного нотаріуса ХМНО Саваринської Н.В. № 89/02-31 від 28 квітня 2026 року заявниці відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з огляду на відсутність у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відомостей про актовий запис про смерть ОСОБА_2 .

У вказаній постанові зазначено, що відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану, сформованого приватним нотаріусом ХМНО Саваринською Н.В. 21 квітня 2026 року, №витягу 00057854153, у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відсутня інформація щодо актового запису про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також у постанові зазначено, що 28 квітня 2026 року під час особистого звернення ОСОБА_1 не надала документів, що підтверджують факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та повідомила, що її батько помер на території іншої держави. У зв`язку з цим нотаріус дійшла висновку про неможливість встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після його смерті.

Заявниця посилається на те, що відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року, підставами для державної реєстрації смерті є, зокрема, лікарське свідоцтво про смерть, фельдшерська довідка про смерть, лікарське свідоцтво про перинатальну смерть, рішення суду про оголошення особи померлою, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час, а також інші документи, передбачені зазначеними Правилами.

Відповідно до частин 4, 7 глави 1 розділу І зазначених Правил у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України, повинна проводитися в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану, або із заявою про державну реєстрацію звернулася недієздатна особа чи особа, яка не має необхідних для цього повноважень.

Заявниця зазначає, що документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, вчинених за межами України відповідно до законодавства таких держав щодо громадян України, іноземців та осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за умови їх легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Крім того, відповідно до статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» у редакції від 23 грудня 2022 року документи, видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Посилається також на положення Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року та Протоколу до неї, відповідно до яких на час їх дії документи, складені або засвідчені установою чи спеціально уповноваженою особою на території однієї з Договірних Сторін у межах їх компетенції, за встановленою формою та скріплені гербовою печаткою, приймалися на території інших Договірних Сторін без спеціального посвідчення. Такі документи користувалися на території інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

Разом із тим 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України від 01 грудня 2022 року № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993».

Зазначеним Законом передбачено зупинення у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України 22 січня 1993 року, та Протоколу до неї, вчиненого від імені України 28 березня 1997 року, а також вихід України із зазначених міжнародних договорів.

Таким чином, як зазначає заявниця, дія Конвенції від 22 січня 1993 року та Протоколу від 28 березня 1997 року у відносинах з Російською Федерацією припинена, у зв`язку з чим положення зазначених міжнародних договорів не можуть бути застосовані до документів, виданих компетентними органами Російської Федерації.

Також посилається на положення Інструкції про порядок реєстрації актів цивільного стану в дипломатичних представництвах і консульських установах України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України від 23 травня 2001 року №32/5/101, відповідно до яких реєстрація смерті громадян України, які померли за кордоном, здійснюється консулом за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті, виявлення тіла померлого або за місцем поховання.Реєстрація смерті здійснюється на підставі, зокрема, медичного документа про смерть, виданого медичним закладом, або довідки про смерть, виданої компетентними органами держави перебування.

Разом із тим заявниця зазначає, що у зв`язку з припиненням дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією та припиненням діяльності дипломатичних представництв і консульських установ України на території Російської Федерації реєстрація смерті громадянина України, який помер на території Російської Федерації, консульською установою України є неможливою.

Посилаючись на положення Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, заявник зазначає, що документом, який може підтверджувати факт смерті фізичної особи, є, зокрема, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

За таких обставин заявниця вважає, що встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Строїтель Яковлівського району Бєлгородської області Російської Федерації, має для неї юридичне значення, оскільки необхідне для державної реєстрації смерті її батька та оформлення спадкових прав.

У зв`язку з викладеним заявниця просить суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Строїтель Яковлівського району Бєлгородської області Російської Федерації.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м.Харкова від 16.07.2026 заяву передано для розгляду головуючій судді Лисиченко С.М.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 20.07.2026 заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено зазначену справу до судового розгляду по суті в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 28.08.2026 задоволено клопотання представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Селезень Світлани Володимирівни про витребування доказів. Витребувано з Головного управління ДМС у Харківській області інформацію щодо громадянства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме інформацію чи не позбавлявся ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українського громадянства.

