Рішення № 140138917, 28.09.2026, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №-613/789/26 Провадження №-2-а/613/30/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Богодухів

Богодухівський районний суду Харківської області у складі:

головуючого судді Сеник О.С.,

за участю секретаря судового засідання Дегтяр А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Богодухівського районного суду Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 613/789/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Богодухівського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі по тексту Департамент, перший відповідач), Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (далі по тексту другий відповідач, УПП в Харківській області), у якому просить : 1) визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7001878 від 10.04.2026 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за ч. 2 ст. 128 КУпАП; 2) провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.128 КУпАП закрити; 3) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що оскаржуваною постановою ФОП ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.128 КУпАП та накладено штраф у розмірі 850 грн за те, що вона, будучи посадовою особою, відповідальною за технічний стан, нібито 10.04.2026 0 07:00 год. у С-Шешарівка, вул. Миру, 6, здійснила випуск на лінію автобуса MAN 10.220 д.н.з. НОМЕР_2 (під керуванням водія ОСОБА_3 ), що використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, технічний стан якого не відповідає вимогам стандартів, що стосується безпеки дорожнього руху, а саме : на вітровому склі знаходяться тріщини та сколи в зоні роботи склоочисників, чим порушила вимоги п.1.5, п.31.1 ПДР України, п.6.8.5 ДСТУ №3649:2010 року, ст.12 Закону України «Про дорожній рух». Отже, поліцейський кваліфікував це як порушення п.15, п.31.1 ПДР. Вказаною постановою до позивачки застосовано штраф у розмірі 850 грн за ч.2 ст.128 КУпАП, як вчинене повторно протягом року.

Статтею 128 КУпАП передбачено відповідальність за випуск на лінію транспортного засобу, технічний стан якого не відповідає вимогам стандартів або ПДР. Перелік несправностей, за яких експлуатація ТЗ заборонена, чітко визначений у п.31.4 ПДР України. У розділі 31.4.7 («Інші елементи конструкції») наведено вичерпний перелік пошкоджень скла (відсутність скла, додаткові предмети, що обмежують огляд), але тріщина на вітровому склі у цьому переліку відсутня. Оскільки ПДР не забороняють рух з тріщиною, автобус вважається технічно справним у розумінні ПДР, тому притягнення до відповідальності за «випуск несправного ТЗ» є безпідставним. При цьому, тріщина на лобовому склі є лише механічним пошкодженням, а не технічною несправністю автомобіля. Наявність такого дефекту не забороняє експлуатацію автобусу згідно з п.31.1, 31.3, 31.4 ПДР.

На думку позивачки, пункт 6.8.5 ДСТУ 3649:2010, на який послався поліцейський в оскаржуваній постанові, є лише технічним стандартом для контролю стану транспортного засобу під час техогляду, а не нормативним актом, що встановлює адміністративну відповідальність для водіїв чи власників. Підставою для штрафу може бути лише порушення ПДР, які не містять заборони щодо тріщини.

Крім того, відповідачем не надано доказів того, що тріщина реально обмежує огляд з місця водія чи впливає на безпеку пасажирів, а візуальне спостереження інспектора без інструментальних замірів є його суб`єктивним припущенням. Відповідач не надав жодних актів перевірки транспортного засобу.

Пояснила, що ДСТУ, які висувають вимоги до дефектів скла, зокрема, ДСТУ 5727:88 або ДСТУ 3649:2010, на який послався інспектор в оскаржуваній постанові, оперують конкретними величинами довжина тріщини скла понад 50 мм. Для встановлення відповідності чи невідповідності автомобіля вимогам цих стандартів посадова особа повинна була провести відповідні заміри з використанням повірених та сертифікованих засобів вимірювальної техніки (лінійки, рулетки), які мають статус засобів вимірювальної техніки згідно із Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Однак, жодних технічних приладів чи засобів інспектором застосовано не було. Сам факт наявності тріщини, без установлення її точних характеристик та доведення факту обмеження оглядовості не може свідчити про складу правопорушення.

Також відмітила, що обов`язковою умовою для притягнення до відповідальності за ч.2 ст.128 КУпАП є факт випуску на лінію транспортного засобу для здійснення господарської діяльності (надання послуг). Однак, відповідачем не доведено факт використання автобуса для надання послуг з перевезення пасажирів. Так, 10.04.2026 о 12:08 год. автобус був без пасажирів, не перебував на маршруті (лінії), не виконував будь-яких рейсів (регулярних чи нерегулярних), а використовувався в некомерційних цілях (особисті потреби власника, волонтерська доставка продуктів військовослужбовцям, в момент зупинки рухався до місця стоянки), що виключає мету надання послуг з перевезення пасажирів. У матеріалах справи відсутні будь-які докази (шляховий лист, квитки у пасажирів), які б підтверджували, що транспортний засіб використовувався 10.04.2026 як комерційний транспорт у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».

Обов`язок посадової особи або ФОП не випускати транспортний засіб на лінію стосується саме забезпечення безпеки пасажирських перевезень. Якщо транспортний засіб не виконував рейс, подія «випуску на лінію» відсутня як така. Відсутність факту випуску транспортного засобу на лінію для надання послуг з перевезення пасажирів свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення в діях позивачки. Для кваліфікації за ч.2 ст.128 КУпАП визначальним є факт випуску на лінію, що передбачає початок виконання комерційного рейсу. Оскільки транспортний засіб не перебував «на лінії», позивачка не діяла як посадова особа (чи ФОП), що здійснює випуск ТЗ у рейс, а отже, відсутній склад адміністративного правопорушення.

Стверджує, що пошкодження скла виникло безпосередньо під час руху до м. Харкова внаслідок незадовільного стану дорожнього покриття та потрапляння каміння з-під коліс іншого транспортного засобу, вказана обставина має випадковий характер і не залежала від волі позивача. Відповідно до п.31.5 ПДР, у разі виникнення у дорозі несправностей, зазначених у п.31.4 ПДР (навіть якщо припустити, що тріщина є такою несправністю), водій, у разі неможливості їх усунення, повинен рухатися до місця стоянки якомога коротшим шляхом, що він і зробив. На момент зупинки працівниками поліції автобус рухався до місця стоянки, таким чином, водій діяв у відповідності до п.31.5 ПДР після виникнення пошкодження у дорозі, яке неможливо було усунути на місці, рухався до місця стоянки (ремонту), що виключає відповідальність як водія, так і особи відповідальної за технічний стан ТЗ. Відповідач не надав будь-яких доказів наявності тріщин і сколів на склі транспортного засобу на момент виїзду з місця стоянки у с. Шарівка Богодухівського району Харківської області. За таких обставин, у діях позивача відсутній умисел на порушення ПДР, а відсутність вини, у відповідності до ст.ст.7, 9 КУПАП, виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Вказує на невідповідність оскаржуваної постанови вимогам ст.283 КУпАП щодо обов`язкових відомостей про місце вчинення правопорушення. Так, в оскаржуваній постанові місцем вчинення правопорушення зазначено «С-Шешарівка», вул. Миру, 6, однак, такого населеного пункту не існує. Транспортний засіб не має жодного відношення до зазначеного у постанові населеного пункту «С-Шешарівка», не існує жодного доказу перебування автобуса у С-Шешарівка 10.04.2026 о 07:00 год. Крім того, ФОП ОСОБА_1 не є посадовою особою, як про це зазначено в оскаржуваній постанові. З урахуванням наведеного, відомості про місце і час вчинення правопорушення є недостовірними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, позивачка вказує, що поліцейським при винесенні оскаржуваної постанови не з`ясовано всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, стверджує про відсутність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.128 КУпАП, та вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 28.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 28.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови.

Ухвалою суду від 12.05.2026 задоволено заяву представника відповідача Федюка Д.В., продовжено відповідачу Департаменту патрульної поліції строк для подачі відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення на 7 (сім) днів з дня одержання копії цієї ухвали.