09.09.2026 електронним шляхом до суд надійшли пояснення заінтересованої особи - Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, відповідно до змісту яких начальник відділу вказує, що під час розгляду матеріалів справи Відділом встановлено, що заявницею на підтвердження факту смерті до заяви про встановлення факту смерті долучено фотокопію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запис акту № 170249315002300163006 від 14.03.2024, складений 93150023 Відділенням № 23 в міському окрузі «місто Бєлгород» ГАУ БО «МФЦ», російська федерація та 14.03.2024 видано свідоцтво НОМЕР_3 . У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та зупиненням відносин у цивільних, сімейних та кримінальних справах неможливо витребувати документи, підтверджуючі факт державної реєстрації смерті ОСОБА_2 .

10.09.2026 до суду надійшли витребувані докази.

Заявниця ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про місце, дату та час розгляду заяви повідомлялася у встановленому законом порядку. Представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Зудер`янц В.В. подала до суду заяву з проханням розглянути справу без участі заявниці та її представника, заяву просить задовольнити у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. У поданих до суду письмових поясненнях начальник відділу Сіренко Н.С. просить розглядати справу на розсуд суду за відсутності представника Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у зв`язку з великою завантаженістю спричиненою військовою агресією Російської Федерації проти України, згідно до ст. 60-2 Кодексу Законів про працю України, Закону України «Про державну службу».

Згідно частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті на підставі наявних в справі доказів.

Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно частини 2 статті 247 ЦПК України.

Вивчивши подані заяви по суті справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини.

Згідно з даними копії свідоцтва про народження № НОМЕР_4 , виданого 18.01.1980, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в м.Потсдам, Німеччина. Батьками зазначено: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно з даними копії паспорта громадянина України НОМЕР_2 , виданого 31.10.1997 Київським МВ РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с.Ольшанка, Прістенського району Курської області, з 25.07.1990 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до даних, які містяться у Довідці про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 07.04.2026, за адресою нерухомого майна: АДРЕСА_1 , станом на 07.04.2026 зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Згідно з інформацією, наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів ГУ ДМС у Харківській області, за даними ЄІАС УМП ДМС та за обліками ГУДМС у Харківській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Ольшанка, Прістеньського району Курської області, значиться документованим паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , оформленим 31.10.1997 Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області. Відповідно до форми №1 ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Перевіркою встановлено, що відповідно до статті 3 Закону України від 16.04.1997 «Про громадянство України» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був громадянином України. За обліками ГУ ДМС у Харківській області втрата громадянства України зазначеній особі не ініціювалась. Інформація з ДКС МЗС України щодо виходу з громадянства України до ГУ ДМС у Харківській області не надходила.

Відповідно до фотокопії свідоцтва про смерть НОМЕР_3 , виданого 14 березня 2024 року 93150023 відділом №23 в міському окрузі «місто Бєлгород» ГАУ БО «МФЦ», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. С. Ольшанка, Прістенського району Курської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Строїтель, Яковлівського району, Бєлгородської область, РФ, про що складено актовий запис № 170249315002300163006.

Згідно з даними Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі (номер витягу 84946913 від 21.04.2026), 21.04.2026 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саварінською Н.В. заведено спадкову справу №75504663, номер у нотаріуса №47/2026, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі заяви про прийняття спадщини від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Постановою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саварінської Н.В. від 28.04.2026 вих.№89/02-31 відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був зареєстрований на день смерті за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з неможливістю встановлення факту смерті по цій спадковій справі.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

ЦПК України передбачає чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи державної реєстрації актів цивільного стану можуть видати свідоцтво про смерть:

- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

У частинах третій - четвертій статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.

Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, визначено Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року №545 (далі - Інструкція).

Відповідно до вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації

Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940 (далі - Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні), встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Згідно з пунктом 7 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Це положення пункту 7 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні узгоджується зі змістом статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право», яка встановлює правила визнання в Україні документів, що видані уповноваженими органами іноземних держав у формі, встановленій відповідним законодавством іноземних держав.

За правилами статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» для визнання дійсності таких документів в Україні є необхідним дотримання процедури їх легалізації, окрім випадків, коли відповідно до законодавства або міжнародного договору України легалізація не вимагається або передбачена інша процедура встановлення дійсності відповідних документів.

Отже, чинним законодавством України передбачено певний порядок визнання документів, виданих органами іноземних держав на підтвердження факту смерті, а саме: їх легалізація в установленому законом порядку або інший порядок, визначений законом або міжнародним договором України.

Основними процедурами встановлення дійсності іноземних офіційних документів є консульська легалізація та проставлення апостиля.

Вимоги та порядок консульської легалізації передбачено положеннями Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року та Інструкцією про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої Наказом Міністерства закордонних справ України №113 від 04 червня 2002 року.