22.05.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зазначив, що перелік технічних несправностей і невідповідностей вимогам, за яких згідно із законодавством забороняється експлуатація транспортних засобів, визначений у п.31.4 ПДР. Посилання на такі технічні несправності, як наявність тріщини на вітровому склі, в зазначеному пункті ПДР дійсно відсутні. Разом з тим, оскаржуваною постановою водія автобуса MAN 10.220 д.н.з. НОМЕР_2 притягнуто до відповідальності саме за ч.2 ст.121 КУпАП, якою встановлено відповідальність для окремої категорії водіїв які керують транспортними засобами (далі - ТЗ), що використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів, та для яких встановлені додаткові підстави, окрім визначених у ч.1 ст.121 КУпАП, за наявності яких рух ТЗ забороняється. На відміну від ч.1 ст.121 КУпАП, положення ч.2 ст.121 КУпАП передбачають накладення штрафу також за керування транспортним засобом, який не відповідає вимогам стандартів (а не лише за керування транспортним засобом, технічні несправності якого виключають можливість експлуатації транспортних засобів відповідно до встановлених правил).

У свою чергу, пункт 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання», не дозволяє наявності тріщин чи сколів та вітровому склі ТЗ. Відповідність цій вимозі перевіряється візуально (п.7.8.1 ДСТУ). Отже, наявність тріщини на вітровому склі в зоні роботи склоочисників є невідповідністю вимогам Державного стандарту в частині безпечності транспортного засобу, що перебуває в експлуатації.

Щодо доводів позивача про недоведеність використання транспортного засобу для надання послуг з перевезення пасажирів відмітив, що відеозаписом з нагрудної камери поліцейського зафіксовано перебування пасажира в автобусі MAN 10.220 д.н.з. НОМЕР_2 . Також, під час зупинки транспортного засобу позивачка представилась як «хозяйка» та відповідальна особа даного автобусу. Враховуючи викладене, інспектор, керуючись положеннями ПДР України та ст.252 КУпАП, чітко описав у постанові правопорушення, діяв у межах своїх повноважень і не порушував норм матеріального чи процесуального права.

Зазначив, що позивачкою та водієм автобуса під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не було надано жодних пояснень стосовно появи тріщини на лобовому склі, зокрема, щодо його утворення під час руху внаслідок потрапляння каміння з-під коліс іншого ТЗ. Такі твердження позивачки, всупереч вимогам ст.77 КАС України, нічим не підтверджені.

Вказав, що позивач помилково тлумачить інформацію з оскаржуваної постанови, оскільки в ній зазначено в пункті 6 місце вчинення правопорушення «С-ще Шарівка (селище Шарівка), і ця адреса у постанові була надана інспектору саме позивачкою. В данному випадку, розгляд справи та винесення оскаржуваної постанови проведено інспектором у відповідності до вимог КУпАП. Під час розгляду справи інспектор з`ясував, що позивач вчинила адміністративне правопорушення, дослідив матеріали, які підтверджують її винність у вчиненні правопорушення, а також з`ясував обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

В силу ст.12 Закону України «Про дорожній рух» посадові особи, які відповідють за експлуатацію і технічний стан ТЗ, зобов`язані не випускати на лінію транспортний засіб, технічний стан якого, зокрема, не відповідає нормативам з безпеки дорожнього руху або вимогам павил дорожнього руху. У свою чергу, згідно з п.31.4 ПДР технічний стан ТЗ та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а також правил технічної експлуатації. Частиною статті 128 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність посадових осіб, відповідальних за технічний стан ТЗ, або суб`єктів господарської діяльності за повторне протягом року вчинення порушень, перебачених частиною 1 цієї статті, а саме випуск на лінію ТЗ, технічний стан яких, обладнання або комплектність не відповідають вимогам правил і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху, технічної експлуатації.

Враховуючи викладене, вважає, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням норм КУпАП та встановленої законом процедури, після встановлення факту вчинення позивачкою правопорушення, дослідження матеріалів, що підтверджують її вину у його вчиненні, та з`ясування всіх обставин, які мали значення для її прийняття, а відтак, є правомірною та скасуванню не підлягає.

09.06.2026 позивачкою було подано відзив на позов, у якому вона просила задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Позивачка у судових засіданнях, призначених на 10.06.2026, 28.08.2026 позовні вимоги підтримала з підтав, викладених у позовній заяві. Пояснила, що є головою осередку благодійної організації, а саме координатором в Харківській області благодійного фонду «Синергія життя». 10.04.2026 автобус MAN 10.220 д.н.з. НОМЕР_2 не перебував на маршруті, а використовувався нею як власником у цілях волонтерської організації, а саме для доставки на відправку військовслужбовцям пасок (Нова пошта, 140-е відділення). Ті особи, які перебували в автобусі, не були пасажирами, не слідували в автобусі за квитком, а допомагали їй завантажувати і вивантажувати паски.

Крім того, зазначила, що до моменту зупинку працівниками поліції 10.04.2026 автобус проходив обов`язковий технічний контроль, за результатами якого був визнаний справним. Отже, висновок інспектора про технічну несправність транспортного засобу є хибним.

Вказала, що протягом останнього року вона не притягувалась до адміністративнї відповідальності, у т.ч. за ч.1 або ч.2 ст.128 КУпАП.

Представник відповідачів у судових засіданнях, призначених на 10.06.2026, 28.08.2026 проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві. Крім того, відмітив, що транспортний засіб автобус призначений саме для пасажирських перевезень, тому повинен відповідати вимогам п.31.4 ПДР та п.6.8.5 ДСТУ 3649:2010. Інспектором правомірно було зупинено транспортний засіб на підставі п.3 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку з порушенням водієм п.31.1 ПДР наявністю тріщини на лобовому склі. В автобусі на момент зупинки знаходилися інші особи, окрім водія та позивачки, в момент зупинки працівниками поліції автобус виконував спеціальні нерегулярні перевезення, позивачка представилась власницею транспортного засобу, а відтак, враховуючи викладене, є вірним висновок інспектора про вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.128 КУпАП.

Сторони в судове засідання, призначене на 28.09.2026, не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та їх представників.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України з огляду на неявку у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вислухавши пояснення позивачки, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що постановою старшого інспектора відділу безпеки дорожнього руху УПП в Харківській області капітана поліції Раменюка Р.О. від 10.04.2026 серії ЕНА № 7001878 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.128 КУпАП та накладено штраф у розмірі 850 грн.

Як зазначено в оскаржуваній постанові, 10.04.2026 о 07:00 год. у с-щеШарівка вул. Миру, 6, будучи посадовою особою, відповідальною за технічний стан, обладнання, та експлуатацію транспортних засобів, ФОП ОСОБА_1 здійснила випуск на лінію транспортного засобу MAN 10.220 FOCL д.н.з. НОМЕР_2 (під керуванням водія ОСОБА_3 ), що використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, технічний стан якого не відповідає вимогам стандартів, що стосується безпеки дорожнього руху, а саме : на вітровому склі знаходяться тріщини та сколи в зоні роботи склоочисників, також правопорушення вчинено протягом року, чим порушила вимоги п.1.5, п.31.1 ПДР України, п.6.8.5 ДСТУ 3649:2010, ст.12 Закону України «Про дорожній рух» та вчинила правопорушення, передбачене ч.2 ст.128 КУпАП.

Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом про визнання її протиправною та скасування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту - ПДР).

Згідно з п.31.1 ПДР, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 грудня 2010 року № 630 затверджений національний стандарт України 3649:2010 Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання (далі ДСТУ 3649:2010).

У зазначеному ДСТУ 3649:2010 викладені вимоги до технічного стану автотранспортних засобів, які знаходяться в експлуатації.

Відповідно до пункту 1.1 ДСТУ 3649:2010 цей стандарт поширюється на колісні транспортні засоби (далі КТЗ) категорій M, MG, N, NG, O, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій, на дорогах загального користування.

Пунктом 6.8. ДСТУ 3649:2010 передбачено вимоги до інших елементів конструкції.

Пунктом 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 «Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» дійсно визначено, що на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.

Відповідність вказаній вимозі перевіряється візуально (п. 7.8.1 ДСТУ).

Таким чином, наявність тріщини на вітровому склі в зоні роботи склоочисників є невідповідністю вимогам Державного стандарту в частині безпечності транспортного засобу, що перебуває в експлуатації.

За приписами ч.2 ст.12 Закону України «Про дорожній рух» посадові особи, які відповідають за експлуатацію і технічний стан транспортних засобів, зобов`язані: не випускати на лінію транспортні засоби, технічний стан яких не відповідає нормативам з безпеки дорожнього руху та вимогам правил дорожнього руху, а також якщо вони не зареєстровані у встановленому порядку, переобладнані з порушенням вимог законодавства або не пройшли обов`язкового технічного контролю.