Процедура проставлення апостиля передбачена Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05 жовтня 1961 року (далі - Гаазька конвенція 1961 року), до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України від 10 січня 2002 року № 2933-III. Дія конвенції поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів (стаття 1 конвенції).

Статтю 2 Гаазької конвенції 1961 року визначено, що кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Відповідно до частини другої статті 3 Гаазької конвенції 1961 року дотримання процедури проставлення апостиля не можна вимагати, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Так, прикладом скасування процедури легалізації є стаття 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, укладеної між державами - членами СНД, зокрема, Україною і рф (далі - Конвенція СНД про правову допомогу 1993 року). Відповідно до статті 13 цієї конвенції, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення; документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

Разом із тим, 01 грудня 2022 року прийнято закон України №2783-IX«Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», який набрав чинності 23 грудня 2022 року.

Відповідно до вказаного закону України дію Конвенції СНД про правову допомогу 1993 року зупинено у відносинах з рф та республікою білорусь.

Це означає, що дія цієї конвенції, у тому числі, і статті 13, зупиняється щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених лише у двох країнах (рф та республіка білорусь), незалежно від дати їх видачі, посвідчення.

Проте з дати зупинення дії Конвенції СНД про правову допомогу 1993 року у відносинах з рф та республікою білорусь до документів, виданих на території цих держав, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Гаазькою конвенцією 1961 року.

Водночас, для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вказаних країн, Кабінетом Міністрів України було врегульовано питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.

Так, пунктом 1 постанови Кабінетом Міністрів України від 04 лютого 2023 року №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» встановлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Частиною першою статті 4 ЦК України визначено, що постанови Кабінету Міністрів України є також актами цивільного законодавства.

Таким чином, після виходу України з Конвенції СНД про правову допомогу 1993 року офіційні документи, видані в державах, які були учасницями цієї Конвенції станом на 24 лютого 2022 року, можуть прийматися на території України без вимоги додаткового засвідчення протягом строку, визначеного постановою № 107.

Так, в ході розгляду заяви ОСОБА_1 судом встановлено, що ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як вказує заявниця та вбачається із наданої суду фотокопії свідоцтва про смерть НОМЕР_3 , виданого 14 березня 2024 року 93150023 відділом №23 в міському окрузі «місто Бєлгород» ГАУ БО «МФЦ», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с.Ольшанка, Прістенського району Курської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Строїтель, Яковлівського району, Бєлгородської область, РФ.

Заявниця посилається на те, що встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має для неї юридичне значення, оскільки необхідно їй для державної реєстрації смерті батька та оформлення спадкових прав, оскільки Постановою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саварінської Н.В. від 28.04.2026 вих. №89/02-31 відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був зареєстрований на день смерті за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з неможливістю встановлення факту смерті по цій спадковій справі.

Із матеріалів справи встановлено, що факт смерті батька заявниці - ОСОБА_2 на території Строїтель, Яковлівського району, Бєлгородської область, РФ, зафіксовано відповідним державним органом іноземної держави. Відділом №23 в міському окрузі «місто Бєлгород» ГАУ БО «МФЦ» складено актовий запис про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за № 170249315002300163006 від 14 березня 2024 року та видано свідоцтво про смерть НОМЕР_3 .

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Оскільки свідоцтво про смерть ОСОБА_2 видане на підставі законодавства іноземної держави, на території якої помер батько заявниці, підстав для встановлення факту смерті у судовому порядку на території України немає, існування перешкод у легалізації свідоцтва про смерть не є визначеною п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України підставою для встановлення судом факту смерті.

Суд зазначає, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 такий документ не потребує засвідчення апостилем або консульської легалізації, оскільки він відповідає вимогам законодавства держави видачі та визнається і приймається в Україні на час воєнного стану без спеціального посвідчення. Необхідність у реєстрації факту смерті ОСОБА_2 компетентними органами державної реєстрації актів цивільного стану України та видачі українського свідоцтва про смерть відсутня. ОСОБА_1 не позбавлена можливості використовувати свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , яке видано компетентним органом рф, у будь-яких правовідносинах на території України.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 серпня 2026 року у справі №635/4475/25, провадження № 61-3279св26.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту смерті задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України при ухваленні судом рішення в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись статтями 19, 315, 317 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Відомості про учасників справи:

заявник: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

заінтересована особа: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, адреса: м.Харків, вул. Сумська, 61, код ЄДРПОУ: 23320813.

Суддя - С.М. Лисиченко