Суд зауважує, що відповідно до протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу від 17.03.2026 № 00824-00090-26, виданого ТОВ фірмою «Сигнал», чинного до 17.09.2026, транспортний засіб MAN 10.220 FOCL д.н.з. НОМЕР_2 пройшов обов`язковий технічний контроль і після технічного контролю був визнаний технічно справним.

Згідно з частиною 1 статті 128 КУпАП випуск на лінію транспортних засобів, технічний стан, обладнання або комплектність яких не відповідає вимогам правил і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху, технічної експлуатації, переобладнаних без відповідного погодження, не зареєстрованих у встановленому порядку, таких, що не пройшли обов`язкового технічного контролю або без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), без проходження щозмінного медичного огляду та контролю технічного стану, а також направлення в рейс одного водія при здійсненні пасажирських перевезень на автобусному маршруті протяжністю понад п`ятсот кілометрів - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, громадян - суб`єктів господарської діяльності в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 2 цієї статті передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Враховуючи викладене, для притягнення особи до відповідальності за ч.2 ст.128 КУпАП підлягають доказуванню : невідповідність вимогам стандартів транспортного засобу, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів; наявність у особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, статусу посадової особи, яка відповідає за експлуатацію і технічний стан транспортних засобів, або суб`єкта господарської діяльності; вчинення відповідного правопорушення повторно протягом року.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Зі змісту оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення вбачається, що ФОП ОСОБА_1 10.04.2026 о 07:00 год. у с-ще Шарівка вул. Миру, 6, будучи посадовою особою, відповідальною за технічний стан, обладнання, та експлуатацію транспортних засобів, здійснила випуск на лінію транспортного засобу MAN 10.220 FOCL д.н.з. НОМЕР_2 (під керуванням водія ОСОБА_3 ), що використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, технічний стан якого не відповідає вимогам стандартів, що стосується безпеки дорожнього руху, а саме : на вітровому склі знаходяться тріщини та сколи в зоні роботи склоочисників, чим порушила вимоги п.1.5, п.31.1 ПДР України, п.6.8.5 ДСТУ 3649:2010, ст.12 Закону України «Про дорожній рух». Зазначено, що правопорушення вчинено протягом року.

На підтвердження обґрунтованості винесення зазначеної постанови представником відповідача відеозапис, з якого не вбачається факту здійснення автобусом MAN д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 пасажирських перевезень.

Так, під час спілкування з поліцейськими як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_1 , яка представилась власницею транспортного засобу, кілька разів пояснили, що автобус не перебуває на маршруті, не перевозить пасажирів, а використовується у приватних (волонтерських) цілях (перевезення продуктів харчування), на що інспектор зауважив про нерентабельне використання транспортного засобу.

Зазначений автобус на момент зупинки його працівниками поліції 10.04.2026 не мав жодних зовнішніх розпізнавальних знаків, притаманних для пасажирських перевезень (таблички з вказівкою маршруту тощо).

Відповідно до відеозапису, у салоні автобусу на момент зупинки перебували дві особи, які після зупинки поліцейськими вийшли з транспортного засобу, однак, не залишили місце події, а перебували поряд з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .. Наявність квитків у цих осіб не перевірялася, мета їх перебування у салоні автобусу не з`ясовувалась.

Один з цих осіб (літній чоловік) також повідомив інспектору про те, що транспортний засіб використовується не для перевезення пасажирів, а у волонтерських цілях.

Жодних документів, які б свідчили, що транспортний засіб перебуває на маршруті та використовується для надання послуг з перевезення пасажирів (схема маршруту, розклад руху, подорожній лист тощо), в ході спілкування з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 інспектором перевірено не було. До матеріалів справи таких документів не надано.

При цьому, самим інспектором було наголошено на відсутності у ОСОБА_1 , як власниці транспортного засобу, чинного договору на здійснення пасажирських перевезень, та як наслідок відсутності у неї права на надання послуг з перевезення пасажирів.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що наданими відповідачем доказами не підтверджено використання автобусу MAN 10.220 д.н.з. НОМЕР_2 для надання послуг з перевезення пасажирів.

Доводи представника відповідачів про те, що зазначений автобув виконував нерегулярні спеціальні перевезення, судом до уваги не беруться, оскільки не були підставою для винесення оскаржуваної постанови.

Крім того, як вбачається зі змісту відозапису, на автобусі на момент зупинки 10.04.2026 була відсутня табличка «нерегулярні перевезення».

Ухвалою суду від 10.06.2026 було витребувано у Управління патрульної поліції в Харківській області належним чином завірену копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 128 КУпАП, в рамках якої винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7001878 від 10.04.2026.

На виконання ухвали суду відповідачем було надано лише відеозапис, яким зафіксовано момент зупинки автобусу MAN 10.220 д.н.з. НОМЕР_2 10.04.2026 о 12 год. 07 хв..

Однак, цим відеозаписом не зафіксовано ані наявність пасажирів у салоні автомобіля, ані перевірки інспектором документів на підтвердження використання автобусу у комерційних цілях, ані наявності на ньому розпізнавальних знаків, притаманних здійсненню регулярних або нерегулярних перевезень (відповідної таблички).

Таким чином, зміст наданого відеозапису не свідчить про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 або ч.1 ст.128 КУпАП станом на дату і час, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Інших доказів, окрім відеозапису, на виконання ухвали суду від 10.06.026 відповідачами не надано.

Отже, відповідачами на вимогу суду не було надано доказів використання автобусу MAN 10.220 FOCL д.н.з. НОМЕР_2 станом на момент зупинки - 10.04.2026 о 12 год. 07 хв. для здійснення пасажирських перевезень або в інших комерційних (господарських) цілях, а відтак, не доведено наявності події «випуску транспортного засобу на лінію», яка у розумінні ч.1 ст.128 КУпАП та ст.12 Закону України «Про дорожній рух» є підставою для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності.

Крім того, на виконання ухвали суду від 10.06.2026 другим відповідачем не додано до матеріалів справи доказів наявності у ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця або посадової особи, відповідальної за експлуатацію і технічний стан транспортного засобу.

Також, суд відмічає, що відповідач, зазначивши в оскаржуваній постанові про повторне протягом року вчинення ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.128 КУпАП, не надав доказів цього та не навів реквізитів рішення суб`єкта владних повноважень, яким позивачку було б притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.128 КУпАП.

При цьому позивачка в судовому засіданні категорично заперечила притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 або ч.2 ст.128 КУпАП протягом року.

З огляду на викладене, відповідачем не доведено підстав для накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.2 ст.128 КУпАП.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

В силу приписів ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

В свою чергу, згідно з п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Отже, саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок по доведенню правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУпАП.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (рішення у справах «Бочаров проти України», «Огороднік проти України», «Єрохіна проти України»).

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Надані відповідачем відеозаписи не доводять факту вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 128 КУпАП, а інших належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем вказаного вище адміністративного правопорушення суду не надано.

Отже, суд приходить до висновку, що вина позивачки у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 128 КУпАП, не доведена, не підтверджується належними доказами, що виключає притягнення її до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, п.3 ч.1 ст.293 КУпАП за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що відповідачами не доведено правомірності кваліфікації дій позивачки за ч.2 ст.128 КУпАП та вини ОСОБА_1 у вчиненні цього правопорушення, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.128 КУпАП стосовно ОСОБА_1 ..

Ухвалюючи дане судове рішення, суд керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України», хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи позивача та відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі, сплачений ним судовий збір у розмірі 665,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Керуючись ст.ст. 6, 8, 9, 77, 139, ч.4 ст.229, ст.ст.242-246, ст.ст.268, 286 КАС України, ст.ст.9, 245, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст. 251, 283, 293 КУпАП, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Харківській області про визнання протиправної та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого інспектора ВБДР Управління патрульної поліції в Харківській області капітана поліції Раменюка Р.О. серії ЕНА №7001878 від 10.04.2026 про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 128 КУпАП.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.128 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять грн. 60 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач : Департамент патрульної поліції, адреса : 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Відповідач : Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, адреса : 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А.

Суддя О.С. Сеник